Постанова № 16478299, 22.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 червня 2011 р. № 2а- 5125/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А. В.,

суддів Чалого І.С., Шевченко О.В.

при секретарі Фоменко І.Є.

за участю представників сторін:

представника позивача Загребельного Г.С.

представників відповідача Кучеренко О.П., Федоренка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративний позов Харківського державного регіонального науково-технічного центру з питань технічного захисту інформації до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківський державний регіональний науково технічний центр з питань технічного захисту інформації, звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень №0001852305 та № 0001852305 від 28 квітня 2011 року, які прийняті відповідачем на підставі Акту про результати планової виїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010 року від 15.04.2011 року № 1214/2305/36625387.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що висновки відповідача про наявність порушень податкового законодавства є помилковими, що спричиняє необхідність скасування прийнятих рішень субєкта владних повноважень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, поклавшись на обставини викладені в позовній заяві, та прохав суд позов задовольнити.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова та її представники в судовому засіданні проти позову заперечували, вказавши, що під час проведення перевірки на підставі первинних документів позивача встановлені порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», що має наслідком правомірне складення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, дослідивши залучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступне.

Харківський державний регіональний науково технічний центр з питань технічного захисту інформації знаходить на податковому обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова .

Фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова на підставі направлень проведено планову виїзну перевірку позивача та складено Акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.04.2009 по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010 року від 15.04.2011 року № 1214/2305/36625387.

На підставі висновків даного Акту керівником відповідача прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.04.2011 року № 0001862305, за яким визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2229643,0 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 557410,75 грн., на загальну суму 2787053,75 грн. та № 0001852305, за яким визначено податкові зобовязання з податку на прибуток в розмірі 2787052,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 696763,0 грн., на загальну суму 3483815,00 грн.

Зокрема, відповідачем вставлено, що підприємством в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, завищені валові витрати від отримання послуг від наступних підприємств:

- ТОВ «Проф-Рембуд» сума отриманих послуг (інформаційні послуги та розрахунки умов та можливостей експлуатації базових станцій рухомого, стільникового зв'язку стандарту О8М/БСС з використанням програмного забезпечення Маt Саd, Маt LаЬ.) віднесена до складу валових витрат на суму 2135708,33 грн.,

- ТОВ «Схід-Профбуд»- інформаційні послуги та розрахунки умов електромагнітної сумісності стільникових систем зв'язку стандарту (взаємних впливів базових станцій) GSM/DCC з використанням програмного забезпечення Маt Саd, Маt LаЬ.ТОВ віднесені до валових витрат у сумі 1500000 грн.,

- ТОВ «Опт-Промзапчасть»- до валових витрат віднесено інформаційні послуги та розрахунки умов та можливостей експлуатації базових станцій рухомого стільникового зв'язку стандарту GSM/DCC з використанням груп каналів, та допомогою програмного забезпечення Маt Саd, Маt LаЬ. на загальну суму 666667 грн.,

- ТОВ «Тех-Агроремпоставка»- до валових витрат віднесено інформаційні послуги та розрахунки умов забезпечення електромагнітної сумісності та можливостей експлуатації базових станцій рухомого стільникового зв'язку стандарту GSM/DCC з використанням програмного забезпечення Маt Саd, Маt LаЬ.на загальну суму 1816667 грн.,

- ТОВ «ТЕХНО-АСАВИР»- до валових витрат віднесено інформаційні послуги та розрахунки умов забезпечення ЕМС та можливостей експлуатації базових станцій рухомого стільникового зв'язку стандарту GSM/DCC з використанням програмного забезпечення Маt Саd, Маt LаЬ.на загальну суму 5020833,33 грн.,

- ТОВ «Промспец Консалтинг»- до валових витрат віднесено інформаційні послуги та розрахунки умов забезпечення електромагнітної сумісності та можливостей експлуатації базових станцій рухомого стільникового зв'язку стандарту GSM/DCC з використанням програмного забезпечення Маt Саd, Маt LаЬ. на суму 91666,67 грн.

Крім того, по підприємствам ТОВ «ТЕХНО-АСАВИР», ТОВ «Промспец Консалтинг»податкові інспекції по місту реєстрації прописані акти нікчемності.

Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Техно-Асавир»та ТОВ «Промспец Консалтинг»свідчить про відсутність необхідних трудових та матеріальних ресурсів для ведення господарської діяльності.

Підтвердити факт реальності операцій по придбанню робіт, послуг, а також товарів на адресу ТОВ «Техно-Асавир»у постачальників, зазначених у 3.2.2 розділі цього акту перевірки, визначених на підставі розшифровок податкового кредиту та подальшій поставці придбаних робіт, послуг, товарів від ТОВ «Техно-Асавир»на адресу покупців, визначених згідно розшифровок податкових зобов'язань, які перелічені у розділі 3.2.1 цього акту перевірки, не має можливості.

Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій підприємствами, що перевіряється, та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Правочини, укладені та такі, що виконувались, від імені ТОВ «Техно-Асавир»та ТОВ «Промспец Консалтинг»з постачальниками та покупцями, не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

Враховуючи те, що ТОВ «Техно-Асавир»та ТОВ «Промспец Консалтинг»не здійснювало реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, у ТОВ «Техно-Асавир»та ТОВ «Промспец Консалтинг»відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. З, 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В результаті порушень, наведених вище, підприємством ХДРНТЦ ТЗІ в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, до складу податкового кредиту необґрунтовано включило суму ПДВ з придбання послуг у підприємств: від ТОВ «Проф-Рембуд»м.Харків (код ЄДРПОУ 35993844) у загальній сумі ПДВ 427141,7 грн., у підприємства ТОВ «Проф-Рембуд»на загальну суму 427141,66 грн., у ТОВ «Схід-Профбуд»на загальну суму 283333,33 грн., у ТОВ «Опт-Промзапчасть Плюс»на загальну суму 133333,34 грн., ТОВ «Тех-Агроремпоставка»на загальну суму 363333,33 грн., у ТОВ «Техно-Асавир»на загальну суму 1004166,7 грн., у ТОВ «Промспец консалтинг»у грудні 2010 року на суму 18333,33 грн., в наслідок чого занижено суму ПДВ на загальну суму 2229643 грн.

За викладених обставин відповідач вважає, що позивач порушив вимоги п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також вимог пп. 7.4.1, 7.4.4, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що має наслідком прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в цій частині.

Суд вказує, що згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з цими правилами формування податкового кредиту залежить від наступних факторів: документальне підтвердження нарахування (сплати) податку; напрямок використання придбаних товарів (послуг).

При цьому, відповідно до пункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що вказаними вище контрагентами позивача податкові накладні були виписані та відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даними декларацій з податку на додану вартість.

Також матеріалами справи підтверджується, що усі податкові декларації були подані контрагентами у відповідності до вимог діючого законодавства України. ДПІ, в якій перебувають на обліку контрагенти позивача, не було надіслано жодних письмових пропозицій щодо надання нової податкової декларації з виправними показниками, як це передбачено законодавством. Всі податкові накладні, як встановлено судом, були прийняті ДПІ як податкова звітність.

При дослідженні наданих доказів, суд встановив, що в акті перевірки позивач не вказує, які саме порушення допущенні підприємством - позивачем.

З огляду на наведені обставини, суд робить висновок про помилковість доводів відповідача про те, що правочини були укладені без мети реального настання правових наслідків.

Суд також зауважує, що відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена у цілях бухгалтерського обліку, у першу чергу є первинні документи. За змістом п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, але сплачують податок на прибуток за ставкою нижчою, ніж зазначена у ст. 10 цього Закону, або сплачують цей податок у складі єдиного фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, є дата фактичного отримання робіт (послуг) від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати. Тобто мова тут йде про дату збільшенні валових витрат по даті і фактичного отримання платником податків результатів робіт (послуг).

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У даному випадку первинними документами, що підтверджує факт надання послуг контрагентами позивача є двосторонні документи акти виконаних робіт, доказами понесення позивачем витрат є приєднані до справи копії платіжних доручень. Крім того представником позивача до матеріалів справи надано належним чином оформлені звіти контрагентів про виконання робіт, що в свою чергу підтверджує реальність здійснення господарських операцій.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статей 43 та 44 Господарського кодексу України, дозволена будь-яка комерційна діяльність, не заборонена законом і підприємство вільно у своєму виборі видів діяльності й у виборі контрагентів.

Без встановлення у судовому порядку (в порядку кримінального судочинства) обставин щодо виконання підприємством конституційного обов'язку платити податки за результатами господарської діяльності в цілому й конкретній цивільно-правовій угоді, зокрема, не можна затверджувати про наявність у платника податку наміру на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави й суспільства.

З огляду на наведені обставини, суд зазначає, що видані позивачу належним чином оформлені податкові накладні постачальниками та виконавцем робіт (які зареєстровані у Єдиному державному реєстрі і мають належним чином оформлене свідоцтво платника ПДВ), з урахуванням того, що факт здійснення господарських операцій з контрагентами відповідачем ні в ході судових засідань ні в письмових запереченнях спростовано не було, не дають ДПІ підстав для висновків щодо нікчемності вищезазначених угод.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок про безпідставність доводів відповідача порушення позивачем норм діючого податкового законодавства.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості ухвалених відповідачем податкових повідомлень-рішень до суду не надано,

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень.

Отже, твердження відповідача щодо нікчемності зазначених договорів, укладених між позивачем та його контрагентів, ґрунтуються лише на припущеннях, зроблених на підставі аналізу податкової звітності контрагентів, відповідальність за правильність та достовірність складання якої Харківський державний регіональний науково-технічний центр з питань технічного захисту інформації не несе, а тому висновки щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР та п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Так якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит зПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 4, 7, 11, 70-71, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Харківського державного регіонального науково-технічного центру з питань технічного захисту інформації до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0001852305 та №0001852305 від 28 квітня 2011 року винесені державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м.Харкова.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Харківського державного регіонального науково-технічний центру з питань технічного захисту інформації понесені ним судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 24 червня 2011 року.

Головуючий суддя А.В. Зінченко

Судді І.С. Чалий

О.В. Шевченко