Постанова № 16478480, 14.02.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2-а-9337/10/2270

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіЛабань Г.В.

при секретаріВересняк А.А.

за участі:сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Модуль" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001482342/0 та № 0002641742/0 від 12.11.2010 року, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся із позовом до Камянець-Подільської ОДПІ Хмельницької області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001482342/0 та № 0002641742/0 від 12.11.2010 року. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем прийняті відносно позивача податкові повідомлення - рішення № 0001482342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 100 911,00 грн., в тому числі за основним платежем 1 400 607, 00грн. та за штрафними санкціями 700 304,00 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0002641742/0, яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 14 183, 00 грн. в тому числі за основним платежем 4727,69 грн., та за штрафними санкціями 9 455,38 грн. Позивач вважає,що висновки які викладені в акті та податкових повідомленнях - рішеннях є неправомірними, дані податкові повідомлення - рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки висновки відповідача суперечать вимогам п.п.7.4.1,7.4.5 п.7.4 та п.п 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону У країни " Про податок на додану вартість" та п.п.9.11 п.9.11 ст.9 Закону України" Про податок з доходів фізичних осіб" та норм Цивільного кодексу України.

На підставі вищенаведеного позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення Камянець-Подільської ОДПІ Хмельницької області № 0001482342/0 та № 0002641742/0 від 12.11.2010 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові та просили задоволити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали,подали суду письмові заперечення та пояснили, що Камянець-Подільською ОДПІ було проведено відповідно до плану- графіка планову виїзну перевірку ВАТ"Модуль" з питань дотримання вимог податкового законодавства,валютного та іншого законодавста за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010 р., про що складено акт №2195/234/21338358. За наслідками перевірки були прийняті оскаржувані податкові повідомлення- рішення. Вважають, що висновки викладені в акті перевірки відповідають дійсним обставинам справи, позивачем допущено порушення вимог п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” де визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

П. 4.8 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, яким передбачено, що для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

На момент закінчення перевірки позивачем не здійснено розрахунки за виданими векселями.

Враховуючи зазначене, позивачем в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” неправомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за переданими ТОВ „Метал-Інтеграл" простими векселями.

Крім того порушено вимоги п.п.3.2.1 п.3.2 ст. З , п. 7.3 ст. 7 , п.п. 8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 пп. "а" п 19.2 ст 19 Закону України від 22.05.03 р. №889-IУ "Про податок з доходів фізичних осіб" зі змінами та доповненнями, Наказу ДПА України “Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу” від 05.10.2004 р. № 581, ВАТ “Модуль” недоутримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 4727,69 грн. з сум доходів виплачених нерезидентам, як заробітна плата.

Суд засдухавши пояснення сторін ретельно дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємозвязку та сукупності, встановив наступне.

Кам'янець-Подільською ОДПІ на підставі направлення №291 від 21.09.2010р. з 21.09.2010р. по 01.11.2010р. була проведена планова виїзна перевірка відкритого акціонерного товариства “Модуль” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства з 01.04.2009р. по 30.06.2010р.

За результатам перевірки відповідачем складено Акт перевірки № 2195/234/21338358 від 01.11.2010р., відповідно висновків до акту, перевіркою становлено порушення позивачем вимог Цивільного кодексу України при заключені договору поставки та договору купівлі- продажу цинку. Перевіркою встановлено порушення:

- п.п1.22 п.1.22 ст1, п.п.4.1.1 п.4.1.6 п.4.1, п.4.2 ст.4, п.5.1, п.5.2 п.п.5.2.1 п.5.2 п.5.3, п.5.4,п.5.5,п.5.9, п.6.1,п.7.3 ст 7, п.п 11.2 п.11.2,.п.п. 11.3.1 пункту 11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток станом на 30.06.2010 року на суму 16538123 грн .,

- п.п. 7.4.1 пункту 7.4. п.п.і 7.7.1. п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями ВАТ “Модуль”завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.26 Декларації) за червень 2010 року на 1869239 грн., та занижено суму податку на додану вартість на 1400607 гри., в тому числі за березень 2010 року на 463145 грн., за квітень 2010 року на 457623 грн., за травень 2010 року на 479839 грн.

- п.п. 3.2.1 п. 3.2 статті 3 , п. 7.3 статті 7 , п.п. 8.1.1 п. 8.1 статті 8 підпункту "а" п. 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.03 р. №889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" зі змінами та доповненнями, недоутримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 4727,69 грн. з сум доходів виплачених нерезидентам, як заробітна плата.

- п.п 8.1.2 п. 8.1 статті 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”від 22.05.2003р. № 889-1У, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся. Сума пені складає 460,69 грн.

У ході проведення перевірки здійснено вилучення копій (оригіналів) фінансово -господарських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів) відповідно до п.9 ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-Х1І „Про державну податкову службу в Україні" із змінами та доповненнями, що оформлено описом оригіналів/копій документів, які вилучені із справ, від 18.10.2010р. № 51 -234 (додаток 13 до акта перевірки).

Спірні податкові повідомлення - рішення базуються на викладених вище в акті перевірки висновках відповідача, що підприємством не підтверджено належними документами придбання та використання в господарській діяльності цинку в кількості 795,834 тон на суму 19 100 016 грн., в т.ч., ПДВ - 3 183 430 грн., отриманого відповідно до видаткової накладної від 01.03.2010р. за №110310, виписаної ТОВ “Метал Інтеграл” відповідно до укладеного договору поставки № 01/03 від 01.03.2010р з ВАТ “Модуль”. На порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями ВАТ “Модуль” віднесено до складу податкового кредиту ПДВ від вартості сировини (цинку), не підтвердженої належними документами на придбання та використання в господарській діяльності, внаслідок чого суму податкового кредиту завищено на 3 183 430 грн. Крім того, відповідач у акті зазначає, що позивачем недоутримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 4 727, 69 грн. з сум доходів виплачених нерезедентом, як заробітна плата.

Суд вважає, що відповідачем неправомірно на підставі припущень зроблено висновок про те, що підприємством не підтверджено належними документами придбання та використання в господарській діяльності цинку в кількості 795,834 тонн на суму 19 100 016 грн. в т.ч., ПДВ - 3 183 430 грн., отриманого відповідно до видаткової накладної від 01.03.2010р. за №110310, виписаної ТОВ “Метал Інтеграл” відповідно до укладеного договору поставки № 01/03 від 01.03.2010 р з ВАТ “Модуль”. На порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями ВАТ “Модуль” віднесено до складу податкового кредиту ПДВ від вартості сировини (цинку), не підтвердженої належними документами на придбання та використання в господарській діяльності, внаслідок чого суму податкового кредиту завищено на 3 183 430 грн.

В ході розгляду справи по суті встановлено,, що між ТОВ "Метал Інтеграл" (постачальник), та ВАТ "Модуль" (покупець), укладено договір поставки від № 01/03 від 01.03.2010р., місце укладання м. Дніпропетровськ, відповідно до якого постачальник зобов'язаний передати, а покупець зобов'язаний оплатити і прийняти цинк металевий по ціні, в строки, в асортименті і кількості, визначених в Додатках, які є невід'ємною частиною договору. Згідно додатку №1 до договору № 01/03 від 01.03.2010р.: визначено товар - цинк металевий , марка ЦВ, кількість, т - 795,834, ціна без ПДВ, грн. 20 000, Сума без ПДВ. грн. 15 916 680, сума ПДВ, грн. - 3 183 336, всього: 19 100 016,00 грн.

В подальшому між ТОВ "Метал Інтеграл" (Зберігач) та ВАТ "Модуль" (поклажедавець) укладено договір зберігання № 01 М/Е від 01.03.2010р., відповідно до якого: зберігач зобов'язаний на умовах договору за винагороду прийняти і зберігати передане йому поклажедавцем майно - металопродукцію та по першій вимозі зберігач відвантажує по реквізитам вказаним поклажедавцем, а поклажедавець зобов'язаний оплатити вартість послуг по збереженню майна.

На виконання зобов'язань, передбачених договором № 01 М/Е від 01.03.2010р., відповідно до акту прийняття - передачі продукції позивачем 01.03.2010р. було передано на відповідальне зберігання ТОВ "Метал Інтеграл" цинк металевий, в кількості 795,834 т. 12.03.2010 року актом прийняття - передачі продукції з відповідального зберігання позивач прийняв товар у відповідній кількості.

За послуги по відповідальному зберіганню позивачем 09.04.2010р., платіжним дорученням № 315, було здійснено ТОВ "Метал Інтеграл" оплату в розмірі визначеного договором.

Наведене обєктивно підтверджується вказаними вище документами та податковими накладними.

Загальна сума ПДВ, віднесена до складу податкового кредиту у березні 2010р., становить 3 183 430,00 грн., згідно наступних податкових накладних, отриманих від ТОВ “Метал-Інтеграл”:

Проаналізувавши надані договори на поставку цинку металевого суд прийшов до висновку, що вказаний договір відповідає вимогам Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар).

Предметом договору купівлі - продажу відповідно частини ст.656 Цивільного Кодексу України може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору, або буде створений, (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Загальні положення про купівлю-продаж, а саме ч. 2 ст. 689 Цивільного кодексу України встановлюють для покупця обов'язок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання.

Частиною 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків).

Твердження представників відповідача, що договір поставки не відповідав вимогам ч.2 ст.184 та 662 ЦК України, оскільки при перевірці не виявлено, а ВАТ "Модуль" не надано первинних документів на підставі яких зафіксовано факт поставки, передачі ідентифікованого товару - цинку в кількості 795,834 тонн, не підтверджено проведення самостійно розвантажувальних робіт чи залучення сторонніх організацій для послуг для розвантажувіання цинку , транспортування, доставку до складу, відсутній сертифікат якості сировини, розрахунок був проведений актом прийому- передачі векселів від 16.03.2010р., але на момент перевірки позивачем не здійснено розрахунки за виданими векселями,а тому відповідач вважає, що позивачем в порушення п.1.7 ст.1, п.4.8 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не правомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за переданими ТОВ"Метал- Інтеграл" простими векселями, не може бути судом прийнято до уваги.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує і акт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”визначено вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, що має містити податкова накладна, видана продавцем покупцю.

Зокрема, згідно з цією законодавчою нормою, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відповідно до ч. 1 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 цього Закону зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для врахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Із абзаца першого п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 даного Закону вбачається, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком.

Згідно абз. 2 п.п. 7.2.8 п. 7.2 цієї статті платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, і в якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину правову підставу для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної, виписка (отримання) якої зазначається ним у відповідному реєстрі, із зазначенням у ній суми ПДВ, нарахованого (сплаченого) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Із переліку документів, які було використано при проведенні перевірки, вбачається, що для перевірки відповідачу були надані всі первинні документи, в тому числі, реєстри податкових накладних, податкові накладні на придбання, видаткові накладні тощо, які були законною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Крім того обгрунтування позиції відповідачем щодо не правомірності включення до складу податкового кредиту ПДВ від вартості цинку через те,що обовязковою умовою є одночасне настання умов передбачених п. 1.7 ст. 1, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.4.8. ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, якими передбачено, що для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів і на момент закінчення перевірки позивачем не здійснено розрахунки за виданими векселями , не можуть прийняті до уваги. В акті перевірки відсутні посилання на на п.4.8 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” і порушення в акті стосуються лише сертифікатів якості сировини та документів, транспортування, проведення розвантажувальних робіт, доставки на склад, але сторони договору поставки задовільні такі умови поставки і перевіряючими не заперечувався факт поставки і не ставилось питання щодо його правомірності.

Відповідно до ч.1 ст.204 ЦК Украни правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, ч.ч.1,5 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочине не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.Недотримання умов ч.ч.1,5 ст.203 ЦК України відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України є підставою недійсності правочину, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом( нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.Згідно з ч.3 с.215 ЦК України, якшо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 р.№ 509-ХІІ, в редакції Закону від 24 грудня 1993 року № 3813-ХІІ подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягненння в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів одержаних без установлених законом підстав, а також стягненння заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що відповідач не наділений повноваженнями визнання недійсними угод укладених між суб'єктами господарювання, має право на звернення до суду з позовами про визнання угод недійсними, висновки відповідача про неправомірність угод укладених між позивачем та ТОВ “Метал-Інтеграл” не відповідає вимогам законодавства України, грунтується на припущеннях. Договір поставки від №01/03 від 01.03.2010 року укладений між позивачем та ТОВ “Метал-Інтеграл” не визнавався судом недійсним, недійсність вищевказаного правичину прямо не встановлена законом, а отже позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ від вартості сировини(цинку), у розмірі 3 183 430 грн.

З огляду на викладені висновки відповідача, що позивачем, в порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями, віднесено до складу податкового кредиту ПДВ від вартості сировини (цинку), не підтвердженої належними документами на придбання та використання в господарській діяльності, внаслідок чого суму податкового кредиту у березні 2010 року завищено на 3183430 грн, є необгрунтованим, а тому, податкове повідомлення-рішення № 0001482343/0 від 12.11.2010р. підлягає скасуванню.

Щодо правомірності визначення суми зобов'язання по податку з доходів найманих працівників суд встановив наступне.

В акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем п.п .3.2.1 п.3.2 ст. З , п. 7.3 ст. 7 , п.п. 8.1.1, пп..8.1.2 п.8.1 ст.8 пп. "а" п 19.2 ст 19 Закону України від 22.05.03 р. №889-їУ "Про податок з доходів фізичних осіб" зі змінами та доповненнями, Наказу ДПА України “Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу”від 05.10.2004 р. № 581, ВАТ “Модуль” недоутримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 4727,69 грн. з сум доходів виплачених нерезидентам, як заробітна плата.

В судовому засіданні факт перебування у трудових відносинах на підставі трудового контракту з позивачем іноземних громадян не оспорюється. Підставою перебування цих громадян на території України є відповідний дозвіл на працевлаштування, посвідка на тимчасове проживання ( вказані документи надавались відповідачу під час перевірки).

Відповідно до п.п. 9.11.1 п.9.11 ст.9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

Додатково до визначень пункту 1.3 статті 1 цього Закону доходами з джерелом їх походження з України вважаються доходи, нараховані нерезидентам, які:

а) працюють на об'єктах, розташованих на території України, у тому числі у представництвах нерезидентів -юридичних осіб, незалежно від джерел виплати таких доходів;

б) є членами керівних органів резидентів - юридичної особи чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або їх представництв за кордоном та отримують у цьому зв'язку заробітну плату, інші виплати та винагороди за рахунок таких резидентів; в) є суб'єктами підприємницької діяльності або здійснюють незалежну професійну діяльність на території України, незалежно від джерел виплати таких доходів. Відповідно до п.п.9.11.3 п.9.3 ст.9 цього Закону якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів. Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Згідно зі з п. 7.3 ст.7 цього Закону ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Так, на виконання приписів п.п. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, як зазначалось вище, між нерезидентами та ВАТ "Модуль" укладено трудові контракти, якими визначено 15 % ставку податку.

Відповідно до п.п. 1.1.20 п.1.1 ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”фізична особа - резидент -фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Законом або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Згідно з Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, порядок оподаткування доходів нарахованих іноземним громадянам-резидентам України визначений Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Встановлення іншого порядку оподаткування доходів громадян має здійснюватися з дотриманням приписів Закону України “Про систему оподаткування”.

Щодо посилання відповідача на вимоги Наказу ДПА України від 05.10.04 № 581 “Про затвердження примірних форм заяви фізичної особи-іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу”, то слід зазначає наступне.

Зазначений вище наказ ДПА України з метою впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, які є працедавцями для іноземців, та осіб без громадянства, дотримання ними вимог Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, керуючись статтею 8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, затверджує виключно примірні форми заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу.

Згідно з Листом Міністерства юстиції України від 31.12.2009 № 2336-09-24 за результатами правового аналізу наказу ДПА України від 05.10.2004 № 581 "Про затвердження примірних форм заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу” встановлено, що форми зазначених заяв та повідомлення є примірними (зразковими) формами, тобто не є обов'язковими до виконання та використовуються виключно за бажанням фізичної особи, у зв'язку з чим та відповідно до п.п. "є" п. 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 р. N 731, на державну реєстрацію не подаються .

З огляду на викладене судом не встановлено порушення п.п. 3.2.1 п.3.2 ст. З , п. 7.3 ст. 7 , п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8 пп. "а" п. 19.2 ст 19 Закону України від 22.05.03 р. №889-IУ “Про податок з доходів фізичних осіб”зі змінами та доповненнями, Наказу ДПА України “Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу” від 05.10.2004 р. № 581, а тому висновки відповідача є безпідставними та необгрунтованими, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2010р. № 0002641742/0 підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийняття спірних податкових повідомлень - рішень від 12.11.2010 року №0001482342/0 та № 0002641742/0, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення № 0001482342/0 та № 0002641742/0 від 12.11.2010 року прийняті Камянець - Подільською об"єднаною держаною податковою інспекцією.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2011 року

Постанова не набрала законної сили

Суддя/підпис/Г.В. Лабань

"Згідно з оригіналом" СуддяГ.В. Лабань