Постанова № 16479536, 19.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2011 року 12:52 № 2а-1349/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Мацюк І. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Райсіо Україна»

доКиївської регіональної митниці

Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

прочасткове скасування рішень та стягнення ввізного мита, податку на додану вартість

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 28.02.2011 року)

від відповідача-1ОСОБА_2 (довіреність №40/1-41/432 від 14.01.2011 року)

від відповідача-2не зявився ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2011 року до судді Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсіо Україна»до Київської регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, в якому просить:

1.Визнати неправомірним та скасувати в частині відмови в застосуванні преференційного режиму в оподаткуванні для товару «платівці пшоняні»згідно Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю Рішення про визначення країни походження товару №100000020/2010/0534/1 від 30.12.2010 р.

2.Визнати неправомірним та скасувати в частині відмови в застосуванні преференційного режиму в оподаткуванні для товару «платівці пшоняні»згідно Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю Рішення про визначення країни походження товару №100000020/2010/0536/1 від 30.12.2010 р.

3.Визнати неправомірним та скасувати в частині відмови в застосуванні преференційного режиму в оподаткуванні для товару «платівці пшоняні»згідно Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю Рішення про визначення країни походження товару №100000020/2010/0535/1 від 30.12.2010 р.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсіо Україна»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33742663) суму сплаченого ввізного мита у розмірі 67805,28 грн. шляхом перерахування вказаних коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсіо Україна»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33742663, п/р № 26008201305672 в АТ «ОТП Банк»МФО 300528).

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсіо Україна»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33742663) суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 13561,05 грн. шляхом перерахування вказаних коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсіо Україна»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33742663, п/р № 26008201305672 в АТ «ОТП Банк» МФО 300528).

6.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсіо Україна»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33742663, п/р № 26008201305672 в АТ «ОТП Банк»МФО 300528) судовий збір у розмірі 817,07 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2011 р. було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 17.02.2011 р. В попередньому судовому засіданні оголошувалася перерва до 02.03.2011 р.

02.03.2011 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.03.2011 року. В судових засіданнях оголошувались неодноразово перерви.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови виготовлено 26.04.2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, та вказав, що відповідачем-1 було неправомірно прийнято рішення про відмову застосування преференційного режиму, чим порушено положення Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю, Митний кодекс України, постанови Кабінету Міністрів України №1864 від 12.12.2002 року «Про затвердження Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України», Правил визначення країни походження товарів, що ратифіковані Верховною Радою України від 20.09.2001 року та Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Державної митної служби №667 від 07.08.2007 року, що спричинило переплату позивачем ввізного мита в розмірі 67805,28 грн. та податку на додану вартість в розмірі 13561,05 грн.

Представник відповідача-1 просив у позові відмовити в повному обсязі, та вказав, що позивач відповідно до Закону України «Про порядок зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»самостійно узгодив суму мита, подавши відповідні вантажно-митні декларації (надалі ВМД) які є податковими деклараціями, а також в наданих позивачем Сертифікатах походження товарів (надалі Сертифікат СТ-1) були не вірно зазначені коди товарів за ТН ЗЕД, що є порушенням положень Митного кодексу України, Закону України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції».

В судове засідання відповідач-2 не зявився, був належним чином повідомлений, причини неявки до суду не подав. Водночас, відповідач-2 подав письмові заперечення, в яких просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, зазначає, що відповідно до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України №611/147 від 20.07.2007 року, не має можливості повернути позивачу кошти.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

01 січня 2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райсіо Ньютрішен»(Російська Федерація) було укладено договір №01-Э, щодо постачання продукції, а саме пшоняних та гречаних пластівців. Відповідно до додатку №1 від 01.01.2010 року до вказаного Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Райсіо Ньютрішен»(Російська Федерація) зобовязалось поставити позивачу 12 упаковок пшеничних пластівців »та 12 упаковок гречаних пластівців », із орієнтовною кількістю товару що постачається в розмірі 300000 кг.

Відповідно до інвойсів, позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсіо Ньютрішен»(Російська Федерація) наступну кількість та види продукції:

ьінвойс №61 від 22.10.2010 року - пластівці пшоняні 1/500г 24576 пачок (2048 коробів по 12 пачок у коробці), чиста вага 12288 кг, торгівельна марка », підприємство виробник ТОВ «Копекэр-Левашово», країна виробник RU2. 2048 місць, картонні коробки, 64 палети;

ьінвойс №69 від 17.11.2010 року пластівці пшоняні 1/500г-4608 пачок (348 коробів по 12 пачок у коробі), чиста вага 2304 кг, торгівельна марка dic», підприємство виробник ТОВ «Копекэр-Левашово», країна виробник RU2. 348 місць, картонні короби, 12 палет та пластівці гречані 1/500г-19968 пачок (1664 коробів по 12 пачок у коробі), чиста вага 10982,40 кг, торгівельна марка Nordic», підприємство виробник ТОВ «Копекэр-Левашово», країна виробник RU2. 1664 місць, картонні короби, 52 паллети.

Позивачем було подано до Київської регіональної митниці ВМО «Подільський»ВМД для здіснення митного оформлення та митного контролю, в яких було зазначено код товару 1104 1999 00, зокрема:

ь№100000020/2010/705443 на пластівці пшоняні », чиста вага яких становить 12288 кг;

ь№100000020/2010/705952 на пластівці пшоняні », чиста вага яких становить 2 304 кг;

ь№100000020/2010/705899 на пластівці гречані », чиста вага яких становить 10982,40 кг

Частиною 1 ст.314 Митного кодексу України (надалі МК України) передбачено, що з метою встановлення достовірних відомостей про товари та їх відповідності опису класифікаційних групувань УКТЗЕД митні органи можуть вимагати від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян зразки товарів та техніко-технологічну документацію на такі товари для проведення експертизи.

Зважаючи на виникнення у Київської регіональної митниці сумнівів при прийнятті класифікаційного рішення стосовно товарів, відповідачем-1 було проведено митний огляд продукції, про що були складені відповідні Акти про проведення митного огляду товарів №100000020/2010/705443 від 01.11.2010 року та №100000020/2010/705899 від 29.11.2010 року, та відібрано проби та зразки пластівців гречаних та пшоняних для вирішення спірного питання правильності класифікації та кодування товару, про що свідчать акти про взяття проб і зразків від 01.11.2010 року та 29.11.2010 року.

Водночас, 30.11.2010 року Позивачем, було подано відповідачу-1 тимчасові ВМД, в яких було вказано код товару 1104 1999 00, для можливості їх ввезення на митну територію України, зокрема:

ь№100000020/2010/705570 на пластівці пшоняні », чиста вага яких становить 12288 кг;

ь№100000020/2010/705952 на пластівці пшоняні », чиста вага яких становить 2 304 кг;

ь№100000020/2010/705950 на пластівці гречані », чиста вага яких становить 10982,40 кг.

Як було встановлено в судовому засіданні, що підтверджується представником позивача та відповідача-1, товар було ввезено на митну територію України, а позивачем було сплачено ввізне мито в розмірі 67805,28 грн. та податок на додану вартість в розмірі 13561,05 грн., про що зроблено відповідні записи в ВДМ №100000020/2010/705570, №100000020/2010/705952 та №100000020/2010/705950.

Відповідно до положень п.29 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України №314 від 20.04.2005 року у разі потреби вирішення спірних питань правильності класифікації та кодування товарів підрозділом митного оформлення за результатами перевірки документів та/або митного огляду до підрозділу, до компетенції якого належить або контроль за виконанням вимог товарної номенклатури Митного тарифу України при класифікації товарів для цілей митного оформлення, або питання захисту прав інтелектуальної власності, або контроль за правильністю визначення митної вартості, або перевірка правильності визначення країни походження товарів, або перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні може оформлюватись Запит.

На виконання положень вищевказаного Порядку, відповідач-1 звернувся до Відділу контролю митної вартості та класифікації товарів із запитами №20/10/705443 від 02.11.2010 року та №20/10/705443 від 29.11.2010 року з проханням вирішення спірного питання правильності класифікації та кодування товару №1, зокрема можливості декларування товару за кодом УКТЗЕД 1904 1090 00 або 1904 2010 00.

Рішенням про визначення коду товару №КТ-100-3350-10 від 22.12.2010 року Відділу контролю митної вартості та класифікації товарів пшоняним пластівцям було встановлено інший код товару - 1904209900. Крім того, рішенням про визначення коду товару №КТ-100-3794-10 від 23.12.2010 року Відділу контролю митної вартості та класифікації товарів гречаним пластівцям було встановлено інший код товару - 1904209900.

В судовому засіданні було встановлено, що підтверджується представником позивача та представником відповідача-1, рішення Відділу контролю митної вартості та класифікації товарів про визначення коду товару, відповідно до якого було змінено коду товару з 1104 1999 00 на 1904209900 позивачем ні в адміністративному ні в судовому порядку не оскаржувались.

Відповідно до п.12 Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженої наказом Державної митної служби №667 від 07.08.2007 року якщо ВНКТ (ВКМВН) приймається Рішення, яке не відповідає інформації, заявленій декларантом у митній декларації, то ця митна декларація не може використовуватися для митного оформлення класифікованого товару. При цьому, для здійснення митного оформлення класифікованого товару митному органу подається нова митна декларація, а інформація у відповідних графах митної декларації повинна відповідати інформації, зазначеній у Рішенні.

На виконання вказаних положень Порядку, позивачем 27.12.2010 року були подано відповідачу-1 нові ВМД, в яких на виконання Рішень про визначення коду товару, було змінено код товару на 1904209900 та вказано преференційний код 065000000, зокрема:

ь№100000020/2010/706619 на пластівці пшоняні », чиста вага яких становить 12288 кг;

ь№100000020/2010/706628 на пластівці пшоняні », чиста вага яких становить 2 304 кг;

ь№100000020/2010/706631 на пластівці гречані », чиста вага яких становить 10982,40 кг

Однак, відповідачем-1 вказані ВМД не були прийняті, в звязку із положеннями ст.90 МК України та положеннями постанови Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997 року «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію».

30.12.2010 року Позивачем, після отримання відмови, було повторно подано відповідачу-1 ВМД, в яких на виконання Рішень про визначення коду товару, було змінено код товару на 1904209900 та вказано преференційний режим 000000000, зокрема:

ь№100000020/2010/706668 на пластівці пшоняні », чиста вага яких становить 12288 кг;

ь№100000020/2010/706670 на пластівці пшоняні », чиста вага яких становить 2 304 кг;

ь№100000020/2010/706669 на пластівці гречані », чиста вага яких становить 10982,40 кг

Водночас, відповідно до положень ч.1 ст.282 Митного кодексу України (надалі МК України), для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару. Частиною 3 ст.282 МК України, передбачено, що сертифікат про походження товару подається обов'язково у разі ввезення товару на митну територію України товарів, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України.

Відповідно до положень ст.283 МК України, сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни, і має містити:

1) письмову заяву експортера (постачальника чи виробника) про країну походження товару;

2) письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Сертифікат СТ-1 подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення.

Відповідно до п.10 Правил походження товарів, затверджених багатосторонньою угодою/рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів, підписане 30.11.2000 року (набуло чинності для України 21.12.2001 року) (надалі Правила), для підтвердження країни походження товару в конкретній державі учасниці Договору необхідно надання митним органам країни ввезення сертифікату про походження товару форми СТ-1 (Додаток 2 до Правил) або декларацію про походження товару. При цьому, Сертифікат СТ-1 оформляється, як правило, на кожну окрему партію поставки товару, яка здійснюється одним і тим же або декількома транспортними засобами одному і тому ж вантажоотримувачу від одного і того ж вантажовідправника.

Аналогічні за змістом положення зафіксовані в Методичних рекомендаціях щодо перевірки правильності визначення країни походження товарів, що ввозяться на митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю, затверджених наказом Державної митної служби України №472від 25.06.2004 року.

Як було встановлено в судовому засіданні, що не спростовується відповідачем-1, позивач при поданні ВМД подавав до відповідача-1 Сертифікати СТ-1, виданих Хімкінською торгово-промисловою палатою (Російська Федерація), разом із актами експертизи для оформлення сертифіката походження товару, зокрема:

ь№RUUA 130000333 від 26.12.2010 року (із Актом експертизи №130 02 000333 від 26.10.2010 року) на пластівці пшеничні Нордік (кількість місць 2048 коробок), вага 12288 кг;

ь№ RUUA 0130000360 від 18.11.2010 року (із Актом експертизи №130 02 000360 від 18.11.2010 року) на пластівці пшеничні Нордік, 500 гр. 4608 шт. (вага 2304 кг) та пластівці гречані Нордік 19968 штук (вага 10982,40 кг).

Відповідно до графи 9 та графи 13 Сертифікатів СТ-1 та актів експертизи, Хімкінська ТТП підтверджує, що всі товари були піддані достатній переробці в Російській Федерації. Водночас, відповідно до графи 9 Сертифікатів СТ-1 зазначається перші чотири цифри коду товару 1104, а в актах експертизи фіксується повний код товару 1104 1999 00.

При цьому, позивачем зроблено посилання на вказані Сертифікати СТ-1 в ВДМ №100000020/2010/706668, №100000020/2010/706670 та №100000020/2010/706669 від 30.12.2010 року.

В ст.276 МК України, зафіксовано, що країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.277 МК України, визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень цього Кодексу. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1864від 12.12.2002 року, Методичних рекомендацій щодо перевірки правильності визначення країни походження товарів, що ввозяться на митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю, затверджених наказом Державної митної служби України №472від 25.06.2004 року, Порядку проведення митними органами перевірки преференційних сертифікатів при ввезенні товарів на митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю, затвердженого наказом Державної митної служби України №683 від 13.10.2003 року митниця проводить перевірку країну походження товару, що зафіксовані в сертифікатах про походження товарів.

Після ознайомлення із поданими документами, включаючи ВДМ та Сертифікати СТ-1 відповідачем-1 було прийняте Рішення про визначення країни походження товару, відповідно до яких країна походження визначається Російська Федерація, однак позивачу було відмовлено у застосуванні преференційного тарифу до товарів, що зафіксовані в Сертифікатах СТ-1, в звязку з тим, що критерій походження у графі 9 Сертифікату СТ-1 не відповідає коду задекларованому у ВМД:

ьв рішенні №100000020/2010/0534/1 від 30.12.2010 року зазначається, що Сертифікат про походження країни товару №RUUA 130000333 від 26.12.2010 року, виданий Хімкінською ТПП РФ дійсний без застосування преференційного режиму в оподаткуванні для товару «пластівці пшоняні», згідно Угоди про вільну торгівлю. Країна походження товару по ВМД №100000020/2010/706619 від 27.12.2010 року Російська Федерація;

ьв рішенні №100000020/2010/0535/1 від 30.12.2010 року зазначається, що Сертифікат про походження країни товару №RUUA 130000360 від 18.11.2010 року, виданий Хімкінською ТПП РФ дійсний без застосування преференційного режиму в оподаткуванні для товару «пластівці гречані», згідно Угоди про вільну торгівлю. Країна походження товару по ВМД №100000020/2010/706631 від 27.12.2010 року Російська Федерація;

ьв рішенні №100000020/2010/0536/1 від 30.12.2010 року зазначається, що Сертифікат про походження країни товару №RUUA 130000360 від 18.11.2010 року, виданий Хімкінською ТПП РФ дійсний без застосування преференційного режиму в оподаткуванні для товару «пластівці пшоняні», згідно Угоди про вільну торгівлю. Країна походження товару по ВМД №100000020/2010/706628 від 27.12.2010 року Російська Федерація.

Відповідно до ст.9 Конституції України, зафіксовано, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Крім того, в ч.2 ст. 7 МК України зазначається, якщо міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Суд приймає до уваги посилання позивача на положення ч.1 ст.1 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю (дата набуття чинності 21.02.1994 року), відповідно до якої Договірні Сторони не застосовуватимуть мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив на експорт та/або імпорт товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони. Вилучення з торговельного режиму згідно з узгодженим переліком товарів оформляються окремими документами, які є невід'ємною частиною цієї Угоди. При цьому Договірні Сторони узгоджують поетапне скорочення вилучень, передбачених указаними документами.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до п. 9 Правил товар користується режимом вільної торгівлі, якщо він відповідає критеріям походження, встановленими цими Правилами. В п.12 Правил, критерій достатньої обробки/переробки зазначається у графі 9 Сертифіката СТ-1 шляхом проставлення літерної позначки «Д»та перших чотирьох знаків коду товарної номенклатури.

Як було встановлено в судовому засіданні, що не спростовується позивачем, новий Сертифікат СТ-1 разом із новим ВМД позивач до відповідача-1 не надавав. В той же час, відповідно до положень п.12 Правил, в графі 9 Сертифікату СТ-1 має зазначатись критерій походження товару, в тому числі і код товару по ТН ВЕД СНД.

Крім того, судом приймається до уваги р. 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Держмитслужби України від 09 липня 1997 року №307 (чинними на момент вчинення митного декларування), відповідно до якої при декларуванні товарів, що ввозяться на митну територію України, у графі 36 ВМД декларантом зазначаються цифрові коди податкових пільг в обкладенні товарів увізним митом, акцизним збором, податком на додану вартість, передбачених законодавством щодо товару, описаного в графі 31 ВМД та класифікованого в графі 33 ВМД; у графі 44 зазначаються реквізити сертифікату про походження товару, які надаються крім іншого і для підтвердження прав суб'єктів ЗЕД на преференційний режим оподаткування при ввезенні товарів; у графі 47 ВМД проводиться розрахунок податків та зборів, що підлягають сплаті, та у п'ятій колонці даної графи «Спосіб платежу»зазначається код способу розрахунку.

Водночас, як було встановлено в судовому засіданні, позивачем було внесено до графи 44 ВМД №100000020/2010/706668, №100000020/2010/706670 та №100000020/2010/706669 від 30.12.2010 року номера Сертифікатів СТ-1, в яких вказаний інший код товару аніж в графі 36 ВМД.

Відповідно до положень ст.88 МК України, обовязок по оформленню ВМД покладається на декларанта. Як наслідок, позивачем було неналежним чином оформлено товаросупровідні документи, що є порушенням ст. 88 МК України.

При цьому, відповідно до ст. 283 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.

Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни, доти, доки митні органи у випадках, встановлених цим Кодексом, не одержать належним чином оформлений Сертифікат СТ-1 або затребувані ними додаткові відомості.

Аналогічна за змістом позиція зафіксована в п.16 Правил, відповідно до якої у разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей. Крім того, відповідач мав звернутись до позивача щодо уточнення інформації викладеної в Сертифікатах СТ-1.

Відповідачем, на підтвердження виконання положень п.16 Правил, було надано копію Запиту №100000020/2010/124 від 27.12.2010 року, в якому вказується, що причиною запиту є «Спірне питання щодо декларування режиму вільної торгівлі код товару за товарною номенклатурою, задекларованою у ВМД повинен відповідати коду, зазначеному у графі 9 Сертифіката походження форми СТ-1». Вказаний запит було вручено під підпис директору позивача, що підтверджується представником позивача.

Однак, як було встановлено в судовому засіданні, що не спростовується представником позивача, позивач не надав до митниці уточнюючих документів.

Крім мого, суд критично ставиться до посилань позивача, що відповідач визначивши країну походження товару, пропустивши товар на митну територію України та не визнавши одночасно Сертифікати СТ-1 недійсними тим самим підтвердив неправомірність не застосування преференційного режиму.

Так, позиція позивача спростовується п.20 Правил, відповідно до яких ненадання правильно оформленого сертифіката походження товару або відомостей про походження товару не являється підставою для їх затримання митними органами, за виключенням випадків, передбаченими національним законодавством держави учасників Угоди. Більше того, товари, походження яких установлено, однак при цьому в їх відношенні не може бути застосовано режим вільної торгівлі із-за відсутності необхідних для цих цілей документів, пропускаються в країну ввезення у відповідності до вимог тарифного та нетарифного регулювання країни-імпортера.

Аналогічна норма зафіксована в ч.1 та ч.2 ст.284 МК України, відповідно до якої митний орган може відмовити у випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України лише за наявності достатніх підстав для висновку, що товар походить з країни, товари якої не підлягають випуску згідно із законами України та міжнародними договорами, укладеними в установленому законом порядку. Неподання належним чином оформленого сертифіката чи відомостей про походження товару не є підставою для відмови у митному оформленні та випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України.

Як вбачається із пояснень представника позивача та представника відповідача-1, ТОВ «Райсіо Україна»скористалось своїм правом та розмитнивши товар (сплативши митні платежі) ввезло товар через митний кордон України.

Водночас, із системного аналізу положень п.12 та п.20 Правил, ст.283, ст.284 МК України, застосування режиму вільної торгівлі код товару за товарною номенклатурою, задекларований у ВМД, повинен відповідати коду товарної номенклатури, зазначеному у графі 9 Сертифіката СТ-1. В тому разі якщо код товару у ВМД та Сертифікаті СТ-1 не є ідентичними, товар може бути пропущений на митну територію країни (в разі наявності достатніх підтавав), однак режим вільної торгівлі на товар не розповсюджується.

Більше того, відповідно до п.21 Правил, до товарів, вказаних в абз.2 п.20, може застосовуватись (відновлюватись) режим вільної торгівлі на митних територіях держав учасників Угоди при умові отримання належного посвідчення про їх походження (по формі СТ-1) або інших необхідних документів на протязі одного року з дати митного оформлення.

Однак, як було повідомлено представником позивача в судовому засіданні, позивач не звертався до Хімкінської торгово-промислової платати для отримання нового Сертифікату СТ-1.

Як наслідок, суд акцентує увагу, що позивач має можливість звернутись в річний термін до Хімкінської торгово-промислової платати для отримання нового Сертифікату СТ-1 із вірними кодами товару, та відповідно до п.21 Правил, до нього може бути відновлено режим вільної торгівлі.

Водночас, відповідно до п.2 Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного бюджету та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України №226 від 10.12.2002 року, цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі).

Відповідно до п.5 вищевказаного Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Крім того, відповідно до п.1 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України №611/147 від 20 липня 2007 р. (надалі Порядок №611/147) цей Порядок регламентує взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Під дію цього Порядку підпадають операції з коштами, перерахованими митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в Державному казначействі України та Головних управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в розрізі митниць та кодів класифікації доходів бюджету.

В п.2 Порядку №611/147 повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації (далі - митний орган).

В п.4 Порядку №611/147 митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

Водночас, відповідно до письмових заперечень відповідача-2, до нього не надходило відповідне подання від Київської регіональної митниці.

Відповідно до положень ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи що відповідачем-1 доведено в судовому засіданні правомірність вчинюваних ним дій щодо не застосування преференційного режиму оподаткування до товарів, які ввозились позивачем на митну територію України, суд не вбачає підстав для відшкодування надмірно сплачених коштів (ввізного мита та податку на додану вартість) із Державного бюджету України.

Керуючись положеннями Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю, Правил походження товарів, затверджених багатосторонньою угодою/рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів, підписане 30.11.2000 року, ст.7, ст.276, ст.277, ст.282, ст.283, ст.314 Митного кодексу України, Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Держмитслужби України від 09 липня 1997 року №307, Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України №314 від 20.04.2005 року, Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженої наказом Державної митної служби №667 від 07.08.2007 року, Методичними рекомендаціями щодо перевірки правильності визначення країни походження товарів, що ввозяться на митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю, затверджених наказом Державної митної служби України №472від 25.06.2004 року, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Райсіо Україна»до Київської регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Б. В. Санін

Повний текст постанови виготовлений 26.04.2011 року.