Ухвала суду № 16487440, 21.06.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

_________________

У Х В А Л А

"21" червня 2011 р. Справа № 6/2-Б-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Андреєвець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 04-000016 від 29.05.2009р. укладеного між боржником та гр.ОСОБА_1 по справі

за заявою: Державної податкової інспекції у Генічеському районі, ідентифікаційний код 34270404, вул. Братів Коваленків, 60, м. Генічеськ Херсонської області,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвєт-2002", ідентифікаційний код 32200686, вул. Гагаріна, 25, с. Чонгар Генічеського району Херсонської області,

про банкрутство,

за участю представників сторін:

від кредитора: не прибув;

від боржника: ліквідатор - арбітражний керуючий Кукурудза О.М.;

від гр.ОСОБА_1 - не прибув;

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду від 12.01.2010 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру і призначено ліквідатора.

Ухвалою господарського суду від 23.03.2010 року ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кукурудзу Олександра Миколайовича.

Ліквідатором подано до суду заяву про визнання недійсним з моменту його укладення договору купівлі-продажу № 04-000016 від 29.05.2009 року між ТОВ "Рассвєт-2002" та громадянином ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) про продаж автомобіля МАЗ 53361, реєстраційний №НОМЕР_1, 1999 року випуску, колір сірий, шасі №НОМЕР_2, двигун V-14850см3 № НОМЕР_3, вантажний фургон, транзитний номер НОМЕР_4, далі Автомобіль.

Ухвалою господарського суду від 04.05.2011 року для розгляду заяви ліквідатора призначено судове засідання на 19.05.2011 року, залучено до участі у справі гр.ОСОБА_1, витребувано від ОСОБА_1 відзив на заяву та докази на підтвердження його заперечень. Розгляд справи відкладався до 21.06.2011 року.

В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, надіслав суду відзив на заяву, в якому вимоги ліквідатора не визнає, вказує, що він, ОСОБА_1, є власником Автомобіля, вважає, що це право є непорушним, а тому, посилаючись на норми Конституції України, ЦК та ГПК України просить відмовити в задоволенні вимог ліквідатора.

В судовому засідання ліквідатором вимоги про визнання угоди купівлі-продажу Автомобіля боржника підтримано з підстав зазначених у заяві та просить застосувати наслідки визнання угоди недійсною. Ліквідатор, мотивуючи свої вимоги стверджує, що оспорюваним договором боржникові завдано збитки, оскільки продаж майна здійснено за ціною менше ніж балансова вартість, без проведення експертної оцінки. Крім того, ліквідатор стверджує, що покупець ОСОБА_1 не сплатив продавцеві суму коштів, вказану в договорі купівлі-продажу, - 7600,00 грн. Крім того, ліквідатор стверджує, що продаж Автомобіля здійснено заінтересованій особі, оскільки керівник продавця ОСОБА_2 є батьком покупця ОСОБА_1, що є самостійною підставою для визнання вказаної угоди недійсною.

Заслухавши ліквідатора, дослідивши матеріали справи, заяву ліквідатора, суд вважає вимоги ліквідатора такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута і виконує повноваження керівника банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

Відповідно до частини десятої статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" угоди боржника, укладені до порушення провадження у справі про банкрутство можуть бути визнані недійсними з підстав завдання договором збитків боржнику.

Таким чином, за заявою заінтересованої сторони судом може бути визнаний недійсним правочин, який завдав збитків боржникові. Додержання сторонами в момент укладення такого правочину, який оспорено, інших формальних умов укладення правочину не мають юридичного значення для визнання його недійсним. Визначена частиною десятою ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстава визнання недійсною угоди боржника є спеціальною і застосовується при розгляді справи про банкрутство.

Зазначені положення недійсності правочину знаходяться в прямому звязку з положеннями ч. 3 ст. 215 ЦК України, якою передбачається, що у разі, коли недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, відповідно до частини 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" угода боржника може бути визнана господарським судом недійсною, якщо угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки.

Отже, підстави визнання недійсними угод за частиною 10 та частиною 11 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є аналогічними - завдання договором збитків боржнику.

Відповідно до ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, сторони правочину зобовязані дотримуватися таких загальних вимог для збереження чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи (том 1 а.с. 139, том 2 а.с. 5) боржник ТОВ "Рассвєт-2002" був власником Автомобіля. Належність транспортного засобу боржнику підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5, виданого Старобешівським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України в Донецькій області від 31.05.2006 року. Цей Автомобіль знаходився в заставі в забезпечення кредитних зобовязань ТОВ "Рассвєт-2002" перед Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ПАТ "Промінвестбанк") відповідно до договору застави майна №10-59/2006 від 17.05.2006 року, заставна вартість автомобіля 42433,00 грн. (том 1 а.с.125-134).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.05.2009 року (том 1 а.с. 142, том 2 а.с.4) ТОВ "Рассвєт-2002" в особі ОСОБА_2 продало гр. ОСОБА_1 Автомобіль, вартість якого оцінена сторонами в 7600,00 грн., які покупець зобовязаний сплатити продавцю в безготівковому порядку.

Відповідно до повідомлення обслуговуючого банку (том 1 а.с. 113) з 07.05.2009 року по цей час на рахунок ТОВ "Рассвет-2002" грошові кошти не надходили.

Покупець ОСОБА_1 не надав суду доказів сплати вартості придбаного Автомобіля за договором купівлі-продажу.

ОСОБА_1, як набувач (власник) Автомобіля до цього часу не зареєстрував Автомобіль в МРЕВ ДАІ.

Ліквідатором надано до суду довідку про ринкову вартість ідентичних транспортних засобів, в якій зазначено, що ціна продажу повнокомплектних ідентичних транспортних засобів станом на травень-серпень 2009 року становили 127570,00 грн.

В той же час, відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (т. 1 а.с. 137) станом на 23.03.2011 року зазначений Автомобіль знаходиться під забороною відчуження, яка діяла з 30.05.2006 року (том 1 а.с. 52-53).

Таким чином, ліквідатором документально підтверджено, що боржник ТОВ "Рассвєт-2002", в період дії заборони щодо відчуження Автомобіля здійснив його продаж. При цьому продаж Автомобіля здійснено за ціною, що в 5.6 разів нижче від заставної ціни та в 16.8 разів нижче від ринкової ціни.

Суд погоджується з доводами ліквідатора, що продаж майна боржника (автомобіля), яке має заставну ціну 42433,00 грн., ринкову ціну 127570,00 грн., за 7600,00 грн. є не справедливою ціною, а договір купівлі продажу № 04-000016 від 29.05.2009 року між ТОВ "Рассвєт-2002" та громадянином ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) про продаж автомобіля МАЗ 53361, реєстраційний №НОМЕР_1, 1999 року випуску, колір сірий, шасі №НОМЕР_2, двигун V-14850см3 № НОМЕР_3, вантажний фургон, транзитний номер НОМЕР_4 суд визнає таким, що завдав збитків боржникові.

Відповідно до наданої ліквідатором копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_6, виданого 20.11.1971 року Київським бюро ЗАГС м.Донецька, батьком ОСОБА_1 (покупця Автомобіля) є ОСОБА_2 (представник продавця), отже угода купівлі-продажу підписана з боку продавця особою, яка є батьком покупця, отже, є заінтересованою особою, а відповідно до законодавства про оподаткування - повязаною особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. При цьому, добросовісність і розумність дій органу юридичної особи розуміються не лише як засади цивільного законодавства, а відносяться до змісту тих прав, які реалізуються представником юридичної особи.

Суд визнає, що фактичні дії представника ТОВ "Рассвет - 2002" щодо відчуження Автомобіля свідчать про наявність умислу на порушення прав інших осіб та завдання їм шкоди, тобто кредиторам, які мали отримати задоволення своїх грошових вимог із заставної вартості автомобіля, а також вказують на нерозумність дій і зловживання представником продавця правом розпорядження майном, яке знаходилося в заставі та щодо якого діяла пряма заборона на відчуження.

Розглядаючи і оцінюючи дії представника продавця як недобросовісні і нерозумні, суд також звертає увагу на права та інтереси покупця за оспореним договором купівлі-продажу - ОСОБА_1 з точки зору їх захисту.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Але суд може відмовити у такому захисті, якщо такий інтерес суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті на підставі ч. 3 ст.16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.

Суд визнає, що покупець ОСОБА_1, беручи на себе зобовязання за умовами договору сплатити за майно (автомобіль) грошову суму в 7600,00 грн., яка явно і завідомо є нееквівалентною вартістю аналогічного майна на ринку продажу автомобілів, також мав розуміти, що така угода завдає шкоди юридичній особі-продавцю, а також, може завдати такої шкоди іншій особі (заставодержателю) та державі, оскільки сторонами умисно зменшується база оподаткування і завдається шкода державі. Отже, здійснення цивільних прав покупцем ОСОБА_1 є недобросовісним, оскільки його субєктивне ставлення до набуття майна за несправедливою ціною характеризується намаганням отримати матеріальні вигоди, які не еквівалентні його витратам і завдають шкоду іншим особам. Така совість, на думку суду, не є доброю, оскільки містить протиправний (злий) намір щодо вибуття майна з володіння власника та його придбання за неправомірною ціною.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що права та інтереси ОСОБА_1 не можуть бути захищені судом, оскільки сторонами при укладанні оспореного договору не додержано розумні межі здійснення своїх цивільних прав, а також порушено загальні засади цивільного законодавства.

Як зазначено у п. 2 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, а також моральним засадам суспільства і положенням інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Платник податку при відчуженні (продажу) своїх майнових активів зобовязаний застосовувати звичайні ціни, які відповідно до ст. 1.20. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" повинні відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику.

Досліджені судом обставини справи, надані ліквідатором докази та умови договору купівлі-продажу доводять, що ціна продажу сторонами визначена неправильно. Відповідно до вказаної норми справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари передаються іншому власнику за умови, що волевиявлення сторін є вільним та обидві сторони володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів.

Отже, законодавець виходить з правової презумпції, що покупець володіє інформацією про ціни ідентичних (однорідних) товарів на ринку, на якому він купує товар у конкретного продавця.

Правові презумпції - це специфічні норми права, які передбачають відповідні факти і правила поведінки, що базуються на більшій ступені достовірності і досвіді, перевіреному фактами. При цьому законодавець прямо передбачає, що презумпція справедливої ринкової ціни діє доти, доки вона не спростована (заперечена). Заперечні презумпції - це припущення про існування факту доти, доки не буде встановлено (доведено) іншого. Тобто, такі факти є заперечуваними і можуть бути спростовані зацікавленими особами, оскільки презумпція є узагальненням не достовірним, а вірогідним.

Розглянуті судом фактичні дані щодо ціни продажу майна, коли майновий обєкт, що на ринку аналогічних товарів оцінюється понад 127 тис. грн., продається за суму в 7,6тис.грн. вказують на невідповідність ціни договору положенням статті 1.20. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже ціна продажу не є звичайною та не відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно п. 1.20.1. вказаного Закону якщо доведене зворотне, вважається, що ціна договору не відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Оцінивши фактичні обставини справи суд констатує, що договір купівлі-продажу №04-000016 від 29.05.2009 року між ТОВ "Рассвєт-2002" та громадянином ОСОБА_1 є несправедливим, суперечить положенням ЦК України, іншим законам України, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, суд визнає договір недійсним та застосовує наслідки недійсності угоди, надавши відповідний наказ про повернення кожною стороною отриманого нею по недійсній угоді.

Згідно ст. 216 ЦК України визначено правові наслідки недійсності правочину. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд враховує, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 не сплачував передбаченої договором суми, а тому вилученню та поверненню підлягає лише Автомобіль.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 17, 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, -

у х в а л и в:

1. Заяву ліквідатора Кукурудзи Олександра Миколайовича задовольнити.

2. Визнати недійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу (біржовий контракт) продажу № 04-000016 від 29.05.2009 року про продаж автомобіля МАЗ 53361, реєстраційний №НОМЕР_1, 1999 року випуску, колір сірий, шасі №НОМЕР_2, двигун V-14850см3 № НОМЕР_3, вантажний фургон, транзитний номер НОМЕР_4 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рассвєт-2002», ідентифікаційний код 32200686, вул. Гагаріна, 25, с.Чонгар Генічеського району Херсонської області та громадянином ОСОБА_1, який зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_1.

3. Вилучити від ОСОБА_1, який зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_1 та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Рассвєт-2002", ідентифікаційний код 32200686, вул. Гагаріна, 25, с.Чонгар Генічеського району Херсонської області в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кукурудзи Олександра Миколайовича автомобіль МАЗ 53361, реєстраційний №НОМЕР_1 (зданий), 1999 року випуску, колір сірий, шасі № НОМЕР_2, двигун V-14850см3 № НОМЕР_3, вантажний фургон, транзитний номер НОМЕР_4.

Наказ видати.

4. Ухвалу надіслати: ліквідатору, сторонам у справі та ОСОБА_1

Суддя П.Д. Пригуза