Постанова № 16479028, 31.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2011 року 09:48 № 2а-5884/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 13.09.2010 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 24.12.2010 р. № 21849/9/10-209)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Нові перспективи 2008»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання протиправними дій у формі рішення про невизнання податкової звітності та про зобовязання визнати декларацію з податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Нові перспективи 2008»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва та, з урахуванням уточнень від 12.05.2011 року просить: (1) визнати протиправними дії відповідача у формі рішення про невизнання звітних документів, а саме податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року та (2) зобовязати відповідача визнати декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року та додатки до неї.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.01.2011 року йому направлено лист-повідомлення ДПІ у Печерському районі міста Києва, яким відповідач не визнав подану йому 20.12.2010 р. декларацію позивача з податку на додану вартість за листопад 2010 року з посиланням на те, що дана декларація заповнена підприємством з дописками. Позивач зазначає, що податкова звітність заповнена відповідно до вимог законодавства, чинного на момент подання податкової звітності, а отже у відповідача не було правових підстав для невизнання звітності.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, зазначаючи, що відповідно до п/п. 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону України Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі Закон 2181), а також п/п 4.3 п. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за № 702/10982 (надалі Порядок № 166), він вправі не визнати податкову звітність, якщо вона подана з порушенням правил її заповнення.

Зокрема, відповідач вказує, що подана позивачем декларація з ПДВ за листопад 2010 року заповнена з дописками, у звязку з чим вона не була визнана та платнику запропоновано подати нову декларацію.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 31 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Нові перспективи 2008»(ідентифікаційний код 35691642) зареєстровано Печерською районною державною адміністрацією у місті Києві за адресою м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10, кв. 61.

Згідно довідки ДПІ у Печерському районі міста Києва позивач взятий на облік в органах податкової служби як платник податків 31.01.2008 за № 47923.

20 грудня 2010 року позивачем подано до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року, яка прийнята та зареєстрована відповідачем за № 899006.

Згідно з листом-повідомленням ДПІ «Про невизнання звітних документів»№ 70451/10/28-611 від 21.12.2010 року, який направлено позивачу лише 20.01.2011 року, відповідачем не визнано податковою звітністю подану позивачем податкову декларацію з ПДВ за листопад 2010 року з підстав невідповідності встановленим вимогам, а саме: наявності дописок у поданій декларації, що суперечить вимогам п. 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827. Окрім цього, даним листом запропоновано позивачу надати нову податкову звітність з податку на додану вартість за відповідний звітний період.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач скористався досудовим порядком вирішення спорів та звернувся до Державної податкової адміністрації у місті Києві, але своїм рішенням від 30.03.2011 № 3398/10/25-114 «Про результати розгляду скарги»ДПА у м. Києві скаргу позивача залишила без задоволення, а лист-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 70451/10/28-611 від 21.12.2010 року без змін.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

У період подання спірної податкової звітності та прийняття відповідачем рішення про невизнання звітності, спірні правовідносини регулювалися відповідними положеннями Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України «Про систему оподаткування»та низкою підзаконних актів.

Так, згідно зі статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обовязкових платежів) (в редакції на час виникнення спірних відносин), зокрема, зобовязані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 Закону № 2181 (в редакції на час виникнення спірних відносин) під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Відповідно до абзацу першого п/п. 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Як встановлено під час розгляду справи спірна декларація подана позивачем та прийнята відповідачем 20.12.2010 року, тобто своєчасно - з дотримання строку, встановленого п/п. «а»п/п. 4.1.4. Закону № 2181.

Відповідно до абзацу 5 п/п. 4.1.2. закону № 2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Тобто, законом визначено вичерпний перелік підстав, а саме: відсутність обов'язкових реквізитів, не підписання звітності відповідними посадовими особами, відсутність відтиску печатки на звітності платника податків, які дають податковому органу законне право не визнати податкову звітність, як податкову декларацію.

Зазначені підстави не підлягають розширеному тлумаченню з огляду на приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України.

При цьому, вирішуючи спір, суд також виходить з того, що письмове повідомлення про невизнання звітності з пропозицією подати нову декларацію/розрахунок, відповідно до положень п/п. 4.1.2. Закону, є формою рішення органу державної податкової служби, яке може бути оскаржено в порядку апеляційного узгодження, який, відповідно до п/п. 1.20 Закону № 2181, включає в себе процедури адміністративного (в системі органів ДПС) або судового оскарження.

Тобто, в силу закону в даному випадку платник має право оскаржити зазначені повідомлення саме як рішення податкового органу, а не дії щодо невизнання звітності.

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд зазначає, що обовязковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу.

Загальновизнаними елементами обовязкових реквізитів документа у правозастосовній практиці є: назва документа (форми), дата складання, назва особи (платника), яка склала документ, адреса цієї особи, підпис (найменування посади) особи, що подає документ, відтиск печатки (у визначених законом випадках), та інші дані, без яких неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками документ та особу, яка його склала.

Як встановлено судом під час розгляду справи, спірна декларація підписана керівником позивача, скріплені печаткою та містять всі обовязкові реквізити. Крім цього, зазначено, що посада головного бухгалтера штатним розкладом не передбачена.

Зазначена декларація забезпечує вільне читання тексту, в ній не має тексту або цифр, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною та суд не вбачає в спірній декларації будь-яких дописок, які б унеможливлювали точно визначити зазначені в ній дані.

При цьому, заповнення показників зазначеної декларації кульковою ручкою, що має місце в даному випадку, відповідає положенням п. 3.3. Порядку № 166 та не може вважатися допискою, оскільки зазначеним пунктом передбачено, що декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Тобто, при вирішенні даного спору та дослідженні в ході розгляду справи спірної податкової декларації за листопад 2010 року судом не вбачається допущення в ній будь-яких помилок чи неточностей, які б заважали податковому органу точно відтворити зазначені в декларації відомості щодо юридичної особи, суми податкових зобовязань, а також самостійно обчислених позивачем сум податкового кредиту, тощо, а також врахуванню цих відомостей у системі електронних баз даних.

Таким чином, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів наявності обставин та підстав, з якими п/п. 4.1.2 Закону № 2181 повязував можливість невизнання спірної декларації як податкової звітності, а отже у відповідача були відсутні правові підстави для невизнання декларації позивача податковою звітністю.

Позивач в свою чергу виконав всі вимоги, передбачені чинним на час подання декларації законодавством щодо складання, відображення обовязкових реквізитів та подання декларації, що дає можливість ідентифікувати її як податкову звітність, подану позивачем, а також дає підстави для визнання її дійсним документом, що має юридичну силу, у звязку з чим рішення відповідача про невизнання цієї декларації не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без врахування фактичних обставин, а отже є протиправними і позов в цій частині підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Так, в контексті застосування належного способу захисту прав позивача, суд враховує, що в даному випадку позивач просить визнати неправомірними «дії відповідача у формі рішення»щодо невизнання звітності, однак, беручи до уваги те, що, як зазначено вище, повідомлення про невизнання звітності відповідно до положень п/п. 4.1.2. Закону № 2181, є формою рішення податкової служби, суд, виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України та ч. 2 ст. 11 КАС України, задовольняючи позов цій частині, вважає за необхідне застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи, а саме - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладені у формі листа № 70451/10/28-611 від 21.12.2010 року «Про невизнання звітних документів», що означає те, що це рішення не строює будь-яких правових наслідків з моменту його прийняття.

У взаємозвязку з вищенаведеним та щодо строків надіслання оскаржуваного рішення, суд окремо зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, суд перевіряє, зокрема, чи прийнято рішення протягом розумного строку, що в даному випадку поширюється і на перевірку дій відповідача стосовно своєчасності повідомлення позивача про рішення про невизнання звітності.

Даний критерій-принцип оцінювання дій/рішення відповідача передбачає, що прийняття рішення, вчинення дії своєчасно, тобто протягом розумного строку, означає не лише необхідність дотримання часових рамок, що визначені у нормативно-правових актах, а й ухвалення рішення або вчинення дії протягом розумного строку, без невиправданого для конкретної ситуації зволікання.

Як встановлено під час розгляду справи, оскаржуване рішення від 21.12.2010 року надіслано відповідачем позивачу лише 20.01.2011 року з огляду на що, суд приходить до висновку, що відповідач невиправдано затягував направлення позивачу рішення про невизнання його звітності.

Внаслідок такої бездіяльності відповідача порушено права позивача на отримання протягом розумного строку інформації про невизнання звітності, на підставі якої відбувається зміна у структурі податкових зобовязань платника податків в інформаційних системах (базах) органів ДПС, який (позивач) в даному випадку був позбавлений протягом строку надіслання йому відповідного рішення права на захист своїх прав на достовірну та повну інформацію щодо його податкових зобовязань перед бюджетом, а отже в даному випадку суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо направлення позивачу рішення про невизнання його податкової звітності.

Щодо позовних вимог стосовно зобовязання відповідача визнати зазначену декларацію, суд, виходячи з додаткових пояснень позивача, наданих під час розгляду справи, суті спірних відносин розглядає цю вимогу, як вимогу до відповідача врахувати (облікувати) дані зазначеної декларації у відповідних базах даних податкового органу, тобто внести відповідні дані до картки особового рахунку платника податків.

Певна некоректність формулювання даної вимоги (зобовязати визнати декларацію) не позбавляє позивача права на судовий захист способом, який відповідає суті спірних відносин, фактичним обставинам та відновлює порушене право, та може бути визначений судом на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України.

У звязку з цим, суд зазначає, що відповідно до положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», чинного на час подання декларації, податкові органи забезпечують облік платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету на час подання декларації регламентувався Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованої у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (Інструкція № 276).

Пунктами 1.4.,1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Пунктом 1.7. Інструкції передбачено, що облікові операції з коригування даних у картках особових рахунків платників податків проводяться підрозділами адміністрування облікових показників та звітності на підставі відповідних документів, датою їх надходження.

Підпунктом 63.12. Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом. Підпунктом 74.2. цього Кодексу встановлено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Виходячи з вищенаведеного, облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, спричиняє правові наслідки для платника податків у вигляді змін у структурі податкових зобовязань платника податків в інформаційних системах (базах) органів ДПС, що, в свою чергу, свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу у тому, щоб дані у картці особового рахунку позивача правильно відображали фактичний стан його зобовязань та платежів до бюджету.

Оскільки в даному випадку рішення відповідача щодо невизнання спірної декларації є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних цієї декларації у картці особового рахунку та в електронних базах податкової звітності, тому існують нормативно-правові підстави для зобов'язання відповідача внести дані декларації в облік податків, що нараховані позивачем, а саме внести відповідні дані декларації до картки особового рахунку позивача.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи з встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності рішення про невизнання податкової звітності позивача, у звязку з чим суд, з урахуванням положень ч.2 ст. 11 КАС України, приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про невизнання декларації з ПДВ позивача за листопад 2010 року, а також про зобовязання відповідача внести дані податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року (вх. № 899006 від 20.12.2010 р.) до картки особового рахунку позивача станом на дату подання цієї декларації, а саме станом на 20.12.2010 року.

Керуючись вимогами ст. ст. 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов приватного підприємства «Нові перспективи 2008»(ідентифікаційний код 35691642; адреса: м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10, кв. 61) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва викладене у формі листа № 70451/10/28-611 від 21.12.2010 року про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року (вх. № 899006 від 20.12.2010 р.) приватного підприємства «Нові перспективи 2008».

Зобовязати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва внести дані податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року (вх. № 899006 від 20.12.2010 р.) до картки особового рахунку приватного підприємства «Нові перспективи 2008»(ідентифікаційний код 35691642) станом на 20 грудня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Нові перспективи 2008»сплачений судовий збір (державне мито) у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 03 червня 2011 року