Постанова № 16478201, 14.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"14" червня 2011 р. № 2а- 3937/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 02.11.2010р.);

представника відповідача - ОСОБА_2.( довіреність № 224/10/10-020 від 11.01.11р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0001282302 від 04.04.2011; скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0001262302 від 04.04.2011 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правильності визначення податку на прибуток за 4 квартал 2009 року та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Донтрансторг»за період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року, за наслідками якої складено Акт № 914/23-506/23470234 від 21.03.2011 року, яким встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, та ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного Кодексу України, оскільки вчинений правочин ТОВ «СІРІУС»з ТОВ «Донтрансторг»не спрямований на реальне настання правових наслідків та у зазначеного контрагента відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні, також у ТОВ «СІРІУС»відсутні будь-які документи, які підтверджують перевезення (доставку) вантажу (товару) від постачальника до покупця чи пункту призначення. На підставі вищезазначеного акту ДПІ у Київському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001282302 від 04.04.2011року про визначення податкового зобовязання ТОВ «СІРІУС»з податку на додану вартість в сумі 24709 грн., з яких основний платіж в сумі 19767 грн., штрафні санкції в сумі 4942 грн. та № 0001262302 від 04.04.2011 року, яким визначено суму податкового зобов»язання з податку на прибуток 30885,00 грн, з яких основний платіж 24708 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 6177, грн... Позивач вважає дані рішення незаконними з огляду на те, що, по-перше, висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ “Донтрансторг” не відповідають вимогам цивільного законодавства та не входять до компетенції податкового органу, по-друге, позивач, як платник податку, не несе відповідальність за неподання, несвоєчасне подання та за показники податкової звітності своїх контрагентів згідно діючого законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені в письмовому запереченні, а саме: в ході перевірки встановлені взаємовідносини ТОВ «Сіріус»з ТОВ «Донтрансторг»на загальну суму 118600 грн., в ході перевірки встановлено, що будь-які документи, що підтверджують перевезення (доставку) вантажу (товару) від постачальника до покупця товару чи пункту призначення, а саме до ТОВ «Сіріус». В обґрунтування відповідач посилається на: ст.. 909 Цивільного Кодексу України, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві транспорту України 20.02.1998 року за № 128/2568. Крім того, відповідно до листа ДПА України в Харківській області від 12.11.2010 року керівником і засновником ТОВ «Донтрансторг»є ОСОБА_4, який свідчить про непричетність його до реєстрації та ведення господарської діяльності вказаного підприємства. Відповідно до пояснень, ОСОБА_4 реєстрацію ТОВ «Донтрансторг»здійснив за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності. Місцезнаходження печаток, статутних і первинних документів йому не відомо. Ніяких документів від імені ТОВ «Донтрансторг»він не підписував. Остання декларація ТОВ «Донтрансторг»з ПДВ надана за червень 2010року прийнята до відома 27.07.2010 року, розрахунок комунального податку за травень 2010 року наданий 10.06.2010 року, декларація з податку на прибуток за 2009 рік подана 05.05.2010 року, декларація з податку на прибуток за перший квартал 2010 року не надавалась. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено: за даними Декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарі (робіт, послуг) за 2009 рік склала 161768795 грн.. До декларацій з податку на прибуток за 2009 рік додаток К1 не надавався. В обґрунтування вищезазначеного відповідач посилається наст. 3 Господарського Кодексу, п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України.

В письмових поясненнях по справі третя особа 1 зазначила, що ТОВ “Донтрансторг”займається торгово-посередницькою діяльністю. У березні та липні 2010 року були укладені усні договори з позивачем, згідно яких були відвантажені товари позивачу і були виписані рахунок-фактура, видаткові та податкові накладні. За отриманий товар позивач розрахувався. Усі документи підписувались директором ТОВ “Донтрансторг”особисто і скріплювались печаткою.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова 21.03.2011 року проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Сіріус»з питання правильності визначення податку на прибуток за 4 квартал 2009 року та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Донтрансторг»за період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року.

Перевіркою встановлено, що в порушення 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 19767 грн., у тому числі за грудень 2009 року 19767 грн., ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових нслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «СІРІУС»з ТОВ «Донтрансторг», п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено податок на прибуток на загальну суму 24708 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року 24708 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2011 року № 0001282302, яким ТОВ «Сіріус»збільшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 24709 грн., з яких за основним платежем +19767,00 грн., за штрафними санкціями 4942 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом, в грудні 2009 року позивач співпрацював з ТОВ “Донтрансторг” на без договірній основі щодо поставки запчастин в асортименті, у звязку з чим ТОВ “Донтрансторг” зобов'язалось постачати і передавати у власність позивача товар (запчастини), а останній зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах усного договору.

Фактичне відвантаження товарів (запчастини) “ТОВ “Донтрансторг" на адресу позивача підтверджується накладною № 85 від 22.12.2009 року на суму 118600,00 грн. ( в тому числі ПДВ 19766,67 грн.), однак, надати як доказ позивач не зміг, оскільки в матеріалах справи міститься протокол виїмки від 11.08.2010 року, згідно якого оперуповноважений УГСБЄП ГУМВС України в Харківській області ст.. лейтенант міліції Лесничий Д.С. по дорученню ст.. слідчого СО ХГУ м-р міліції Булахи А.П. по кримінальній справі № 56100050 в присутності понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснив виїмку наступних документів, а саме: податкової накладної № 19122245 від 22.12.2009 року, рахунку-фактури № 67 від 22.12.2009 року, накладної № 85 від 22.12.2009 року, банківської виписки б/н від 23.12.2009 року.

На суму відвантаженого товару (запчастини) ТОВ “Донтрансторг” виписало ТОВ «Сіріус»податкову накладну № 19122245 від 22.12.2009 на суму 118600,00 грн. ( в тому числі ПДВ 19766,67 грн., сума без ПДВ 98833,33 грн.).

Суми податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включені позивачем до податкових зобов'язань відповідного періоду та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідний період.

Розрахунки між ТОВ “Донтрансторг”та ТОВ «Сіріус»проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування ТОВ «Сіріус»грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ “Донтрансторг” на загальну суму 118600,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписок з банку від 22.12.2009 р. та від 24.12.2009 року . Оплата за товар здійснена згідно рахунку-фактури № 67 від 22.12.2009 року.

Заборгованості за даними бухгалтерського обліку ТОВ “Сіріус” по розрахункам з ТОВ “Донтрансторг” не значиться. Крім того, транспортування продукції здійснювалось силами покупця, що підтверджується копією наказу № 8-відрядження від 22.12.2009 року про відрядження ОСОБА_6, директора ТОВ «Сіріус»на власному автомобілі TOYOTA LAND Cruiser до ТОВ «Донтрансторг»з метою отримати комплекти запчастин відповідно до рахунку-фактури № 67 від 22.12.2009 р.. Загальна вага запчастин складає 133,44 кг. Відповідно до паспортної характеристики TOYOTA LAND Cruiser багажне відділення автомобіля цієї марки дозволяє перевозити вантаж об»ємом більше 400 л., максимальна споряджена маса складає 1 тона, таким чином технічні характеристики автомобіля дозволяють перевезти 133,44 кг.

В матеріалах справи міститься договір від 01.12.2009 року, відповідно до якого ТОВ «Сіріус»(Виконавець) здійснює для Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів (Замовник) наступні види робіт: заміна запчастин Ротора №1, заміна запчастин Ротора №2, заміна запчастин Ротора №3, заміна запчастин Ротора № 6, загально профілактичні ремонтно - відновлюючі роботи, заміна деталей завантаженого обладнання, що підтверджує подальший рух товарів та підтверджується актом виконаних робіт № О0000016 від 30.12.2009 року.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009 р. для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочин, який було вчинено між позивачем та ТОВ «Донстройторг»є правомірним, реальним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не заборонена законом, а також вони не визнані судом недійсними.

Суд не вважає даний договір фіктивним, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені правочином, реально настали для обох сторін.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Видана ТОВ “Донтрансторг” за грудень 2009 року на адресу позивача податкова накладна повністю відповідає вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Судом встановлено, що ТОВ “Донтрансторг”" у грудні 2009 року, коли ним була виписана податкова накладна, відповідно до свідоцтва від 27.01.2009 року № 100162453 було зареєстроване платником податку на додану вартість та перебувало в ЄДРПОУ за кодом 26488128.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних ТОВ “Донтрнасторг” було юридичною особою, було зареєстровано як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

З аналізу Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зазначає, що законодавець не ставив у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання щодо від'ємного значення суми поширювалося тільки на окремо взятого платника податків, і цей факт не ставився у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Вищевикладене також підтверджується позицією ВАСУ, викладеною у довідці від 20.10.06р. "Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету".

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Статтею 71 КАС України встановлений обовязок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У звязку з наведеними нормами Кодексу, враховуючи надання третьою особою протилежних свідчень щодо відносин з позивачем та складання відповідних документів, ніж ті, на які спирається податковий орган, як на обґрунтування висновків акту, а також враховуючи невідомість джерела отримання пояснень директора ТОВ “Донтрансторг”, викладених в службовій записці, і зразків підписів, та їх спростування останнім, суд не приймає їх до уваги та вирішує справу з урахуванням існуючих в матеріалах справи доказами в розумінні КАС України.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів видно, що ТОВ “Донтрансторг”та ПП “Ніка Трейд”свої обов'язки за бездоговірними зобов'язаннями виконали повністю.

Зокрема, органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні та визначати підстави невключення будь-яких сум до податкового кредиту.

З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про посилання на нікчемність угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладений з ПП “Сіріус” договір схвалений з боку ТОВ “Донтрансторг” шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнавався, а спірна податкова накладна, надана позивачем до органу державної податкової служби виписані ТОВ “Донтрансторг” по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та ТОВ “Донтрансторг”; в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2391,25 грн., в т. ч. 1913,00 грн. за основним платежем та 478,25 грн. штрафних санкцій, а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0001282302 від 04.04.2011та № 0001262302 від 04.04.2011

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 20 червня 2011 року

Суддя О.М. Шляхова