Рішення № 16494287, 23.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2011Справа №5002-16/1722-2011

За позовом Приватного підприємства «Страж-Крим» (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, б. 8, кв. 59; 99055, м. Севастополь, пр.. Ген. Острякова, б. 219, кв. 25, ідентифікаційний код 33535385)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком-Україна» (98635, м. Ялта, вул. Соханя, б. 3, ідентифікаційний код 32836598)

Про стягнення 1658,61 грн.

Суддя ГС АР Крим М. О. Білоус

представники:

Від позивача ОСОБА_1, представ., дов. б/н від 01.01.2011 р.

Від відповідача - не зявився

Обставини справи: Приватне підприємство «Страж-Крим» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком-Україна», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання охоронних послуг № 2 від 01.07.2009 р. з врахуванням інфляції у розмірі 1481,49 грн. Крім того, позивач просить стягнути пеню у розмірі 141,53 грн., 3 % річних у розмірі 35,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору Приватним підприємством «Страж-Крим» були надані послуги з охорони майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком-Україна», проте, починаючи з 01.10.2009 р., за виключенням листопада 2009 р., відповідачем припинено здійснення оплати за отримані послуги, через що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком-Україна» перед Приватним підприємством «Страж-Крим» складає 1400,00 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена.

23.06.2011р. позивач у судовому засіданні надав розрахунок пені з вказівкою періоду її утворення, відповідно до якого сума пені складає 52,34 грн., який був залучений судом до матеріалів справи, також підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні та просив стягнути з відповідача 1 658,61 грн.

Також представник позивача усно повідомив, що відповідачем не було здійснено сплати існуючої заборгованості та відповідач ухилився від проведення звірки розрахунків з позивачем.

Відповідач явку представника до судового засідання жодного разу не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить підпис уповноваженої особи у поштовому повідомленні. (а.с. 48).

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасникові судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Так, як вбачається з витягу з ЄДРПОУ на відповідача станом на 07.06.2011р. адресою державної реєстрації відповідача є : 98635, м. Ялта, вул. Соханя, б. 3.

Вказана адреса також вказана позивачем у позовній заяві, а відтак усі документи направлялися судом за вказаною юридичною адресою.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Крім цього, явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.07.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техком-Україна» (Замовник) та Приватним підприємством «Страж-Крим» (Охорона) був укладений договір про надання охоронних послуг № 2, пунктом 1.1 якого передбачено, що Замовник доручає, а Охорона зобовязується здійснити охорону обєкту, яким є житловий будинок з вбудованим магазином, що розташований за адресою: м. Севастополь, вул.. 6-а Бастіонна, 83 (далі «охоронний обєкт») (а.с. 10-12).

Згідно з п. 3.1. Договору оплата послуг по дійсному договору проводиться в готівковій або безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Охорони. Замовник виплачує Охороні щомісячно грошову суму із розрахунку 200,00 грн. в місяць, без ПДВ.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що оплата вартості послуг Охорони проводиться замовником не пізніше першого числа місяця наступного за звітним періодом, відповідно виставленого Охороною рахунку. У разі відсутності оплати, Охорона має право зупинити надання охоронних послуг за дійсним Договором до повного погашення заборгованості, з повідомленням Замовника.

Відповідно до п. 3.4. Договору надані послуги підтверджуються актом наданих послуг, які підписуються двома сторонами. Якщо після надання Замовнику Акту наданих послуг на протязі 10 робочих днів Охорона не отримує підписаний замовником примірник цього Акту або мотивацію відмови, вважається, що послуги прийняті Замовником, а Акт підписаний двома сторонами.

Пунктом 7.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 01.12.2009 р.) встановлено, що Договір вважається пролонгованим та діє з 01.12.2009 р. по 31.05.2010 р. включно.

На час розгляду справи у суді сторонами не було надано доказів пролонгації Договору, а відтак суд дійшов висновку, що договір припинив свою дію 31.05.2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2010р. між сторонами був складений акт приймання передачі обєкта, який скріплений підписами та печатками підприємств.(а.с.16).

На виконання умов договору, позивачем за період з 01.10.2009р. по 31.10.2009р, з 01.12 2009р. по 31.05.2010р. надавалися охороні послуг, про що були складені відповідні акти приймання здачі виконаних робіт, які були підписами обома сторонами та виставлялися рахунки на оплату наданих послуг. (а.с.19- 32)

Проте, за вказаний період відповідачем отримані послуги своєчасно сплачені не були, у звязку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком - Україна» складає 1400, грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті наданих йому послуг за договором про надання охоронних послуг № 2 від 01.07.2009р. в сумі 1400, 00 грн. та вимоги позивача засновані на нормах діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Суд зазначає, що в п. 4.4. Договору № 2 від 01.07.2009 р. сторони передбачили, що у разі несвоєчасної опалти Замовником послуг Охорони нараховується пеня у розмірі двух облікових ставок НБУ від несплаченої суми за кожний прострочений день.

Так, судом було встановлено, що на час розгляду справи у суді договір припинив свою дію, але згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а частиною 4 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Перевіривши уточнений розрахунок пені (а.с.66) позивача в сумі 52,34 грн. за період з березня по травень 2010р., суд приходить до висновку щодо правомірного його обчислення, та вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо стягнення суми пені саме у розмірі 52,34 грн..

Враховуючи відсутність заяви про уточнення первісних позовних вимог в цій частині, суд вважає відмовити в частині стягнення пені у сумі 89,19 грн.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що сума 3% річних у розмірі 35,59 грн. та інфляційні втрати у сумі 81,49 грн. обчислені позивачем правомірно, через що вимоги Приватного підприємства «Страж-Крим» про їх стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком-Україна» підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 569,42 грн., у тому числі основного боргу з врахуванням інфляції у сумі 1 481,49 грн., пеню у сумі 52,34 грн., 3% річних у розмірі 35,59 грн., а також державне мито у сумі 96,51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 223,30 грн. відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд також приймає до уваги що відповідач не надав своїх обґрунтованих заперечень по заявленому позову та доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 1400,00 грн. та ухилився від проведення звірки взаємних розрахунків з позивачем, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком-Україна» (98635, м. Ялта, вул. Соханя, б. 3, ідентифікаційний код 32836598) на користь Приватного підприємства «Страж-Крим» (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, б. 8, кв. 59; 99055, м. Севастополь, пр.. Ген. Острякова, б. 219, кв. 25, ідентифікаційний код 33535385) 1 569,42 грн., у тому числі: суму заборгованості з врахування інфляції у розмірі 1 481,49 грн., пеню у сумі 52,34 грн., 3% річних у сумі 35,59 грн., а також 96,51 грн. державного мита та 223,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення пені у розмірі 89,19 грн. відмовити.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.