Рішення № 16487387, 21.06.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"21" червня 2011 р. Справа № 5019/1188/11

За позовом Приватного підприємства “Айслаг”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Селищанський гранітний карєр”

про стягнення в сумі 81 803 грн. 13 коп.

суддя Павлюк І.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1., представник (довіреність № 21 від 01.03.2011р.);

від відповідача - не зявився.

В судове засідання 21 червня 2011р. відповідач не з'явився, хоч про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому порядку. Отримання відповідачем ухвали суду стверджується повідомленням відділення підприємства зв'язку про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи (а.с.20).

Суть спору: Позивач Приватне підприємство “Айслаг” - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Селищанський гранітний карєр” про стягнення 81 803 грн. 13 коп. заборгованості, в т.ч. заборгованості по оплаті за поставлений товар 72592 грн. 80 коп., заборгованості по оплаті за користування кредитом 8565 грн. 95 коп., пені 246 грн. 61 коп. та відсотків річних 397 грн. 77 коп..

Позивач в судовому засіданні 21.06.2011 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не зявився, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі відповідача відповідно до ст.75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

В С Т А Н О В И В:

04.04.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 131 (а.с. 10), відповідно до умов якого позивач зобовязався поставити та передати або передати зі свого складу у власність відповідачеві товар нафтопродукти в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

На виконання умов договору позивач поставив та передав відповідачу нафтопродукти на загальну суму 72 592 грн. 80 коп., що підтверджується накладною на відвантаження товару № 1136 від 04.04.2011 року (а.с.12). Відповідач отримав вказаний товар на підставі довіреності № 95 від 04.04.2011 року (а.с.13).

У відповідності до пункту 5.1. договору відповідач має право здійснити повну або часткову оплату вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок позивача протягом 14 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

Пунктом 5.2. договору визначено, що у випадку неоплати відвантаженої партії товару в строки, передбачені п. 5.1. договору, позивач дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням відповідачу 0,2% за кожен день використання товарного кредиту.

Відповідач не оплатив поставлений товар в строк, передбачений пунктом 5.1. договору, тому вбачається, що весь товар поставлявся на умовах товарного кредиту.

11 травня 2011 року позивач звернувся до відповідача з листом щодо сплати суми боргу та відсотків за користування товарним кредитом. Відповідачем вказана вимога залишена без задоволення та відповіді.

Отже, відповідач, в порушення умов договору, не виконав взятих на себе зобовязань щодо оплати за поставлений товар. Таким чином, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в сумі 72592 грн. 80 коп.

Позивач, в порядку пункту 5.2. договору, нарахував відповідачу оплату за користування товарним кредитом за період з 04.04.11 року по 01.06.2011 року в сумі 8565 грн. 95 коп..

Крім того, за порушення умов договору позивач на підставі п.8.1 договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 246 грн. 61 коп. за період з 24.05.2011р. по 01.06.2011р. та на підставі п.8.2 договору нарахував 25% річних в розмірі 397 грн. 77 коп. за період з 24.05.2011р. по 01.06.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За договором поставки (ст.712 ЦК України), - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч.1 ст.692 ЦК України).

Підписавши договір № 131, позивач та відповідач домовились, що останній має право здійснити оплату отриманого товару протягом 14 календарних днів або неоплачений товар рахується поставленим на умовах товарного кредиту зі сплатою 0,2 відсотка за кожен день його використання.

Даний договір надає право вибору відповідачу: оплатити поставлений товар протягом 14 календарних днів або скористатись товарним кредитом і оплатити суму товарного кредиту і відсотків за його використання на 31-й день від дати відвантаження, вказаної в накладній. В даному випадку відповідач скористався товарним кредитом.

Право господарюючого субєкта кредитувати інших за рахунок власного майна випливає з його повноважень власника, які встановлені Господарським кодексом України (ст. 5, ст. 6, ст. 67).

Крім цього, згідно зі ст. 627 ЦК України сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формують його конкретні умови, а згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного Кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Згідно зі ст. 1057 ЦК України, комерційний кредит - це правовідносини, які передбачають надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг. Навіть якщо сторони не визначили даний термін у самому договорі, але момент оплати не співпадає з моментом передачі товару, то йдеться про комерційний кредит. При комерційному кредитуванні можуть сплачуватись відсотки за користування кредитом.

Згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” (ст. 1.11.2) під товарним кредитом розуміють товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари покупцю у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів таким покупцем, незалежно від часу погашення заборгованості.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 8.1 договору при невиконанні чи неналежному виконанні умов даного договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,2% за кожний день прострочення від неоплаченої суми, або суми невиконаної чи неналежно виконаної умови.

Враховуючи приписи Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення грошового зобов'язання, розмір якої за період з 24.05.2011 року по 01.06.2011 року становить 246 грн. 61 коп..

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 8.2. договору відповідач, у випадку прострочення виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25% річних від простроченої суми.

З врахуванням зазначеного, позивачем відповідачу нараховано 25% річних за період з 24.05.2011р. по 01.06.2011р. в розмірі 397 грн. 77 коп.

З огляду на вищевикладені обставини справи вбачається, що вимоги позивача стверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

Позов обґрунтований і підлягає задоволенню в сумі 81 803 грн. 13 коп. в т.ч. заборгованості по оплаті за поставлений товар 72592 грн. 80 коп., заборгованості по оплаті за користування кредитом 8565 грн. 95 коп., пені 246 грн. 61 коп. та відсотків річних 397 грн. 77 коп..

На відповідача покладаються витрати по сплаті держмита та судові витрати на підставі частин першої та пятої ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Селищанський гранітний карєр”, яке знаходиться: 34553, Рівненська область, Сарненський район, с. Селище, вул. Заводська, 1 (код ЄДРПОУ 14338719) на користь Приватного підприємства “Айслаг”, яке знаходиться: 43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4 (код ЄДРПОУ 13369787) 72 592 грн. 80 коп. заборгованості по розрахунках за поставлений товар, 8565 грн. 95 коп. плати за користування товарним кредитом, 246 грн. 61 коп. пені, 397 грн. 77 коп. 25% річних, 818 грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.Ю. Павлюк

Рішення підписане суддею "21" червня 2011 р..