Постанова № 16479634, 11.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 травня 2011 року 14:00 № 2а-1602/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НТБ-Плюс"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов.від 01.01.11 №6)

від відповідача: ОСОБА_2 (дов.від 29.03.10 №5202/9/10-109)

свідок ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ-Плюс»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.05.2011 року о 14 год. 00 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі м Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»базуються виключно на субєктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований ним відповідно до вимог вищезазначеного Закону України «Про податок на додану вартість»та валові витрати визначені відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на підставі належно оформлених первинних документів. За наведених обставин, представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, на його думку виявлені під час проведеної перевірки порушення призвели до порушення позивачем пп.7.2.3. п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України №168/97 «Про податок на додану вартість», призвели до заниження податку на додану вартість на загальну суму 122081 грн., а порушення пп.5.1., пп.5.3.9 п.5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»призвело зо заниження податку на прибуток на суму 152601 грн. З огляду на зазначене,виявлене порушення відповідач вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними, та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволенні позовних вимог з огляду про наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач) проведено планову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ Плюс»(далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р Груп»за період з 01.03.2009р. по 31.10.2009р..

За результатами перевірки складено акт від 13.12.2010р. №1065/23-10/34615974, яким встановлено порушення п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України №168/97 «Про податок на додану вартість», призвели до заниження податку на додану вартість на загальну суму 122081 грн., а порушення пп.5.1., пп.5.3.9 п.5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»призвело зо заниження податку на прибуток на суму 152601 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 29.12.2010р. №0011282310/0 та №0011292310/0.

З огляду на зазначене суд акцентує увагу на наступному.

Відповідно до вимог ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. Отже, безумовною підставою для визнання правочину недійсним, є вказані підстави, адже відповідно до ст.. 42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємництво»підприємництво це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як субєкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.4 прикінцевих положень Цивільного Кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Цивільного кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обовязків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Так, відповідачем при кваліфікації правочину між позивачем та «ТОВ «С.Дж.Р Груп»як фіктивного не враховані вимоги ст.. 234 ЦК України, як такої, що визначає недійсним правочин виключно в судовому порядку.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 (надалі -Порядок №88) факт підробки первинних документів в т.ч. податкових накладних не породжує автоматично їх недійсність (нікчемність). Тому обґрунтування відповідачем факту заниження податкового кредиту шляхом визначення нікчемності податкових накладних між ТОВ «С.Дж.Р Груп»та позивачем не відповідає пп.2.3.2. п.2.3. Порядку №88.

Правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, відповідно до ст. 202 ЦК України. Податкова накладна не є правочином, а відповідно до Порядку №88 та ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.7.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість»є первинним, звітним податковим, розрахунковим документом, а тому до податкових накладних застосування наслідків недійсності є неправомірним.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПАУ від 30.05.97р. №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку, тобто податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. ТОВ «С.Дж.Р Груп»перебуває в реєстрі платників ПДВ та має діюче та не анульоване свідоцтво платника ПДВ, а тому посилання відповідача на відсутність у позивача податкових накладних отриманих від ТОВ «С.Дж.Р Груп»є неправомірним.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»право нарахування податкового кредиту та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Згідно п.п.7.4.5. п.7.4. ст..7 закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку, не підтверджені податковими документами. Пункт 2 Порядку заповнення податкових накладних від 30.05.1997р. №165 встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, а згідно п.2 Порядку, податкова накладна виписана іншою особою, крім зазначеної у п.2, вважається недійсною.

Право позивача на податковий кредит підтверджено податковими накладними виданими ТОВ «С.Дж.Р Груп», яке належно зареєстроване платником податку на додану вартість. Свідчення ОСОБА_4 не мають значення по суті спору оскільки він не мав ніякого значення, бо не був керівником вказаного контрагента, що і підтверджено постановою про закриття кримінальної справи відносно нього, в звязку з відсутність складу злочину

На момент видачі спірних податкових накладних, як і на момент перевірки, ТОВ «С.Дж.Р Груп»перебувало у реєстрів платників податку на додану вартість і його свідоцтво про реєстрацію не визнано недійсним, тому порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» відсутнє.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень не довів обставини, якими виявлені порушення за результатами проведеної перевірки, тому прийняті податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 97, 160-167 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати нечинними (недійсними) та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податкової інспекцією у Печерському район міста Києва від 29.12.2010р. №0011282310/0 та №0011292310/0.

3.Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 185- 187 КАС України.

Суддя І.А. Качур