Постанова № 16497285, 28.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

Постановлена у нарадчій кімнаті 28 січня 2011 року № 2а/0570/236/2011

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Михайлик А.С.

при секретарі судового засідання - Гончар О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Командитного товариства «ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів»

до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції

третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області

про про скасування другої податкової вимоги

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (за дов. 567/1 від 01.09.2010 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (за дов. № 18480/10/10-013-4 від 15.12.2010р.)

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: не зявився

Командитне товариство "ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції в Донецькій області про скасування другої податкової вимоги від 23 грудня 2010 року № 2/112, якою позивачу було визначено суму податкового боргу за узгодженими податковими зобовязаннями в сумі 804123, 08 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач обгрунтовував порушенням відповідачем вимог чинного законодавства України при винесенні другої податкової вимоги № 2/112 від 23 грудня 2010 року, які виявилися в наступному.

Другу податкову вимогу було прийнято із порушенням вимог пункту б підпункту 6.2.3. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою визначено, що друга податкова вимога може бути направленою платнику податків не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги. 13 грудня 2010 року Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду були вжиті заходи забезпечення позову Командитного товариства "ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів" до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції в Донецькій області про визнання недійсною першої податкової вимоги від 11 листопада 2010 року № 1/98 у вигляді зупинення дії першої податкової вимоги Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції від 11 листопада 2010 року № 1/98 до ухвалення судового рішення у справі та набрання ним законної чинності. Таким чином, як зазначав позивач, 23 грудня 2010 року, у звязку із зупиненням дії першої податкової вимоги № 1/98 від 11 листопада 2010 року, в відповідача були відсутні підстави для прийняття другої податкової вимоги.

Позивач зазначав, що при прийнятті другої податкової вимоги, ані відповідачем ані органом державного казначейства України, не було проведено в порядку, передбаченому чинним законодавством, процедури узгодження зобовязання позивача, що свідчить про прийняття податкової вимоги із використанням податковим органом наданих повноважень всупереч визначеної мети їх надання.

Позивач зауважував на тому, що Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», в якому міститься визначення термінів «узгоджене податкове зобовязання» та «податковий борг» набрав чинності 01 квітня 2001 року, що свідчить про протиправність зазначення в спірній вимозі про поширення на активи позивача податкової застави з 01 жовтня 1996 року, до набрання чинності положеннями цього закону.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надано право здійснювати дії направлені на примусове стягнення податкового богу за умови отримання відповідного подання від контролюючих органів, які визначені статтею 2 цього Закону. Проте, Управління державного казначейства у м. Ясинувата не є контролюючим органом у розумінні приписів Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», через що в податкового органу були відсутні повноваження щодо вчинення заходів щодо стягнення боргу за поданнями органу, який не є контролюючим.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач, Ясинуватська обєднана державна податкова інспекція в Донецькій області, проти задоволення позовних вимог заперечував, в судовому засіданні представником відповідача були надані письмові заперечення на позов.

У якості підстав незгоди із позовом відповідач зазначив, що підпунктом 6.2.1 пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено право контролюючого органу, який провів процедуру узгодження податкового зобовязання з платником податків на направлення відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру. У жовтні 2010 року, у звязку із надходженням до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції від Управління Державного казначейства у м. Ясинувата подання № 80 від 20 жовтня 2010 року, відповідачем було розпочато вчинення дій, направлених на стягнення податкового боргу з позивача, протягом яких було прийнято першу та другу податкові вимоги. Отримане подання відповідає формі, встановленій Порядком надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобовязання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1387 від 24 жовтня 2001 року.

Статтею 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», передбачено, що в 2010 році органи державної податкової служби України є органами стягнення заборгованості субєктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою під державні гарантії, бюджетним позичкам та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі. Як зазначив відповідач, зазначена заборгованість вважається податковим боргом та стягується відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В наданих запереченнях відповідач зазначав, що посилання позивача на абзац 2 преамбули Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» є необгрунтованими з огляду на те, що дію цього абзацу зупинено на 2010 рік згідно з пунктом 12 Прикінцевих положень закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік». Пунктом 4 статті 17 Бюджетного кодексу України визначено, що у разі невиконання юридичними особами своїх зобовязань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобовязань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позивачем вимог в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року до участі у справі у якості третьої особи без самосійних вимог на предмет спору було залучено Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.

Представник третьої особи до судового засідання не зявився, через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду надав заяву про розгляд справи за відсутності представника Головного управління державного казначейства України в Донецькій області.

В судовому засіданні 27 січня 2011 року представником третьої особи без самостійних вимог на предмет спору були надані письмові пояснення з приводу заявлених позивачем вимог. Відповідно до зазначеного в поясненнях третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, в 1996 та 1997 роках позивач отримав бюджетні позички на поворотній основі з державного бюджету. Згідно довідок про надання та повернення бюджетної позички, наданої на закупівлю зерна, елітного та сортового насіння за державним замовленням 1996 року та довідок про надання і повернення бюджетної позички, наданої на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за держаними замовленням 1997 року, станом на 01 травня 2004 року за позивачем обліковується заборгованість в сумі 455800, 00 грн. Як зазначено третьою особою без самостійних вимог на предмет спору, заборгованість позивача за бюджетними позичками виникла внаслідок недопоставляння сільгосптоваровиробниками сільськогосподарської продукції в рахунок погашення авансу, отриманого виконавцем державного замовлення у вигляді матеріально-технічних ресурсів. Обовязок ведення обліку заборгованості перед державним бюджетом покладений на Головні управління державного казначейства України та їх територіальні відділення. Посилаючись на частину 9 статті 17 Бюджетного кодексу України третя особа без самостійних вимог на предмет спору зауважувала на тому, що прострочена заборгованість субєкта господарювання перед бюджетом стягується органами державної податкової служби в порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами». Позовна давність на зазначені вимоги не поширюється. З огляду на те, що за даними Управління державного казначейства у м. Ясинувата Головного управління державного казначейства України в Донецькій області обліковується заборгованість позивача перед бюджетом в загальній суму 804123, 08 грн., з яких заборгованість за позичкою 1996 року - 2466000, 00 грн., сума нарахованої пені - 208398, 44 грн., заборгованість за позичкою, отриманою в 1997 році - 209200, 00 грн., сума нарахованої пені - 139921, 64 грн., 17 грудня 2010 року управління державного казначейства у м. Ясинувата було сформовано та направлено до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції подання № 84 від 17 грудня 2010 року, як то передбачено вимогами порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого спільним наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України № 74/194 від 25 грудня 2008 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивач та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Командитне товариство "ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів" створене шляхом перетворення з Закритого акціонерного товариства «Ясинуватський комбінат Хлібопродуктів», є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 00957643. Як платник податків позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Ясинуватській обєднаній державній податковій інспекції.

23 грудня 2010 року на підставі отриманого від Управління державного казначейства у м. Ясинувата Головного управління державного казначейства України в Донецькій області № подання № 84 від 17 грудня 2010 року, відповідачем було сформовано та направлено на адресу позивача другу податкову вимогу № 2/112 (арк. справи 9). Зазначену вимогу, згідно штампу вхідної кореспонденції позивач отримав 27 грудня 2010 року. За змістом другої податкової вимоги, прийнятої відповідачем на підставі статей 6, 8, 10, 11, 16, 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», позивача було повідомлено про те, що сума податкового боргу за узгодженими податковими зобовязаннями станом на 22 грудня 2010 року складає 804123, 08 грн., з яких сума заборгованості за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1996 року (код платежу 80138300) складає 246600, 00 грн., сума заборгованості за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1997 року (код платежу 80138400) складає 348323, 08 грн. сума нарахованої пені - (код платежу 06030000) складає 348323, 08 грн. Крім цього, зазначеною вимогою позивача було повідомлено про те, що з 01 жовтня 1996 року, на його активи поширюється право податкової застави.

При розгляді зазначеного спору суд вважає за необхідне застосовувати приписи Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин,

Згідно пункту 1.10 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Порядок прийняття та направлення податкових вимог встановлений пунктом 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно підпункту 6.2.1 пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передумовою прийняття податкової вимоги є нездійснення платником податків своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання в установлені строки. У разі, якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобовязання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Таким чином, податкова вимога формується органом державної податкової служби після закінчення ним процедури узгодження податкового зобовязання або внаслідок отримання подання від контролюючого органу, який не є податковим органом, сформованого після закінчення процедури узгодження суми податкового зобовязання. Здійснення узгодження зобовязання контролюючим або податковим органом та його несвоєчасна сплата є визначальною умовою прийняття податкової вимоги.

Стосовно дотримання відповідачем порядку узгодження суми податкового зобовязання, визначеного предметом другої податкової вимоги, суд зазначає наступне.

Податковим зобовязанням є зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2. Закону України № 2181). Тобто, зобовязання сплатити відповідну суму коштів до бюджету є безумовним та виникає за прямою вказівкою щодо обовязку сплати, що міститься у відповідному законодавчому акті.

Як було встановлено в судовому засіданні, предметом оскаржуваної позивачем другої податкової вимоги відповідачем була визначена сума заборгованості позивача за отримані бюджетні позички у 1996 та 1997 роках. Як було зазначено третьою особою без самостійних вимог на предмет спору, сума боргу позивача, що визначена органом державного казначейства України, являє собою суму заборгованості за бюджетними позичками, отриманими позивачем на підставі Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного та сортового насіння за державним замовленням (контрактом) 1996 року, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України ; 72/113 від 11 квітня 1996 року, прийнятого у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року № 323 «Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік» та Наказу Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства та продовольства України, Державної акціонерної компанії «Хліб України» № 70/54/18 від 04 березня 1997 року «Про надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням (контрактом) 1997 року», прийнятого на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 1997 року № 124 «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році».

Постановами Кабінету Міністрів України № 124 від 04 лютого 1997 року та № 323 від 12 березня 1996 року встановлені обсяги закупівлі за державним замовленням сільськогосподарської продукції та продовольства, а також продовольчого зерна, елітного і сортового насіння на 1996 рік та обсяги закупівлі за державним замовленням продовольчого зерна, непродовольчого зерна для спиртової промисловості і сортового насіння зернових культур у 1997 році.

Забезпечення встановлених обсягів закупівлі зерна та іншої сільськогосподарської продукції було здійснено шляхом надання бюджетних позичок виконавцям державного замовлення (сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності), в порядку, передбаченому Наказом Міністерства фінансів України № 72/113 від 11 квітня 1996 року (далі Наказ № 72/113) та Наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства та продовольства України, Державної акціонерної компанії «Хліб України» № 70/54/18 від 04 березня 1997 року (далі Наказ № 70/54/18).

Згідно умов зазначених вище нормативно-правових актів, бюджетні позички на закупівлю продовольчого зерна та іншої сільськгоспродукції мали надаватися у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення та встановлення відповідальності за цільове ефективне використання коштів. Відділеннями державного казначейства України укладалися договори із заготівельними підприємствами та товаровиробниками про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням 1996 та 1997 років на всю суму належного господарству авансу з подальшим уточненням фактичного його розміру. Для остаточних розрахунків за закуплену за державним замовленням продукцію у 1996 та 1997 року, між відділеннями Державного казначейства в районах і заготівельними підприємствами укладалися договори про надання бюджетної позички. Перерахування коштів органами державного казначейства здійснювалося на підставі укладених договорів про надання бюджетних позичок та відбувалося через рахунки державного казначейства України. Зазначені договори мали визначати мету надання бюджетної позички, її суму, терміни повернення та санкції за порушення умов договору.

Таким чином, бюджетні позички надання яких передбачалося Наказами № 72/113 та № 70/54/18, отримувалися на договірних засадах. Порядок їх отримання та повернення передбачалися умовами укладених договорів. Виникнення в субєкта господарювання обовязку щодо повернення коштів до бюджету, отриманих на підставі укладених договорів про надання бюджетної позички не є податковим зобовязанням на відміну від виникнення в субєкту господарювання безумовного обовязку перерахувати кошти до бюджету безпосередньо на підставі закону.

Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» підставою для прийняття податковим органом податкової вимоги є отримання подання від контролюючого органу є отримання відповідного подання від контролюючого органу, що провів процедуру узгодження.

Згідно пункту 1.12 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» контролюючим є державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обовязкових платежів) та погашенням податкових зобовязань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.

Статтею 2 цього закону до контролюючих віднесені наступні органи: 1) митні органи стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обовязкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України; 2) органи Пенсійного фонду України стосовно збору на обовязкове державне пенсійне страхування; 3) органи фондів загальнообовязкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом; 4) податкові органи стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Таким чином, Управління Державного казначейства у м. Ясинувата Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області не є контролюючим органом у розумінні приписів Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків та державними цільовими фондами».

Крім цього, в наявних в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про здійснення Управлінням державного казначейства у м. Ясинувата Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області узгодження суми боргу позивача у розмірі 804 123, 08 грн., з яких сума заборгованості за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1996 року (код платежу 80138300) складає 246600, 00 грн. сума заборгованості за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1997 року (код платежу 80138400) складає 348323, 08 грн. сума нарахованої пені - (код платежу 06030000) складає 348323, 08 грн.

Неможливість визначення суми заборгованості за бюджетною позичкою податковим зобовязанням та не проведення процедури узгодження зазначеної суми зобовязання, свідчить про відсутність визначених підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підстав для прийняття податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 8.2.1. пункту 8.2. статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» право податкової застави виникає у разі: неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обовязковий платіж) для подання такої податкової декларації; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобовязання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобовязання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобовязань або податкового боргу.

Як зазначено відповідачем в оскаржуваній другій податковій вимозі, починаючи з 01 жовтня 1996 року на активи позивача, розповсюджується право податкової застави. Суд зазначає, що приписами статті 8 Закону № 2181 виникнення права податкової застави повязано із настанням однієї з визначеній в підпункті 8.2.1. пункту 8.2. статті 8 Закону обставин. При цьому, в будь-якому випадку право податкової застави не може виникати раніше 01 квітня 2001 року - дати набрання чинності Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами». Таким чином, суд зазначає на допущенні відповідачем порушення застосування статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» при зазначенні в другій податкові вимозі № 2/112 від 23 грудня 2010 року про поширення права податкової застави на активи позивача з 01 жовтня 1996 року.

Черговість направлення податкових вимог визначена підпунктом 6.2.3. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами». Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк. Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.

Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а-26762/10/0570 від 23 грудня 2010 року було зупинено дію першої податкової вимоги № 1/98 від 11 листопада 2010 року до набрання законної сили рішенням у справі № 2а-26762/10/0570. Постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-26762/10/0570 від 20 грудня 2010 року були задоволені вимоги Командитного товариства "ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів" до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції в Донецькій області в частині визначення в податковій вимозі від 11 листопада 2010 року № 1/98 суми боргу як узгодженого податкового зобовязання та в частині розповсюдження права податкової застави на активи позивача. Зазначене судове рішення не набрало законної сили, на день прийняття другої податкової вимоги та день розгляду цієї справи судом Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року вжиті заходи забезпечення позову та продовжують діяти. Таким чином, прийняття відповідачем другої податкової вимоги № 2/112 від 23 грудня 2010 року при зупиненні дії першої податкової вимоги свідчить про порушення відповідачем встановленої підпунктом 6.2.3. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» черговості прийняття податкових вимог.

Суд приймає до уваги посилання відповідача на статтю 21 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», якою визначено, що у 2010 році органи державної податкової служби України є органами стягнення заборгованості субєктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801380, 2801400, 2801410, 2801440, 3511530, 3511550, 3511560, 3511630, 3511660), а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії. При цьому, така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Приписи цієї статті кореспондуються із приписами підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, якою було визначено можливість примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу за рішенням суду. Згідно пункту 1.6. статті 1 цього Закону примусовим стягненням є звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. Тобто, в відповідача на час виникнення спірних правовідносин була можливість здійснення заходів, направлених на стягнення з позивача наявної суми бюджетної заборгованості за умови дотримання приписів чинного на той час законодавства. Проте, відповідач не скористався наданими йому повноваженнями.

З огляду на наведене вище, враховуючи порушення відповідачем підпунктів 6.2.1. та 6.2.3. пункту 6.2. статті 6, статі 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при прийнятті другої податкової вимоги № 2/112 від 23 грудня 2010 року, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом а державними цільовими фондами» та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Командитного товариства "ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів" до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції у в Донецькій області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про скасування другої податкової вимоги від 23 грудня 2010 року № 2/112, якою визначено податковий борг в сумі 804123, 08 грн. задовольнити.

Скасувати другу податкову вимогу Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції від 23 грудня 2010 року № 2/112.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Командитного товариству "ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів" (86000, Донецька обл., м. Ясинувата, вул. Октябрська, 97, ЄДРПОУ 00957643) судові витрати зі сплати судового збору (державного мита у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засідання 28 січня 2010 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 лютого 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.