Постанова № 16478346, 10.06.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2011 р.

9 год.10 хв.Справа № 2-а-13664/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Козловій Н.О.,

за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Академія європейського бізнесу" до державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Академія європейського бізнесу "( далі позивач, Товариство) звернулось до суду із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі відповідач, ДПІ), у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.10.2009 р. № 0000882301/3 та № 0000892301/3, якими позивачу збільшено податкові зобовязання з податку на прибуток на 317925 грн., у тому числі за основним платежем на суму 204332,0 грн. та з податку на додану вартість на 910015 грн., у тому числі за основним платежем на суму 606563,0 грн.

Необхідність скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2009 р. позивач обґрунтовує тим, що відповідач у ході проведення перевірки з питань дотримання Товариством вимог податкового законодавства, не врахував всіх обставин ведення його господарської діяльності, що відобразилось на розмірі донарахованих податкових зобовязань за наслідками проведеної перевірки.

Зокрема, позивач наполягає, що ДПІ при визначенні доходів від виконання довгострокових контрактів (будівництво) до розрахунку оціночного коефіцієнту врахувала витрати, які не стосуються виконання довгострокового контракту за адресою АДРЕСА_2. За даними позивача до розрахунку безпідставно включені відсотки по кредитам банку та маркетингові послуги, які не стосуються виконання довгострокового контракту.

Крім того, на думку позивача, відповідач неправомірно не включив до розрахунку приросту (убутку) покупних матеріальних цінностей вартість придбаних матеріалів у період перебування його на спрощеній системі оподаткування та звітності.

Щодо податку на додану вартість позивач вважає, що відповідачем безпідставно не враховано його право на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Гармонія ЛТД", оскільки операції зі сплати податку на додану вартість цьому контрагенту відбулись у перевіреному податковим органом податковому періоді.

Відповідач проти позову заперечує та вважає висновки перевірки обґрунтованими та такими, що відповідають чинному податковому законодавству України.

Так, за даними відповідача, весь кредит та маркетингові послуги пов'язані з виконанням довгострокових контрактів будівництво багатоквартирного будинку. Кредитні кошти, які залучались позивачем, на думку відповідача, використані для фінансування потреб повязаних з виконанням такого виду контракту, а маркетингові послуги у ІІІ кварталі 2008 року самостійно включені позивачем до розрахунку оціночного коефіцієнту.

Відповідач наполягає, що податкові накладні, які підтверджують сплату податку на додану вартість ТОВ "Гармонія ЛТД" на момент перевірки були відсутні, а тому не могли бути враховані під час проведення перевірки. До того ж, ці податкові накладні не внесені до реєстрів отриманих податкових накладних, що є додатковим підтвердженням їх відсутності при перевірці.

Разом з тим, ДПІ у ході слухання справи дослідила обставини здійснення господарських відносин позивача з ТОВ "Гармонія ЛТД" та надала докази того, що перераховані позивачем кошти цьому СПД, які слугували підставою для складення спірних податкових накладних, у наступних податкових періодах були повернуті позивачеві, тобто було змінено правовий статус цих коштів, у звязку із зміною обставин здійснення позивачем власної господарської діяльності.

Вивчивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Спірні податкові повідомлення-рішення від 02.10.2009 р. № 0000882301/3 та № 0000892301/3 складено на підставі акту планової перевірки ТОВ "Академія європейського бізнесу " від 18.02.2009 р. № 710/23-5/32725233 та апеляційного узгодження донарахованих податкових зобовязань.

Апеляційне узгодження донарахованих за наслідками перевірки від 18.02.2009 р. зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість завершено шляхом розгляду скарги позивача Державною податковою адміністрацією України. ДПА України скаргу позивача залишило без задоволення, а донараховані відповідачем зобовязання з податку на прибуток та з ПДВ - без змін.

У ході слухання справи позивачем було заявлено клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи законності окремих положень та висновків акту перевірки позивача від 18.02.2009 р. № 710/23-5/32725233.

За висновком Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту експертиз Міністерства юстиції України від 28.02.2011 р. № 522/620/621 оформлення акту перевірки та окремі висновки цього акту перевірки визнані протиправними, а питання, поставлені на розгляд експертизи досліджені не у повній мірі у звязку із браком документів по справі, які не були надані позивачем для дослідження за зверненням експерта, а тому суд вважає, що ці документи були відсутні на момент проведення перевірки та на час проведення експертизи.

Відповідно до акту перевірки від 18.02.2009 р. № 710/23-5/32725233 відповідачем перевірено дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства у період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р, перевірка проводилась з 22.01.2009 р. по 11.02.2009 р.

За актом перевірки на розмір зобовязання з податку на прибуток Товариства вплинуло збільшення задекларованих валових доходів за 2007 рік та за І-ІІІ квартали 2008 року на 841821,0грн., зменшення задекларованих валових витрат за 2007 рік та І квартал 2008 року на 1821,0 грн. та збільшення задекларованих валових витрат за ІІ та ІІІ квартали 2008 року на 26317,0 грн.

Не є предметом спору по даній справі висновки відповідача щодо заниження позивачем задекларованих валових витрат за ІІ та ІІІ квартали 2008 року, а тому суд вважає такий висновок відповідача узгодженим сторонами та таким, що відповідає чинному податковому законодавству України.

Відповідно до акту перевірки збільшення задекларованих валових доходів на 642,0 грн. та зменшення задекларованих валових витрат на 1821,0 грн. відбулось у звязку з неналежним складенням позивачем розрахунку приросту (убутку) покупних запасів 2007-2008 роках. Відповідач вважає, що позивач неправомірно до розрахунку приросту (убутку) включив вартість матеріальних цінностей, придбаних Товариством у період перебування його на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у той час, коли позивач не був платником податку на прибуток і відповідно не формував валові доходи та валові витрати декларації з податку на прибуток. Позивач стверджує, що він поніс витрати на придбання товарів у період перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у 2006 році, які були ним використані підприємством для потреб господарської діяльності у 2007-2008 роках, а тому ці матеріали слід враховувати при розрахунку приросту(убутку) покупних запасів.

З огляду на позиції сторін слід зазначити наступне.

Вирішуючи дану справу, суд застосував податкове законодавство України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР ( далі - Закон № 334/94-ВР) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Питання застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2006-2008 роках регулювалось Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98. За нормами цього Указу, платник податків, який обрав спрощену систему оподаткування звільняється від сплати податку на прибуток відповідно від обовязків складання та подання податковому органу декларації з податку на прибуток, а відтак - і від обовязку формування валових доходів та витрат. Спрощена система оподаткування юридичної особи базувалась на оподаткуванні єдиним податком виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) та не передбачала належного обліку валових витрат платника податку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Аналізуючи викладене вище, суд вважає, що витрати позивача на придбання товарів у період застосування спрощеної системи оподаткування, які не використані у цей період, повязані із здійсненням господарської діяльності й за своїм змістом є недоотриманою виручкою від реалізації товарів у цей період, а компенсація їх вартості не передбачалась у період реєстрації позивача платником податку на прибуток.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно виключив із розрахунку приросту (убутку) покупних запасів вартість товарів, придбаних позивачем у період перебування ним на спрощеній системі оподаткування. Дане питання не було предметом вивчення судово-бухгалтерської експертизи.

Як встановлено перевіркою, позивач у періоді, який підлягав перевірці, отримував доходи від продажу товарів (робіт, послуг) та від виконання довгострокових контрактів (будівництво житлового будинку).

Пунктом 7.10. ст. 7 Закону № 334/94-ВР для обчислення податку на прибуток встановлено особливий порядок визначення валового доходу та валових витрат від діяльності, повязаної з виконанням довгострокових контактів. За цим порядком валові витрати, повязані з виконанням довгострокового контракту визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді.

Для визначення валових доходів від виконання довготривалих контрактів у проміжкові податкові періоди з моменту початку виконання цього контракту до його повного виконання валові доходи визначаються виходячи з оціночного коефіцієнту виконання довгострокового договору (контракту).

Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.

Доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загально договірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту.

Відповідно до пп..7.3.7. п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР ( далі - Закон № 168/97-ВР) датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Таким чином, виходячи з економічного змісту Законів № 334/94-ВР та № 168/97-ВР, суд вважає, що у разі виконання довгострокових контрактів для визначення валового доходу під час обчислення податку на прибуток та податкового зобовязання для обчислення податку на додану вартість передбачено єдиний механізм визначення обєктів оподаткування. Тобто, валові доходи та податкові зобовязання із даного видуються із одного і того ж джерела - сум, отриманих від здійснення господарської діяльності, а валові витрати та податковий кредит з ПДВ визначається виходячи з фактично понесених витрат та сплатою (нарахуванням) ПДВ контрагентам, які повязані з веденням господарської діяльності платника та для використання в оподатковуваних операціях.

Позивач заперечує проти включення відповідачем до розрахунку оціночного коефіцієнту виконання довготривалих контрактів по будівництву 10 поверхового будинку в АДРЕСА_2, витрат на маркетингові послуги у сумі 527710,0 грн. та відсотків за користування кредитами банку у сумі 207186,92 грн.

У ході слухання справи позивач надав бухгалтерські документи та договори щодо надання спірних маркетингових послуг на загальну суму 527710,0 грн., за якими зазначені послуги надавались ПП ОСОБА_6 у вересні 2008 року на суму 191750,0 грн. у вигляді посередницьких послуг торгово-офісного центру за адресою АДРЕСА_1 та ПП ОСОБА_7 у вересні 2008 року на суму 335960, грн.. по дослідженню конюктури ринку за адресою АДРЕСА_1.

Надані суду бухгалтерські документи спростовують висновок відповідача про причетність маркетингових послуг, наданих ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_7 у вересні 2008 року до виконання позивачем довгострокового контракту по будівництву обєкту за адресою АДРЕСА_2.

Із розрахунку доходів від виконання довготривалого контракту у вересні 2008 року вбачається, що відповідач при проведенні перевірки до складу витрат включив вартість маркетингових послуг у сумі 557500,0 грн., тобто зависив розмір витрат на 527710,0 грн. Виходячи з фактичних обставин справи, загальна сума витрат позивача у вересні 2009 року для виконання довгострокового контракту по АДРЕСА_2 складає 374597,0 грн., за даними позивача планова вартість контракту без ПДВ складає 32350000 планові витрати 30318000 грн. Таким чином, оціночний коефіцієнт у вересні 2009 року складав 0,012356 ( 347597/30318000), а валові доходи 399717 грн. (0,012356*32350000) і відповідно зобовязання з ПДВ за вересень 2008 року повинні складати 79943 грн. (399717*20%). Фактично позивач до декларації з податку на прибуток за вересень 2009 року включив доходи від виконання довготривалого контракту у сумі 1036438,0 грн. а податкові зобовязання від цього виду діяльності не декларував взагалі. Відповідач при визначенні розміру заниженого зобовязання з податку на прибуток врахував валові доходи у сумі 962768,0 грн., а для визначення зобовязань з ПДВ за спірним податковим повідомленням- рішенням податкові зобовязання у сумі 192554,0 грн.

При вивченні бухгалтерських документів, які стосуються маркетингових послуг, наданих ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_7 слід звернути увагу на той факт, що акти виконаних робіт, які підтверджують фактичне надання послуг, не містять інформацію щодо виду, кількості та напряму проведених робіт, а також ознак, які б дозволили повязати ці роботи та послуги з конкретним напрямком господарської діяльності позивача.

За нормами п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, суд вважає, що бухгалтерські документи платника податку на прибуток стосовно його валових витрат повинні бути складені таким чином, щоби містили вичерпну інформацію про приналежність цих витрат до певного виду господарської діяльності СПД. Ненадання суду та судово-бухгалтерській експертизі інших документів щодо виконання маркетингових послуг ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_7 свідчить про те, що у позивача відсутні будь-які бухгалтерські документи з цього виду послуг, а тому позивач неправомірно включив ці витрати до складу валових витрат декларації з податку на прибуток.

Таким чином суд вважає, що відповідач неправомірно збільшив позивачу оподаткований прибуток на 35341,0 грн. (962768-399717-527710), податок на прибуток на 8835,25 грн. ( 35341,0*25%) та зобовязання з податку на додану вартість за вересень 2008 року на 112611,0 грн. ( 192554,0-79943,0).

Позивач також вважає, що відповідач безпідставно включив до складу витрат для визначення оціночного коефіцієнту витрати Товариства на сплату відсотків за користування кредитами банків, оскільки окремі кредити банку він отримував для ведення інших видів господарської діяльності, що не повязана з виконанням довгострокового контракту по будівництву будинку в АДРЕСА_2.

За даними позивача за ІІІ квартали 2008 року ним було сплачено відсотків за користування кредитами банків у сумі 396335,56 грн. і тільки 189148,64 грн. за кредитами під будівництво обєкту по АДРЕСА_2. У якості доказів позивачем надано договори з установами банків на отримання кредитів, метою яких є поповнення обігових коштів або фіксування інших витрат, ніж витрат повязаних з будівництвом по АДРЕСА_2.

Зважаючи на докази Товариства по даному питанню, суд звертає увагу позивача на ту обставину, що відповідно до акту перевірки, на підставі декларацій з податку на прибуток валові доходи за 9 місяців 2008 року позивачем задекларовані у сумі 4.113.161,0 грн.

За висновками перевірки позивач за цей період отримав доходи від виконання довготривалих контрактів у сумі 4.189.777,0 грн., тобто доходів від здійснення інших видів господарської діяльності не отримував. Зазначена обставина не спростована позивачем у ході слухання справи, а тому суд, виходячи зі змісту складу валових витрат, визначеному Законом № 334/94-ВР вважає, що витрати на сплату відсотків за користування кредитами банку у 2008 році повязані з користуванням кредитними коштами для будівництва обєкту по АДРЕСА_2 і підлягають включенню до складу розрахунку оціночного коефіцієнту та валових витрат або для потреб, які не повязанні з отриманням оподатковуваного доходу позивача та не включаються до розрахунку оціночного коефіцієнту та валових витрат позивача.

Позивач у ході слухання справи документально не підтвердив використання ним кредиту на потреби, що не повязані з фінансуванням будівництва по АДРЕСА_2, а тому включення відповідачем відсотків за користування кредитами банків до розрахунку оціночного коефіцієнту є правомірним, а відтак, - правомірним є визначення ДПІ розміру валового доходу від виконання довгострокових контрактів у інших, ніж вересень, податкових періодах 2008 року.

Неповне надання Товариством бухгалтерських та податкових документів не дозволило зробити належний висновок судово-бухгалтерській експертизі щодо включення до розрахунків маркетингових послуг та відсотків за користування кредитами банків. Тому суд, при розгляді справи, виходить з наявних у справі доказів правової позиції позивача та бере до уваги висновки судово-бухгалтерської експертизи з цього питання.

Щодо визначення за наслідками перевірки зобовязань з податку на додану вартість позивач вважає, що відповідач неправомірно не врахував по складу податкового кредиту податок на додану вартість сплачений ТОВ "Гармонія ЛТД" у сумі 1036060,0 грн. Податковий кредит позивачем підтверджено податковими накладними та платіжними дорученнями на перерахування ПДВ у складі вартості товару ТОВ "Гармонія ЛТД". Позивач стверджує, що податкові накладні та факт перерахування коштів ТОВ "Гармонія ЛТД" були відомі відповідачеві під час перевірки та неправомірно не враховані ДПІ для визначення підсумкових зобовязань за наслідками перевірки.

Позивач звертає увагу суду, що за наслідками перевірки за спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем донараховано ПДВ у сумі 606563,0 грн., а належна оцінка обставин формування податкового кредиту за відносинами позивач з ТОВ "Гармонія ЛТД" перекриває донараховані зобовязання з цього податку.

Судом досліджено обставини визначення позивачем та відповідачем зобовязань з ПДВ за спірним податковим повідомленням-рішенням. При цьому, суд зазначає, що відповідно до Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного податного періоду складається з сум податку на додану вартість сплаченого ( нарахованого) постачальникам товарів (робіт, послуг) у звязку з придбанням таких товарів (робіт, послуг) для використання у власній господарській діяльності цього платника податку в межах оподатковуваних операцій та підтвердженими належним чином складеними податковими накладними.

Згідно із п.7. ж 5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Фактичні обставини справи свідчать про те, що у позивача у наявності були всі документи, які дозволяли йому сформувати податковий кредит по операціям з ТОВ "Гармонія ЛТД". Відповідно до наданих суду документів, право на податковий кредит позивач мав реалізувати у листопаді 2007 року на суму 166666,67 грн. у січні 2008 року на суму 166666,67 грн. у лютому 2008 року на суму 166666,67 грн. , у березні 2008 року на суму 12000,0 грн. у травні 2008 року на суму 54060,0 грн. у червні 2008 року на суму 178333,33грн. у липні 2008 року на суму 133333,33 грн. та у вересні 2008р. у сумі 158333,33 грн. Всі наведені періоди відносин позивача з ТОВ "Гармонія ЛТД" входять у перевірений відповідачем період діяльності позивача і могли бути враховані відповідачем при визначенні належних до сплати зобовязань з ПДВ.

У ході слухання справи відповідач звернув увагу суду на те, що позивач скористався своїм правом на податковий кредит по операціям з ТОВ "Гармонія ЛТД" під час складання декларації з ПДВ за лютий 2009 року, яка була надана позивачем податковому органу 19.03.2009 року. Крім того, відповідач, посилаючись на договір від 12.11.2007 р. № 12/11-07 про дольову участь в будівництві обєкту, угоду про відступлення від прав на користь ТОВ "Гармонія ЛТД" та рахунок фактуру від 14.10.2008 р. № СФ-0000006 стверджує, що правовідносин, на підставі яких були перераховані кошти на адресу зазначеного ТОВ та виписані у подальшому податкові накладні, на час перевірки взагалі не існувало. Такі правовідносини були у 2007 році та скасовані укладенням у 2007 році угоди про відступленням прав на дольову участь у будівництві обєкту на користь ТОВ "Гармонія ЛТД".

При проведенні судово-бухгалтерської експертизи експертом не доведено та не спростовано факт існування податкових накладних по відносинам з ТОВ "Гармонія ЛТД" на початок перевірки позивача. У висновку експертизи проведено розрахунок зобовязань з ПДВ, які слід було б визначити відповідачем у випадку врахування спірних податкових накладних, а тому суд виходить з того, що позивач реалізував своє право на податковий кредит по відносинах з ТОВ "Гармонія ЛТД" при отриманні належним чином складених податкових накладних, тобто у лютому 2009 року, питання про правомірність формування якого буде предметом дослідження наступних перевірок позивача.

Відповідно до пп..7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач для своєчасного отримання права на податковий кредит, зобовязаний був вжити заходів щодо своєчасного отримання податкової накладної. Тобто, позивач, як платник податків, зобовязаний був формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, які були у наявності саме на час складання декларації з ПДВ, оскільки відповідно до п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами). Отримання податкових накладних у більш пізній період дозволяє позивачеві, з урахуванням строків давності, сформувати податковий кредит з урахуванням нових обставин та нових податкових документів.

Отже, позивач сам визначив дату виникнення права на податковий кредит по операціям з ТОВ "Гармонія ЛТД" у лютому 2009 року шляхом відображення у лютневій 2009 декларації з ПДВ.

Таким чином суд приходить до висновку про необхідність зменшення за спірними податковими повідомленнями-рішеннями зобовязань за основним платежем з податку на прибуток за ІІІ квартал 2008 року на суму 8835,25 грн. та з податку на додану вартість за основним платежем за вересень 2008 року на 112611,0грн.

Відповідно до податкового законодавства України позивачеві було встановлено з податку на прибуток квартальний податковий період, а з ПДВ місячний податковий період.

Згідно з приписами п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків у звязку з тим, що з дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За наслідками перевірки відповідачем було складено та вручено спірні податкові повідомлення-рішення 02.10.2009 р., тобто по зменшеним зобовязанням з податку на прибуток підлягають скасуванню штрафні санкції у сумі 2650,58 грн.. (8835,25*10%*3) та з податку на додану вартість у сумі 56305,5 грн.. (112611,0 грн. *50%).

Таким чином суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2009 р. № 0000882301/3 на суму 11485,83 грн., у тому числі за основним платежем на 8835,25 грн. та за штрафними санкціями на 2650,58 грн. та податкового повідомлення-рішення від 02.10.2009 р. № 0000892301/3 на суму 168916,5грн., у тому числі за основним платежем на 112611,0 грн. та за штрафними санкціями на 56305,5 грн.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Академія європейського бізнесу" до державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 02.10.2009 р. № 0000882301/3 в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 11485,83 грн., у тому числі за основним платежем на 8835,25 грн. та за штрафними санкціями на 2650,58 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 02.10.2009р. № 0000892301/3 в частині визначення зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 168916,5грн., у тому числі за основним платежем на 112611,0 грн. та за штрафними санкціями на 56305,50 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 червня 2011 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 8.2.1