Рішення № 16485107, 23.06.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 червня 2011 р. Справа 16/25/2011/5003

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Трейд", м.Вінниця

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,м.Ладижин Вінницької області

про стягнення 3445,88 грн. за договором купівлі-продажу

Головуючий суддя Нешик О.С.

Cекретар судового засідання Снігур О.О.

За участю:

представника позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю № 55 від 06.05.11 року;

представник відповідача не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АльфаТрейд" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 3445,88 грн., яка виникла в зв'язку з неналежним виконанням останнім умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №921 від 01 грудня 2009 року, у тому числі 2962,92 грн. основної заборгованості, 280,58 грн. пені, 148,07 грн. - інфляційних витрат та 54,31 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 16 травня 2011 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 07 червня 2011 року.

07 червня 2011 року в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та ненадання сторонами всіх доказів, витребуваних ухвалою суду про порушення провадження у справі, розгляд справи відкладено на 23 червня 2011 року.

В судове засідання 23 червня 2011 року з'явився представник позивача.

Відповідач вимог ухвал суду від 16 травня 2011 року та від 7 червня 2011 року щодо явки в судове засідання, надання відзиву на позов з доказами відправки (отримання) копії позивачем не виконав. Письмових пояснень з обґрунтуванням причин невиконання ухвал суду не надав. Про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, повідомленнями про вручення останньому 20.05.2011 року рекомендованої кореспонденції за №20793192 та реєстр відправлення поштової кореспонденції господарського суду Вінницької області.

Згідно витягу з ЄДРЮОФОП (а.с.29) місцезнаходженням відповідача значиться: 24321, АДРЕСА_3.

Враховуючи, що прийняті судом під час розгляду справи №16/25/2011/5003 процесуальні документи направлялись відповідачу за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, суд вважає, що останній належним чином повідомлений про місце, день і час судового засідання.

За таких обставин справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, відповідно до положень ст.75 ГПК України.

До початку судового засідання представник позивача подала суду заяву "про зменшення розміру позовних вимог" №б/н від 22.06.2011 року (вх. №08-46/8504/11 - а.с.41), в якій остання зменшує суму позовних вимог на 482,96 грн. (нарахованих в результаті підрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних) в звязку з розбіжністю строків відстроченої оплати за придбаний товар у договорі купівлі-продажу №921 від 01.12.2009 року та товарно-транспортних накладних, та просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 2962,92 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву б/н від 22.06.2011 року суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Подана позивачем заява №б/н від 22.06.11 року судом приймається, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Поряд з цим, як наголошено в п.17 Інформаційного Листа Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" №01-8/2351 від 20.10.2006 року, під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 2962,92 грн.

Під час слухання справи ОСОБА_2 вимоги, викладені в заяві про зменшення позовних вимог підтримала, звернулась до суду клопотанням про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 2962,92 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено, що 01.12.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АльфаТрейд" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №921.

Згідно з п.1.1 договору продавець зобовязується продати і передати товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються у видаткових накладних або інших товаророзпорядчих документах, які оформляються продавцем відповідно до поданого покупцем замовлення або заявки.

Згідно з п. 2.2 договору оплата за придбаний товар здійснюється покупцем на протязі 14 календарних днів після прийняття видаткових накладних або інших товаророзпорядчих документів.

Виконуючи свої зобов'язання за договором, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 10419,65 грн.

Даний факт стверджується товарно-транспортними накладними:

- А3-0028007 від 09.07.2010 року на суму 396,36 грн.;

- А3-0028005 від 09.07.2010 року на суму 4195,41 грн.;

- А3-0028008 від 09.07.2010 року на суму 2864,96 грн.;

- А3-0036773 від 03.09.2010 року на суму 1465,20 грн.;

- А3-0037440 від 08.09.2010 року на суму 1497,72 грн.

Однак, відповідач в порушення умов договору не здійснив повного розрахунку за поставлений товар, а розрахувався лише частково на суму 7456,73 грн., що підтверджується фіскальними чеками, копії яких є в матеріалах справи, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 2962,92 грн.

Крім того, борг відповідача перед позивачем підтверджується обопільно підписаним актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2010 року по 19.04.2011 року на суму 2962,92 грн.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №921 від 01.12.2009 року є договором купівлі-продажу.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 2962,92 рн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 16.05.11 р. та 07.06.2011 р. відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості за отриманий товар.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі (з урахуванням заяви б/н від 22.06.2011 року про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі положень ст.87 ГПК України, з урахуванням клопотання представника позивача б/н і дати (вх. №08-46/8590/11), повне рішення підлягає направленню сторонам.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 4321, АДРЕСА_3; фактична адреса: 24321, АДРЕСА_1; інд. код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АльфаТрейд" (юридична адреса: 21100 м.Вінниця, вул.1-го Травня, буд.53, кв.8; фактична адреса: 21050, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 км., ідент. код 36685582) 2962,92 грн. - основного боргу; 87,70 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 202,92 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Суддя Нешик О.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 25 червня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ТОВ "Альфа Трейд" (21050 м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7-й км);

3,4 - відповідачу ОСОБА_1 (за адресами: 24321, АДРЕСА_1; 24321, АДРЕСА_3)