Рішення № 16494628, 10.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2011 р. Справа № 5023/3677/11

вх. № 3677/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 20.12.10 р.;

відповідача- не прибув

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт" в особі Харківської філії товариства, м. Харків

до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Престиж-Авто", м. Куп"янськ Харківської області

про 15 605,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт" в особі Харківської філії товариства, м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Престиж-Авто", м. Куп"янськ Харківської області, 15605, 17 грн. основного боргу та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № ПК-1310/10 від 13.10.10 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати палива.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 травня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 червня 2011 р.

31 травня 2011 р. позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01 червня 2011 р. було оголошено перерву до 10 червня 2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 15605, 17 грн. основного боргу та судові витрати.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні та не забезпечив явку представника в призначене судове засідання, вимоги попередньої ухвали суду не виконав, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

13 жовтня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт" в особі Харківської філії товариства, м. Харків, (позивач) та Приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою "Престиж-Авто", м. Куп"янськ Харківської області, (відповідач) був укладений договір № ПК-1310/10, у відповідності до умов якого відповідач зобов"язався придбати у позивача заявлену кількість карток та отримати за цими картками паливо, а позивач, в свою чергу, забезпечити можливість відповідачу безперешкодного отримання палива за цими паливними картками на автозаправних станціях, список яких обумовлений у додатку № 1 до договору, та за правилами, обумовленими у додатку № 2 до договору. Відповідно до п. п. 2.3, 4.5 договору, відповідач зобов"язаний розрахуватись за паливо в порядку попередньої оплати шляхом перерахування грошей на рахунок позивача. Пунктом 9.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання і діє напротязі невизначеного строку. Договір може бути розірваний за бажанням жодної із сторін з попереднім письмовим повідомленням іншої сторони за 10 днів до дати розірвання або у судовому порядку.

Сторони також уклали додаткову угоду № 1 від 13.10.09 р. до договору, якою доповнено п. 5.3 договору:"У разі необхідності, по вичерпанню грошових коштів на рахунку, відповідач має можливість здійснювати заправку паливом на суму не більше 15000 грн.. При виникненні дебиторської заборгованості більше 15000 грн. всі картки блокуються до надходження оплати".

На виконання умов вказаного договору позивачем було продано відповідачу 3 паливні пластикові картки, що підтверджується видатковою накладною № ДК-0000084 від 13.10.10 р.

За цими паливними картками позивачем відпущено, а відповідачем отримані нафтопродукти на загальну суму 18605,17 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1230 від 31.10.10 р. та № 1276 від 30.11.10 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Таким чином, відповідач отримав нафтопродукти, проте розрахувався за них лише частково на суму 2000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 408 від 29.12.10 р., № 22915700 від 27.12.10 р. та № 407 від 27.12.10 р.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України "якщо строк виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом, пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь- який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або із актів цивільного законодавства".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було відправлено претензію № 44 від 25.01.11 р. на адресу відповідача з вимогою погасити заборгованість у сумі 16605,17 грн. На доказ відправлення цього листа позивачем було надано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію чеку, опису з відміткою про відправку та поштового повідомлення.

Відповідач розрахувався за отримане паливо ще частково на суму 1000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 124 від 18.03.11 р.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 15605,17 грн., що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 15605,17 грн. правомірна та обгрунтована, така , що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.2 ст.530, ч ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Престиж-Авто" (63701, Харківська область, м. Куп"янськ, пров. Куп"янський, буд. 3, код ЄДРПОУ 30034238, р/р 26009105066400, МФО 351005 АТ "УкрСиббанк") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт" в особі Харківської філії товариства (61016, м. Харків, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 35017161, р/р № 2600135316301 в ПАТ "Банк Петрокоммерц- Україна", МФО 300120) 15605, 17 грн. основного боргу, 156,05 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст Рішення підписано 15 червня 2011 року.