Постанова № 16479199, 13.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2011 року           10:05           № 2а-832/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Протарг рітейл сек'юріті"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001232302/0 від 30.12.2010 та №0001242320/0 від 30.12.2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення прийняті на підставі хибних висновків податкового органу про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту .

Відповідач проти позову заперечував з огляду на факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлені під час проведення перевірки.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «ГК «Онікс», ТОВ «Байер енд трейд сервіс», ТОВ «Вемос-сервіс», ТОВ «Компанія родовід», ТОВ «Кроніформ», ТОВ «Рондлер Компані», ТОВ «ТК «Віндтрейд», ТОВ «ЮМФ Консалтинг», ТОВ «Астро-інформ», ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «БК «Флайбуд», ТОВ «БК «Будлайн», ПП «Зорк», ТОВ «Соланж-трейд», ТОВ «Будмастерсервіс», ТОВ «БУДЮНІПРОМ», ТОВ «Київтеплоресурси», ТОВ «БК «Антатарбуд», ТОВ «Номіс трейд»за період з 01.10.2009 по 30.06.2010 року.

Результати перевірки оформлені Актом № 1038/1-23-20-35290620 від 17.12.2010.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що правочини, укладені позивачем з такими контрагентами як ТОВ «ГК «Онікс», ТОВ «Байер енд трейд сервіс», ТОВ «Вемос-сервіс», ТОВ «Компанія родовід», ТОВ «Кроніформ», ТОВ «Рондлер Компані», ТОВ «ТК «Віндтрейд», ТОВ «ЮМФ Консалтинг», ТОВ «Астро-інформ», ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «БК «Флайбуд», ТОВ «БК «Будлайн», ПП «Зорк», ТОВ «Соланж-трейд», ТОВ «Будмастерсервіс», ТОВ «БУДЮНІПРОМ», ТОВ «Київтеплоресурси», ТОВ «БК «Антатарбуд», ТОВ «Номіс трейд» є нікчемними з огляду на те, що зазначені підприємства є фіктивними (стор.15 Акта перевірки).

Зазначений факт відповідач підтверджує постановою Богунського районного суду Житомирської області по кримінальній справі № 10/249001.

З огляду на це відповідачем зроблено висновок, що позивач завищив суму податкового кредиту на загальну суму 544 526 грн. та занизив податок на прибуток на суму 687048 грн.

30.12.2010 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001232302/0 від 30.12.2010 та №0001242320/0 від 30.12.2010.

Суд вважає, що дії та висновки відповідача про заниження валового доходу та завищення податкового кредиту, зроблені під час перевірки є обґрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається з наданих позивачем копій договорів на поставку товару, укладених з такими контрагентами як ТОВ «Байер енд трейд сервіс», ТОВ «Вемос-сервіс», ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «Соланж-трейд», ТОВ «Номіс трейд», такі договори не містять істотної умови договору –його предмету.

Так, в зазначених договорах, у розділі «Предмет договору», зазначено, що постачальник зобов’язується поставити і передавати у власність/передавати партіями у власність покупця обладнання та витратні матеріали, іменовані в подальшому товар, а покупець зобов’язується приймати та своєчасно оплачувати постачальнику вартість товару в повній відповідності з умовами даного договору. Поставка здійснюється за рахунок покупця.

Жодних застережень в розділі «Предмет договору»про те, що вид, кількість та якість товару будуть визначені у специфікаціях, що є невід’ємними частинами цих договорів, в укладених позивачем договорах не зазначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною 1 ст. 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 646 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3). Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч. 4).

Зазначене вище дає підстави зробити висновок про те, що договори позивача з його контрагентами: як ТОВ «Байер енд трейд сервіс», ТОВ «Вемос-сервіс», ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «Соланж-трейд», ТОВ «Номіс трейд»є неукладеними.

Суд звертає увагу, що позивачем до кожного договору додано рахунки-фактури та накладні, як на підтвердження поставок, що відбулися за вищезазначеними договорами.

Разом з тим, суд не може прийняти зазначені вище первинні документи у якості доказу виконання договорів поставок, укладених позивачем з такими контрагентами як ТОВ «Байер енд трейд сервіс», ТОВ «Вемос-сервіс», ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «Соланж-трейд», ТОВ «Номіс трейд»зважаючи на таке.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Зазначені вище первинні документи –рахунки-фактури, накладні тощо можуть бути доказом купівлі продажу товару певного виду за договорами, укладеними у спрощений спосіб, а не на підставі договорів, за якими позивач нарахував валові витрати та податковий кредит.

Крім того, суд звертає увагу, що в судовому засіданні директор позивача пояснив, що зазначені договори були підписані ним особисто, в той же час йому невідомо, хто підписував ці договори від імені ТОВ «ГК «Онікс», ТОВ «Байер енд трейд сервіс», ТОВ «Вемос-сервіс», ТОВ ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «Соланж-трейд», ТОВ «Номіс трейд».

Зважаючи на те, що договори позивача з такими контрагентами як імені ТОВ «ГК «Онікс», ТОВ «Байер енд трейд сервіс», ТОВ «Вемос-сервіс», ТОВ ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «Соланж-трейд», ТОВ «Номіс трейд» є неукладеними, у позивача не було підстав відносити до складу валових витрат, ніби-то здійснених за такими договорами, та відносити податок на додану вартість, визначений в складі ціни таких договорів до податкового кредиту.

Погоджуючись в цілому з висновками податкового органу, суд, в той же час, звертає увагу на неспроможність доводів відповідача щодо фіктивності контрагентів позивача.

Так, постанова Богунського районного суду Житомирської області по кримінальній справі № 10/249001 не є доказом фіктивності контрагентів позивача. Зазначеною постановою в межах кримінальної справи лише надано дозвіл на проведення позапланової перевірки. Вирок Богунського районного суду Житомирської області по кримінальній справі № 10/249001 на час розгляду даної справи відсутній.

Щодо наявних в матеріалах справи копій договорів, укладених позивачем з ТОВ «ГК «Онікс»від 05.01.2009 № 0512009/02 –на надання бухгалтерських послуг, від 05.01.2009 №0512009/03 –на надання рекламних послуг, розповсюдження буклетів, від 05.01.2009 №0512009/01 про надання юридичних послуг, то у якості доказів про їх виконання позивач надав копії актів виконаних робіт.

Разом з тим, акти виконаних робіт датовані 2008 роком, тому вони не можуть бути прийняті до уваги у якості доказів. Щодо акта виконаних робіт від 27.02.2009 за договором №05012009/03, то в ньому не зазначено які саме буклети були виготовлені, не вказано про надання рекламних послуг, в тому числі чого вони стосувалися.

Присутній в судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити суду чого саме стосувалися рекламні послуги, посилаючись на давність укладених договорів.

Щодо посилань відповідача на те, що оскаржувані повідомлення-рішення складені в супереч вимог чинного законодавства, оскільки не містять розрахунків податкових зобов’язань та штрафних санкцій, як то передбачено п.3.4 Наказу ДПА України № 253 від 21.06.2001, то суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п.3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення додається розрахунок податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій), якщо надання такого розрахунку передбачено чинним законодавством.

Згідно з п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Таким чином, доводи позивача в цій частині є також необґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З досліджених судом під час розгляду справи доказів було встановлено, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення суперечить положенням ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач доводи позивача про протиправність та необґрунтованість оскаржуваного рішення спростував належними та допустимими доказами

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Протагт рітейл сек’юріті" відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Р.О. Арсірій