Ухвала суду № 16494572, 20.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

"20" червня 2011 р. Справа № 1/17-2031-2011

За заявою кредитора: Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

до боржника: Дочірнього підприємства „Пансіонат „Мирний” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” (код ЄДРПОУ 32432423).

про визнання боржника банкрутом

Суддя Найфлейш В.Д.

Представники сторін:

Від заявника: ОСОБА_1 (довіреність);

Від боржника: не зявився;

Від ЗАТ ЛОЗПУ „Укрпрофоздоровниця”: не зявився.

Суть спору: про визнання банкрутом

Державна податкова інспекція звернулась до господарського суду Одеської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства „Пансіонат „Мирний” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у звязку з неспроможністю погасити кредиторську заборгованість в сумі 32210, 72 грн. та відсутністю за місцезнаходженням.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2011 р. порушено провадження у справі за заявою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання банкрутом Дочірнього підприємства „Пансіонат „Мирний” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, залучено Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” учасником провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закону) неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов 'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Положеннями ч. 2 ст. 6 Закону про банкрутство передбачено, що право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають як кредитор, так і боржник. Відповідно до ч. 3 вказаної статті ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Згідно з п. 10 ст. 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає вказані „інші випадки” та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора, якими згідно зі ст. 1 цього закону є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після предявлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з системного аналізу положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності, оскільки неможливо встановити строк невиконання грошових зобовязань перед кредиторами.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України згідно постанови від 01.09.2010 р. по справі № Б-50/223-09

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 17 Закону України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на наявність кредиторської заборгованості згідно податкової вимоги форми „Ю1” № 1/3738 від 02.11.2009р. та податкової вимоги форми „Ю2” № 2/2777 від 16.08.2010р.

Однак вказані документи не є виконавчими в розумінні ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України згідно постанови від від 16.12.2009р. по справі № 19/140/09-26/146/09.

Таким чином, заявлені грошові вимоги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси до Дочірнього підприємства „Пансіонат „Мирний” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” у сумі 32210, 72 грн. не є безспірними в розумінні Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Крім того, в обґрунтування своїх доводів стосовно відсутності боржника за місцезнаходженням заявник посилається на довідку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 7629254, згідно якого внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Однак з такими доводами господарський суд не погоджується з огляду на наступне.

Частиною 105 постанови пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009р. встановлено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який набув чинності з 1 липня 2004 року визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, а саме: відповідно до вимог ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог чч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка передбачає статус відомостей Єдиного державного реєстру, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін та якщо дані, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

За приписами ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тобто факт відсутності боржника - юридичної особи, не може підтверджуватися іншими засобами доказування, крім відомостей з Єдиного державного реєстру.

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Якщо дані, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Статтею 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” передбачено порядок та підстави для внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Саме зазначений запис державного реєстратора є доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

З такою правовою позицією погоджується Верховний суд України у Постанові від 15.03.2005р. по справі №20-8/035 та Вищий господарський суд України у Постановах від 09.04.2008р. по справі №21/215-07-71178, від 27.11.2007р.по справі N 02-03/2667/11, від 22.01.2008 р.по справі N 7387-6/0, від 17.03.2010 р. по справі № Б29/348-09.

Частиною 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009р. встановлено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України„Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що заявником не подано доказів наявності безспірних вимог згідно законодавства, рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника, копію неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів згідно до ст. 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також враховуючи те, що заявником не подано належних доказів відсутності боржника за юридичною адресою, суд дійшов висновку відносно безпідставності вимог заявника, у звязку з чим провадження у справі за заявою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання банкрутом Дочірнього підприємства „Пансіонат „Мирний” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” підлягає припиненню.

Керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.86 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Припинити провадження у справі за заявою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання банкрутом Дочірнього підприємства „Пансіонат „Мирний” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” (65038, Одеська область, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 71А; код ЄДРПОУ 32432423) .

2. Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2011р.

3. Скасувати заходи забезпечення вимог кредиторів, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2011р.

Примірник ухвали надіслати заявнику, боржнику, державному реєстратору.

Суддя Найфлейш В.Д.

поштою