Постанова № 16478614, 19.04.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2а/2270/1814/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К.

при секретаріСвятецькому О.В.

за участі:представника позивача Заблоцького О.В.

представників відповідача Руль В.А., Боярського О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард" до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022300/0 та № 0000032300/0 від 21.01.2011 року, - В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000022300/0 та № 0000032300/0 від 21.01.2011 року, прийняті на підставі акту перевірки № 809\23/34971767 від 31.01.2011 року. На думку позивача висновки перевірки щодо відсутності реального виконання договору поставки пиломатеріалів №01/02-10 від 01.02.2010 року з ПП «Будівельна фірма «Володимир» та договорів про надання консультаційних послуг №8 від 15.01.2009 року та № 01 від 05.01.2010 року з ПП ОСОБА_6, на яких ґрунтуються спірні податкові повідомлення-рішення, є безпідставними. Вважає, що мав всі первинні документи (видаткові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні та податкові накладні, виписані постачальниками товару та послуг), необхідні для формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій з придбання пиломатеріалів та інформаційних послуг від зазначених вище господарюючих субєктів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає податкові повідомлення-рішення № 0000022300/0 та № 0000032300/0 від 21.01.2011 року правомірними, оскільки факт порушення позивачем вимог законів України «Про податок на додану вартість» і «Про оподаткування прибутку підприємств» та безпідставне формування податкового кредиту та валових витрат по операціях з поставки пиломатеріалів від ПП «Будівельна фірма «Володимир» та консультаційних послуг від ПП ОСОБА_6, відповідно до нікчемних правочинів, які не мали реальних наслідків, встановлений плановою виїзною перевіркою та зафіксований в акті № 809/23/34971767 від 31.12.2010 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному звязку та сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково на підставі наведеного нижче.

Судом встановлено, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Форвард» зареєстроване 19.07.2007 року Красилівською райдержадміністрацією (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 218954). З 11.06.2007 року перебуває на обліку в Красилівській МДПІ як платник податку на додану вартість.

В листопаді-грудні 2010 року працівниками Красилівської МДПІ проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складений акт № 809/23/34971767 від 31.12.2010 року.

На підставі акту № 809/23/34971767 від 31.12.2010 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000032300/0 від 21.01.2011 року, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 54126,25 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 43301,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 10825,25 грн., та № 0000022300/0 від 21.01.2011 року, яким зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 13640,0 грн. і нараховані штрафні санкції в сумі 3410,0 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0000032300/0 від 21.01.2011 року, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 54126,25 грн., базується на викладених в акті перевірки № 809/23/34971767 від 31.12.2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 і пп.5.3.9 п5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на суму 43301,0 грн. у звязку з завищенням валових витрат по операціях поставки пиломатеріалів від ПП «Будівельна фірма «Володимир» за нікчемним договором та консультаційних послуг від ПП ОСОБА_6, які не мали реальних наслідків.

У 1- у кварталі 2010 року позивач включив до валових витрат витрати в сумі 68202,0 грн. на оплату заготовок обрізних дубових, придбаних від ПП «Будівельна фірма «Володимир» (стор.8 Акту перевірки).

Суд встановив, що відповідно до договору поставки пиломатеріалів №01/02-10 від 01.02.2010 року, укладеного між позивачем та ПП «Будівельна фірма «Володимир», останнє зобовязалось поставити позивачеві пиломатеріали заготовку обрізну дубову (п.1.1. договору) орієнтовною вартістю 300000,0 грн. в тому числі ПДВ в сумі 50000,0 грн. (п.1.2 договору). За змістом договору поставки ціни на продукцію, що реалізується за даним договором, є договірними і вказуються у супровідних документах рахунку, товарно-транспортних накладних і накладних (п.2.1 договору); приймання продукції проводиться представником покупця при її відвантаженні (п.3.1 договору); місцем відпуску продукції є місце розташування продавця (п.4.1 договору); транспорті витрати на доставку узгодженої партії продукції несе покупець (п.4.3 договору). Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець набуває право власності на продукцію з моменту її повної оплати.

Виконання договору та поставка заготовки обрізної дубової підтверджується виписаними ПП «Будівельна фірма «Володимир-В» рахунком-фактурою №СФ-01201 від 01.02.1010 року, видатковою накладною № 0100201 від 01.02.1020 року і податковою накладною №010202 від 10.02.2010 року на суму 45282,72 грн. в тому числі ПДВ в сумі 7547,12 грн. і рахунком-фактурою №СФ-100201 від 10.02.1010 року, видатковою накладною № 100201 від 10.02.1020 року і податковою накладною №100201 від 10.02.2010 року на суму 36559,69 грн. в тому числі ПДВ в сумі 6093,28 грн.

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем на підставі виписаних ПП «Будівельна фірма «Володимир-В» видаткових та податкових накладних після отримання товару та підтверджується платіжними дорученнями №1837 від 06.04.2010 року та № 1717 від 15.03.2010 року. Факт оплати підтверджується також самим відповідачем в акті перевірки від 31.12.2010 року (стор.10).

Перевезення придбаних пиломатеріалів від ПП «Будівельна фірма «Володимир-В» на замовлення та за рахунок позивача здійснював ФОП ОСОБА_8, основним видом діяльності якого є надання послуг з перевезення вантажів (Свідоцтво про сплату єдиного податку від 21.12.2009 року серії НОМЕР_1 та Ліцензія Серії НОМЕР_2 строком дії з 07.05.2008 року по 06.05.2013 року). Факт перевезення пиломатеріалів (заготовки обрізної дубової) від продавця до складу позивача, розташованого у його власному приміщенні по вул.Грушевського,1 в м. Красилові, та оплати транспортних послуг підтверджується договором №11/01-10 від 11.01.2010 року, актами виконаних робіт за 01.02.2010 року та 10.02.2010 року, товарно-транспортними накладними за 01.02.2010 року і 10.02.2010 року і платіжними дорученнями за лютий 2010 року. Отримавши транспорті послуги з перевезення пиломатеріалів від ПП «Будівельна фірма «Володимир-В» та оплативши їх вартість позивач включив до валових витрат звітного періоду вартість цих послуг. В судовому засіданні представник відповідача не заперечує факт надання послуг з транспортування пиломатеріалів, а перевіркою не встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під час формування валових витрат за операціями з придбання транспортних послуг.

Придбаний товар позивач оприбуткував в бухгалтерському обліку.

Факт відображення контрагентом позивача (ПП «Будівельна фірма «Володимир-В») операції з продажу пиломатеріалів на загальну суму 81842,41 грн. в податковому та бухгалтерському обліку та факт сплати податків за результатом операції відповідачем в судовому засіданні не спростований.

Суд встановив, що в подальшому придбані від ПП «Будівельна фірма «Володимир-В» пиломатеріали позивач реалізував ФОП ОСОБА_7 та ТОВ «Барлінек Інвест», що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, рахунками, видатковими та податковими накладними та виписками з банку. Факт отримання позивачем доходу від вказаних операції не заперечується відповідачем. При цьому перевіркою не встановлено порушення законодавства в частині формування позивачем доходу від операцій з продажу придбаних від ПП «Будівельна фірма «Володимир-В» пиломатеріалів.

В лютому 2010 року отримавши від постачальника заготовки обрізної дубової (ПП «Будівельна фірма «Володимир-В») видаткові та податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач відніс до валових до валових витрат витрати на придбання зазначеного товару, а податок на додану вартість, сплачений в його ціні - до податкового кредиту звітних періодів.

В силу пп.5.2.1 п.5.2 ст.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час існування спірних відносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст..11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Таким чином, законодавством передбачено, що платник податку покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Досліджені судом докази свідчать по те, що позивач правомірно скористався визначеним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» правом на включення до валових витрат витрат на придбання в лютому 2010 року заготовки обрізної дубової від ПП «Будівельна фірма «Володимир-В».

При цьому суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо нікчемності дослідженого вище договору на поставку заготовки обрізної дубової, укладеного позивачем ПП «Будівельна фірма «Володимир-В», та, відповідно, відсутності у позивача права на включення до валових витрат витрат на придбання від вказаного постачальника товару у звязку з викладеним.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок ( ч.2 ст.228 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту договору поставки пиломатеріалів №01/02-10 від 01.02.2010 року, укладеного між позивачем та ПП «Будівельна фірма «Володимир-В», вимогам цивільного законодавства, або існування будь-яких визначених законом заборон (обмежень) щодо укладання зазначеного договору.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи цей договір, позивач та його контрагент ПП «Будівельна фірма «Володимир-В» діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент ПП «Будівельна фірма «Володимир-В» не тільки вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору, а й виконали договір. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», які свідчать про отримання позивачем товару, постачальником якого було ПП «Будівельна фірма «Володимир-В».

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності ПП «Будівельна фірма «Володимир-В» за місцезнаходженням на дату проведення перевірки (листопад-грудень 2010 року), як підстави нікчемності договору, оскільки задовго до проведення перевірки господарські відносини позивача з зазначеним контрагентом, в тому числі розрахунок за придбаний товар, завершились. При цьому відповідачем не надано жодного доказу щодо відсутності господарської діяльності контрагента позивача на дату поставки товару.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.317 Цивільного кодексу України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Таким чином, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

В судовому засіданні судом не встановлено та не доведено відповідачем, що придбані позивачем від ПП «Будівельна фірма «Володимир-В» пиломатеріали (заготовка дубова обрізна) на момент поставки належала іншому власнику.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на відсутність у ПП «Будівельна фірма «Володимир-В» достатньої кількості працівників, як на одну з підстав недійсності договорів, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6 і 12 Господарського кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

З урахуванням викладеного, позивач правомірно відніс витрати на придбання заготовки обрізної дубової від ПП «Будівельна фірма «Володимир-В» до валових витрат в лютому 2010 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на включення до валових витрат витрат на придбання заготовки обрізної дубової від ПП «Будівельна фірма «Володимир-В» в сумі 68202,0 грн. та завищення валових витрат за вказаною операцією, а відтак податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011 року № 0000032300/0, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток, підлягає скасуванню в частині основного платежу в сумі 17050,50 грн. та штрафних санкцій в сумі 4262,63 грн.

Разом з тим зазначене вище податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011 року № 0000032300/0 є правомірним в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 26250,50 грн. та штрафних санкцій в сумі 6562,62 грн. звязку з безпідставним включенням позивачем до валових витрат витрат на оплату консультаційних послуг ФОП ОСОБА_6 загальною вартістю 105000,0 грн.

Досліджуючи правомірність формування валових витрат по вказаній операції суд встановив викладене нижче.

В період з 01.01.2009 рок по 30.09.2010 року позивач уклав з ФОП ОСОБА_6 договори про надання послуг №08 від 15.01.2009 року та № 01 від 05.01.2010 року аналогічного змісту.

За умовами вказаних вище договорів ФОП ОСОБА_6 зобовязалась надавати позивачеві на протязі 2009-2010 років послуги щодо інформування про нове законодавство, організації вивчення працівниками позивача нормативних актів, що стосуються його діяльності та консультування їх з правових питань; консультації та довідки з юридичних та економічних питань, питань оподаткування, бухгалтерського обліку; консультаційні послуги з питань управління виробництвом та збуту продукції (п.1.1. договорів) вартістю 5000,0 грн. щомісячно (п.3.1 договорів), оплата за які здійснюється щоквартально в сумі 15000,0 грн. на підставі виставленого виконавцем рахунку (п.3.2 договорів). Пунктами 2.3 договорів передбачено, що по факту надання послуг сторони підписують акт прийому-здачі наданих послуг, який є підставою для остаточного розрахунку за наданими виконавцем послугами.

Виконання договорів оформлене сторонами актами приймання-здачі наданих послуг №008 від 31.03.2009 року, №020 від 30.06.2009 року, № 033 від 30.09.2009 року, № 038 від 29.12.2009 року, №005 від 31.03.2010 року, № 009 від 25.06.2010 року і №041 від 30.09.2010 року, зміст яких дублює види послуг, які є предметом договорів про надання послуг №08 від 15.01.2009 року та № 01 від 05.01.2010 року.

На підставі актів приймання-здачі наданих послуг позивач здійснював їх оплату та формував валові витрати відповідних звітних періодів.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З урахуванням положень п.5.1 і 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» невідємною ознакою правомірності віднесення будь-яких витрат, до складу валових витрат є звязок цих витрат з її господарською діяльністю.

За змістом п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Дослідивши акти приймання-здачі наданих послуг, суд встановив, що зазначені документи містять лише загальні положення щодо надання консультаційних послуг без вказівки на конкретні документи, складені ФОП ОСОБА_6, або надані усні консультації з певних питань. При цьому, у звязку з відсутністю в них конкретного переліку наданих послуг, зазначені акти не дають можливості встановити звязок цих послуг з господарською діяльністю позивача та наявність економічної вигоди у вигляді збільшення прибутку в результаті отримання від ФОП ОСОБА_6 результатів консультаційних послуг.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Як зазначено в ст.1 зазначеного Закону , первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В судовому засіданні суд не встановив та позивач не довів, що результати придбаних від ФОП ОСОБА_6 консультаційних послуг вплинули на стан майна позивача, його капіталу, зобовязань або фінансові результати, а також не довів існування реальних наслідків для позивача від укладання договорів з вказаним контрагентом.

Відповідно до частини четвертої пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що акти приймання-здачі наданих послуг не відповідають вимогам до первинного документу, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак не можуть слугувати підставою для формування валових витрат.

Суд не бере до уваги надані позивачем копії договорів та листів позивача, оскільки вказані документи не містять жодної вказівки щодо участі ФОП ОСОБА_6 у їх підготовці та складанні.

Таким чином, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на формування валових витрат по операції з придбання від ФОП ОСОБА_6 консультаційних послуг вартістю 105000,0 грн., відтак безпідставними є позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2011 року № 0000032300/0 правомірним в частині податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 26250,50 грн. та штрафних санкцій в сумі 6562,62 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0000022300/0 від 21.01.2011 року, яким зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 13640,0 грн. і нараховані штрафні санкції в сумі 3410,0 грн., базується на викладених в акті перевірки від 31.12.2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4 і пп.7.4.5 п.7.4 та пп.7.7.1 і пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010року у сумі 13640,0 грн. у звязку з безпідставним включенням до податкового кредиту податку на додану вартість по операції з поставки пиломатеріалів від ПП «Будівельна фірма «Володимир-В».

Згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час існування спірних відносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Дослідивши всі зібрані в матеріалах справи докази по господарській операції з придбання позивачем пиломатеріалів від ПП «Будівельна фірма «Володимир-В» у їх сукупності, суд вважає, що наявні у позивача податкові накладні, оформлені постачальником товару з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки викладені в них відомості є достовірними, факт виконання позивачем та його контрагентами договору, факт здійснення витрат (оплати товару) та отримання позивачем прибутку, повязаного з цими витратами, підтверджується дослідженими судом доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено порушення позивачем або його контрагентом ПП «Будівельна фірма «Володимир-В» правил ведення бухгалтерського та податкового обліку по операціях з придбання пиломатеріалів (заготовки обрізної дубової), не доведено також, що формуючи валові витрати та податковий кредит з ПДВ за вказаною господарською операцією, позивач порушив вимоги законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».

З урахуванням викладеного, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на включення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 13640,0 грн., сплаченого в ціні придбаного від ПП «Будівельна фірма «Володимир-В» товару, відтак податкове повідомлення-рішення № 0000022300/0 від 21.01.2011 року підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень від 21.01.2011 року № 0000022300/0, яким зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 13640,0 грн. і нараховані штрафні санкції в сумі 3410,0 грн., та від 21.01.2011 року № 0000032300/0, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток, в частині основного платежу в сумі 17050,50 грн. та штрафних санкцій в сумі 4262,63 грн., а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Керуючись Цивільним кодексом України, законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», та ст.ст. 11, ст.158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції від 21.01.2011 року № 0000022300/0.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції від 21.01.2011 року № 0000032300/0 в частині основного платежу в сумі 17050,50 грн. та штрафних санкцій в сумі 4262,63 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2011 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук

"Згідно з оригіналом" СуддяО.К. Ковальчук