Постанова № 16479320, 23.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2011 року 12:35 № 2а-5099/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВСР - Інвест»

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2010р. №0001950700/0,

за участю:

позивача Мамаєнко О.Д.

відповідач Руда Н.С.

прокурора Овчаренко О.З.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 7 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВСР - Інвест»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2010р. №0001950700/0 про визначення ТОВ «ВСР - Інвест»сум податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 3566034,00грн., з яких 2377356,00грн. основний платіж, 1188678,00грн. штрафні санкції.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСР - Інвест»за результатами якої 21.10.2010р. складено акт №40/07-207/35122027 про результати документальної виїзної перевірки з питань правильності формування податкового кредиту за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р. (далі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «ВСР - Інвест», яке мало правові взаємовідносини з ТОВ «АМ-Рест»частини 1, 5 статті 203, п. 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2377356грн., в тому числі по періодах: за березень 2010 року в сумі 2377356грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010р. №0001950700/0, яким згідно з п.п. «б»п.п. 4.2.2. п. 4.2. статті 4, п.п. 17.1.3. п. 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій усього в сумі 3566034,00грн., з яких 2377356,00грн. основний платіж та 1188678,00грн. штрафні санкції.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «АМ-Рест»укладено низку договорів (поставки та надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг).

Відповідно до норм підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" платник податку має право на податковий кредит лише у частині, яка сплачена (нарахована) платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. За придбаними товарами (роботами, послугами), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел фінансування і до складу податкового кредиту не включаються.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно п.1.32 ст. 1 даного закону господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Отже, характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)). Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат на підставі яких може бути сформовано податковий кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

З цього приводу слід зазначити, що з огляду на характер господарських операцій між позивачем та ТОВ «АМ-Рест»товар мав перевозитися та зберігатися. В той же час, судом встановлено, що позивачем не надано до перевірки жодних товаротранспортних накладних чи інших документів, які б свідчили про перевезення та зберігання товару. Також, до перевірки не надано підтверджуючих документів реального виконання по суті наданих маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг відповідно до договорів з ТОВ «АМ-Рест». З актів виконаних робіт (послуг) не вбачається, які роботи інформаційно-маркетингового характеру, у чому вони полягали та в якому обсязі були виконані контрагентами. Надані позивачем документи на думку суду, не відкривають суті маркетингових послуг, їх об'єм та реальну вартість.

Таким чином, документи, якими позивач хоче підтвердити правомірність податкового кредиту на думку суду, є такими, що не підтверджують такі витрати.

Встановлені фактичні дані вказують на відсутність в діях позивача економічної доцільності витрат на маркетингові та інформаційно-консультативні послуги, придбання товарів та причинного зв'язку між придбаними товарами та послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку товару, послуги для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «АМ-Рест»зареєстровано Києво-Святошинською державною адміністрацією 08.12.2009р. за №13391020000006372. Код за ЄДРПОУ ТОВ «АМ-Рест»- 36712893. Взято на податковий облік в ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва 09.12.2009р., станом на 21.10.2010р. перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

За повідомленням ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області директором ТОВ «АМ-Рест»є ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, раніше судимий.

З метою встановлення особи ОСОБА_3, а також відібрання у нього пояснень щодо місцезнаходження та фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «АМ-Рест»до УПМ ДПА у Запорізькій області були направлені відповідні запити.

З отриманої відповіді вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 не проживає, його місцезнаходження не відоме.

ТОВ "АМ-Рест" не подавало до ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва розрахунки з податку на прибуток та комунального податку за період 2009 2010р., що свідчить про відсутність інформації щодо трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року прийнята «до відома». Має стан визнано банкрутом.

Листом від 02.09.2010р. №1088/7/23-408 ДПА у м. Києві повідомлено, що до ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва надійшов лист Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України від 20.04.2010р. №9/14-4434 про порушення кримінальної справи №01-13572 відносно невстановлених слідством осіб, які зареєстрували на підставних осіб ТОВ "АМ-Рест".

Крім того, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 27.04.2011р. ТОВ "АМ-Рест" відсутнє за місцезнаходженням.

Загальні умови дійсності правочинів визначені ст. 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, все вищезазначене дає підстави стверджувати про відсутність реальних поставок товарів (робіт, послуг), тобто безтоварність операцій. Таким чином, спірні угоди між позивачем та ТОВ "АМ-Рест" спрямовані не на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, а на протиправне ухилення від сплати податків і об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу "Визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі", згідно з ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-12 від 25.06.91р., "під податком ... слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня ..., здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування" та Конституції України, оскільки протизаконні дії позивача та його контрагентів руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочинів, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу є недійсними (нікчемним), оскільки їх недійсність встановлена законом, таким чином визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається. Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач виконав покладений на нього обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 23.11.2010р. №0001950700/0 в частині визначення ТОВ «ВСР - Інвест»суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 3566034,00грн., з яких 2377356,00грн. основний платіж, 1188678,00грн. штрафні санкції, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСР - Інвест»вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь субєкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ВСР - Інвест»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 30.06.2011р.

Суддя В.В. Амельохін