Постанова № 16479447, 07.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 1/158

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 квітня 2011 року 14:11 № 2а-12261/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В. при секретарі судового засідання Попадин О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими

платниками податків

проскасування повідомлення-рішення № 0000184120/0 від 11.02.2010 року;

№ 0000184120/1 від 07.05.2010 року; № 0000184120/2 від 08.07.2010 року;

№ 0000184120/3 від 27.07.2010 року,

за участю представників сторін:

представник позивача Капанистий В.І.;

представник відповідача Єненко М.С.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20 серпня 2010 року Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" (далі - позивач, ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України") звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000184120/0 від 11.02.10 року, № 0000184120/1 від 07.05.2010 року, № 0000184120/2 від 08.07.2010 року (далі - ППР № 0000184120/0, ППР № 0000184120/1, ППР № 0000184120/2).

Позовні матеріали були передані на розгляд судді 27 серпня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-12261/10/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2010 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-12261/10/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 17 вересня 2010 року представник позивача заявив клопотання про уточнення позовних вимог.

Позовні вимоги в останній редакції викладено наступним чином:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2010 року № 0000184120/0;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2010 року № 0000184120/1;

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2010 року № 0000184120/2;

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2010 року № 0000184120/3.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позову позивач зазначив, що у СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП відсутні законні підстави розповсюджувати положення Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон № 2181-ІІІ) на платіж "оренда державного та комунального майна", який за своїм змістом не є податковим зобовязанням щодо його нарахування та стягнення. Оскільки такий платіж як "оренда державного та комунального майна" не встановлений ст.ст. 14 та 15 Закону України від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" (далі Закон № 1251-ХІІ), відповідач не вправі застосовувати таку форму акта ненормативного характеру, як податкове повідомлення-рішення.

Також позивач зазначив, що акції Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" знаходяться у державній власності, внаслідок чого держава має право брати участь в управлінні компанії та отримувати частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди) від господарської діяльності. Однак, при цьому власником майна, яке передано до статутного фонду Компанії, є сама акціонерна компанія, а не Держава.

В поданих письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на те, що в ході проведення перевірки відповідач встановив порушення ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" пункту 17 "Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 із змінами та доповненнями та частини 2 статті 19 Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" із змінами та доповненнями (далі по тексту Закон № 2269-ХІІ), а саме підприємством не перераховано до державного бюджету плату за оренду державного майна з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р. в сумі 43906,48 грн.

Також відповідач зазначив, що у разі коли орендодавцем майна є державне підприємство, організація, орендна плата у розмірі 30 відсотків спрямовується до державного бюджету. Таким чином, позивачем в порушення абзацу 5 пункту 17 "Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 із змінами та доповненнями та частини 2 статті 19 Закону № 2269-ХІІ не перераховано до державного бюджету плату за оренду державного майна у розмірі 43906,48 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП 21 січня 2010 року було проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р., в результаті якої було виявлено порушення позивачем пункту 17 "Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 із змінами та доповненнями та частини 2 статті 19 Закону № 2269-ХІІ, а саме підприємством не перераховано до Державного бюджету України плату за оренду державного майна з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р. в сумі 43906,48 грн., про що складено Акт від 21.01.2010 р. № 28/4120/30019775 (далі Акт № 28/4120/30019775).

Згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, ст. 2 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-XII "Про Державну податкову службу в Україні" (далі Закон № 509-XII) та на підставі Акту № 28/4120/30019775 відповідач прийняв ППР № 0000184120/0 про визначення податкового зобовязання за платежем: оренда державного та комунального майна ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" у сумі 43 906,48 грн. (основний платіж).

Згідно ППР № 0000184120/0 дана сума підлягала сплаті в десятиденний термін від дня отримання цього податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, ст. 2 Закону № 509-XII, на підставі Акту № 28/4120/30019775, рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 23.04.2010 року № 4898/10/25-022 відповідач прийняв ППР № 0000184120/1 про визначення податкового зобовязання за платежем: оренда державного та комунального майна ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" у сумі 43 906,48 грн. (основний платіж).

Згідно ППР № 0000184120/1 дана сума підлягала сплаті в десятиденний термін від дня отримання цього податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, ст. 2 Закону № 509-XII, на підставі Акту № 28/4120/30019775, рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 23.04.2010 року № 4898/10/25-022, рішення ДПА у м. Києві від 23.06.2010 року № 6476/7/25-214 відповідач прийняв ППР № 0000184120/2 про визначення податкового зобовязання за платежем: оренда державного та комунального майна ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" у сумі 43 906,48 грн. (основний платіж).

Згідно ППР № 0000184120/2 дана сума підлягала сплаті в десятиденний термін від дня отримання цього податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, ст. 2 Закону № 509-XII, на підставі Акту № 28/4120/30019775, рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 23.04.2010 року № 4898/10/25-022, рішення ДПА у м. Києві від 23.06.2010 року № 6476/7/25-214, рішення ДПА України від 10.08.2010 року № 160557/25-0415 відповідач прийняв ППР № 0000184120/3 про визначення податкового зобовязання за платежем: оренда державного та комунального майна ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" у сумі 43 906,48 грн. (основний платіж).

Згідно ППР № 0000184120/3 дана сума підлягала сплаті в десятиденний термін від дня отримання цього податкового повідомлення-рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У преамбулі Закону № 2181-ІІІ зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування.

Відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.9 статті 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу.

Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1251-ХІІ, встановлюються відповідно до цього Закону, інших законів про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону № 1251-ХІІ, не можуть встановлюватися або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Суд звертає увагу на тому, що відповідач не дотримався положень законів щодо форми акта ненормативного характеру, яким визначено податкове зобов'язання з платежу "оренда державного та комунального майна".

Так, податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу. Ця форма акту ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених у статтях 14 та 15 Закону № 1251-ХІІ у випадках, передбачених підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III, вичерпний перелік яких не може бути розширено за ініціативи податкового органу, хоча їх сплата (стягнення) пунктом 17.3 статті 17 згаданого Закону прирівняна до сплати податків.

Оскільки такий платіж як "оренда державного та комунального майна" не встановлений ст.ст. 14 та 15 Закону № 1251-ХІІ, відповідач не вправі застосовувати таку форму акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення-рішення. Зазначена позиція підтримана Верховним Судом України в постанові від 17.02.2009 року про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивач є Дочірньою компанією Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка створена на виконання указу Президента України № 151 від 25.02.1998 р. "Про реформування нафтогазового комплексу України" та Постанови Кабінету Міністрів України № 747 від 25.05.1998 р. "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Статтею 24 Закону України від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства" (далі Закон № 1576-ХІІ) встановлено, що акціонерним товариством визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Частиною 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. Зазначене поняття господарського товариства збігається із положеннями ст. 152 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ст. 6 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок" акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

Згідно з ст. 115 ЦК України, ст. 12 Закону № 1576-ХІІ, ст. 85 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарське товариство є власником:

-майна, переданого йому засновником;

-продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;

-одержаних доходів;

-іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Згідно ст. 155 ЦК України статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Відповідно до п. 1.8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на утримання, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, суд звертає увагу на тому, що господарське товариство, як суб'єкт господарювання, утворюється на майновій основі, що складається з вкладів засновників у його статутний фонд, а отже усе це майно належить самому господарському товариству на праві власності.

Засновники господарського товариства з моменту передачі йому майнових внесків перестають бути його власниками, здобуваючи замість речових прав зобов'язальні права вимоги до товариства, що полягають у наданих законодавством можливостях брати участь в управлінні товариством, отримувати дивіденди від його діяльності, а також активи товариства у разі його ліквідації.

Судом встановлено, що відповідно до розділу II Положення про розпорядження та використання майна Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та підприємств, що входять до її складу, затвердженого рішенням правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 31.03.2003 р. державне та інше майно, що передано засновником до статутного фонду Компанії, а також майно, що набуте Компанією на законних підставах, у тому числі за рахунок доходів, отриманих від власної господарської діяльності, належить Компанії на праві власності (п. 1). Майно, що є власністю Компанії і закріплене за її дочірнім підприємством, належить дочірньому підприємству на праві повного господарського відання. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України (п. 2).

Відтак, враховуючи той факт, що акції Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" знаходяться у державній власності, держава має право брати участь в управлінні компанії та отримувати частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди) від господарської діяльності, при цьому власником майна, яке передано до статутного фонду Компанії, є сама акціонерна компанія, а не Держава.

Наведені обставини встановлені ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2007 р. у справі № 3/151 за позовом ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" до ДПІ у місті Полтава про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000132302/0 від 25.05.2004 року про визначення податкового зобов'язання за платежем: плата за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств у зв'язку із порушенням п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, законодавство розрізняє поняття "право власності" і "корпоративні права".

Твердження відповідача в Акті № 28/4120/30019775, на підставі якого були винесені оскаржувані ППР, що договір оренди майна № 86ПЗ УГВ 5688/12/3-06 від 01.10.2006 р. (далі Договір), укладений між позивачем (орендодавець) та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (орендар) (далі ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України") в особі філії управління "Укртехзвязок", є договором оренди державного майна, суд відноситься критично, виходячи з наступних підстав.

Згідно наявному в матеріалах справи поясненні Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) від 18.01.2010 р. № 10-25-381 за даними, що подані до ФДМУ для внесення до Єдиного реєстру об'єктів державної власності, за результатами проведеної Міністерством палива та енергетики України інвентаризації об'єктів державної власності, відомості про адміністративний будинок по вул. Кудрявська, 26/28 в м. Києві, що перебуває на балансі ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", до Фонду не надавались. Інформація щодо оренди адміністративного будинку по вул. Кудрявська, 26/28 в м. Києві ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" відсутня в Інформаційно-пошуковій підсистемі "Етап-Оренда", яка ведеться ФДМУ щодо обліку договорів оренди державного майна.

Адміністративний будинок по вул. Кудрявська, 26/28 в м. Києві, який орендувала ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії управління "Укртехзвязок" згідно з вищевказаним Договором, знаходиться у господарському віданні позивача і не є державним майном, оскільки спірна будівля після внесення до статутного фонду є власністю компанії, а не держави.

Судом встановлено, що у вищевказаному Договорі немає жодного посилання на те, що майно, яке надавалось позивачем в оренду, є державним.

Оскільки позивач не є державним підприємством, суд прийшов до висновку, що майно позивача, у тому числі передане в оренду, не належить до державного майна, а державі належать лише акції в майні засновника позивача Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", що надають державі корпоративні права відносно Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", що здійснюються в порядку, передбаченому ст. 168 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд прийшов до висновку, що СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП не доведена правомірність висновків, викладених в Акті № 28/4120/30019775, а тому ППР № 0000184120/0, ППР № 0000184120/1, ППР № 0000184120/2, ППР № 0000184120/3 винесені з порушенням закону.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований, а тому підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2010 року № 0000184120/0; податкове повідомлення-рішення від 07.05.2010 року № 0000184120/1; податкове повідомлення-рішення від 08.07.2010 року № 0000184120/2; податкове повідомлення-рішення від 27.07.2010 року № 0000184120/3.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова