Рішення № 16487297, 14.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2011 р.Справа № 30-4/54-10-1818 Позивач:Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” в особі Комінтернівського району електричних мереж

Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси;

Військова частина А 0666

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1- згідно довіреності №41 від 29.12.2010р.

Від відповідача: КЕВ м.Одеса ОСОБА_2- довіреність №447 від 02.03.2011р.

Від відповідача: в\ч А 0666- ОСОБА_3- довіреність №606 від 24.04.2011р., ОСОБА_4- довіреність №627 від 19.05.2010р.

Суть спору: Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” в особі Комінтернівського району електричних мереж (далі - ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини А 0666 (далі - В\ч А 0666), за участю третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (далі - КЕВ м. Одеси) про стягнення пені у сумі 26970 грн. 24 коп., інфляційних у сумі 25 987 грн. 06 коп., 3% річних у сумі 3 736 грн. 33 коп.

В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. 02 червня 2011р. позивач надав до суду уточнення позовних вимог , згідно яких просить суд солідарно стягнути з В\ч А 0666 та КЕВ м. Одеси пеню у сумі 25970 грн. 12 коп., 3% річних у сумі 3725 грн. 43 коп., інфляційні у сумі 5466 грн. 07 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач В\ч А 0666 проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях на позов.

Ухвалою суду від 09 червня 2010р. змінено процесуальний статус третьої особи у справі КЕВ м. Одеси та визнано КЕВ м. Одеси відповідачем у справі. Відповідач КЕВ м. Одеси проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

28 лютого 2008р. між ВАТ „ЕК “Одесаобленерго” в особі Комінтернівського РЕМ (постачальник), Військовою частиною А 0666 (Споживач) та КЕВ м. Одеси (Платник) укладено Договір № К-675 про постачання електричної енергії, згідно якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені Графіком зняття показів засобів обліку електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі , згідно з умовами Договору.

Строк дії договору №К-675 встановлений до 31.12.2008р., при цьому сторонами передбачено, що договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

На виконання своїх зобов'язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія, що підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за спожиту електроенергію (в період з 29.04.2009 р. по 28.02.2010 р.)

Відповідно до п.2.3.3 та п.2.3.4 Договору Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а також здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.

Додатковою угодою від 03.01.2006р. до Договору викладено п.1 додатку до Договору „Порядок Розрахунків” у новій редакції, згідно якої встановлений розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електроенергії з 30 (31) числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття „розрахунковий період” та „календарний місяць” вважати прирівняними. Рахунки за спожиту споживачем електроенергію отримує сам Споживач, оплата рахунків Споживача здійснюється Платником, який надає копії платіжних доручень Споживачу. Відповідальність щодо здійснення своєчасної оплати за електричну енергію та інші платежі несе Споживач. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії.

Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно виписаним рахунком, оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживачем електричної енергії та потужності, нарахувань по протоколах порушень при користування електричною енергією, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції, 3% річних та інші платежі згідно з умовами цього договору, здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Оплата рахунків за спожиту електроенергію та інші платежі здійснюються споживачем самостійно на протязі 10 днів після дати виписки рахунку.

Позивач по справі зазначає, що рахунки за спожиту активну та реактивну електроенергію відповідачами сплачувались несвоєчасно, що свідчить про неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань за договорами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Крім того, позивач зазначив , що згідно зі ст.ст. 220, 230 Господарського кодексу України та ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України відносно боржника, який здійснив порушення зобовязання , настають правові наслідки , встановлені договором або законом, у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені).

Згідно п. 4.2.1 Договору №К-675 за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3. 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком до Договору №К-675 про “Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що Платник несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями Споживача перед Постачальником за цим договором, в частині проведення розрахунків за спожиту електричну енергію (активну, реактивну), а також сплати усіх санкцій, передбачених умовами цього договору.

На підставі зазначених пунктів Договору позивач нарахував пеню за період з 16.05.2009р. по 28.02.2010р. у сумі 25970 грн. 12 коп., 3% річних за період прострочення оплати з 16.05.2009р. по 28.02.2010р. у сумі 3725 грн. 43 коп. та збитки від інфляції за період прострочення оплати за спожиту активну та реактивну електричну енергію з 16.05.2009р. по 28.02.2010р. у сумі 5466 грн. 07 коп., які просить стягнути з відповідачів солідарно.

Відповідач - В\ч А 0666 проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем невірно розраховано суму витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції на заборгованість, яка мала місце у межах одного місяця , оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги , які купуються населенням для невиробничого споживання , який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому про строчка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних витрат.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ст.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Позивачем же здійснено нарахування пені за 10 місяців замість шести.

Відповідач також наполягає на застосуванні судом ст.233 Господарського кодексу України та ст.83 ГПК України та зменшити штрафні санкції щодо стягнення з відповідачів пені до 01 грн.

Відповідач - КЕВ м. Одеси проти позову заперечує, посилаючись на те, що КЕВ м. Одеси фінансується виключно з державного бюджету України. Кошторис КЕВ м. Одеси передбачає, а відповідне виділення коштів здійснюється лише на оплату активної та реактивної електроенергії , що споживається військовими частинами Одеського гарнізону, проте потреби на перевищення ліміту споживання електричної енергії військовими частинами, сплата штрафних санкцій, 3% річних та індексу інфляції не передбачені кошторисом установи та не фінансується.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ст.26 Закону України „Про електроенергетику” споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно з законодавством України.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 2008р. між ВАТ „ЕК “Одесаобленерго” в особі Комінтернівського РЕМ (постачальник) , Військовою частиною А 0666 (Споживач) та КЕВ м. Одеси (Платник) укладено Договір № К-675 про постачання електричної енергії, згідно якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені Графіком зняття показів засобів обліку електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі, згідно з умовами Договору.

Відповідно до п.2.3.3 та п.2.3.4 Договору Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а також здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.

Згідно укладеного договору та додатку “Порядок розрахунків” встановлений розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електроенергії з 30 (31) числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. Рахунки за спожиту споживачем електроенергію отримує сам Споживач, оплата рахунків Споживача здійснюється самим Споживачем або Платником, який надає копії платіжних доручень Споживачу. Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно виписаним рахунком, оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживачем електричної енергії та потужності, нарахувань по протоколах порушень при користування електричною енергією, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції, 3% річних та інші платежі згідно з умовами цього договору, здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Оплата рахунків за спожиту електроенергію та інші платежі здійснюються споживачем самостійно на протязі 10 днів після дати виписки рахунку.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Як встановлено судом , рахунки за спожиту активну та реактивну електроенергію відповідачами сплачувались несвоєчасно, що свідчить про неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань за договорами.

Згідно п. 4.2.1 Договору №К-675 за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3. 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком до Договору №К-675 про “Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

На підставі зазначених пунктів Договору позивач правомірно нарахував пеню за період з 16.05.2009р. по 28.02.2010р. у сумі 25970 грн. 12 коп.

Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, правомірним є нарахування позивачем 3% річних за період прострочення оплати з 16.05.2009р. по 28.02.2010р. у сумі 3725 грн. 43 коп. та збитків від інфляції за період прострочення оплати за спожиту активну та реактивну електричну енергію з 16.05.2009р. по 28.02.2010р. у сумі 5466 грн. 07 коп.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що Платник несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями Споживача перед Постачальником за цим договором, в частині проведення розрахунків за спожиту електричну енергію (активну, реактивну), а також сплати усіх санкцій, передбачених умовами цього договору.

Що ж стосується посилання відповідача - В\ч А 0666 на невірний розрахунок позивачем суми інфляційних, то у цій частині слід зазначити, що для розрахунку беруться щомісячні індекси інфляції, що публікуються на початку кожного місяця в газеті „Урядовий курєр”. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що становлять відповідний період, перемножити між собою. Якщо в періоді прострочки присутній повний календарний рік, для полегшення розрахунків беруться індекси інфляції за кожний рік у цілому (вони визначаються також множенням помісячних індексів). Інфляційні розраховуються не на кожну дату, а в середньому за місяць, тому умовно вважають, що якщо заборгованість виникла в період з 1 по 15 число місяця, цей місяць бере участь у розрахунку. Якщо ж заборгованість виникла з 16 до 31 числа, то для розрахунку використовується індекс інфляції вже за наступний місяць.

Згідно наданого позивачем до уточнених позовних вимог розрахунку збитків від інфляції інфляційні нараховувалися за повний місяць, з урахуванням листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.

Стосовно посилання відповідача - В\ч А 0666 на нарахування пені за 10 місяців, що, на його думку, суперечить ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, слід зазначити, що відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідачем - В\ч А 0666 неодноразово було заявлено клопотання про застосування судом ст.233 Господарського кодексу України та ст.83 ГПК України та зменшення штрафних санкцій щодо стягнення з відповідачів пені до 01 грн. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що відповідачі є бюджетними установами , які знаходяться на утриманні і фінансуванні Міністерства оборони України, і одночасно є структурними підрозділами Збройних Сил України . Станом на 25.05.2011р. В\ч А 0666 має заборгованість по різних видах фінансового забезпечення, так як загальна сума недофінансування військової частини станом на 12.05.2011р. складає 943298 грн. 31 коп.

Крім того, відповідач посилається на наявність аналогічних рішень господарських судів різних інстанцій, по яких штрафні санкції було зменшено.

Слід зазначити, що згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Отже, застосування судом ст.233 Господарського кодексу України та ст.83 ГПК України є правом суду , а не його обовязком, у звязку з чим безпідставними є посилання відповідача на наявність аналогічних рішень судів по іншим справах, у яких суддями було використане право, передбачене п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.

Але, враховуючи те, що відповідачі по справі КЕВ м. Одеси та В\ч А 0666 є бюджетними установами, які знаходяться на утриманні і фінансуванні Міністерства оборони України, і одночасно є структурними підрозділами Збройних Сил України, а також відсутність фінансування зазначених державних установ, суд вважає за можливе застосувати своє право, передбачене ст.233 Господарського кодексу України та п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню у даній справі до 12985 грн. 06 коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідачів згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” задовольнити частково.

2.Стягнути солідарно з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одси. (м. Одеса, вул..Єврейська, 13, код ЄДРПОУ 08038284) та Військової частини А 0666 ( Одеська обл.., Комінтернівський р-н, смт.Чорноморське, код ЄДРПОУ 07805221) на користь Відкритого акціонерного товариства „ Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” (м. Одеса, вул..Промислова, 28б, код ЄДРПОУ 00131712, р\р 2603730103777 в облуправлінні ВАТ „Ощадбанк” м. Одеси, МФО 328135) пеню у сумі 12985 грн. 06 коп., 3% річних у сумі 3725 грн. 43 коп., інфляційні у сумі 5466 грн. 07 коп. , витрати по сплаті державного мита у сумі 121 грн. 76 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

3.У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 20 червня2011р.

Суддя Рога Н. В.