Рішення № 16485927, 21.06.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.11 Справа № 28/98/2011

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Колективного підприємства "Кремінський агрошляхбуд", м. Кремінна

до Комунального підприємства "Лисичанський Шляхрембуд", м. Новодружеськ

про стягнення 27 560 грн. 80 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за дов. № 39 від 01.03.2011,

від відповідача: представник не прибув

в с т а н о в и в:

Суть справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 27560 грн. 80 коп. Як вбачається з тексту позовної заяви сума позову складається з 18016 грн. 66 коп. суми основного боргу та 9544 грн. 14 коп. пені.

Відповідач у запереченні на позов зазначив, що він погоджується з сумою основного боргу 18 016 грн. 80 коп., а проти вимог про стягнення пені заперечує та просить відмовити у її задоволенні, оскільки договором необумовлена відповідальність сторін за порушення умов договору та не узгоджений розмір штрафних санкцій. Справу відповідач просить розглянути без його участі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

05.05.2008 сторонами у справі укладено договір на поставку товару, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) оплатити та прийняти асфальтобетон в кількості 200 тон за ціною 499 грн. 80 коп. за тону, у т.ч. ПДВ. Загальна сума договору складає 99960 грн. (п. 1.1 договору).

Розділом 3 договору визначено, що порядок оплати по факту поставки, вид розрахунку безготівковий.

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 18016 грн. 66 коп., що підтверджується накладною № 99 від 01.07.2008, податковою накладною № 9 від 16.07.2008, та отримано відповідачем на підставі довіреності серії ЯОЯ № 795773 від 01.07.2008.

На оплату даного товару позивачем виставлено рахунок № 187 від 29.07.2008 на суму 18016 грн. 66 коп.

Дана сума відповідачем сплачена не була, тому позивач направив відповідачу претензію № 50 від 18.03.2011 про сплату суми боргу 18 016 грн. 66 коп. (а.с. 14).

Дана претензія залишилась без відповіді, втім сторонами у справі підписані акти звірення від 05.01.2011 та від 20.06.2011, яким сторони узгодили суму боргу відповідача перед позивачем у розмірі 18016 грн. 66 коп. Акти підписані сторонами без заперечень та зауважень та скріплені печатками обох підприємств.

Крім того, сума боргу 18 016 грн. 66 коп. визнана відповідачем у запереченні на позов.

Оскільки на час розгляду справи борг не сплачений, позивач звернувся з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, невиконання відповідачем свого зобовязання призвело до виникнення заборгованості в сумі 18016 грн. 66 коп., яка підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у сумі 9544 грн. 14 коп. за період з 01.08.2008 по 01.03.2011 внаслідок невиконання боржником свого зобовязання (а.с. 13).

Дані вимоги мотивовані умовами п. 5.1 договору від 05.05.2008.

Відповідно до п. 5.1. договору за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує заподіяну шкоду, в тому числі не отриманий прибуток, в порядку передбаченому чинним законодавством.

Даною умовою договору передбачено стягнення заподіяної шкоди та неотриманого прибутку. Позивачем же заявлена до стягнення пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України пеня є штрафною санкцією, яка застосовується у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За Цивільним кодексом України пеня є різновидом неустойки, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 624 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків.

Отже, сторони повинні були погодили умови договору щодо відповідальності сторін у разі невиконання або неналежного виконання договору шляхом внесення відповідних умов до договору.

Така ж позиція викладена у п. 2.1 Роз'яснення ВГСУ від 29.04.1994 № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому вказано, якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Відповідно до преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Договором від 05.05.2008 сторони не встановили відповідальність сторін у разі несвоєчасної оплати суми товару шляхом застосування штрафних санкцій, зокрема стягнення пені.

Отже, правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення пені нема.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Оскільки відповідачем доказів відсутності боргу або його сплати до справи не надано, заперечень з боку відповідача щодо вірності розрахунку суми боргу не надійшло, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу 18 016 грн. 66 коп. визнаються судом обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення повністю в частині стягнення суми основного боргу. У задоволенні вимог по стягненню пені у сумі 9544 грн. 14 коп. за період з 01.08.2008 по 01.03.2011 слід відмовити у звязку з необґрунтованістю цих вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Лисичанський шляхрембуд", м. Лисичанськ, м. Новодружеськ, вул. Гоголя, 31, ідентифікаційний код 05401887, на користь Колективного підприємства "Кремінський агрошляхбуд", м. Кремінна, пл. Піонерська, 2, ідентифікаційний код 03579696, заборгованість у сумі 18016 грн. 66 коп., державне мито у сумі 180 грн. 17 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 154 грн. 28 коп., видати наказ позивачу.

3.У задоволенні вимог по стягненню пені у сумі 9544 грн. 14 коп. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 24.06.2011.

СуддяІ.В. Семендяєва