Постанова № 16479469, 28.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2011 року 09:16 № 2а-1301/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "Авто-Київ"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень За участю представників:

позивача:Тищенко Н.В.

відповідача:Руда Н.С. На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.03.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Авто-Київ»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень №0001132310/0, №0001142310/0, №0001152310/0 від 01.06.2010р., №0001132310/1, №0001142310/1, №0001142310/1, №0001152310/1 від 21.08.210р., №0001132310/2, №0001142310/2, №0001152310/2, №0003052360/0 від 20.12.2010р.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю обовязку позивача зі сплати збору за використання символіки міста Києва. А також Позивач вважає неправомірним донарахування податку на додану вартість, посилаючись на те, що податковий кредит сформований позивачем відповідно до вимог вищезазначеного Закону, на підставі належно оформлених податкових накладних В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Відповідач вважає правомірним винесення спірних податкових повідомлень рішень та нарахування позивачу суми податкового зобовязання зі збору за право використання місцевої символіки та податку на додану вартість, на підставі висновків акту перевірки №69/23-50/32312646 від 12.05.2010р.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд м. Києва -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Авто-Київ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р., за результатами якої було складено Акт перевірки № 69/23-50/32312646 від 12.05.2010 року.

На підставі даного Акту. ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.06.2010р. №0001132310/0, №0001142310/0, №0001152310/0.

На підставі даного Акту перевірки та рішення про результати розгляду первинних скарг №12895/10/25-033 від 19.08.2010р. прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.08.2010р. №0001132310/1, №0001142310/1, №0001152310/1.

На підставі даного Акту та рішення про результати розгляду повторної скарги №11674/7/25-1414 від 28.10.2010р. прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.12.2010р.:

-№0001132310/2 яким визначено суму податкового зобовязання із збору за право використання місцевої символіки у розмірі 149518,76 грн., за порушення ст. 1, ст. 12 Декрету КМ України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993р., №56-93, Розпорядження КМДА від 15.01.96р. №39, р. ІІІ Положення «Про збір за право використання символіки міста Києва», затвердженого рішенням Київської міської ради від 09.03.2006р. №149/3240;

-№0001142310/2 яким визначено суму податкового зобовязання за платежем збір заправо використання місцевої символіки (штрафні санкції) у розмірі 1360 грн., за порушення пп. «б»п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

-№0001152310/2 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 58908,00 грн., в.т.ч. основний платіж 39272,00 грн., штрафні санкції 19636,00 грн., за порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 3 Порядку №165 від 30.05.1997р. «Про затвердження форм податкової накладної та порядку її заповнення».

-№0003052360/0 яким визначено суму податкового зобовязання за платежем збір за право використання місцевої символіки (штрафні санкції) у розмірі 74759,38 грн., за порушення ст. 1, ст. 12 Декрету КМ України «Про місцеві податки і збори»від 20.05.1993р., №56-93, Розпорядження КМДА від 15.01.96р. №39, р. ІІІ Положення «Про збір за право використання символіки міста Києва», затвердженого рішенням Київської міської ради від 09.03.2006р. №149/3240.

Правомірність вказаних податкових повідомлень рішень є предметом даного спору.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України «Про систему оподаткування»визначено принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування»встановлено, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про систему оподаткування»облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Згідно з статтею 6 вказаного Закону об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Відповідно до статті 13 цього ж Закону в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Пунктом 9 частини 2 статті 15 Закону передбачено, що до місцевих зборів (обов'язкових платежів) належить збір за право використання місцевої символіки.

У відповідності до частини 3 статті 15 Закону місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2 - 4, 13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

Види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення встановлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" N 56-93 від 20 травня 1993 року (надалі - Декрет).

Відповідно до пункту 10 статті 1 Декрету до місцевих податків і зборів належить збір за право використання місцевої символіки.

Згідно з статтею 12 Декрету збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 1 статті 18 Декрету органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Статтею 19 Декрету передбачено, що місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Згідно з статтею 22 Декрету відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21 березня 1995 року N 72 "Про схвалення Переліку історичних назв, віднесених до символіки м. Києва" (зі змінами, внесеними згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації N 39 від 15 січня 1996 року) (надалі - Перелік) з метою впорядкування використання символіки м. Києва у назвах підприємств та організацій, рекламі та відповідно до рішення Київської міської ради народних депутатів від 15 лютого 1994 року N 7 "Про введення збору за право на використання символіки міста Києва" схвалено Перелік назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті у встановленому порядку.

Пунктом 76 Переліку назву «Київ»віднесено до переліку назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті у встановленому порядку.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 9 квітня 1996 р. № 514 було затверджено «Положення про збір за право на використання символіки міста Києва», пунктами 1.3 1.5 якого було визначено, що використання символіки м. Києва (в назвах підприємств, товарних знаках, при виготовленні продукції, наданні послуг, здійсненні робіт) з комерційною метою дозволяється тільки при наявності дозволу на використання символіки м. Києва з комерційною метою за формою згідно з додатком 1 до цього Положення. (п. 1.3), дозвіл на використання символіки м. Києва з комерційною метою (далі - дозвіл) видається управлінням по охороні пам'яток історії, культури та історичного середовища (п.1.4), юридичні особи та громадяни, які не отримали дозвіл у встановленому порядку, але використовують символіку м. Києва з комерційною метою, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. (п.1.5)

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, Дочірне підприємство «Авто-Київ»як субєкт підприємницької діяльності юридична особа зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.02.2003р., код ЄДРПОУ 32312646, адреса місцезнаходження: 03128, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 67.

Для доведення до суспільства особливостей своєї роботи позивач використовує назву «Авто-Київ».

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за позивачем зареєстровані таки види діяльності:

-Оптова торгівля автомобілями;

-Роздрібна торгівля автомобілями;

-Посередництво в торгівлі автомобілями

-Технічне обслуговування та ремонт автомобілями;

-Оптова та роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям.

Для встановлення додаткових обставин по справі, судом досліджені надані позивачем до матеріалів справи копії деяких договорів з контрагентами та докази, що свідчать про їх виконання (акт прийому-передачі, податкова накладна, наряд-замовлення).

З огляду на подані позивачем копії документів за період 21.03.2008р. по 02.03.2011р., суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в них зазначаються відомості про сторін, серед яких є і власна назва Дочірнього підприємства «Авто-Київ».

Згідно з п. 3 Положення, платниками збору за право використання символіки м. Києва є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють на території м. Києва, а також окремі громадяни, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують в найменуваннях слово Київ та похідні від нього визначення свого місцезнаходження.

Відповідно до Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.2004 р. N 65 та зареєстрованих в Мін'юсті України 29.06.2004 р. № 792/9391, назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи та інших відомостей згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, установлених Цивільним та Господарським кодексами України та законами України. Юридична особа, крім повного найменування, може мати скорочене найменування. Назва юридичної особи береться у лапки та зазначається безпосередньо після організаційно-правової форми суб'єкта господарювання.

У своєму найменуванні позивач використовує слова «Авто-Київ»після слів Дочірнє підприємство. Використання слів Київ та похідних від нього для визначення місцезнаходження вважається у разі, якщо воно застосовуються таким чином, як, наприклад, в назвах: Київський філіал ТОВ «АВТО», тобто не у назві, а поза лапками.

В процесі розгляду справи, представник Дочірнього підприємства «Авто-Київ»зазначив, що в інших містах України філій та представництв ДП «Авто-Київ»не має, підприємство знаходиться саме в місті Києві.

Посилання Позивача на те, що назва «Авто-Київ»не використовується з комерційною метою, оскільки підприємство використовує товарний знак SЕАТ є необґрунтованим.

Так, частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідальність за повноту, правильність обчислення та своєчасність сплати збору покладається на платників збору відповідно до чинного законодавства. Контроль за повнотою, правильністю обчислення та своєчасністю сплати збору за право на використання символіки м. Києва здійснюється державними податковими органами у м. Києві (п.8.4. Положення).

В порушення ст.1, ст.12 Декрету КМ України «Про місцеві податки і збори»від 20.05.1993 №56-93, розпорядження КМДА від 15.01.96 р. №39, п.Ш Положенням «Про збір за право використання символіки міста Києва», затвердженого рішенням Київської міської ради від 09.03.2006р. №149/3240, ДП «Авто-Київ»занижено збір за право використання місцевої символіки та відповідно до п.4.1 р.ІV Положенням «Про збір за право використання символіки міста Києва», затвердженого рішенням Київської міської ради від 09.03.2006р. №149/3240 збір з юридичних осіб стягується в розмірі 0,1 відсотка.

Таким чином, суд погоджується з висновками акту перевірки щодо заниження збору за право використання місцевої символіки за період з 01.01.08 по 31.12.2009 в сумі 149518,76 грн. і відповідно погоджується з правомірністю винесення ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкових повідомлень рішень №№0001132310/2 від 20.12.2010р. та №0003052360/0 від 20.12.2010р.

Проаналізувавши матеріали справи та припис пункту 1.3 Положення про збір за право на використання символіки міста Києва, суд встановив, що позивач здійснює підприємницьку діяльність з використанням символіки міста Києва без отримання Дозволу на право використання символіки міста Києва, форму якого встановлено Додатком 1 до Положення про збір за право на використання символіки міста Києва.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ДП «Авто-Київ»відповідно до чинного податкового законодавства України є платником збору за право використання символіки міста Києва, наявність якого є підставою для подання податкового розрахунку збору за право на використання місцевої символіки.

Відповідно до п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181-ІІІ, пп. 6.2 розділу ІV Положення до рішення Київської міської ради від 09.03.2006р. №149/3240 «Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради від 15.02.1994р. №7 «Про введення збору за право на використання символіки м. Києва»розрахунок сплати збору за право на використання символіки м. Києва подається не пізніше 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

За неподання податкових розрахунків за право використання місцевої символіки у строки, визначені законодавством, або їх затримку відповідальність платника податку передбачена пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ.

З огляду на зазначене, а також те, що позивачем не подано з І кварталу 2008 р. по 4 квартал 2009р. податкові розрахунки збору заправо використання місцевої символіки до ДПІ у Святошинському районі м. Києва , Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку, що винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень на загальну суму 1360 грн. за неподання податкових розрахунків за перевіряємі періоди, є правомірним.

Щодо правомірності винесення податкових повідомлень рішень №0001152310/0 від 01.06.2010р., №0001152310/1 від 21.08.2010р., №0001152310/2 від 20.12.2010р. якими визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки, підприємством віднесено до податкового кредиту за березень 2008 суми податку на додану вартість по податковим накладним, які заповнені з порушеннями - в порядковому номері податкової накладної, а саме:

п.н.№НН-00000000188 від 04,03.08р.(ЗАО «Маяк Авто», код 32705919 продажа автомобіля) на загальну суму - 90103,00грн., в т.ч. ПДВ - 15 017,17грн.

п.н.№НН-00000000313 від 27.03.08р. (ЗАО «Маяк Авто», код 32705939, продажа автомобіля) на загальну суму - 145531,00грн., в т.ч. ПДВ - 24 255,17грн.

Також перевіркою встановлена невідповідність звітних даних сум податкового кредиту, відображених у податкових деклараціях з податку на додану вартість ДП «Авто-Київ», з показниками БД «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Відповідно БД «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»за березень 2008 року виникли відхилення при співставленні даних по ЗАО «Маяк Авто»(код за ЄДРПОУ 35405776) (податкові зобов'язання ) та ДП «Авто-Київ»(податковий кредит).

Так, ДП «Авто-Київ»відображено податковий кредит від придбаних автомобілів в розмірі 39272 грн., в той час, як ЗАО «Маяк Авто»не відображено в податковому зобов'язанні суму ПДВ від поставки автомобілів у розмірі 39272 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.99 року.

Відповідно до ст.3 Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 вказаного Закону).

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, в тому числі самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Статтею 1 Закону визначено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 вказаного Закону підставою для здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо безпосередньо після їх закінчення.

У відповідності до п.5 ст.9 вказаного Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійсненні.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»(чинний на момент спірних правовідносин).

Тому, при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

У відповідності до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. "а" пп. 7.2.1, абз. 1, 3 пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. Закону України "Про податок на додану вартість" (станом на момент здійснення господарських операцій) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, абз. 3 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Суд вважає, що коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.»

Таким чином, вказаний відповідачем недолік податкової накладної, а саме, зазначені продавцем перед номером податкової накладної літери «НН», не встановлює недійсність зазначених вище податкових накладних та не свідчить про їх неналежність та недопустимість як доказу, який підтверджує факт здійснення господарської операції, сплати продавцями по ним податку на додану вартість в ціні товару у вказаних в податкових накладних сумах та не може слугувати підставою для висновку податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2008 року.

Стосовно відхилення, що виникли при співставленні даних по ЗАТ «Маяк Авто»та ДП «Авто-Київ», судом встановлено, що розбіжність при перевірці даних обліку, відповідно БД «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»не є підставою для виключення з податкового кредиту вищеназваних податкових накладних, оскільки:

- ДП «Авто-Київ»виконані всі вимоги п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме відбулось придбання товарів для використання їх в господарській діяльності платника податку, що підтверджено накладними на придбання товару та оплатою за придбаний товар на розрахунковий рахунок продавця;

- ДП «Авто-Київ»було отримано від ЗАТ «Маяк Авто»податкові накладні, що дають право на відображення податкового кредиту по даним господарським операціям;

- платник податку ЗАТ «Маяк Авто»- на момент здійснення господарської операції було зареєстроване платником податку на додану вартість, чого не заперечує представник відповідача.

Крім того формування платниками ПДВ податкового кредиту не може визнаватися неправомірним на тій лише підставі, що державна реєстрація СГД або реєстрація контрагентів таких платників податку в подальшому скасовувалась.

Крім цього, як свідчать матеріали справи, Покупцем ДП «Авто-Київ»було перераховано ЗАТ «Маяк-Авто»суму вартості придбаного товару (автомобіля) з врахуванням сум ПДВ, що підтверджується банківськими виписками АКІБ «Укрсиббанк»від 04.03.2008р. та від 27.03.2008р.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та винесення податкових повідомлень рішень №0001152310/0 від 1.06.2010р., №0001152310/1 від 21.08.2010р., №0001152310/2 від 20.12.2010р., які підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважені, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ДП «Авто-Київ» підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0001152310/0 від 01.06.2010р., №0001152310/1 від 21.08.2010р., №0001152310/2 від 20.12.2010р., винесені Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва.

3.Судові витрати в розмірі 1,02 грн. Присудити на к користь ДП «Авто-Київ»(код ЄДРПОУ 23212646, 03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 67).

4.В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович