Рішення № 16487341, 14.06.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 р. Справа № 18/707/11

За позовом Прокуратури м. Кременчука, 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 4-а, в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради, 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, 2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор-М", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, 29

про стягнення 3197630,72 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники до перерви:

від позивача: Браташ Ю.П.

від відповідача: Ульянов Р.А.

від прокуратури: Харенко В.М.

Представники після перерви:

від позивача: Браташ Ю.П.

від відповідача: Шеретова О.В., Дорошенко О.М.

від прокуратури: Харенко В.М.

Розгляд справи продовжується після перерви, оголошеної відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 09.06.2011 року.

В судовому засіданні 14.06.2011 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 3197630,72 грн. заборгованості згідно договору за № 53 про пайову участь у комплексному розвитку інженерної та соціальної інфраструктури міста Кременчука при будівництві громадсько-торгівельного центру по вул. Халаменюка від 14.03.2007 року.

Представники позивача та прокуратури підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечують, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість, а також на сплив встановлених чинним законодавством строків позовної давності для звернення з позовом до суду.

Представниками відповідача до суду подано клопотання б/н від 14.06.2011 року (вх. № 9639д від 14.06.2011 року) про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 18/1643/11, яка розглядається господарським судом Полтавської області, а також клопотання б/н від 14.06.2011 року (вх. № 9638д від 14.06.2011 року) про витребування у позивача по справі додаткових доказів, а саме: доказів державної реєстрації та офіційного оприлюднення рішень Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 638 від 20.06.2003 року "Про організацію залучення на договірних засадах пайових коштів забудовників до цільового фонду розвитку соціальної інфраструктури міста Кременчука" та № 792 від 24.07.2006 року, а також рішення III сесії Кременчуцької міської ради V скликання від 22.06.2006 року "Про затвердження нової редакції "Положення про цільовий фонд розвитку соціальної інфраструктури міста" та складу робочої групи згідно з рішенням XI сесії IV скликання від 10.04.2003 року "Про створення цільового фонду розвитку соціальної інфраструктури міста".

В обгрунтування клопотання про зупинення провадження у справі позивач посилається на те, що вирішення справи № 18/707/11 по суті є неможливим до вирішення питання про недійсність спірного договору, що є предметом спору у справі № 18/1643/11, яка розглядається господарським судом Полтавської області. Разом з тим, факт прийняття судом до розгляду позовної заяви про визнання недійсним спірного договору не створює будь-яких перешкод для розгляду даної справи, оскільки відповідно до положень ст. 204 ЦК України, правочин є дійсним до тих пір, поки не буде визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину). Згідно ч. 3 ст. 207 ЦК України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним, припиняється з дня набрання рішенням суду законної сили. Викладене вище свідчить про те, що угода сторін, на підставі якої заявлена процесуальна вимога про стягнення заборгованості, є дійсною та повинна створювати правові наслідки. Таким чином, будь-які процесуальні перешкоди для вирішення по суті справи № 18/707/11 відсутні, у зв'язку з чим клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

В обгрунтування клопотання про витребування додаткових доказів відповідач посилається на те, що наявність чи відсутність державної реєстрації та офіційного оприлюднення зазначених в ньому рішень має істотне значення для вирішення даної справи, оскільки відсутність державної реєстрації та офіційного оприлюднення унеможливить їх застосування до спірних правовідносин, при цьому правовим наслідком в такому випадку буде недосягнення згоди сторін з усіх істотних умов договору, а саме - ціни (розміру пайового внеску). Отже, відповідач просить суд витребувати додаткові докази з метою встановлення правомірності застосування методики, на підставі якої позивачем здійснювався розрахунок розміру пайового внеску згідно п. 2.1. спірного договору.

Розглянувши клопотання про витребування додаткових доказів та заслухавши позицію сторін та прокуратури з цього приводу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

По-перше, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (№ 280/97-ВР від 21.05.1997 року), рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. З аналізу даної норми вбачається, що її дія розповсюджується на рішення ради, які відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. Натомість, рішення виконавчого комітету за приписами ч. 6 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються, зокрема, міським головою та на підставі ч. 11 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підлягають доведенню до відома населення шляхом видачі на вимогу громадян копій відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Отже, обгрунтування клопотання в частині витребування у позивача рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 638 від 20.06.2003 року, а також рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 792 від 24.07.2006 року нормами ч. 5 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є безпідставним.

По-друге, відповідачем у поданому клопотанні не обгрунтовано необхідність витребування доказів державної реєстрації та офіційного оприлюднення рішення III сесії Кременчуцької міської ради V скликання від 22.06.2006 року, оскільки питання щодо застосування методики розрахунку розміру пайового внеску зазначеним рішенням не вирішувалося.

По-третє, посилання відповідача в даному клопотанні на норми Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (№ 493/92 від 03.10.1992 року) є безпідставним, оскільки Кременчуцька міська рада у відповідності до Конституції та законів України не є органом виконавчої влади. Крім того, слід зазначити, що на момент прийняття вищевказаних рішень застосована відповідачем редакція п. 5 цього Указу втратила чинність.

По-четверте, так само безпідставним є посилання відповідача на приписи Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (№1160-IV від 11.09.2003 року) стосовно державної реєстрації та офіційного оприлюднення рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 638 від 20.06.2003 року "Про організацію залучення на договірних засадах пайових коштів забудовників до цільового фонду розвитку соціальної інфраструктури міста Кременчука", оскільки на момент прийняття рішення вказаного Закону не існувало

Крім того, суд приймає до уваги, що в даному випадку ціна договору (розмір пайового внеску) згідно його умов розраховується у відповідності до методики, затвердженої рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 792 від 24.07.2006 року (т. 1, а.с. 135), яким були внесені зміни до рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 638 від 20.06.2003 року (т. 1, а.с. 126). Отже сторонами було погоджено порядок нарахування розміру пайового внеску у відповідності до чітко визначеної формули, наведеної у додатках до вказаних рішень (т. 1, а.с. 130, 136), яка, доречи, після внесення змін рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 792 від 24.07.2006 року до рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 638 від 20.06.2003 року фактично залишилася незміненою. Також сторонами при укладенні спірного договору було погоджено розмір першого пайового внеску, який склав 100000,00 грн. За таких обставин відсутність державної реєстрації та офіційного оприлюднення вищевказаних рішень не може потягти за собою недосягнення сторонами при укладенні договору згоди щодо ціни (розміру пайового внеску) як його істотної умови.

З урахуванням викладеного подане відповідачем клопотання про витребування у позивача по справі додаткових доказів судом відхиляється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокуратури, суд встановив:

У грудні 2010 року прокуратурою міста Кременчука було проведено перевірку законності формування цільового фонду розвитку соціальної інфраструктури міста. За результатами перевірки прокуратурою міста Кременчука встановлено наступне.

14.03.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Амстор-М" (відповідач) та Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради (позивач) був укладений договір про пайову участь у комплексному розвитку інженерної та соціальної інфраструктури міста Кременчука при будівництві громадсько-торгового центру по вул. Халаменюка у м. Кременчуці за № 53 (т. 1, а.с. 16-17).

Предметом договору № 53 від 14.03.2007 року про пайову участь у комплексному розвитку інженерної та соціальної інфраструктури міста Кременчука при будівництві громадсько-торгового центру по вул. Халаменюка у м. Кременчуці (далі - договір) є залучення на добровільній підставі Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор-М" до участі у комплексному соціально-економічному розвитку інфраструктури міста.

Згідно із п. 2.5. договору, відповідач взяв на себе зобов'язання передати у розпорядження Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради 100000,00 грн. в рахунок пайової участі у розвитку інженерної та соціальної інфраструктури міста.

Приписами п. 2.6. укладеного договору сторони визначили, що грошові кошти відповідач перераховує на спеціальний розрахунковий рахунок Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради в наступному порядку: перший внесок - у розмірі 100000,00 грн., решту - з перерахуванням пайових коштів після представлення проектно-кошторисної документації, повний розрахунок - до введення об'єкту в експлуатацію.

У відповідності до п. 2.1. договору сторони погодили, що розрахунок розміру пайової участі у комплексному розвитку інженерної та соціальної інфраструктури міста Кременчука здійснюється відповідно до методики, затвердженої рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 792 від 24.07.2006 року.

15.03.2007 року відповідачем на виконання умов договору згідно платіжного доручення № 50 (т. 1, а.с. 70) на спеціальний розрахунковий рахунок Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради було перераховано грошові кошти в сумі 100000,00 грн. в якості першої частини пайового внеску.

Інша частина пайового внеску мала бути внесена відповідачем на спеціальний розрахунковий рахунок Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради на підставі розрахунку та в порядку, передбачених п. 2.1. та п. 2.6. спірного договору.

23.07.2009 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист за № 01-17/625 (т. 1, а.с. 19), яким повідомлено про необхідність надання останнім проектно-кошторисної документації по спірному об'єкту з метою проведення розрахунку загальної суми пайового внеску. Зазначений лист було залишено відповідачем без реагування.

07.12.2007 року громадсько-торговий центр по вул. Халаменюка, 7 у м. Кременчуці було прийнято в експлуатацію, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (т. 1, а.с. 25-29, 62-66), затвердженим рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 1222 від 07.12.2007 року (т. 1, а.с. 67). Відповідно до п. 2 зазначеного рішення право власності на громадсько-торговий центр по вул. Халаменюка у м. Кременчуці з видачею відповідного свідоцтва оформлене за відповідачем.

24.12.2010 року прокуратурою міста Кременчука було винесене подання за № 84-12693 вих-10 (т. 2, а.с. 14-16) про усунення порушень вимог Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про службу в органах місцевого самоврядування" та "Про планування та забудову територій", яке було направлене Кременчуцькому міському голові Бабаєву О.М.

За таких обставин прокуратура міста Кременчука просить суд стягнути з відповідача на рахунок міського бюджету заборгованість згідно спірного договору в сумі 3197630,72 грн.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечують в повному обсязі, посилаючись на те, що:

- укладення договору на сплату пайових внесків згідно Закону України "Про містобудівну діяльність" (в редакції на момент його укладення) не передбачалося як обов'язкове;

- зобов'язання відповідача щодо сплати пайового внеску не є підставою для вимог щодо його обов'язкового виконання в силу положень ч. 4 ст. 175 та ч. 2 ст. 177 ГК України, а спірний договір є договором про пожертву (ст. 729 ЦК України);

- сплата решти суми пайового внеску зумовлена виконанням позивачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку загальної суми пайового внеску, яке не було виконане;

- у зв'язку з допущенням прострочення кредитора строк виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати решти суми пайового внеску вийшов за передбачені спірним договором межі (дату введення об'єкту в експлуатацію), а отже є невизначеним, у зв'язку з чим позивачем на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України мало бути направлено відповідачеві вимогу про сплату;

- позивачем не обгрунтовано визначення розміру пайового внеску з розрахунку максимально встановленого граничного розміру (8%);

- розрахунок загальної суми пайового внеску не відповідає вимогам, встановленим рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 792 від 24.07.2006 року, оскільки при його здійснені не було враховано критерії оцінки містобудівної цінності;

- позивачем пропущено строки позовної давності для звернення до суду з позовом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши надані представниками сторін пояснення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Договір № 53 від 14.03.2007 року про пайову участь у комплексному розвитку інженерної та соціальної інфраструктури міста Кременчука при будівництві громадсько-торгового центру по вул. Халаменюка у м. Кременчуці було укладено Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради з Товариством з обмеженою відповідальністю "Амстор-М" на підставі ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно якої органи місцевого самоврядування уповноважені залучати на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

У наданих до суду письмових поясненнях (т. 1, а.с. 89-90) відповідач наводить позицію, згідно якої на спірні правовідносини поширюється дія ч. 4 ст. 175 та ч. 2 ст. 177 ГК України, оскільки Законом України "Про містобудівну діяльність" у чинній на момент укладення договору редакції (Закон України "Про планування і забудову територій" № 1699-III від 20.04.2000 року) обов'язкового укладення відповідного договору на сплату пайових внесків не передбачалося.

Разом з тим, зазначений договір в силу ст. 202 ЦК України за своєю правовою природою є правочином, оскільки дії сторін в даному випадку спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

У відповідності до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Крім того, всупереч доводам відповідача фактичне укладення договору на сплату пайових внесків у письмовій формі жодним чином не суперечить ані положенням Закону України "Про планування і забудову територій", ані іншим нормам чинного законодавства.

Таким чином, доводи відповідача стосовно відсутності у Законі України "Про планування і забудову територій" (в редакції станом на момент укладення договору) вимоги щодо обов'язкового укладення договору на сплату пайових внесків судом до уваги не приймаються.

Стосовно доводів відповідача щодо необов'язковості виконання ним зобов'язання по сплати пайового внеску на підставі ч. 4 ст. 175 та ч. 2 ст. 177 ГК України та щодо кваліфікації спірного договору як договору про пожертву, що передбачений ст. 729 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається зі ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", залучення відповідних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється на договірних засадах. А у відповідності до п. 1.1. спірного договору, залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор-М" до участі у комплексному соціально-економічному розвитку інфраструктури міста відбулося на добровільних підставах.

Разом з тим, в даному випадку правовідносини між сторонами, що базуються на добровільній участі у розвитку інженерної та соціальної інфраструктури міста, з моменту укладення спірного договору набули договірного характеру та є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків в силу положень ст. 11 ЦК України. При цьому згідно ст. 174 ГК України, укладення з господарського договору є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Приписами ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

У відповідності до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. А відповідно до положень ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням вищевикладеного доводи відповідача стосовно необов'язковості виконання ним зобов'язання по сплати пайового внеску судом до уваги не приймаються.

Також суд вважає безпідставною кваліфікацію відповідачем спірного договору як договору про пожертву, оскільки даний договір не містить ознак благодійництва, передбачених Законом України "Про благодійництво та благодійні організації" (№ 531/97-ВР від 16.09.1997 року). Крім того, відповідач здійснює будівництво із використанням інженерно-транспортної та соціальної інфраструктура міста, тобто комплексу інженерних, транспортних споруд і комунікацій та об'єктів соціального й культурно-побутового обслуговування населення, призначених для забезпечення стійкого розвитку та функціонування населеного пункту. З метою відшкодування витрат на використання таких інфраструктур, додаткове навантаження на них, а також з метою їх розвитку і сплачується пайовий внесок згідно укладеного договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста.

Стосовно доводів відповідача щодо допущення з боку кредитора прострочення виконання зобов'язання, що потягло за собою порушення відповідачем строків виконання зобов'язання щодо сплати решти суми пайового внеску, а також щодо невизначеності строку виконання зобов'язання та необхідності пред'явлення вимоги на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами спірного договору решта пайового внеску мала бути сплачена відповідачем після представлення ним проектно-кошторисної документації, а повний розрахунок мав бути виконаний до введення об'єкту в експлуатацію (п. 2.6. договору), тобто до 07.12.2007 року (дата складення акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту) . При цьому, як вбачається з аналізу спірного договору, виконання відповідачем обов'язку по сплаті решти суми пайового внеску пов'язано виконанням позивачем обов'язку щодо здійснення розрахунку загального розміру пайового внеску (п. 2.1. договору). Здійснення позивачем розрахунку загального розміру пайового внеску в свою чергу обумовлюється обов'язком відповідача щодо надання проектно-кошторисної документації. Таким чином, в даному випадку має місце зустрічне виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як вбачається з матеріалів справи, обов'язку щодо надання позивачеві проектно-кошторисної документації протягом строків будівництва об'єкту відповідачем не виконано, що потягло за собою неможливість виконання пов'язаних з ним зобов'язань стосовно здійснення позивачем розрахунку загального розміру пайового внеску та внесення відповідачем решти пайового внеску.

Листом за № 01-17/625 від 23.07.2009 року позивачем було повідомлено відповідача про необхідність надання проектно-кошторисної документації по спірному об'єкту з метою проведення розрахунку загальної суми пайового внеску. Даний лист залишено відповідачем без реагування, доказів належного повідомлення позивача про неможливість виконання обов'язку щодо надання проектно-кошторисної документації відповідачем до суду не надано.

За таких обставин доводи відповідача щодо допущення позивачем прострочення виконання зобов'язання по здійсненню розрахунку загального розміру пайового внеску судом відхиляються, оскільки таке прострочення виникло з вини відповідача.

Доводи відповідача стосовно відсутності вимоги позивача в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України про виконання передбачених спірним договором зобов'язань судом також відхиляються, оскільки даною нормою передбачено обов'язковість пред'явлення вимоги лише у разі відсутності строку виконання зобов'язання у договорі. Натомість, п. 2.6. договору встановлено обов'язок відповідача повністю розрахуватися з позивачем до введення об'єкту в експлуатацію. Отже, кінцевою датою проведення відповідачем повного розрахунку є дата складення акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, тобто 07.12.2007 року. При цьому обов'язок відповідача повністю розрахуватися з позивачем до введення об'єкту в експлуатацію є безумовним за не залежить від будь-яких зовнішніх факторів. Саме відповідач як зацікавлена належним виконанням взятих на себе грошових зобов'язань особа мав вжити всіх можливих заходів для повного та своєчасного проведення розрахунку з договором. Матеріали справи свідчать про те, що таких заходів відповідачем не вживалося.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься лист № 29 від 17.07.2009 року (т. 1, а.с. 18), який був отриманий позивачем 23.07.2009 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції на зазначеному листі. Цим листом відповідач визнав наявність за собою зобов'язань щодо виконання робіт по благоустрою території громадсько-торгівельного центру по вул. Халаменюка, 7. Також в матеріалах справи міститься гарантійний лист за № 75 від 05.12.2007 року (т. 2, а.с. 2), яким відповідач погодився з рішенням узгоджувальної комісії по розгляду спірних питань, які виникають при укладанні договорів пайової участі у розвитку інженерної та соціальної інфраструктури міста, оформлене протоколом № 5 від 09.08.2007 року (т. 1, а.с. 20-22), відповідно до якого відповідача було зобов'язано провести роботи по будівництву катка, затрати на яке будуть зараховані останньому в рахунок сплати решти суми пайового внеску згідно документів про фактичні затрати. Даним листом відповідач гарантував завершення другої черги будівництва, до складу якої входить льодовий каток, у серпні 2008 року та зобов'язався у разу невиконання цієї вимоги компенсувати до міського бюджету грошові кошти в сумі 5000000,00 грн., однак станом на момент розгляду справи зазначені вимоги відповідачем не виконано.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивачем не обгрунтовано визначення розміру пайового внеску з розрахунку максимально встановленого граничного розміру, а також на те, що розрахунок загальної суми пайового внеску не відповідає вимогам, встановленим рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 792 від 24.07.2006 року, оскільки при його здійснені не було враховано критерії оцінки містобудівної цінності.

У відповідності до п. 13 акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 07.12.2007 року, загальна кошторисна вартість будівництва громадсько-торгового центру по вул. Халаменюка у м. Кременчуці складає 39970384,00 грн.

Згідно із чинним на момент укладення договору Положенням про цільовий фонд розвитку соціальної інфраструктури міста, затвердженим рішенням III сесії Кременчуцької міської ради V скликання від 22.06.2006 року, граничний розмір пайової участі забудовників не повинен перевищувати 8%.

Виходячи з кошторисної вартості будівництва спірного об'єкту позивачем на підставі п. 2.1. договору та з урахуванням граничного розміру пайової участі забудовників у 8% було здійснено розрахунок розміру пайового внеску (т. 1, а.с. 143), який склав 3197630,72 грн.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 27 Закону України "Про планування і забудову територій", граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 40 від 24.01.2007 року "Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів" встановлено, що граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування), не може перевищувати: 20 відсотків вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення); 10 відсотків вартості спорудження житлових будинків, будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення.

Отже, визначений Положенням про цільовий фонд розвитку соціальної інфраструктури міста граничний розмір пайового внеску не перевищує встановленого Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів".

Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено вимог стосовно обгрунтування обраної при здійсненні розрахунку розміру пайового внеску за конкретним договором відсоткової ставки, визначення такої ставки у межах встановленого Кабінетом Міністрів України граничного розміру в кожному конкретному випадку є правом уповноваженого органу. Крім того, будь-яких доказів на обгрунтування іншої відсоткової ставки відповідачем до суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, доводи відповідача щодо відсутності обгрунтування позивачем обраної ним процентної ставки для здійснення розрахунку розміру пайового внеску судом до уваги не приймаються. Так само судом не приймаються до уваги викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача стосовно неправильності здійснення розрахунку загального розміру пайового внеску, оскільки методика (формула) цього розрахунку повністю відповідає наведеній у додатку № 1 до рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 792 від 24.07.2006 року.

Стосовно посилання відповідача на порушення прокуратурою строків позовної давності для звернення до суду з позовом, а також щодо поданої ним заяви про застосування строків позовної давності (т. 1, а.с. 87) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В даному випадку з позовом до господарського суду звернулася прокуратура м. Кременчука на підставі результатів проведеної у грудні 2010 року перевірки, у зв'язку з чим підстави вважати строки позовної давності пропущеними відсутні. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 12.06.2007 року (т. 1, а.с. 121-124).

Викладені у відзиві на позовну заяву з посиланням на ст. 9 Закону України "Про прокуратуру" (№ 1789-XII від 05.11.1991 року) доводи відповідача стосовно можливості прокуратури довідатися про порушення прав позивача в період строку позовної давності судом відхиляються, оскільки даною нормою передбачено право прокуратури брати участь у засіданнях відповідних рад та їх виконавчих комітетів, а не обов'язок. Доводи відповідача стосовно відсутності будь-яких інших прокурорських перевірок у період строку позовної давності судом також відхиляються, оскільки згідно зі ст. 19 Закону України "Про прокуратуру", перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Будь-яких повідомлень та заяв про порушення відповідачем чинного законодавства до органів прокуратури у зазначений період не надходили.

З урахуванням вищенаведеного подана відповідачем заява про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Викладені у поданих відповідачем клопотаннях про витребування додаткових доказів (т. 2, а.с. 4-5, 21-24) доводи щодо державної реєстрації та офіційного оприлюднення рішень Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 638 від 20.06.2003 року "Про організацію залучення на договірних засадах пайових коштів забудовників до цільового фонду розвитку соціальної інфраструктури міста Кременчука" та № 792 від 24.07.2006 року, а також рішення III сесії Кременчуцької міської ради V скликання від 22.06.2006 року "Про затвердження нової редакції "Положення про цільовий фонд розвитку соціальної інфраструктури міста" та складу робочої групи згідно з рішенням XI сесії IV скликання від 10.04.2003 року "Про створення цільового фонду розвитку соціальної інфраструктури міста" судом відхиляються з підстав, викладених у мотивації відхилення зазначених клопотань.

Клопотання про витребування інших додаткових доказів в порядку ст. 38 ГПК України від сторін та прокуратури не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор-М" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, 29, р/р 26006330104823 в Кременчуцькій філії АКБ "Східно-Європейський Банк", МФО 331650, код ЄДРПОУ 33589085):

- в доход міського бюджету (стягувач - Кременчуцька міська рада, отримувач - ВДК у м. Кременчуці, ЄДРПОУ 50110000, банк - ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, р/р 31511931700008, код одержувача 34698778) - 3197630,72 грн. боргу;

- в доход державного бюджету України (отримувач - УДК у м. Полтава, ЄДРПОУ 34698804, банк - ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, р/р 31118095700002, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) - 25500,00 грн. державного мита;

- в доход державного бюджету України (отримувач - УДК у м. Полтава, ЄДРПОУ 34698804, банк - ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, р/р 31217264700002, код бюджетної класифікації 22050003) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Гетя Н.Г.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.06.2011 року.