Рішення № 16494510, 14.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2011 р.Справа № 27/17-1464-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

від 3-ї особи: ОСОБА_2 (представник діючий за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Одеської обласної державної телерадіокомпанії;

до відповідача: Одеської міської виборчої комісії

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеської міської ради;

про стягнення 12061,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач Одеська обласна державна телерадіокомпанія звернулась до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - Одеської міської виборчої комісії, згідно якої, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. ГСОО №14497/2011 від 11.05.2011р.), просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 12061,00 грн.. з яких 11250,00 грн. заборгованість з оплати ефірного часу, 811,00 грн. штрафні санкції та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору про надання ефірного часу для проведення передвиборної агітації кандидатів у депутати Одеської міської ради та на посаду Одеського міського голови на державному телебаченні та радіо №07/10/10 від 18.10.2010р. позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобовязання, між тим відповідач проводив розрахунки несвоєчасно та не в повному обсязі, в звязку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду від 11.05.2011р, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, для встановлення повної та обєктивної істини по справі судом було залучено до участі у справі Одеську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в звязку з тим, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.05.2011р. Одеська міська рада є засновником відповідача та рішення господарського суду може вплинути на права та обовязки Одеської міської ради.

У судовому засіданні 14.06.2011р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Одеської міської ради у судове засідання 14.06.2011р. зявився, між тим, будь яких пояснень та правової позиції щодо суті спору не висловив та зазначив, що Одеська міська рада не має відношення до відповідача - Одеської міської виборчої комісії та не є його засновником.

Відповідач у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.05.2011р.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи «за зазначеною адресою не проживає», суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд встановив:

18 жовтня 2010 року між Одеською міською виборчою комісією (далі замовник), в особі голови комісії Ахремова Олександра Олександровича та Одеською обласною державною телерадіокомпанією (далі виконавець) укладено договір про надання ефірного часу для проведення передвиборної агітації кандидатів у депутати Одеської міської ради та на посаду Одеського міського голови на державному телебаченні та радіо (далі договір), згідно якого виконавець зобовязався надати ефірний час на радіо за результатами жеребкування на радіо, проведеного замовником, кандидатам у депутати міської ради та на посаду міського голови, зареєстрованих у встановленому порядку (далі кандидат), на каналах мовлення Одеської ОДТРК у період між 19 та 23 годинами для проведення ними передвиборної агітації за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку та проведення місцевих виборів 31 жовтня 2010 року, в порядку Закону України «Про вибори у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Умовами п. 1.2 договору встановлено обовязок замовника оплатити вартість послуг виконавця визначених у п. 1.1 договору, згідно з розцінками вартості однієї хвилини (секунди) ефірного часу, встановленими виконавцем у строки та порядку, передбаченими цим договором.

У відповідності до п. 3.1 договору, вартість послуг, передбачених у п. 1.1 цього договору, визначається з урахуванням розрахунку вартості однієї хвилини ефірного часу, встановленої виконавцем, яка становить 75,00 гривень в т.ч. ПДВ, 12,50 грн. радіо. Розцінки вартості одиниці ефірного часу на проведення передвиборної агітації за даним договором не можуть змінюватися протягом всього строку його дії. Загальна сума договору 138000,00 грн. в т.ч. ПДВ 23000,00 грн.

Пунктом 3.3 договору визначено, що оплата за фактично надані послуги згідно з цим договором здійснюється замовником у безготівковій формі протягом 5 робочих днів з моменту підписання обома сторонами акту наданих послуг.

На виконання умов зазначеного договору 31.10.2010р. між сторонами складено акти приймання виконаних робіт, відповідно до яких позивачем були надані послуги, а саме надано ефірний час кандидатам на телебаченні вартість яких становить 11250,00 грн. та на радіо вартість яких 56250,00 грн., зазначені акти підписані уповноваженими представниками та скріплені відповідними печатками обох сторін.

На підставі зазначених актів, позивачем було виставлено відповідачу до сплати відповідні рахунки на загальну суму 67500,00 грн.

В порушення вимог договору відповідач частково розрахувався за надані послуги, сплативши 18.11.2010р. вартість послуг щодо ефірного часу на радіо у розмірі 56250,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою банку за відповідний період, інших проплат відповідачем не здійснено.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобовязань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором №07/10/10 від 18.10.2010р., пені, інфляційних та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Умовами п. 7.1 договору встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2010 року.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобовязань за договором №07/10/10 від 18.10.2010р., а саме прострочив строки сплати за фактично надані позивачем послуги, крім того, розрахунки проводив несвоєчасно.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги Одеської обласної державної телерадіокомпанії в частині стягнення заборгованості з оплати ефірного часу у розмірі 11250,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Як вбачається із змісту договору №07/10/10 від 18.10.2010р., умовами п. 5.4 встановлено, що у разі несвоєчасної (простроченої) оплати замовником вартості послуг, за умови його належного бюджетного фінансування, замовник на вимогу виконавця сплачує останньому пеню у розмірі ставки Національного банку України, що діяла у період порушення зобовязання, від суми простроченого платежу, за кожну добу прострочення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 338,00 грн., інфляційних в розмірі 341,00 грн. та 3% річних у розмірі 132,00 грн. за період прострочення, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення уточнених позовних вимог Одеської обласної державної телерадіокомпанії зі стягненням з відповідача заборгованості з оплати ефірного часу за договором №07/10/10 від 18.10.2010р. у розмірі 11250,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 811,00 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 120,61 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Одеської міської виборчої комісії (65107, м.Одеса, вул. Канатна, буд. 83, ід. код 34024642) на користь Одеської обласної державної телерадіокомпанії (65063, м.Одеса, Фонтанська дорога, 3, код ЄДРПОУ 21026469, р/р 31250272210145 в УДК в Одеській області, МФО 828011) 11250/одинадцять тисяч двісті пятдесят/грн. заборгованості з оплати ефірного часу, 811/вісімсот одинадцять/грн. штрафних санкцій, 120/сто двадцять/грн. 61 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/ грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 20.06.2011р.