Рішення № 16485515, 08.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.06.11 р. Справа № 9/81

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства „Науково - виробнича компанія „Гірничі машини”, м. Донецьк

до відповідача Публічного акціонерного товариства „Донецькгірмаш”, м. Донецьк

про стягнення 507 295грн.80коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

З 08.06.2011р. о 15год.40хв. по 08.06.2011р. о 16год.50хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство „Науково - виробнича компанія „Гірничі машини”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Донецькгірмаш”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 507 295грн.80коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №375-10 від 15.11.2010р., специфікацію №1/12-к від 01.12.2010р. та додаткову угоду б/н від 16.03.2011р. до наведеного договору, рахунок-фактуру №25-3-12 від 25.12.2010р., накладну №25-3-12 від 25.12.2010р., довіреність №2406 від 24.12.2010р., претензію вих.№508/1426/1 від 13.04.2011р., лист (відповідь на претензію) вих.№338/1/75 від 27.04.2011р., акт звіряння взаєморозрахунків станом на 01.05.2011р.

Відповідач 07.06.2011р. надав відзив на позовну заяву №1294/75 від 07.06.2011р., відповідно з яким останній визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Також, відповідно до змісту наведеного вище відзиву відповідач повідомив суд про зміну найменування підприємства відповідача, а саме з Відкритого акціонерного товариства „Донецькгірмаш”, м. Донецьк змінено на Публічне акціонерне товариство „Донецькгірмаш”, м. Донецьк.

У підтвердження наведеного вище, відповідач до зазначеної заяви додав копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №466425, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №516381, статуту Публічного акціонерного товариства „Донецькгірмаш”, відповідно до яких за кодом ЄДРПОУ 05763702 у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України зареєстровано Публічне акціонерне товариство „Донецькгірмаш”, м. Донецьк.

Таким чином, суд вважає, що належне найменування відповідача є Публічне акціонерне товариство „Донецькгірмаш”, м. Донецьк (ЄДРПОУ 05763702).

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10120120 Публічне акціонерне товариство „Донецькгірмаш”, м. Донецьк (ЄДРПОУ 05763702) станом на 02.06.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

08.06.2011р. позивачем надані письмові пояснення вих.№508/1957 від 07.06.2011р., відповідно до яких останній підтримує заявлені позовні вимоги.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

15.11.2010р. між Закритим акціонерним товариством „Науково - виробнича компанія „Гірничі машини”, м. Донецьк та Відкритим акціонерним товариством „Донецькгірмаш”, м. Донецьк укладений договір №375-10, відповідно з яким постачальник (позивач) зобов’язується передати у обумовлені даним договором строки покупцеві (відповідачу) товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього узгоджену суму (п.1.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому, Закрите акціонерне товариство „Науково - виробнича компанія „Гірничі машини”, м. Донецьк перейменовано в Приватне акціонерне товариство „Науково - виробнича компанія „Гірничі машини”, м. Донецьк відповідно зі статутом останнього. Таким чином, належним позивачем по справі є саме Приватне акціонерне товариство „Науково - виробнича компанія „Гірничі машини”, м. Донецьк.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.4 договору передбачено, що узгодженою партією товару за даним договором є кількість та сортамент товарів, вказаних у конкретних специфікаціях. Базові умови поставки узгодженої партії товару приймаються сторонами у відповідності до правил „ІНКОТЕРМС – 2000р.”. Конкретні умови та строки поставки за кожною партією товарів сторони узгоджують у специфікаціях до даного договору, які є його невід’ємною частиною. Датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції відправлення, вказана у залізничній накладній (квитанції), або дата іншого товаротранспортного документа, якщо інше не передбачено базовими умовами поставки.

На виконання умов договору між сторонами укладено специфікацію №1/12-к від 01.12.2010р., якою останні узгодили асортимент, кількість, ціну, умови та строки поставки товару, а саме грудень 2010р.

За твердженням позивача, на виконання умов договору №375-10 від 15.11.2010р. та специфікації №1/12-к від 01.12.2010р. до наведеного договору останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 507 295грн.80коп., що підтверджує накладною №25-3-12 від 25.12.2010р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Наразі, наведена накладна не містить безпосереднього посилання на договір №375-10 від 15.11.2010р., проте суд вважає, що постачання товарно-матеріальних цінностей за накладною №25-3-12 від 25.12.2010р. відбувалось на підставі договору №375-10 від 15.11.2010р., оскільки: асортимент, кількість та ціна товару поставленого товару за спірною накладною відповідає асортименту, кількості та ціні товару узгодженого сторонами у специфікації №1/12-к від 01.12.2010р. до договору №375-10 від 15.11.2010р.; накладна №25-3-12 від 25.12.2010р. містить посилання на довіреність відповідача №2406 від 24.12.2010р., яка виписувалась на підставі договору №375-10 від 15.11.2010р.; асортимент, кількість та ціна товару поставленого товару за зазначеною накладною відповідає асортименту, кількості та ціні товару визначеного у рахунку-фактурі №25-3-12 від 25.12.2010р., який, в свою чергу, містить посилання на договір №375-10 від 15.11.2010р.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначеній накладній в графі „одержав” та довіреністю №2406 від 24.12.2010р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень (копія довіреності додана до матеріалів справи).

Відповідно до п.5.2 договору, розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 90 банківських днів з моменту поставки товару.

Проте, додатковою угодою б/н від 16.03.2011р. договору №375-10 від 15.11.2010р. сторони змінили строки розрахунків, а саме розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 70 банківських днів з моменту поставки товару.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем за накладною №25-3-12 від 25.12.2010р. товару є 04.04.2011р.

За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару не оплатив, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 507 295грн.80коп. за договором №375-10 від 15.11.2010р., що також підтверджується актами звіряння взаєморозрахунків станом на 01.05.2011р. та станом на 01.06.2011р., які підписані представниками та акцептований печатками сторін на підставі договору №375-10 від 15.11.2010р. з посиланням на рахунок-фактуру №25-3-12 від 25.12.2010р..

У зв’язку з несплатою заборгованості позивач 22.04.2011р. надав відповідачу претензію вих.№508/1426/1 від 13.04.2011р. про погашення заборгованості.

У відповідь на зазначену претензію відповідач 28.04.2011р. надав позивачу лист (відповідь на претензію) вих.№338/1/75 від 27.04.2011р., відповідно до якого відповідач визнає вимоги позивача в повному обсязі.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 507 295грн.80коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Одночасно, як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 507 295грн.80коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Науково - виробнича компанія „Гірничі машини”, м. Донецьк щодо стягнення заборгованості в розмірі 507 295грн.80коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства „Науково - виробнича компанія „Гірничі машини”, м. Донецьк до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Донецькгірмаш”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 507 295грн.80коп. – задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Донецькгірмаш” (за адресою: вул. Івана Ткаченко, 189, м. Донецьк, 83005, код ЄДРПОУ 05763702) на користь Приватного акціонерного товариства „Науково - виробнича компанія „Гірничі машини” (за адресою: вул. Артема, 97, м. Донецьк, 83001, п/р 2600401518168 у філії АТ „Укрсімбанк” м.Донецьк, МФО 334817, код ЄДРПОУ 34046713) суму заборгованості в розмірі 507 295грн.80коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 5 072грн.96коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 08.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.

Повне рішення складено 14.06.2011р.