Рішення № 16485196, 23.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.06.11р.Справа № 5005/3177/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕКРО ПЕТ Лтд.", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ

про визнання недійсними договорів про надання кредитної лінії № СR 07-485/28-2 від 24.09.07 року та № СR 08-057/28-2 від 11.04.08 року

суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність б/н від 29.12.2010 року

Від відповідача: ОСОБА_2., довіреність б/н від 04.04.2011 року; ОСОБА_3., довіреність б/н від 03.09.2010 року

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача і просить суд визнати недійсними договори про надання кредитної лінії від СR 07-485/28-2 від 24.09.07 року та № СR 08-057/28-2 від 11.04.08 року .

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2010 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду 11.10.2010 р., в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2010 р. скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2010 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 р. , справу № 16/145-10 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Позов вмотивовано тим, що спірні договори не відповідають чинному законодавству України, оскільки кредитні договори укладені в іноземній валюті в доларах США , спірні договори укладено між сторонами без належної індивідуальної ліцензії; умови спірних договорів про надання позичальнику кредиту у формі кредитної лінії в іноземній валюті доларах США, як господарське зобовязання не відповідає вимогам закону, зокрема частині 1 статті 207 Господарського кодексу України, а положення кредитних договорів стосовно використання іноземної валюти як засобу отримання кредиту та засобу платежу є такими, що прямо суперечать нормам чинного законодавства України, зокрема, суперечать статті 99 Конституції України статті 192, 524, 533 Цивільного кодексу України, статті 35 Закону України "Про національний банк України", статті 5 Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" і відповідно, кредитні договори підлягають визнанню недійсними на підставі ст.. 203, 215 ЦК України.

Відповідач у відзиві просить відмовити в задоволенні позовної заяви, оскільки: позивач за спірними договорами має заборгованість по тілу кредиту, відсоткам та пені; відповідач має на меті спробу уникнути відповідальності за взятими на себе кредитними зобов'язаннями; отримуючи кредитні кошти в іноземній валюті, позивач не ставив питання про порушення законодавства та не заперечував проти положень, викладених в кредитних договорах, користувався отриманими кредитними коштами та сплачував банку відповідну плату за їх користування; позивач не вказав, в чому саме полягає порушення його прав, і яким чином суд має захистити порушені права позивача; відповідачем отримано генеральну банківську ліцензію від 02.03.1998р. №191 на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями; правових перешкод для того, щоб відповідач мав право укладати кредитні договори, видавати кредити та вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті немає; позивач не звертався до відповідача з заявами про здійснення конвертації іноземної валюти (доларів США) в національну валюту (гривню).

Представником позивача заявлено клопотання про залучення до участі в справі третьої особи на стороні позивача Національний банк України, оскільки Національний банк України є тим органом, що визначає засади грошово - кредитної політики та встановлює для банків вимоги щодо порядку проведення банківських операцій, включаючи операції пов'язані в кредитуванні.

Згідно ст.27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі в справі за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи суду.

Розглянувши клопотання позивача про залучення Національного Банку України до участі в справі в якості третьої особи, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки визнання недійсними договорів, укладених між субєктами правовідносин, що є предметом спору, не впливає на законодавчо встановлені повноваження НБУ щодо ліцензування окремих видів діяльності і не впливає на права та обовязки щодо сторін спору.

У судовому засіданні 23.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2007р. між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (банком) та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЕКРО ПЕТ Лтд." (позичальником) було укладено Договір про надання кредитної лінії №CR07-485/28-2 (надалі - Договір кредитної лінії №CR07-485/28-2), відповідно до пункту 1.1 якого Банк надає позичальнику кредитну лінію, в рамках якої банк надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник приймає, зобовязується належним чином використати та повернути Банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобовязання, встановлені у цьому Договорі.

Згідно розділу Договору №CR07-485/28-2 „Визначення термінів” лімітом фінансування є максимально дозволена сума заборгованості позичальника за кредитом і складає 10000000 доларів США або еквівалент цієї суми в інших валютах; кредит може надаватись в такій валюті: долар США та/або євро та/або гривня (пункт 1.1.1 Договору кредитної лінії №CR07-485/28-2); позичальник зобовязаний використовувати кредит на поповнення обігових коштів (пункт 1.2 Договору кредитної лінії №CR07-485/28-2).

Пунктом 1.4.1 Договору №CR07-485/28-2 (в редакції договору від 07.08.2008р. №2 про зміну договору про надання кредитної лінії № CR07-485/28-2) встановлені такі проценти за кредит в доларах США: - в період з дати підписання цього Договору до 31 липня 2008 року включно проценти в доларах США розраховуються банком від суми кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі 9,5% річних, протягом періоду з 01 серпня 2008 року по 31 серпня 2008 року включно LIBOR+8%, протягом періоду з 01 вересня 2008 року по 11 вересня 2008р. включно %, протягом періоду з 15 вересня 2008 року і до закінчення строку дії цього Договору включно IBOR+9,5% із розрахунку 360 днів на рік (за методом „факт/360”); розмір LIBOR фіксується банком у перший банківський день місяця, в якому було надано перший транш в доларах США, і застосовується, при розрахунку процентів за кредит в доларах США протягом періоду до першого банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший транш в доларах США.

До Договору кредитної лінії №CR07-485/28-2 були укладені договори про внесення змін, а саме: договір від 23.11.2007р. №1 та договір від 07.08.2008р. №2.

11.04.2008р. між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк” (Банком) та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЕКРО ПЕТ Лтд." (позичальником) було укладено Договір про надання кредитної лінії №CR08-057/28-2 (надалі - Договір кредитної лінії № CR08-057/28-2), відповідно до пункту 1.1 якого Банк надає позичальнику кредитну лінію, в рамках якої банк надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник приймає, зобовязується належним чином використати та повернути Банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобовязання, встановлені у цьому Договорі.

Згідно розділу Договору № CR08-057/28-2 „Визначення термінів” лімітом фінансування є максимально дозволена сума заборгованості позичальника за кредитом і складає 15000000 доларів США або еквівалент цієї суми в інших валютах; кредит може надаватись в такій валюті: долар США та/або євро та/або гривня (пункт 1.1.1 Договору кредитної лінії № CR08-057/28-2); позичальник зобовязаний використовувати кредит на поповнення обігових коштів (пункт 1.2 Договору кредитної лінії №CR08-057/28-2).

Пунктом 1.4.1 Договору №CR07-485/28-2 (в редакції договору від 07.08.2008р. №2 про зміну договору про надання кредитної лінії №CR08-057/28-2) встановлені такі проценти за кредит в доларах США: - в період з дати підписання цього Договору до 31 липня 2008 року включно проценти в доларах США розраховуються банком від суми кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі 9,5% річних, протягом періоду з 01 серпня 2008 року по 31 серпня 2008 року включно - LIBOR+8%, протягом періоду з 01 вересня 2008 року по 11 вересня 2008р. включно %, протягом періоду з 15 вересня 2008 року і до закінчення строку дії цього Договору включно +9,5% із розрахунку 360 днів на рік (за методом „факт/360”); розмір LIBOR фіксується банком у перший банківський день місяця, в якому було надано перший транш в доларах США, і застосовується, при розрахунку процентів за кредит в доларах США протягом періоду до першого банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший транш в доларах США;

Відповідно до розділу Договорів №СR 07-485/28-2 та №СR 08-057/28-2 „Визначення термінів” LIBOR фіксована індикативна процентна ставка, яка розраховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозиції ресурсів банк-членів британської банківської асоціації (ВВА LIBOR Contributor Panel Blanks); LIBOR визначається на 11.00 за лондонським часом для валюти долари США на строк в 1 місяць; при реалізації цього договору LIBOR визначається за даними системи REUTERS на відповідну дату.

До Договору кредитної лінії № CR08-057/28-2 були укладені договори про внесення змін, а саме: договір від 06.06.2008р. №1 та договір від 07.08.2008р. №2.

Відповідно до статті 1 Статуту відповідача Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" є правонаступником всіх прав і обовязків Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк".

Господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до змісту ст. 7 Господарського кодексу України, ст. 4 Цивільного кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Можливість використання в Україні іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, передбачено ст.192, ч. 3 статті 533 ЦК України та ч.2 ст. 198 ГК України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Право Банку здійснювати операції в іноземній валюті передбачено Законом України "Про банки і банківську діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Законом України "Про Національний банк України".

Відносини, повязані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія видається НБУ (ст.19 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідно до ст.ст. 47, 49 названого Закону на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

В постанові Вищого господарського суду України від 29.11.10 р., якою скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.10 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.10 р. зазначено, що місцевим та апеляційним господарськими судами не надано правової оцінки посиланням позивача на пп. "г" п.4. ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", як на підставу для визнання спірних договорів недійсними та не зясовано питання щодо необхідності отримання позивачем при укладенні вказаного договору індивідуальної ліцензії як сторони в кредитних правовідносинах, що отримує кредит в іноземній валюті та буде використовувати іноземну валюту як засіб платежу в іноземній валюті.

Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (надалі - Декрет) передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до пп. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Водночас, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ 14.10.2004р. № 483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004р. за № 1429/10028 (далі - Положення), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Наявність у Банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Відповідно до п.2.3 Положення за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

Письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з ДКМУ №15-93 (п.5.3 Положення).

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать, зокрема, видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю за діяльністю банків.

Національний банк України видав відповідачу банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції №191 зареєстровану 02.03.1998 р. за номером 2, а також дозвіл №191-1 та додаток до нього із визначеним переліком операцій, які має право здійснювати відповідач, зокрема, операції з валютними цінностями серед яких неторгівельні операції з валютними цінностями, ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач на підставі банківської ліцензії та дозволу має право здійснювати операції з валютними цінностями, тому вираження в іноземній валюті грошового зобовязання за кредитними договорами відповідає вимогам чинного законодавства та не потребує отримання відповідачем при укладенні кредитних договорів індивідуальної ліцензії як сторони в кредитних правовідносинах.

Суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 25415 грн. 00 коп. зайво сплаченого державного мита згідно платіжного доручення від 14.04.2010р. №24, оригінал якого знаходиться у справі.

Відповідно до пункту в) частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв, які подаються до господарських судів у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів мито сплачується в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85 грн. 00 коп. Як вбачається згідно платіжного доручення від 14.04.2010р. №24 державне мито сплачено в сумі 25500 грн. 00 коп., у звязку з цим зайво сплачене мито складає 25415 грн. 00 коп., яке підлягає поверненню позивачу, про що видати довідку.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача, оскільки в позові відмовлено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити- повністю.

Судові витрати покладаються на позивача.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Хекро ПЕТ Лтд." (49000, м. Дніпропетровськ, проспект ім. Газети „Правда”, буд.35, оф.307-а, код ЄДРПОУ 3096032 ) з державного бюджету 25415 грн. 00 коп. державне мито, зайво сплачене згідно платіжного доручення від 14.04.2010р. №24, оригінал якого знаходиться у справі, про що видати довідку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.А.Рудовська

Повне рішення складено 24.06.2011 р.