Постанова № 16486648, 07.06.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р.Справа № 8-33-3/198-08-4044

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Мартинюк К.В.

за участю представників сторін в судових засіданнях від 19.05.2011р.

від позивача: не зявилися;.;

від відповідачів: ТОВ «ОБК «Вікоіл»- ОСОБА_1, за довіреністю;

Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради ОСОБА_2, за довіреністю;

Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто»імені Ю.М. Білоконя не зявилися;

за участю представників сторін в судових засіданнях від 07.06.2011р.

від позивача: не зявилися;.;

від відповідачів: ТОВ «ОБК «Вікоіл»- ОСОБА_1, за довіреністю;

Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради не зявилися;

Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто»імені Ю.М. Білоконя не зявилися;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська будівельна компанія «Вікоіл»та Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто»імені Ю.М. Білоконя

на рішення господарського суду Одеської області

від 13 квітня 2011 року

по справі №8-33-3/198-08-4044

за позовом Одеської міської ради

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська будівельна компанія «Вікоіл»;

2) Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради;

3) Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто»імені Ю.М. Білоконя

про визнання недійсним договорів

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладався на 07.06.2011р..

В судовому засіданні 07.06.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

23.09.2008р. Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл», Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради про визнання недійсними укладених між сторонами генерального договору про спільну інвестиційну діяльність від 02.04.2004р. № 22 та договору на виконання містобудівної документації від 14.05.2004 р. № 620-02/1-2004.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2008р. прийнято позовну заяву Одеської міської ради до розгляду та порушено провадження у справі № 3/198-08-4044.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.12.2008р. до участі у справі як іншого відповідача залучено Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто»(УДНДІПМ «Діпромісто»).

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2009р. по справі №3/198-08-4044, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2009р., у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2009р. по справі №3/198-08-4044 скасовано вказані рішення та постанову, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова касаційного господарського суду вмотивована тим, що суди, обмежившись лише наведенням окремих частин умов спірних договорів, не дали правової оцінки їм з урахуванням ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», не дослідили ті умови договорів, що стосуються прав, які набуває інвестор, не перевірили, чи наділена особа, яка укладала від імені позивача спірні договори, необхідним обсягом повноважень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2010 р. справа прийнята до провадження іншим суддею із присвоєнням їй № 33-3/198-08-4044.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.05.2010р. по справі № 33-3/198-08-4044, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р., у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2010р. по справі №33-3/198-08-4044 скасовано названі рішення та постанову, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, при цьому постанова касаційного господарського суду вмотивована тим, що поза увагою судів залишились вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 28.10.2009р., а також тим, що помилковими є зроблені в скасованих судових актах посилання на рішення Одеської міської ради «Про розробку детальних планів територій у 2003-2004 роках»від 18.11.2003р. № 1929-ХХІV в обґрунтування наявності у Управління повноважень на укладання договорів, оскільки наведеним рішенням органу місцевого самоврядування такі повноваження не надавались.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.01.2011р. дану справу прийнято до провадження суддею Лічманом Л.В., присвоєно їй № 8-33-3/198-08-4044 та призначено справу до розгляду в засіданні суду на 31.01.2011 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.04.2011р. по справі №8-33-3/198-08-4044 (суддя Лічман Л.В.) здійснено заміну відповідача Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто»на Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто»імені Ю.М. Білоконя, задоволено позов Одеської міської ради до ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл», Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто»імені Ю.М. Білоконя про визнання недійсними договорів: 1) визнано недійсним генеральний договір про спільну інвестиційну діяльність від 02.04.2004р. № 22, укладений між ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл»та Одеською міською радою в особі начальника Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради; визнано недійсним договір на виконання містобудівної документації від 14.05.2004р. № 620-02/1-2004, укладений між Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто», Одеською міською радою через Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл», стягнуто з Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007, м. Одеса, вул. Б.Хмельницького, 18; код 24760454) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1; код 26597691) 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, посилаючись на те, що 18.11.2003р. Одеською міською радою прийнято рішення «Про розробку детальних планів територій у 2003-2004 роках»№ 1929-ХХІV, в якому вирішено розробити у 2003-2004 роках детальні плани територій м. Одеси: берегових схилів у межах третього рекреаційного комплексу (10-13 станції Великого Фонтану); берегових схилів від пляжу «Ланжерон»до курорту «Аркадія»; гідропарку «Лузанівка»; території у районі телевізійного передавального центру на Люстдорфській дорозі, при цьому доручено виконавчому комітету Одеської міської ради визначити замовниками розробки детальних планів вказаних територій Управління. 02.04.2004р. між ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл»(інвестор) та Одеською міською радою в особі начальника Управління укладено генеральний договір про спільну інвестиційну діяльність № 22 (договір-1), згідно з яким учасники вказаного договору-1 зобовязались діяти з метою створення умов для забудови території берегових схилів від пляжу «Ланжерон»до курорту «Аркадія»в м. Одесі, для цього: на 1-му етапі узгоджено здійснити поновлення топографічної зйомки масштабу 1:2000; на 2-му етапі розробити та затвердити у встановленому порядку детальний план території берегових схилів від пляжу «Ланжерон»до курорту «Аркадія»в м. Одесі; на 3-му етапі затвердити у встановленому порядку проектну документацію (ескізний проект) забудови території від пляжу «Отрада»до провулку Шампанський в м. Одесі, виготовлену паралельно з розробкою детального плану території та у відповідності до нього; на 4-му етапі підготувати та узгодити необхідну документацію щодо отримання інвестором права на проектування та забудову земельної ділянки від пляжу «Отрада»до провулку Шампанський в м. Одесі обєктами рекреаційного призначення (будинками відпочинку сімейного типу, готелями, розважальними закладами загального користування та іншими обєктами), тобто згідно зі ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»отримати відповідний розпорядчий документ Одеського міського голови з подальшим отриманням у встановленому законодавством України порядку рішення ОМР щодо надання вищевказаної земельної ділянки інвестору для забудови на умовах оренди строком на 5 років з правом її подальшого першочергового викупу. Додатковою угодою до договору-1, укладеною 05.04.2004р., ведення обліку результатів спільної діяльності учасників за договором-1 покладено на інвестора. Додатковою угодою до договору-1, укладеною 14.09.2004р., сторони встановили, що: у тексті договору-1 слова «від пляжу «Отрада»до провулку Шампанський в м. Одесі»у всіх відмінках замінити відповідно словами «від вулиці Адмірала Азарова до провулку Купального в м. Одесі» у відповідних відмінках; площу земельної ділянки відповідно до акту вибору земельної ділянки для розміщення обєкту, затвердженого постійно діючою комісією з питань вибору земельних ділянок для розміщення обєктів в м. Одесі Одеської міської ради, протокол від 11.08.2004р. № 08, визначити до 18 га. 14.05.2004 р. між УДНДІПМ «Діпромісто»(виконавець), Одеською міською радою через Управління (замовник-1), ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл»(замовник-2) укладено договір на виконання містобудівної документації (детального плану території берегових схилів м. Одеси) № 620-02/1-2004 (договір-2), за умовами якого замовники доручають, замовник-2 сплачує, а виконавець розробляє у відповідності до завдання детальний план територій з передачею замовникам, по одному екземплярові кожному, містобудівної документації, а саме детального плану територій берегових схилів м. Одеси від пляжу «Ланжерон»до курорту «Аркадія». Пункт 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»до виключної компетенції міських рад включає питання відносно вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст відносить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу, ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Відтак, до компетенції Одеської міської ради як представницького органу, який представляє територіальну громаду м. Одеси, належить вирішення в установленому законодавством порядку питань, повязаних з передачею в оренду землі, яка знаходиться в комунальній власності, зокрема й під забудову, при цьому реалізація названих повноважень здійснюється виключно на пленарних засіданнях міської ради, тому не може бути передана іншим особам. Таким чином, начальник Управління, підписавши договір-1, за яким інвестор набуває права на проектування та забудову обєктами рекреаційного призначення земельної ділянки від пляжу «Отрада»до провулку Шампанський в м. Одесі, отриманої на умовах оренди строком на 5 років з правом її подальшого першочергового викупу, досягнув домовленостей, які належать до виключної компетенції Одеської міської ради, чим порушив положення п. 34 ч. 1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», ст.ст. 12, 124 Земельного кодексу України. Крім того, укладання начальником Управління і договору-2 від імені Одеської міської ради не відноситься до його компетенції, наведений висновок є наслідком дослідження тексту рішення Одеської міської ради «Про розробку детальних планів територій у 2003-2004 роках»від 18.11.2003 р. № 1929-ХХІV, яким визначення Управління замовником розробки детальних планів територій доручено виконавчому комітету Одеської міської ради, у звязку з чим останньому фактично передоручено наділення Управління обсягом повноважень, потрібних для укладання угоди з виконавцем містобудівної документації. З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.09.2005р. № 583 надано Управлінню право укласти договір з УДНДІПМ «Діпромісто»про розробку детальних планів територій, у той час як договір-2 датовано 14.05.2004р., тобто до прийняття рішення Одеською міською радою, інших рішень, прийнятих з цього приводу виконавчим комітетом ОМР як колегіальним органом, створеним у порядку ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», не представлено. За таких обставин, ураховуючи невстановлення під час розгляду справи жодної з підстав, перелічених у ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, яка б доводила правомірність дій начальника Управління по укладанню договору-2 з УДНДІПМ «Діпромісто»та наділення його відповідними функціями виконавчим комітетом Одеської міської ради, безпосередньо Одеською міською радою чи Положенням про Управління, договір-2 також слід визнати недійсним за правилами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України як такий, що не відповідає нормативно-правовим актам України. Проаналізувавши норми чинного законодавства та представлені сторонами документи, господарський суд дійшов висновку, що Одеською міською радою не пропущено строк позовної давності під час звернення із позовом у рамках провадження у даній справі, оскільки позов заявлено 23.09.2008р., а про існування оспорюваних договорів позивач у встановленому порядку дізнався тільки після порушення провадження у справі № 13/191 господарського суду м. Києва, яке відбулось 26.06.2007р..

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл»з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 13.04.2011р. по справі №8-33-3/198-08-4044, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що господарський суд першої інстанції зробив висновок про невідповідність договору -1, виходячи з того, що зміст договору містить умови, відповідно до яких начальник Управління передав землі комунальної власності в оренду строком на 5 років з правом її першочергового викупу, які суперечать вимогам чинного земельного законодавства та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», між тим така позиція суду не відповідає дійсності, оскільки п.п. 1.1 договору містить умови, відповідно до яких учасники договору зобовязались на 4-му етапі підготувати та узгодити необхідну документацію, щодо утримання інвестором права на проектування та забудову земельної ділянки, з умов договору ніяким чином не виходить, що на момент його укладення або на будь-який інший момент, ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл»отримує земельну ділянку в оренду, зазначені положення лише стосуються підготовки та узгодження необхідної документації на проектування та забудову, та в них розяснюється, що земельну ділянку для забудови в оренду строком на 5 років інвестор може отримати при умові надання розпорядчого документу Одеського міського голови та рішення Одеської міської ради у відповідності до чинного законодавства. Господарський суд першої інстанції вважає, що укладання начальником управління договору-2 від імені Одеської міської ради не відносилося до його компетенції, оскільки рішенням Одеської міської ради №1929-ХХІV від 18.11.2003р. було лише доручено виконавчому комітету Одеської міської ради визначити Управління замовником детальних планів, однак цей висновок не відповідає обставинам справи, оскільки відповідно до п. 3 ст. 10, п. 2 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положення «Про управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя»Управління є виконавчим органом Одеської міської ради, та на нього може бути покладено виконавчим комітетом, міським головою виконання частини повноважень, делегованих міському самоврядуванню органами державної влади. Рішенням Одеської міської ради №1929-ХХІV від 18.11.2003р. Управління було уповноважено розробити у 2003-2004 роках детальні плани території м. Одеси, та доручено виконавчому комітету Одеської міської ради визначити замовником розробки детальних планів територій, вказаних у п. 1 рішення, Управління інженерного захисту території міста та Управління капітального будівництва, таким чином вказаним рішенням міська рада передала Управлінню частину своїх повноважень, що також підтверджується й листом Одеського міського голови від 08.12.2004р. за №03-10/24.91. Крім того, господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що Одеська міська рада пропустила строк позовної давності, оскільки Міський голова відповідно до вимог чинного законодавства є представником міської ради та її виконавчого комітету, при цьому в листі від 08.12.2004р. Одеський міський голова вказав, що стороною договорів є Одеська міська рада в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради. До того ж, господарським судом першої інстанції безпідставно не застосовано до спірних відносин рішення Європейського суду з прав людини рішення у справі «Стретч проти Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії»від 24.06.2003р., в якому зроблено висновок про порушення ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод шляхом втручання органу публічної влади в реалізацію права володіння переданим в оренду майном, внаслідок чого виправдані очікування орендаря не реалізовано із-за неправомірних дій держави в особі її органу-орендодавця, який не усвідомлював відсутність у нього компетенції укладати правочин.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.05.2011р. по справі №8-33-3/198-08-4044 апеляційну скаргу ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл»на рішення господарського суду Одеської області від 13.04.2011р. прийнята до провадження.

16.05.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто»імені Ю.М. Білоконя надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Будівельна компанія «Вікоіл», в якому відповідач просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто»імені Ю.М. Білоконя з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 13.04.2011р. по справі №8-33-3/198-08-4044, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що господарським судом не було прийнято до уваги того, що УДНДІПМ «Діпромісто»взагалі не являється стороною договору -1, та до нього не відносяться вказівки Вищого господарського суду України, які стосуються інвестора по цьому договору. Господарським судом безпідставно не застосовано строк позовної давності до спірних правовідносин, оскільки Одеська міська рада була обізнана про укладення оспорюваних договорів, так як була стороною вказаних договорів та приймала участь у них через свого представника Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради. Рішення Одеської міської ради №1929-ХХІV від 18.11.2003р. свідчить про те, що вказаним рішенням Одеська міська рада уповноважила Управління бути представником Одеської міської ради при укладенні договору про спільну діяльність, крім того Управління було уповноважено розробити у 2003-2004 роках детальні плани території м. Одеси, та доручено виконавчому комітету Одеської міської ради визначити замовником розробки детальних планів територій, вказаних у п. 1 рішення, Управління інженерного захисту території міста та Управління капітального будівництва, таким чином вказаним рішенням міська рада передала Управлінню частину своїх повноважень. Як сторона договору 2, УДНДІПМ «Діпромісто»не входить в оцінку інших прав та обовязків, які прийняли на себе сторони договору 1, крім розробки ДПТ, і вважає, що не існує передбачених законом підстав для визнання договору 1 в цій частині та договору 2 недійсним.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2011р. по справі №8-33-3/198-08-4044 прийнято до провадження апеляційну скаргу Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто»імені Ю.М. Білоконя та приєднано вказану скаргу до апеляційного провадження по скарзі ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл»на рішення господарського суду Одеської області від 13.04.2011р. по справі №8-33-3/198-08-4044.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл»та Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто»імені Ю.М. Білоконя, заслухавши представника ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл», перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що рішенням Одеської міської ради від 18.11.2003р. №1929-ХХІV «Про розробку детальних планів територій у 2003-2004 роках»вирішено: 1)розробити у 2003-2004 р.р. детальні плани територій м. Одеси: берегових схилів у межах третього рекреаційного комплексу (10-13 станції Великого Фонтану); берегових схилів від пляжу «Ланжерон»до курорту «Аркадія»; гідропарку «Лузанівка»; території у районі телевізійного передавального центру на Люстдорфській дорозі; 2) доручено виконавчому комітету Одеської міської ради: 2.1) визначити замовниками розробки детальних планів вказаних територій, вказаних у п. 1, управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя та управління капітального будівництва.

02.04.2004р. між ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл»(інвестор) та Одеської міської ради, в особі начальника Управління інженерного захисту території міста й розвитку узбережжя Одеської міської ради (Управління інженерного захисту території міста й розвитку узбережжя Одеської міської ради) укладено генеральний договір про спільну інвестиційну діяльність № 22 (договір-1), відповідно до умов якого учасники цього договору-1 зобовязались діяти з метою створення умов для забудови території берегових схилів від пляжу «Ланжерон»до курорту «Аркадія»в м. Одесі. Для цього: на 1-му етапі узгоджено здійснити поновлення топографічної зйомки масштабу 1:2000; на 2-му етапі розробити та затвердити у встановленому порядку детальний план території берегових схилів від пляжу «Ланжерон»до курорту «Аркадія»в м. Одесі; на 3-му етапі затвердити у встановленому порядку проектну документацію (ескізний проект) забудови території від пляжу «Отрада»до провулку Шампанський в м. Одесі, виготовлену паралельно з розробкою детального плану території та у відповідності до нього; на 4-му етапі підготувати та узгодити необхідну документацію щодо отримання інвестором права на проектування та забудову земельної ділянки від пляжу «Отрада»до провулку Шампанський в м. Одесі обєктами рекреаційного призначення (будинками відпочинку сімейного типу, готелями, розважальними закладами загального користування та іншими обєктами), тобто згідно зі ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»отримати відповідний розпорядчий документ Одеського міського голови з подальшим отриманням у встановленому законодавством України порядку рішення Одеської міської ради щодо надання вищевказаної земельної ділянки інвестору для забудови на умовах оренди строком на 5 років з правом її подальшого першочергового викупу (п.1.1 договору-1).

Згідно з п. 2.1 договору -1 для досягнення спільної мети учасники договору поєднують внески: 2.1.1) інвестор здійснює в повному обсязі сплату УДНДІПМ «Діпромісто»послуг щодо виконання проектно-дослідницьких робіт із розробки містобудівної документації м. Одеса (абз. 2); 2.1.2.) Управління інженерного захисту організовує підготовку необхідної документації та вирішує питання по отриманню рішення Одеської міської ради щодо надання вищевказаної земельної ділянки інвестору для забудови на умовах оренди строком на 5 років з правом її подальшого першочергового викупу (абз. 5).

05.04.2004р. між ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл»та Одеською міською радою, в особі начальника Управління інженерного захисту території міста й розвитку узбережжя Одеської міської ради, укладено додаткову угоду до генерального договору про спільну інвестиційну діяльність №22 від 02.04.2004р., якою сторони внесли зміни у п. 5.1., якими ведення обліку результатів спільної діяльності учасників за договором-1 покладено на інвестора.

14.09.2004р. між ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл»та Одеською міською радою, в особі начальника Управління інженерного захисту території міста й розвитку узбережжя Одеської міської ради, укладено додаткову угоду до генерального договору про спільну інвестиційну діяльність №22 від 02.04.2004р., якою сторони встановили, що: у тексті договору-1 слова «від пляжу «Отрада» до провулку Шампанський в м. Одесі»в усіх відмінках замінити відповідно словами «від вулиці Адмірала Азарова до провулку Купального в м. Одесі»у відповідних відмінках; площу земельної ділянки відповідно до акту вибору земельної ділянки для розміщення обєкту, затвердженого постійно діючою комісією з питань вибору земельних ділянок для розміщення обєктів в м. Одесі Одеської міської ради, протокол від 11.08.2004р. № 08, визначити до 18 га.

В той же час, після укладення Генерального договору про спільну інвестиційну діяльність № 22 від 02.04.2004р. між ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл»та Одеською міською радою в особі начальника Управління інженерного захисту території міста й розвитку узбережжя Одеської міської ради, 14.05.2004р. між УДНДІПМ «Діпромісто»(виконавець), Одеською міською радою через Управління інженерного захисту території міста й розвитку узбережжя Одеської міської (замовник-1), ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл»(замовник-2) укладено договір на виконання містобудівної документації (детального плану території берегових схилів м. Одеси) №620-02/1-2004 (договір-2), за умовами якого замовники доручають, замовник-2 сплачує, а виконавець розробляє у відповідності до завдання детальний план територій з передачею замовникам, по одному екземплярові кожному, містобудівної документації, а саме детального плану територій берегових схилів м. Одеси від пляжу «Ланжерон»до курорту «Аркадія».

Укладення начальником Управлінням інженерного захисту території міста й розвитку узбережжя Одеської міської ради від імені Одеської міської ради за відсутності таких повноважень вищевказаних договорів стало підставою для звернення Одеської міської ради до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл», Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради про визнання недійсними укладених між сторонами генерального договору про спільну інвестиційну діяльність від 02.04.2004р. №22 та договору на виконання містобудівної документації від 14.05.2004 р. № 620-02/1-2004.

Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України регламентує вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, вказані вище частини цієї статті встановлюють, що: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства(ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі (ч.3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Повторно відправляючи справу на новий розгляд, господарський суд касаційної інстанції виходив з того, що поза увагою судів залишились вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 28.10.2009р., щодо: необхідності оцінювання умов договору-1 з урахуванням ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; дослідження прав, які набуває інвестор; перевірки факту наявності в особи, яка укладала від імені позивача спірні договори, потрібного обсягу повноважень.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, з Генерального договору про спільну інвестиційну діяльність №22 від 02.04.2004р. вбачається, що інвестор на 4-му етапі виконання вказаного договору (договору-1) отримує права на проектування та забудову земельної ділянки від вул. Адмірала Азарова до провулку Купального в м. Одесі обєктами рекреаційного призначення (будинками відпочинку сімейного типу, готелями, розважальними закладами загального користування та іншими обєктами) (розпорядчий документ Одеського міського голови та рішення Одеської міської ради про надання земельної ділянки інвестору для забудови на умовах оренди строком на 5 років з правом її подальшого першочергового викупу як зазначено в тексті договору).

При цьому, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР до виключної компетенції міських рад включає питання відносно вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Стаття 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст відносить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин, до компетенції Одеської міської ради як представницького органу, який представляє територіальну громаду м. Одеси, належить вирішення в установленому законодавством порядку питань, повязаних з передачею в оренду землі, яка знаходиться в комунальній власності, зокрема й під забудову, при цьому реалізація названих повноважень здійснюється виключно на пленарних засіданнях міської ради, тому не може бути передана іншим особам.

Отже, враховуючи викладене, є вірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що начальник Управління інженерного захисту території міста й узбережжя Одеської міської ради, підписавши договір-1, за яким інвестор набув права на проектування та забудову обєктами рекреаційного призначення земельної ділянки від пляжу «Отрада»до провулку Шампанський в м. Одесі, отриманої на умовах оренди строком на 5 років з правом її подальшого першочергового викупу, досягнув домовленостей, які належать до виключної компетенції Одеської міської ради, чим порушив положення п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», ст.ст. 12, 124 Земельного кодексу України.

З огляду на те, що зміст договору-1 суперечить актам цивільного законодавства України, господарським судом першої інстанції правомірно задоволено позовну вимогу Одеської міської ради про визнання Генерального договору про спільну інвестиційну діяльність №22 від 02.04.2004р. недійсним та визнано вказаний договір недійсним згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

У позовній заяві Одеська міська рада також просила визнати недійсним договір на виконання містобудівної документації №620-02/1-2004 від 14.05.2004р., укладений між ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл», Одеською міською радою в особі начальника Управління інженерного захисту території міста й розвитку узбережжя Одеської міської ради, та УДНДІПМ «Діпромісто».

У постанові Вищого господарського суду України від 22.12.2010р. вказано, що укладання начальником Управління інженерного захисту території міста й розвитку узбережжя Одеської міської ради договору-2 від імені Одеської міської ради не відносилося до його компетенції.

Вказаний висновок Вищого господарського суду України є наслідком дослідження тексту рішення Одеської міської ради «Про розробку детальних планів територій у 2003-2004 роках»від 18.11.2003р. № 1929-ХХІV, яким визначення Управління інженерного захисту території міста й розвитку узбережжя Одеської міської ради та Управління капітального будівництва Одеської міської ради замовником розробки детальних планів територій доручено виконавчому комітету Одеської міської ради, у звязку з чим останньому фактично передоручено наділення Управління обсягом повноважень, потрібних для укладання угоди з виконавцем містобудівної документації.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.09.2005р. № 583 надано Управлінню право укласти договір з УДНДІПМ «Діпромісто»про розробку детальних планів територій, в той час як договір-2 датовано 14.05.2004р., інших рішень, прийнятих з цього приводу виконавчим комітетом Одеської міської ради як колегіальним органом, створеним у порядку ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», до суду не надано.

За таких обставин, господарським судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що враховуючи невстановлення під час розгляду справи жодної з підстав, перелічених у ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, згідно з якою представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства, яка б доводила правомірність дій начальника Управління по укладанню договору-2 з УДНДІПМ «Діпромісто»та наділення його відповідними функціями виконавчим комітетом Одеської міської ради, безпосередньо Одеською міською радою чи Положенням про Управління, договір-2 також слід визнати недійсним за правилами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України як такий, що не відповідає нормативно-правовим актам України.

Також, господарськими судом першої інстанції правомірно відзначено, що відповідь Одеського міського голови від 08.12.2004р. № 03-10/2491, згідно з якою визнано Одеською міською радою контрагентом за договором-1, або інше листуванням між керівництвом сторін не являються правовими передумовами для відмови в позові про визнання оспорюваних правочинів недійсними в звязку з їх наступним схваленням особою, інтереси якої представлялись, оскільки ст. 241 Цивільного кодексу України допускає можливість подальшого схвалення угоди лише в разі її укладення з перевищенням повноважень, натомість повноваження на укладення договору-1 взагалі не могли бути переданими, а щодо підписання договору-2 не надавались, тобто суттєва для застосування правил ст. 241 Цивільного кодексу України обставина у вигляді перевищення компетенції місця не мала.

Наведені доводи відповідача, з посиланням на рішення Одеської міської ради від 26.09.2005р. №583 про віднесення до повноважень Управління питань стосовно залучення інвестицій для підготовки плану територій до уваги не приймаються до уваги, з тих мотивів, що рішення Одеської міської ради від 26.09.2005р. № 583, яким уповноважено Управління підписати договір-2, прийнято значно пізніше, після спливу майже півтора року, від дати укладення договору-2.

Також господарським судом першої інстанції правомірно відхилено доводи ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл»про пропуск Одеською міською радою трирічного строку позовної давності, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

При цьому загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст. 257 Цивільного кодексу України).

За ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, Одеською міською радою не пропущено строк позовної давності під час звернення із позовом про визнання вищевказаних договорів недійсними, оскільки позов заявлено 23.09.2008р., а про існування оспорюваних договорів позивач у встановленому порядку дізнався тільки після порушення провадження у справі № 13/191 господарського суду м. Києва, яке відбулось 26.06.2007р..

При цьому, господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, що помилковою є позиція ТОВ «Одеська будівельна компанія «Вікоіл», за якою Одеський міський голова листом від 08.12.2004р. № 03-10/2491 підтвердив обізнаність позивача відносно оспорюваних угод ще в 2004 році, адже з названого листа не вбачається, що, надаючи відповідь, міський голова діяв безпосередньо від імені Одеської міської ради у межах існуючої компетенції, в тому числі на виконання закону, підзаконного акту або доручення.

За таких обставин, лист від 08.12.2004р. № 03-10/2491 не являється безумовним доказом обізнаності самої міської ради на предмет укладання договорів від її імені начальником Управління, тому дата його оформлення не може бути підставою для визначення початку перебігу позовної давності.

Також зміст спірних правовідносин унеможливлює застосування для їх врегулювання рішення Європейського суду з прав людини рішення у справі «Стретч проти Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії»від 24.06.2003р., в якому зроблено висновок про порушення ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод шляхом втручання органу публічної влади в реалізацію права володіння переданим в оренду майном, внаслідок чого виправдані очікування орендаря не реалізовано із-за неправомірних дій держави в особі її органу-орендодавця, який не усвідомлював відсутність у нього компетенції укладати правочин. Також у рішенні «Стретч проти Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії»однією з підстав для визнання поведінки субєкта владних повноважень незаконною стало незавдання за її результатами шкоди суспільним інтересам.

Статтею 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Захист власності») визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, що укладаючи договори, всупереч спеціально встановленої на законодавчому рівні процедури, начальник Управління, будучи спроможним реально оцінити власні функціональні обовязки, обмежив контроль органу місцевого самоврядування за користуванням землею як особливим обєктом суспільних відносин.

Законами, якими введена вказана форма контролю, виступають Земельний кодекс України та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», приписи котрих фактично проігноровано в момент укладання оспорюваних правочинів, що призвело до неврахування інтересів територіальної громади м. Одеси, зокрема, порушення передбаченого ч. 3 ст. 140 Конституції України права на розпорядження власністю через обрані представницькі органи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 13.04.2011р. по справі №8-33-3/198-08-4044 - без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 13.04.2011р. по справі №8-33-3/198-08-4044 залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 14.06.2011р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.