Постанова № 16486423, 22.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2011 № 9/61

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рябухи В.І.

суддів:

при секретарі:

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. від 25.05.10 №2),

від відповідача ОСОБА_2 (дов. від 04.01.11),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.11 (дата підписання 14.04.11)

у справі №9/61 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського округу ОСОБА_3

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт» (далі позивач, ТОВ «Граніт») звернулося до Господарського суду міста Києва з позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (далі відповідач, ТОВ «Ласка Лізинг») про визнання виконавчого напису від 21.11.08 №4400, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (далі третя особа) щодо повернення відповідачу навантажувач JCB 456ZX в стандартній комплектації таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.11 позов задоволено повністю. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21.11.08 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі №4400, на підставі якого запропоновано повернути від ТОВ «Граніт» на користь ТОВ «Ласка Лізинг» навантажувач JCB 456ZX, 2006 року, реєстраційний №05116КС, заводський № 1169222, двигун № 21711421, зареєстрований Інспекцією ДТН м. Києва 31.08.06 (Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ №332395) загальною вартістю 1021030,86 грн., що був переданий у користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу від 04.07.06 № 311/07/2006 між TOB «Граніт» та TOB «Ласка Лізинг» за заборгованість в сумі 51546,40 грн. за щомісячними лізинговими платежами за користування майном, строк сплати яких настав 01.09.08 та 01.10.08. Стягнуто з відповідача 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.11 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт відсутності у нотаріуса, який вчинив виконавчий напис документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Висновки суду ґрунтуються лише на припущеннях позивача, який не надав доказів на підтвердження доводів позовної заяви.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.11 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 06.06.11. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 18.05.11) відповідачу та третій особі - 23.05.11, позивачу 24.05.11, долучені до матеріалів справи.

До судового засідання 06.06.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Ласка Лізинг» надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без представника відповідача; від третьої особи письмові пояснення з додатками та клопотання про розгляд апеляційної скарги за її відсутності.

06.06.11 у судовому засіданні представник позивача не заперечив проти задоволення клопотань відповідача та третьої особи, заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.11 без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.11 розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.06.11 з підстав, визначених у п.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

22.06.11 у судовому засіданні представник позивача на виконання п.2 ухвали суду від 06.06.11 надав копію рішення Господарського суду Житомирської області від 29.10.09 у справі №2/101, відповідно до якого стягнуто з ТОВ «Граніт» та Сільськогосподарського ТОВ «Агрокомплекс-98» на користь ТОВ «Ласка Лізинг» 99177,27 грн. боргу, 6179,21 грн. пені за прострочення платежу по договору фінансового лізингу від 04.07.06 №311/07/2006.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.11 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (далі - закон) фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.06 між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу №311/07/2006 (далі - договір), відповідно до якого лізингодавець зобовязаний придбати у власність техніку (далі - майно) у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією: тип спецтехніка, марка/модель навантажувач 456ZX в стандартній комплектації (1 одиниця), № шасі буде встановлено в акті прийому-передачі майна, рік випуску 2006 рік (далі - навантажувач), специфікація продавця доповнення до договору купівлі-продажу від 04.07.06 і передати його без надання послуг по керуванню і технічній експлуатації лізингоодержувач в якості предмета лізингу в тимчасове володіння і користування за плату, а лізингоодержувач зобовязаний прийняти майно на умовах цього договору. З моменту підписання акта прийму-передачі майна право власності і користування набуває лізингоодержувач і зобовязання лізингодавця по передачі майна в фінансовий лізинг лізингоодержувачу вважаються виконаними. Лізингоодержувач зобовязується перераховувати на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі, вказані в додатку №1 до договору. Зобов'язання за договором є виконаними лізингоодержувачем тільки після оплати всіх платежів, встановлених умовами договору (пп.1.1, 3.5 договору).

В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі майна від 09.08.06, підписаний обома сторонами, з якого вбачається, що відповідач передав позивачу навантажувач 456ZX в стандартній комплектації (1 одиниця), заводський № шасі/кузова №1169222, двигун 21711421, номерний знак 05116 КС.

Підпунктом 3 п. 2 ст. 11 закону встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (п. 1 ст. 16 закону).

Підпунктом 5 п. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Лізингоодержувач зобовязується перераховувати на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі, вказані в додатку №1 до договору. Зобов'язання за договором є виконаними лізингоодержувачем тільки після оплати всіх платежів, встановлених умовами договору (пп. 6.4, 6.11 договору).

Згідно п. 12.1.9 договору лізингодавець має право відмовитись від договору і вимагати повернення майна від лізингоодержувача в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або в повному обємі і строк прострочки складає більше ніж 30 календарних днів.

Отже, законодавством та умовами договору передбачено обовязок лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі та право лізингодавця розпочати звернення стягнення на предмет лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 15.10.08 відповідач надіслав позивачу претензію №1070-10/08, яка отримана ним 21.10.08, на суму заборгованості по прострочених лізингових платежах 167871,03 грн. і пені в сумі 68404,43 грн., де просить погасити заборгованість та попереджає, що в разі її непогашення в строк до 22.10.08 відповідач буде змушений стягнути її в примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що в них відсутня відповідь позивача на претензію від 15.10.08.

В результаті того, що позивачем не було сплачено чергові щомісячні лізингові платежі за користування навантажувачем, строк яких настав 01.09.08 та 01.10.08, 21.11.08 відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корецької Ірини Сергіївни з заявою про вчинення виконавчого напису, в якій, керуючись п.12.1.9 договору вимагає достроково розірвати договір фінансового лізингу від 04.07.06 №311/07/2006 та повернути обєкт лізингу.

21.11.08 приватний нотаріус ОСОБА_3, на підставі ст.87 Закону України «Про нотаріат», ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п.8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172, вчинила виконавчий напис №4400, яким запропонувала повернути від ТОВ «Граніт» на користь ТОВ «Ласка Лізинг» навантажувач JCB 456ZX, 2006 року, реєстраційний номер №05116 КС, заводський №1169222, двигун №21711421, зареєстрований інспекцією ДТН міста Києва 31.08.06 загальною вартість 1021030,86 грн., що було передано у користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу від 04.07.06 №311/07/2006 між ТОВ «Граніт» та ТОВ «Ласка Лізинг», за заборгованість в сумі 51546,40 грн. за щомісячними лізинговими платежами за користування майном, строк сплати яких настав 01.09.08 та 01.10.08.

23.06.10 державний виконавець ВДВС Романівського РУЮ Мазуркевич В.Ц., виконуючи виконавчий напис нотаріуса від 21.11.08 №4400, здійснив передачу від ТОВ «Граніт» для ТОВ «Ласка Лізинг» навантажувача JCB 456ZX, 2006 року, реєстраційний номер №05116 КС, заводський №1169222, двигун №21711421 разом з свідоцтвом про реєстрацію серії АБ «332395. Передача відбувалась в присутності представника позивача головного механіка ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 та понятих.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що нотаріус при вчинені виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обовязки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення проводиться в безспірному порядку та стверджує, що ним до заяви про вчинення виконавчого напису було додано усі необхідні документи, тому спірний напис є законним та підлягає виконанню.

Колегія суддів, дослідивши надані третьою особою документи приймає, до уваги викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (далі ЗУ «Про нотаріат») та п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - інструкція) передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (ч.1 ст.88 ЗУ «Про нотаріат»).

Згідно пп. 283, 284 інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів (п.286 інструкції).

Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.99 №1172 визначено перелік документів, що подаються для одержання виконавчого напису за договором лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення обєкта лізингу, а саме: оригінал договору лізингу; засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем для вчинення виконавчого напису подано договір фінансового лізингу від 04.07.06 №311/07/2006, консолідовані рахунки від 01.09.08 №5829 на суму 26116,55 грн., від 01.10.08 №6712 на суму 25429,85 грн. з відміткою про несплату платежів повністю. Тобто. усі необхідні документи, передбачені чинним законодавством.

У позовній заяві ТОВ «Граніт» стверджує, що безспірність заборгованості відповідачем не доведена та законодавчо визначені документи не предявлені нотаріусу, тому виконавчий напис здійснено безпідставно, з чим погодився суд першої інстанції.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком, оскільки нотаріус не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку документів, на підставі яких вчинюється виконавчий напис про повернення обєкта лізингу (зазначена правова позиція висловлена також і Вищим Господарським судом України у постанові від 03.12.10 у справі № 38/184).

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що Господарським судом міста Києва при прийнятті рішення були залишені поза увагою приписи законодавства, за яким нотаріус при вчинені виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обовязки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення проводиться в безспірному порядку.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони (ст. 49 ГПК України).

Отже, з огляду на викладене вище апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.11 у справі №9/61 скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.11 у справі №9/61 скасувати.

3.В задоволенні позову відмовити повністю.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт» (13033, Житомирська обл., Романівський р-н, смт. Миропіль, вул. Леніна, 89, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13563220) з будь-яких рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, корпус 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33104543) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат, повязаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.

5.Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6.Матеріали справи № 9/61 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

Судді

24.06.11 (відправлено)