Ухвала суду № 16494444, 14.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"14" червня 2011 р. Справа № 02-03/619/8

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., розглянувши матеріали

за заявою фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1

до боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «САЛТІС», ідентифікаційний код: 37146414, місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, буд. 15

про порушення справи про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

до господарського суду Київської області звернулась фізична особа підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) із заявою б/н від 27 травня 2011 року (вх. № 2305 від 14 червня 2011 року) про порушення справи про банкрутство боржника товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «САЛТІС»(ідентифікаційний код: 37146414, місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, буд. 15) з підстав, що керівні органи боржника (боржник) відсутні за його місцезнаходженням та на підставі ст. ст. 6, 7, 12, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. ст. 1, 5, 12, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п.п. 2, 3, 3? ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд звертає увагу Заявника на те, що зазначена норма ст. 57 Господарського процесуального кодексу України не передбачає можливості подачі копії вказаних документів.

Пунктами 4, 6, 10 ч. 1, ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо: не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Відповідно до ч. 1 п. 7, п.п. 1, 2 ч. 8 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Згідно ч.ч. 11, 13 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, кредитор зобов'язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї документів; із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито відповідно до закону.

Відповідно до п. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Детально дослідивши подану Заявником заяву та долучені до неї документи, судом встановлено, що до заяви Заявника про порушення справи про банкрутство не надано доказів про відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів (відправлення боржнику копії заяви про порушення справи про банкрутство і доданих до неї документів), не надано належних доказів сплати державного мита (оригіналу) у встановлених порядку та розмірі; не надано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись вищенаведеним, заява Заявника підлягає поверненню з підстав відсутності належних доказів сплати державного мита та доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, доказів надсилання відповідачеві (Боржнику) копії позовної заяви (заяви про порушення справи про банкрутство).

Суд звертає увагу на наступне.

Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України у ч.ч. 1-3 передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище; представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 21 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити 2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

Заявником не надано доказів того, що він на дату звернення до суду є громадянином, який здійснює підприємницьку діяльність (має статус суб'єкта підприємницької діяльності).

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В п. 105 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року “Про судову практику в справах про банкрутство", зазначено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Крім того, в пункті 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ про банкрутство»від 25 березня 2002 року № 01-8/339, зазначено, що сама лише відсутність боржника за адресою, яка зазначалася у заяві про порушення справи про банкрутство, не може бути підставою для застосування спрощеної процедури визнання його банкрутом в порядку статті 52 Закону.

Судом встановлено, що до заяви Заявника про порушення справи про банкрутство не додано документів, що визначають повноваження та посвідчують посадове становище Заявника, заяву підписано особою, права на підпис якої не підтверджено належними доказами. Також суд звертає увагу на те, що Заявником не надано належних доказів, що підтверджують відсутність керівних органів боржника юридичної особи за її місцезнаходженням; рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника.

Поряд з цим, суд звертає увагу на таке. Як зазначалось вище, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати держаного мита у встановлених порядку та розмірі. Частиною 13 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито відповідно до закону. Вказаними нормами не передбачено можливості подання копій доказів сплати держаного мита у встановлених порядку та розмірі, крім того подана Заявником копія квітанції № 2494, сплачена 20 січня 2011 року у Соломянському відділенні № 5445 ОВУ о 15:00, не містить доказів сплати державного мита саме за подання цієї заяви Заявника.

Суд звертає увагу: до заяви Заявника про порушення справи про банкрутство від 27 травня 2011 року додано копію квитанції, платіж по який здійснено в Соломянському відділенні №5445 ОБУ №441 20 січня 2011 року об 15 год. 00 хв. касиром [676] ОСОБА_2, платник ОСОБА_3 Повною мірою тотожні квитанції додано до заяви про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою «ТЕХПРОМ-1», кредитор товариство з обмеженою відповідальністю «Українська правова колегія»та до заяви про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИЛОВА КОМПАНІЯ «САЛТІС», кредитор фізична особа-підприємець ОСОБА_4

Також, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до ст. 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якою встановлено загальні положення провадження у справі про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі відсутнього боржника, визначено, що відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Таким чином, провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника здійснюється за загальними правилами, визначеними нормами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Частиною 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно приписів ч. 8 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно п. 27 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року “Про судову практику в справах про банкрутство" за змістом частини третьої статті 6 та частин першої та восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.

В ч. 8 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зазначається, що до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналах або належним чином засвідченій копії.

В п. 1.1 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003р. № 55 зазначено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (далі - організацій). Відповідно до п. 5.27 вказаного Стандарту, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Заявником додано до позовної заяви документи (а.з. 4-11), які не відповідають вищезазначеним вимогам.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 21 ч. 2 ст. 54, п.п. 2 3? ч. 1, ч. 3 ст. 57, п.п. 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 5, ст. ст. 7, ст. 9, ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ч. 2 п. 27, п. 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№ 15 від 18 грудня 2009 року, суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву та матеріали повернути Заявнику - фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) без розгляду.

Додаток на 9 (девяти) арк.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

СуддяСкутельник П.Ф.