Постанова № 16478283, 23.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

23.06.2011 р. справа № 2а- 2588/11/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі :

секретаря судового засідання Алексєєнко О.В.,

представників

позивача - Лазаренко І.В.,

відповідача - Демчан А.В., Дяченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Фірма "Кристалл"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій з проведення перевірки,- В С Т А Н О В И В :

Позивач, Приватне підприємство «Фірма «Кристалл»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив 1) визнати протиправними дії відповідача, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки податкових декларацій ПП «Фірма «Кристалл»(ідентифікаційний код 35244202) за квітень 2010р. та червень 2010р., результати якої оформлені актом від 25.08.2010р. №2137/15-05-14/35244202; 2) скасувати податкове повідомлення рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова від 10.09.2010р. №0000101550/0.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у спірних правовідносинах субєкт владних повноважень не мав законодавчо визначених підстав для призначення та проведення перевірки діяльності платника податків, а складений за наслідками незаконно проведеної перевірки акт містить помилкові висновки податкового органу. Оскільки спірне податкове повідомлення рішення винесено на підставі помилкових висновків, то даний правовий акт індивідуальної дії підлягає скасуванню. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що Закон України «Про державну податкову службу в Україні»не визначав підстав для прийняття податковим органом рішення про проведення документальної невиїзної перевірки діяльності платника податків. На виконання вимог листів ДПА у Харківській області від 03.08.2010р. №13291/7/15-521 та від 09.08.2010р. №13670/7/15-521 податковою інспекцією було прийнято рішення про проведення документальної невиїзної перевірки діяльності ПП «Фірма «Кристалл». Таке рішення ніяким окремим розпорядчим документом не оформлювалось, бо закон, що був чинним на момент прийняття згаданого рішення, не містив такої вимоги. За наслідками проведеної перевірки податковою інспекцією було складено акт від 25.08.2010р. №2137/15-05-14/35244202. Згідно з висновками названого акту ПП «Фірма «Кристалл»допущені порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: до складу податкового кредиту з ПДВ віднесені суми податку за взаємовідносинами з ТОВ «Донтрансторг»(сума ПДВ 104.570,00грн.) та ПП «Аквит 7»(сума ПДВ 144.718,00грн.) по господарським операціям, які фактично не відбулись, що суперечить закону і спричинило заниження ПДВ до оплати в бюджет на 235.073,00грн. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи позивач, Приватне підприємство «Фірма «Кристалл»пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 35244202, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини окремо перед судом не доказуються.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі) своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Проаналізувавши положення ст.ст.11-1 та 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», суд відзначає, що закон не містив вимоги про обовязковість оформлення волевиявлення податкового органу про призначення документальної невиїзної перевірки діяльності платника податків у спосіб прийняття окремого розпорядчого документу у письмовій формі, а також не визначав обставин, за наявності яких податковий орган мав право прийняти рішення про призначення документальної невиїзної перевірки.

Дослідивши зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що податкова декларація ПП «Аквит 7»з ПДВ за червень 2010р. була подана до ДПІ у Ленінському районі міста Харкова лише 27.08.2010р., хоча в силу норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і Закону України «Про ПДВ»мала бути подана до податкового органу не пізніше 20.07.2010р.

При цьому, з наявних у згаданій декларації реквізитів слідує, що даний документ обовязкової податкової звітності взагалі був складений 30.08.2010р.

Таким чином, станом на 25.08.2010р. відповідач мав обґрунтовані підстави для призначення документальної невиїзної перевірки діяльності ПП «Фірма «Кристалл».

Контроль за дотриманням субєктами права законодавства з питань оподаткування станом на дату виникнення спірних правовідносин був покладений на органи державної податкової служби України ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.20 Закону України «Про систему оподаткування», а відтак, проведення спірної перевірки відбувалось в межах повноважень відповідача як податкового органу.

В ході розгляду справи відповідач не спромігся подати до суду докази та навести належні мотиви на підтвердження доводу про порушення прав та охоронюваних законом інтересів ПП як платника податків при проведенні відповідачем спірної перевірки.

Судом при виконанні вимог ст.11 КАС України щодо офіційного зясування всіх обставин по справі таких доказів не виявлено.

З огляду на підтверджену в ході судового розгляду справи законність волевиявлення податкового органу щодо призначення спірної документальної невиїзної перевірки ПП «Фірма «Кристалл»та відсутність в матеріалах справи доказів на підтверження факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів платника податків безпосередньо в процедурі проведення спірної перевірки, котрі підлягали б судовому захисту за правилами ч.1 ст.2 та ч.ч.1, 2 ст.17 КАС України, суд вважає, що в задоволенні вимоги про визнання неправомірними дій по проведенню документальної невиїзної перевірки належить відмовити, адже обґрунтованість та правомірність такої вимоги не підтверджена добутими по справі доказами.

Стосовно вимоги про скасування податкового повідомлення рішення суд зазначає таке.

За матеріалами справи 25.08.2010р. ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Фірма «Кристалл»(ідентифікаційний код 35244202) з питання правильності визначення показників податкових декларацій з ПДВ за квітень 2010р. та червень 2010р.

Результати перевірки оформлені актом від 25.08.2011р. №2137/15-05-14/35244202.

10.09.2010р. з посиланням на даний акт ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000101550/0 про визначення податкового зобовязання з ПДВ в загальному розмірі 326.315,00грн. (основний платіж 235.073,00грн.; штраф 91.242,00грн.).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 25.08.2011р. №2137/15-05-14/35244202 висновок субєкта владних повноважень про порушення ПП «Фірма «Кристалл»п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: формування податкового кредиту з ПДВ в розмірі 235.073,00грн. за взаємовідносинами з контрагентами ТОВ «Донтрансторг»та ПП «Аквит 7»по господарським операціям, які фактично не відбулись.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону України «Про ПДВ», виникає в межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України «Про ПДВ»поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що 01.01.2010р. між позивачем, ПП «Фірма «Кристалл»(в якості покупця) та ТОВ «Донтрансторг»(в якості продавця) було укладено договір поставки №01/01/10-1, предметом якого є поставка товару скла листового. За умовами п.2.1 вказаного договору погодження асортименту, кількості, вартості товару мало відбуватись шляхом надіслання покупцем, тобто ПП «Фірма «Кристалл»заявки на адресу постачальника, тобто ТОВ «Донтрансторг». Окрім того, за умовами п.2.8 вказаного договору постачальник мав надати покупцю, тобто ПП «Фірма «Кристалл»сертифікат якості на товар.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду позивач не подав до матеріалів справи ані згаданих заявок, ані сертифікатів якості на скло листове, котрі б можна було достеменно ідентифікувати стосовно спірного товару.

Окрім того, 01.06.2010р. між позивачем, ПП «Фірма «Кристалл»(в якості покупця) та ПП «Аквит 7»(в якості продавця) було укладено договір №д.01/06-1, предметом якого є поставка товару скла. За умовами п.2.4 вказаного договору постачальник, ПП «Аквит 7»зобовязався надати покупцю, тобто ПП «Фірма «Кристалл»сертифікати якості виробника на товар. Проте, незважаючи на неодноразові вимоги суду позивач таких сертифікатів якості на скло до суду не подав.

Судом встановлено, що за умовами перелічених вище договорів приймання продукції за якістю та кількістю здійснюється у відповідності з Інструкцією П-6 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості»та у відповідності з Інструкцією П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості».

Разом з тим, жодних доказів дотримання умов даного пункту договору позивач до суду не подав.

Суд також відзначає, що опитаний в судовому засіданні в якості свідка гр. ОСОБА_4, котрий на момент виникнення спірних правовідносин обіймав посаду директора ПП «Фірма «Кристалл», пояснив суду, що відрядження до міста Донецьк 01.01.2010р. для підписання договору з ТОВ «Донтрансторг»документально не оформлювалось, повноваження фізичних осіб, які від імені контрагентів ТОВ «Донтрансторг»та ПП «Аквіт 7»підписували договори, ним особисто не перевірялись, яким чином були знайдені згадані субєкти господарювання він не знає, чому не складались документи за Інструкцією П-6 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості»та у відповідності з Інструкцією П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості»йому не відомо.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону, суд відмічає, що подані позивачем до матеріалів справи товарно-транспортні накладні в розумінні ст.70 КАС України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами фізичного переміщення активів від одного субєкта господарювання до іншого, позаяк всупереч приписам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом Правила №363) не містять зазначення прізвищ, імен, по-батькові посадових осіб ТОВ «Донтрансторг»та ПП «Фірма «Кристалл», котрі підписували ці накладні, а також всупереч вимогам Правил №363 взагалі не містять підписів водіїв, котрі здійснювали перевезення вантажу та не утримують ніяких характеристик вантажно-розвантажувальних робіт.

Окремо суд зауважує, що жодних доказів здійснення фізичного переміщення активів від ПП «Аквит 7»до ПП «Фірма «Кристалл»позивачем до матеріалів справи не подано.

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності суд критично ставиться до твердження позивача про реальність господарських операцій між ПП «Фірма «Кристалл»та ТОВ «Донтрансторг»і ПП «Аквит 7», бо позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності фізичного переміщення активів у просторі та часі від перелічених субєктів господарювання до ПП «Фірма «Кристалл», а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

Провівши системний аналіз норм Закону України “Про ПДВ”, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для віднесення на розрахунки з державою по ПДВ документів, складених за господарськими операціями, які фактично не відбулись, так як для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" такої господарської операції, котра спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, ПП «Фірма «Кристалл»та контрагентами ТОВ «Донтрансторг»і ПП «Аквит 7»за договором поставки від 01.01.2010р. №01/01/10-1 та договором від 01.06.2010р. №д.01/06-1 не відбувалось, а тому надані позивачем до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду не встановлено факту порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову в частині вимоги щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства "Фірма "Кристалл" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій з проведення перевірки залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Сліденко А.В.