Постанова № 16479025, 30.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2011 року № 2а-3236/11/2670

30 травня 2011 р. 15год.31хв. Справа № 2а-3236/11/2670 Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орбіталь»

до Київської регіональної митниці

Головного управління Державного казначейства України в місті Києві

про визнання протиправними та скасування рішення про визначення митної вартості товарів, стягнення коштів.

за участю представників сторін:

від позивача: Василенко Ю.В., представника

від Київської регіональної митниці Бурдакової О.А., представника

від Головного управління Державного казначейства України в місті Києві- не зявились

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Орбіталь»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяв про зміну позовних вимог), в якому просить :

визнати протиправними та скасувати Рішення Київської регіональної митниці Державної митної служби України про визначення митної вартості товару №00000006/2010/013871/1 від 09.07.2010 p., №00000006/2010/013966/1 від 14.07.2010 p., №00000006/2010/015942/1 від 18.11.2010 р. та №00000006/2011/010232/1 від 03.02.2011 року;

зобов'язати Київську регіональну митницю Державної митної служби України подати висновок до Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про повернення Позивачу надмірно сплачених митних платежів за розмитнення Товару -безшовні жорсткі труби з ПВХ для водостоків дощової води та пластмасові фітінги та перехідники для труб водостоків дощової води - на підставі вантажних митних декларацій у розмірі 236 741,37 гривні;

зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у м. Києві повернути Позивачу 236 741,37 гривню надмірно сплачених платежів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було протиправно визначено митну вартість ввезених позивачем товарів, оскільки позивачем було надано всі документи, необхідні для визначення митної вартості за ціною контракту щодо ввезених товарів.

Представником Київської регіональної митниці позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що позивачем не було надано на вимогу митного органу додаткових документів, у звязку з чим митним органом було визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів. При цьому, відповідач посилається на наявність в ціновій базі даних Державної митної служби України інформації про те, що аналогічний ввезеному позивачем товару було оформлено за іншою, ніж зазначено позивачем, митною вартістю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі контракту, укладеного 31 серпня 2004 року №002/1 між Hunter Plastics Ltd та товариством з обмеженою відповідальністю «Орбіталь»(далі - позивач), в липні 2010 року позивачем було отримано вантаж та подано до до Київської регіональної митниці (далі відповідач1) ВМД №100000011/2010/523622 від 08.07.2010, ВМД № 100000011/2010/523733 від 14.07.2010 та документи, що підтверджують зазначені в деклараціях відомості, а саме: рахунок фактура (інвойс), сертифікат, облікова картка, CMR, договір, додаткова угода до договору, лист- погодження.

Проаналізувавши надані документи, відповідач-1 запропонував позивачу надати додаткові документи відповідно до п.11 Постанови Кабінету міністрів України від 20.12.2006 №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», перелік яких зазначено в деклараціях митної вартості №100000011/2010/523622 від 08.07.2010 та № 00000011/2010/523733 від 14.07.2010, з якими декларант ознайомлений під підпис, а саме наступні документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс листи) фірми - виробника товару, завірені належним чином; калькуляцію фірми - виробника товару, завірену належним чином; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно з законодавством; інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини; відповідна бухгалтерська документація (податкові накладні на ідентичний та/або подібний (аналогічний) товар та платіжні доручення.

На звороті зазначених декларацій наявна розписка представника позивача, митного брокера ОСОБА_3, який повідомив про відсутність витребовуваних документів, на підставі чого відповідач прийняв рішення про визначення митної вартості товарів №00000006/2010/013871/1 від 09.07.2010 p., №00000006/2010/013966/1 від 14.07.2010 p.

Позивач подав заяви щодо отримання дозволу на випуск у вільний обіг Товару під гарантійні зобов'язання декларанта шляхом сплати до державного бюджету суми платежів, дані заяви було задоволено.

29.07.2010 року Позивач подав митним органам заяву вих.. №31/10 щодо перегляду спірних рішень у зв'язку з наданням додаткових документів, на виконання вимоги Київської регіональної митниці, про підтвердження заявленої митної вартості товару : каталог виробника, копія прайс-листа, лист від виробника щодо надання розширеної калькуляції товару, інвойси від виробника №1030682 від 02.07.2010 та №1032787 від 08.07.2010 з відмітками торгово-промислової палати Великобританії, лист від ДП «Держзовнішінформ»№9/1049 від 29.07.2010 щодо цінової експертизи товарів виробництва Hunter Plastics LTD, та вартості основної сировини для виготовлення пластикових водостоків, відповідні бухгалтерські документи, що підтверджують факт реалізації вищезазначених пластикових водостоків на території України.

Проте, відповідач надіслав позивачу лист, відповідно до якого повідомив про те, що оскільки додаткові документи не були подані до митного органу під час прийняття рішення про визначення митної вартості, Київська регіональна митниця не вбачає законних підстав для перегляду рішень про визначення митної вартості товару від 09.07.10 №100000006/2010/013871 та від 14.07.10 №100000006/2010/013966/1.

З правомірністю зазначених дій суд не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Згідно з частинами третьою та пятою статті 264 Митного кодексу України, у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. (ч.3) Після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством. (ч.5ст. 264)

Згідно з пунктом сьомим затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 р. №339 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, у разі коли в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою.

Судом вбачається, що вищевикладеними нормами митний орган зобовязано приймати документи, які надаються додатково на вимогу митного органу після застосування процедури випуску у вільний обіг під сплату платежів, та переглядати на їх основі раніше прийняті рішення про визначення митної вартості товарів.

При цьому судом не приймаються посилання відповідача на приписи порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. №1766.

Зазначений порядок (п.15) також передбачає можливість випуску товарів у вільний обіг під гарантії банку, що також свідчить про наявність обовязку митного органу приймати документи, витребувані під час визначення митної вартості, та переглядати рішення, на основі додаткового наданих документів.

Проте, вимоги про визнання протиправними рішень про визначення митної вартості товарів, є передчасними, оскільки відповідачем не виконано обовязку з перегляду рішення та надання оцінки витребовуваним документам.

Надання ж такої оцінки є дискреційними повноваженнями митного органу, в які не може втручатися суд.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі також «Рекомендація R (80)2»), під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.)

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність субєкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) субєкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Щодо рішень про визначення митної вартості товарів №00000006/2010/015942/1 від 18.11.2010 р. та №00000006/2011/010232/1 від 03.02.2011 року, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк (протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання) додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Позивачем було подано відповідачу декларації митної вартості від 17.11.2010р та від 02.02.2011р. Відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи відповідно до п.11 Постанови Кабінету міністрів України від 20.12.2006 №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», перелік яких зазначено в деклараціях митної вартості.

На звороті зазначених декларацій наявна розписка представника позивача, митного брокера ОСОБА_3, який повідомив про відсутність витребовуваних документів.

Оскільки декларант не надав додаткових документів, які б підтверджували митну вартість товарів, відділом контролю митної вартості, на підставі наявних у нього відомостей, було здійснено митну оцінку і видано рішення про визнання митної вартості.

Позивач подав заяви щодо отримання дозволу на випуск у вільний обіг товару під гарантійні зобов'язання декларанта шляхом сплати до державного бюджету суми платежів, дані заяви було задоволено.

Матеріали справи не містять жодних доказів звернення позивача до відповідача з заявою про перегляд вказаних рішень, надання витребовуваних документів, повідомлення додаткової інформації, тощо.

Відповідно до вимог статті 265 МК, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Частиною першою статті 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); оцінки на основі віднімання вартості (метод 4); метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Судом вбачається, що нормами Митного кодексу України не передбачено чітких підстав для витребовування додаткових документів, натомість, відповідачем надано посилання на таку можливу підставу наявність інформації в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ) щодо ввезення ідентичних товарів за суттєво більшою митною вартістю.

Оскільки позивачем документів надано не було, митним органом було правомірно відмовлено у застосуванні першого методу визначення митної вартості товарів.

Таким чином, посилання митного органу на неможливість застосування методів визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів за результатами судового розгляду залишаються не спростованими.

Згідно з частиною першою статті 271 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 267 - 270 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта порядок застосування цієї статті та статті 272 може бути зворотним.

Нормою частини другої статті 271 МК України передбачено, що у разі якщо оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою найбільша партія оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на території України покупцю, що не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування встановлених даною нормою витрат.

Згідно з приписами статті 266 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Саме на підставі резервного методу митним органом було визначено митну вартість ввезеного позивачем обладнання.

Оскільки позивачем витребовуваних документів надано не було, відповідачем було правомірно визначено митну вартість.

Судові витрати розподіляються пропорційно задоволених немайнових позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобовязати Київську регіональну митницю переглянути рішення про визначення митної вартості товарів вартості №00000006/2010/013871/1 від 09.07.2010 p., №00000006/2010/013966/1 від 14.07.2010 p. та направити товариству з обмеженою відповідальністю «Орбіталь»(м.Київ, вул.Волинська, 48/50, ідент.код 33051663) рішення, прийняте за результатами такого перегляду.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Судові витрати в сумі 1,70грн. відшкодувати на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Орбіталь»з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян