Постанова № 16494819, 16.05.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2011 року 2а-2046/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

при секретарі судового засідання: Варданян О.В., за участю:

представника позивача: Пилипчук В.М.,

представника відповідача: Маковій О.О.,

за позовом відкритого акціонерного товариства «Борекс»

доДержавної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області

проскасування податкового повідомлення-рішення, в с т а н о в и в: Відкрите акціонерне товариство «Борекс»(надалі-позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області (надалі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2010 № 0000692300/0.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про неможливість включення позивачем до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару по податковим накладним, що отримані із запізненням та відсутністю документального підтвердження затримки їх отримання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобовязання з податку на додану вартість, оскільки вчинив віднесення сум податку на додану вартість, сплачених ним у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) лише тоді, коли отримав податкові накладні від контрагентів, тобто, коли виникли підстави для включення вказаних сум до складу податкового кредиту. Позивач вважає висновки податкового органу помилковими і просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення - рішення таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. У задоволенні позову просив суд відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відкрите акціонерне товариство «Борекс»є юридичною особою та зареєстроване Бородянською районною державною адміністрацією Київської області 27.06.1996, перебуває на обліку як платник податків з 21.10.1996 за № 143 та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.07.1997 № 13590607 є платником податку на додану вартість.

У жовтні 2010 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Борекс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2010 (акт від 25.10.2010 № 649/23-05764593).

В акті перевірки зазначено, що ВАТ «Борекс»включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, які були виписані постачальниками у періоді з 01.07.2007 по 30.06.2008, без наявності документального підтвердження запізнення отримання податкових накладних та підтвердження не включення позивачем вказаних накладних до податкового кредиту у періоді, який перевірявся. У звязку з цим, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем приписів підпунктів 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, а також підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 255076, 00 грн.

За результатами перевірки, Державна податкова інспекція у Бородянському районі Київської області прийняла податкове повідомлення - рішення від 04.11.2010 №0000692300/00, згідно з яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 382614,00 грн., з яких: 255076,00 грн. основний платіж; 127538,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи оскаржуване рішення відповідача неправомірним, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Однак, рішенням Державної податкової адміністрації України від 15.04.2011 № 7265/6/25-0115 скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бородянському районі Київської області - без змін.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені Законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»убачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Це означає, що позивач діяв правомірно, коли не включав до податкового кредиту не підтверджені податковими накладними суми кредиту, та включив сплачені суми податку лише після отримання податкових накладних.

Позбавлення платника податків права включати сплачені ним у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) суми ПДВ лише тому, що податкові накладні отримано із запізненням, в наступних податкових періодах, означатиме запровадження принципів подвійного оподаткування та протиправної конфіскації майна такого платника податків, що є неприпустимим у правовій державі.

Водночас, приписи Закону України «Про податок на додану вартість»не обмежують право платника податку на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних триманих із запізненням.

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір (державне мито) в сумі 3,40 грн., що в силу статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України відноситься до складу судових витрат. Про відшкодування інших судових витрат позивач суду клопотань не заявляв.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області від 04.11.2010 № 0000692300/0.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Постанова у повному обсязі виготовлена 18 травня 2011 року.