Рішення № 16494248, 23.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2011Справа №5002-16/2084-2011 За позовом Дочірнього підприємства «ВІЛЛІР» (95048, м. Сімферополь, вул.. Трубаченка, б.7, к.11, ідентифікаційний код 31284241)

До відповідача Обєднання «Cадівничих товариств камянського масиву» (95011, м. Сімферополь, вул.. Пушкіна, б.24, кв.19, ідентифікаційний код 23191310)

Про стягнення 10690,49 грн.

Суддя ГС АР Крим М. О. Білоус

представники:

Від позивача ОСОБА_1 представ., дов. б/н від 14.04.2011р.

Від відповідача - не зявився

Обставини справи: Дочірнє підприємство «ВІЛЛІР» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Обєднання «Cадівничих товариств камянського масиву», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за підрядні роботи у сумі 10040,40 грн., інфляційні втрати у сумі 355,10 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 47,84 грн., неустойку в сумі 247,15 грн., а всього 10 690, 49 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обовязків по повному та своєчасному виконанню робіт за договором підряду № 21 від 20.05.2008р., у звязку з чим Дочірнє підприємство «ВІЛЛІР» звернулося до суду для стягнення з відповідача суми боргу у примусовому порядку.

06 червня 2011 року на адресу суду від позивача надійшли письмові доповнення до позовної заяви, згідно з якими замість суми у розмірі 160 035,60 грн. просить вважати суму, яка була сплачена відповідачем у розмірі 166035,60 грн., яка також підтверджується розрахунком ціни позову. Вказані доповнення були залучені судом до матеріалів справи.(а.с.9, 70-71)

У судовому засіданні 23.06.2011р. позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, а також надав довідку вих.. № 51 від 22.06.2011р. про відсутність погашення боргу з боку відповідача.

Відповідач явку представника до судового засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить підпис уповноваженої особи у поштовому повідомленні (а.с.61)

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасникові судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Так, як вбачається з витягу з ЄДРПОУ на відповідача станом на 30.05.2011р. адресою державної реєстрації відповідача є : 95011, м. Сімферополь, вул.. Пушкіна, б.24, кв.19.

Вказана адреса також вказана позивачем у позовній заяві, а відтак усі документи направлялися судом за вказаною юридичною адресою.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Крім цього, явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

20.05.2008 р. між Дочірнім підприємством «ВІЛЛІР» (Підрядник) та Обєднанням «Cадівничих товариств камянського масиву» (Замовник) був укладений договір підряду № 21, згідно п. 1.1 якого Замовник поручає, а Підрядник зобовязується виконати ямковий ремонт доріг Камянського масиву (орієнтованою площею 400 кв.м.) (вартість 1 кв.м товщиною до 5 см 150,00 грн. з ПДВ; вартість 1 кв. товщиною до 7 см 190,00 грн. з ПДВ) (а.с.10)

Підрядник зобовязується виконати роботи у строк та здати виконані роботи замовнику у порядку встановленому Будівельними нормами та Правилами. (п.1.2. Договору)

Згідно з п.2.2. Договору оплата робіт Підрядника здійснюється Замовником без готівкою на умовах 50 % передплати у триденний строк з моменту підписання договору.

Відповідно до п.2.3. Договору кінцевий розрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів після підписання акту Ф-2 та надходження рахунку фактури Підряднику.

Пунктом 3.2. зазначено, що виконання Підрядником робіт здійснюється у строк не пізніше 3 днів з моменту отримання авансу та завершуються роботи до 30.07.2008р.

11.10.2010р. сторонами укладалась додаткова угода до договору в частині зміни реквізитів сторін. (а.с.11)

Як вбачається з договірної ціни станом на 26.05.2008р. сторонами була визначена загальна ціна робіт, яка складає 40035,60 грн.(а.с.12)

Також в матеріалах справи є підписана обома сторонами договірна ціна станом на 04.06.2008р., яка складає 136040,40 грн.(а.с.23)

20.05.2008р. Підрядником був виставлений рахунок фактура № СФ-00125 на суму 40035,60 грн., який був сплачений Замовником у повному обсязі, про що свідчить банківські виписки від 21.05.2008р. на суму 20000,00 грн. та від 27.05.2008р. на суму 20000,00 грн. та від 06.06.2008р. на суму 35,60 грн.(а.с.35-37)

Рахунок фактура № СФ-00129 від 06.06.2008р. на загальну суму 136040,40 грн. був сплачений відповідачем лише частково, про що свідчать відповідні банківські виписки (а.с.38-52)

02.03.2011 р. позивачем направлялася претензія № 15 на адресу відповідача, в якій ДП «ВІЛЛІР» просить протягом 7 днів сплатити суму боргу у розмірі 16 040,40 грн., а також направлений рахунок № СФ-00129 від 06.06.2008р. та акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2011р. (а.с.53-54).

Вказані документи були отримані відповідачем 09.03.2011р., про що свідчить підпис уповноваженої особи у поштовому повідомленні. (а.с.35) Але, 07.04.2011р. відповідачем було сплачено лише 6 000,00 грн., про що свідчить банківська виписка від 07.04.2011р. (а.с.52)

Таким чином несплаченою залишилася сума у розмірі 10 040,40 грн., яка утворилась за червень 2008 року та яку позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Судом досліджена правова природа даного договору, який віднесено до підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК Україниза договором підряду однасторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Також, згідно ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобовязань, а саме майново-господарських зобовязань.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

При цьому, суд враховує, довідку про вартість виконаних робіт за червень 2008р., локальний кошторис та акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008р, підписаний обома сторонами., згідно з якими підтверджується факт виконання позивачем робіт. (а.с.23-33)

Отже, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного виконання умов договору підряду № 21 від 20.05.2008р., а відтак вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи у розмірі 10040,40 грн. засновані на нормах діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, посилаючись на вказані норми просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат за березень квітень 2011р. у розмірі 355,10 грн. та 3% річних за березень квітень 2011р. у розмірі 47,84 грн.

Судом встановлено, що суми інфляційних втрат за період з березня по квітень 2011р. у розмірі 355,10 грн. та 3% річних за цей же період у розмірі 47,84 грн. обчислені позивачем правомірно, через вимоги Дочірнього підприємства «ВІЛЛІР» в цій частині також підлягають задоволенню.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що за порушення строків перерахування коштів відповідно до розділу 2 Замовник сплачує підряднику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від недоотриманої суми за кожний день прострочки.

На виконання вказаного пункту договору, а також виходячи з того, що рахунок фактура був отриманий відповідачем 09.03.2011р. позивачем була нарахована пеня за період з 24.03.2011р. по 11.05.2011р. у розмірі 247,15 грн.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.9), доданий позивачем до позовної заяви, суд вважає його обґрунтованими та таким, що обчислений правомірно, а відтак сума пені у розмірі 247,15 грн. також підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, з Обєднання «Cадівничих товариств камянського масиву» на користь Дочірнього підприємства «ВІЛЛІР» слід стягнути 10690,49 грн., у тому числі заборгованість за виконані підрядні роботи у сумі 10040,40 грн., інфляційні втрати у сумі 355,10 грн., 3% річних у розмірі 47,84 грн. та пеню у сумі 247,15 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід віднести на відповідача виходячи із заявлених позовних вимог.

При цьому, суд також приймає до уваги що відповідач не надав своїх обґрунтованих заперечень по заявленому позову та доказів сплати заборгованості за виконані підрядні роботи, а також не прийняв участі у звірці розрахунків з позивачем, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «ВІЛЛІР» задовольнити в сумі 10690,49 грн.

2. Стягнути з Обєднання «Cадівничих товариств камянського масиву» (95011, м. Сімферополь, вул.. Пушкіна, б.24, кв.19, ідентифікаційний код 23191310) на користь Дочірнього підприємства «ВІЛЛІР» (95048, м. Сімферополь, вул.. Трубаченка, б.7, к.11, ідентифікаційний код 31284241) 10690,49 грн., у тому числі основний борг у сумі 10040,40 грн., інфляційні втрати у сумі 355,10 грн., 3% річних у розмірі 47,84 грн. та пеню у сумі 247,15 грн., а також 106,90 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.