Рішення № 16486095, 21.06.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.06.2011 Справа № 5024/830/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сан і Сан Маріуполь ЛТД", м. Маріуполь Донецької області,

до приватного підприємства "Виробнича фірма "Новий Схід", м. Херсон,

про стягнення 52623 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, юрист, дов. від 14.06.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, юрист, дов. від 16.05.2011 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан і Сан Маріуполь ЛТД" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до приватного підприємства "Виробнича фірма "Новий Схід" (відповідач) про стягнення 52623 грн. боргу, відповідно до умов договору купівлі-продажу №23/09 від 23.09.2010 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві позовні вимоги визнав (а.с. 16).

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обовязки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Ухвалами господарського суду від 24.05.2011р. та 07.06.2011 р. розгляд справи відкладався в звязку з ненаданням сторонами витребуваних документів, неявкою представників сторін та необхідністю витребування додаткових доказів. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд:

в с т а н о в и в:

23 вересня 2010 р. між сторонами укладений договір купівлі-продажу №23/09, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачу сою врожаю 2010 р., а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах, викладених в даному договорі та згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1. договору продаж продукції здійснюється на умовах специфікації, яка є додатком до цього договору. Кількість та ціна товару підтверджуються рахунками та накладними.

Розділом 4 договору передбачено умови та строки поставки, зокрема, датою поставки вважається дата передачі продукції відповідачу у відповідності з транспортними супровідними документами: товарно-транспортними накладними або накладними на отримання продукції - якщо сторонами не використовується товарно-транспортна накладна (п. 4.2). Позивач надає відповідачу на продукцію, яка постачається, у відповідності з договором, наступні документи: рахунки, накладні та податкові накладні (п. 4.3).

Згідно п. 5.2 договору оплата продукції здійснюється шляхом перерахування коштів відповідачем на розрахунковий рахунок позивача на протязі 3 днів з дати отримання товару.

Позивач свої зобов'язання відповідно до п.1.1 Договору виконав належним чином, здійснивши поставку 29.10.2010 року відповідачу сої на загальну суму 53986грн. 52 коп., що підтверджено накладною №99 від 19.10.2010р. (а.с. 10).

На підставі п. 2.1 договору позивачем відповідачеві виставлено рахунок № 41 від 19.10.2010 р. на оплату поставленого товару в сумі 53986 грн. 52 коп. (а.с. 9). Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом представника покупця на видатковій накладній та, відповідно, зобовязаний був протягом 3 днів (п.5.2) розрахуватись в повному обсязі. В порушення умов договору відповідачем товар не оплачено. 03.02.2011 р. сторонами здійснений залік взаємних вимог на суму 1363 грн. 52 коп., що підтверджується договором поставки №2/4 від 27.10.2010 р., специфікації №1 від 29.10.2010 р. (додатка до договору №2/4 від 27.10.2010 р.), актом приймання-передачі насіння соняшника від 29.10.2010 р., протоколом про залік взаємних вимог від 22.12.2010 р., актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2011 р. (а.с. 31-36).

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлену продукцію складає 52623грн.

Позовні вимоги про стягнення з приватного підприємства "Виробнича фірма "Новий Схід" заборгованості за договором купівлі-продажу № 23/09 від 23.09.2010 р. в сумі 52623 грн. стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 662 ЦК України передбачений обовязок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. А статтею 663 ЦК України встановлено, що передача товару покупцеві здійснюється у строк, передбачений в договорі. Моментом виконання обовязку продавця по передачі товару відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК України є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок продавця доставити товар. Статтею 691 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобовязання щодо оплати отриманого товару - сої виконані не в повному обсязі. На момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором купівлі-продажу №23/09 від 23.09.2010 р. складає 52623 грн.

Аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 52623 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита в розмірі 526грн. 23коп. та 236грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Виробнича фірма "Новий Схід", ідентифікаційний код - 34370191, адреса: офіс 602, буд. 37, вул. 21 Січня, м. Херсон, р/рахунок - 26006301001958 в ХФ ВАТ ВТБ Банк м. Херсона на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сан і Сан Маріуполь ЛТД", ідентифікаційний код - 22003105, адреса: буд. 40а, вул. Таганрогська, м. Маріуполь Донецької області, р/рахунок - 26004215032530 в ДОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Донецьк 52623 грн. боргу, 526 грн. 23 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Т.А. Остапенко

Повне рішення складено 25.06.2011 р.