Рішення № 16494319, 21.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" червня 2011 р.Справа № 20/5007/54/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 довіреність №010-01/333 від 20.05.2009р.

від відповідача не з'явився

від прокуратури: Лугинець О.С. посвідчення №32

Розглянув у відкритому судуовому засіданні справу за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (м.Київ) в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі (м.Житомир)

до Державного підприємства "Липницький спиртовий завод" (с. Липники Лугинського району)

про стягнення 1064357,66 грн.

Перший заступник прокурора Житомирської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі до Державного підприємства "Липницький спиртовий завод" про стягнення 1064357,66 грн., в тому числі: 1005233,47грн. - сума боргу по кредиту, 22164,14грн. - прострочені проценти за користування кредитом, 7230,02грн. - нараховані проценти за користування кредитом, 1600,00грн. - комісія за управління кредитом, 28100,00грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.05.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №20/5007/54/11.

В судовому засіданні 07.06.2011р. представник відповідача визнав суму боргу. Вимоги ухвали господарського суду Житомирської області від 20.05.2011р. виконав частково.

07.06.2011р. в судовому засіданні в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 21.06.2011р.

Після перерви прокурор та представник позивача в судовому засіданні 21.06.2011р. позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор та представник позивача посилалися на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором кредиту № 520010К від 30.03.2010р.

Також, позивачем надано акт звірки, підписаний представниками обох сторін підписи яких скріплені печатками, з якого вбачається, що відповідач визнав заборгованість в сумі 1096500,03грн.

Як вбачається з акту звірки та уточненого розрахунку станом на 07.06.2011р. позивач збільшив розмір пені одночасно змінивши період нарахування пені.

Тому суд прийшов до висновку, що позивач зазначеним уточненим розрахунком змінює предмет позову в частині періоду нарахування пені. Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи викладене, те, що позивачем подано уточнений розрахунок після початку розгляду справи по суті, а також, те, що позивачем в уточненому розрахунку збільшується і розмір пені і період нарахування, суд дійшов висновку про відмову позивачу в цій частині. Тому суд розглядає позовні вимоги в межах періоду заявленого позивачем в позовній заяві (станом на 10.05.2011р.).

Після перерви відповідач в судове засідання 21.06.2011р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений (про що свідчить, зокрема, підпис уповноваженого представника відповідача у розписці господарського суду про відкладення розгляду справи а.с.59).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обовязковою, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") (далі - позивач, банк) та Державним підприємством "Липницький спиртовий завод" (далі - відповідач, позичальник) укладено договір кредиту № 52010К2 (далі - договір) (а.с.11-20).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено положеннями про кредитний договір і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3.1 договору, банк надає позичальникові кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах цього договору (далі кредит або кредитна лінія), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим договором.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 договору сторони узгодили, що ліміт кредитної лінії становить 2000000,00грн.

Кінцевий термін погашення кредиту 30.03.2011р. (підпункт 3.2.2 п.3.2 договору).

Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 24% річних.

У разі не виконання позичальником зобов'язань визначених підпунктом 5.1.3.7 п. 5.1 договору, процентна ставка збільшується на 2% річних на період, починаючи з першого дня, наступного за кварталом, у якому позичальником порушенні зобов'язання конання позичальником зобов'язань визначених підпунктом 5.1.3.7 п. 5.1 договору та закінчуючи останнім днем кварталу в якому позичальником виконанні зобов'язання (підпункт 3.2.4 п.3.2 договору).

Графік погашення кредиту: щомісячно рівними частинами по 500000,00грн. протягом 4-ох останніх місяців дії кредитного договору (грудня 2010р. березня 2011р.) (підпункт 3.2.7 п. 3.2 договору).

Відповідно до підпунктом 3.5.1 п. 3.5 договору, позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом в розмірі 24 процентів річних, у валюті кредиту. Такі проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку кількості днів період нарахування процентів за користування кредитом і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - до 15 числа).

Відповідно до підпункту 3.9.1 п. 3.9 договору, на дату надання кредиту позичальник зобов'язаний надати банкові зобов'язання у розмірі зазначеному в п. 3.2 цього договору. Забезпечення, на умовах, що задовольняють банк у зазначеному розмірі повинно підтримуватися позичальником протягом у сього строку чинності цього договору.

Згідно із підпунктом 4.1.1 п. 4.1 договору, позичальник зобов'язаний сплатити банкові комісію за управління кредитною лінією у розмірі, встановленому в п.3.2 цього договору. Комісія нараховується з дати укладання Договору до повного виконання зобов'язань позичальником за основним боргом за кредитом, але не більше 90 днів з дати кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного договором, у разі невиконання позичальником зобов'язань за основним боргом за договором.

У разі прострочення будь-яких платежів за основним боргом за Кредитом комісія нараховується на суму фактичної заборгованості за кредитом.

У разі перевищення суми заборгованості за основним боргом за кредитом над сумою ліміту заборгованості при зменшенні ліміту кредитної лінії, базою для нарахування комісії є сума фактичної заборгованості за основним боргом.

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов'язань 31.03.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Державного підприємства "Липницький спиртовий завод" був укладений договір застави №521028 (далі - договір застави) (а.с.21-22).

Згідно із п.1.1 договору застави сторони погодили, що цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №52010К2 від 31.03.2010р., зі всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені (далі кредитний договір) укладеного між заставодавцем та заставодержателем відповідно до якої заставодержатель при виконанні заставодавцем певних його умов відкриває заставодавцю відновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості 2000000,00грн., на визначених кредитним договором умовах строком погашення 30.03.2011р. з нарахуванням процентів у відповідності до умов кредитного договору.

Відповідно до п.1.2 договору застави, заставодавець з метою забезпечення викладених в кредитному договорі зобов'язань заставляє товари в обороті у вигляді готової продукції - спирт етиловий з харчової сировини, у кількості 12400,0 дал. на загальну відпускну вартість 5013692,00грн. без ПДВ, які є предметом застави за цим договором (далі - предмет застави).

Місцем зберігання предмету застави є: Житомирська область. Луганський район, с.Липники, вул. Заводська, 1 або будь-яке місце, де фактично знаходиться заставлене майно чи його частина, а також в разі зміни місцезнаходження три виникненні ситуації, коли виникла загроза втрати Предмету застави.

Довідка заставодавця про облік предмету застави на балансі від 22.032010р. №235.

За домовленістю сторін загальна заставна вартість предмету застави на дату підписання цього договору становить 4010950,00грн.

Заставна вартість змінюється з урахуванням положень п.2.1.9. цього Договору.

Звіт про експертну оцінку ринкової вартості предмету застави виконаний ФОП ОСОБА_2, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 23.07.2009р. №8761''09 станом на 22.03.2010р.

В зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором в частині сплати процентів за кредитом та кредиту у відповідності до встановленого графіку, на адресу відповідача банком 10.03.2011р. було направлено претензію № 52005/62 з вимогою сплати боргу в сумі 1164768,36грн. Претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення (а.с.23).

Таким чином, на підставі заяви керуючого філією АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі №52-03/635 від 28.04.2011р. (а.с.10) прокуратурою Житомирської області було проведено перевірку, в ході якої встановлено, що відповідачем в порушення умов кредитного договору не сплачуються кошти на повернення кредиту та нараховані проценти за кредитом.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 1036257,63 в тому числі: сума боргу по кредиту - 1005233,47грн.; прострочені проценти за користування кредитом - 22164,14 грн.; нараховані проценти за користування кредитом - 7260,02 грн.; комісія за управління кредитом - 1600,00грн.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

В силу ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 1005233,47грн. суми простроченого кредиту є обґрунтованими, що підтверджується матеріалами справи, не заперечується відповідачем та підлягають задоволенню.

Крім суми простроченого кредиту, позивач просив суд стягнути прострочені проценти за користування кредитом в сумі 22164,14грн.; проценти за користування кредитом в сумі 7260,02 грн.; комісія за управління кредитом в сумі 1600,00грн.

Згідно ч.1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГК України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 22164,14грн. - прострочених процентів за користування кредитом; 7260,02грн. - процентів за користування кредитом та 1600,00грн. комісії за управління кредитом, підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та доведені матеріалами справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 27779,88грн. за період з 01.02.2011р. по 10.05.2011р. за несвоєчасне погашення кредиту, за період з 09.03.2011р. по 30.03.2011р. в сумі 175,13грн. за несвоєчасне погашення процентів та комісії за управління кредитом за лютий 20011р., за період з 08.04.2011р. по 28.04.2011р. в сумі 145,02грн. за несвоєчасне погашення процентів та комісії за управління кредитом за березень 20011р.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до п.7.2 кредитного договору, у разі не виконання зобов'язань згідно з підпунктами 3.4.1, 3.5.1 та статтею 4 цього договору позичальник сплачує банкові пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п.3.2 цього договору, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати, на рахунок зазначений в п.3.8 (б).

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, господарський суд встановив, що пеня в сумі 27779,88грн. за несвоєчасне погашення кредиту, в сумі 175,13грн. за несвоєчасне погашення процентів та комісії за управління кредитом за лютий 20011р., в сумі 145,11грн. за несвоєчасне погашення процентів та комісії за управління кредитом за березень 20011р. нарахована обґрунтовано, відповідно до чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Відповідач позовні вимоги визнав, підтвердженням чого є акт звірки підписаний представниками обох сторін та їх підписи скріплені печатками (а.с.50-52).

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статтей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Липницький спиртовий завод" (11320, Житомирська область, Лугинський район, с. Липники, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 00374628) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк" в особі філії АТ "Укрексімбаннк" в м. Житомирі (10014, м. Житомир, вул. Перемоги, 23, ідентифікаційний код 20401758) 1005233,47грн. (один мільйон п'ять тисяч двісті тридцять три гривні 47 коп.) - суму боргу по кредиту; 22164,14 грн. (двадцять дві тисячі сто шістдесят чотири гривні 14 коп.) - прострочені проценти за користування кредитом ; 7260,02грн. (сім тисяч двісті шістдесят гривень 02 коп.) - проценти за користування кредитом, 1600,00грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) - комісію за управління кредитом, 28100,03грн. (двадцять вісім тисяч сто гривень 03 коп.) - пені.

3. Стягнути з Державного підприємства "Липницький спиртовий завод" (11320, Житомирська область, Лугинський район, с. Липники, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 00374628):

- в доход Державного бюджету України (р/р 31118095700002 ГУДКУ у Житомирській області, ЄДРПОУ 22062319, МФО 811039, код 22090200, отримувач УДК у м.Житомирі) - 10643,58грн. (десять тисяч шістсот сорок три гривні 58 коп.) - державного мита;

- в доход Державного бюджету України (р/р 31217264700002 ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039, ЄДРПОУ 22062319, код 22050003, отримувач УДК у м.Житомирі) - 236,00 (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським

СуддяГнисюк С.Д.

Віддрукувати: 5 прим.

1 - в справу

2 - позивач

3 - відповідачу (рек. з пов.)

4, 5 - прокурор