Постанова № 16478176, 16.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 червня 2011 р. № 2-а- 4042/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання Рябінова В.І.,

за участі:

представника позивача Шашкін Ю.М.,

представників відповідача Пасюков І.Г., Ковшиков В.В., Лутай О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватної фірми "Алекс-3"

доХарківської обласної митниці

проскасування рішення про визначення митної вартості товарів , -

В С Т А Н О В И В:

Приватна фірма "Алекс-3" (далі - ПФ "Алекс-3") звернулась до суду з адміністративним позовом до Харківської обласної митниці, з урахуванням уточнених позовних вимог, про скасування рішення Харківської обласної митниці №807000006/2011/300105/2 від 02.03.2011 року про визначення митної вартості ввезених Приватною фірмою "Алекс-3" товарів «Тканина епонж 240Т трикотажного переплетення з 100% поліестеру»та «Тканина епонж 300Т з 100% поліестеру з полівінілхлоридним покриттям», як такого, що прийняте з порушенням чинного законодавства і безпідставним незастосуванням основного методу визначення митної вартості та зобовязання Харківську обласну митницю оформити вантаж у митному відношенні згідно положень ст.267 Митного кодексу України (далі - МК України) використовуючи метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод №1).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ПФ "Алекс-3" до Харківської обласної митниці була подана для митного оформлення вантажна митна декларація (ВМД) №807070005/2011/322547 на товари, що надійшли на адресу ПФ "Алекс-3" від фірми «Осеаn investments trading limited»(Китай) за контрактом №О.І.Т.L-1007-03 від 28.07.2010 року. В ході проведення митного контролю та митного оформлення відділом контролю митної вартості та класифікації товарів (ВКМВ та КТ) Харківської обласної митниці за цією ВМД було 02 березня 2011 року прийняте рішення про визначення митної вартості №80707000006/2011/300105/2, згідно з яким митна вартість зазначених товарів була суттєво збільшена від контрактної вартості товарів і встановлена: для товару №1 - 30702 доларів США (при розрахованій декларантом вартості 15499,83 доларів США), для товару №2 161741, 70 доларів США (при розрахованій декларантом вартості 69530,34 доларів США). Позивач вважає, що вищезазначене рішення про визначення митної вартості Харківської обласної митниці прийняте з порушенням встановленого ч.5 ст.266 МК України порядку застосування методів визначення митної вартості, безпідставно був використаний резервний метод, встановлений ст.273 МК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представники Харківської обласної митниці у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з огляду на те, що при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних товарів), митне оформлення яких вже здійснено, у фахівців Харківської обласної митниці виникли сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару. У звязку з цим відповідачем було проведено консультації з декларантом. Відповідач вказує, що ним було запропоновано декларанту з метою підтвердження заявленої митної вартості надати митниці додаткові документи прайс - листи виробника, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями. Відповідач стверджує, що позивач письмово відмовився надати перераховані вище документи. Відповідачем було прийнято рішення про здійснення коригування митної вартості товару за резервним методом у звязку з неможливістю застосування інших методів визначення митної вартості, передбачених МК України. Представники відповідача просили відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №071981 та Довідки АА №129441 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ПФ "Алекс-3", ідентифікаційний код юридичної особи 23467315, місцезнаходження 61020, м. Харків, вул. Китаєнка, б.4, кв.8, зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 28.07.1995 року. Видами діяльності підприємства є: виробництво верхнього одягу; готових текстильних виробів, крім одягу; нетканих текстильних матеріалів та виробів з них; продукції не внесеної до інших групувань, інші види оптової торгівлі.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПФ "Алекс-3" та фірмою «Осеаn investments trading limited»(Китай) 28.07.2010 було укладено контракт №О.І.Т.L-1007-03 на поставку тканини в асортименті, передбаченому контрактом та додатками до нього. На підставі укладеного контракту постачальником було поставлено товар на адресу покупця (ПФ "Алекс-3"). Для митного оформлення товару до Харківської обласної митниці позивачем 01.03.2011 року було подано вантажну митну декларацію (ВМД) №807070005/2011/322547 на:

1) Товар №1 - «Трикотажна, поперечновязана тканина епонж 240Т дубльована тканиною полотняного переплетення без просочення та покриття для пошиву одягу, що складається із 100% поліестеру, дизайн блек», у кількості 224 рулонів, загальною вагою 4200 кг контрактною вартістю 122986,50 грн., що складає 15499,83 доларів США (за курсом гривні до долару США - 7,9347) на умовах поставки «СІР-Одеса»(Інкотермс-2000).

2) Товар №2 - «Тканина епонж 300Т полотняного переплетення, покриту з однієї сторони шаром із полівінілхлоридним покриттям, складається із поліестеру на 100%», у кількості 1227 рулонів, загальною вагою 20150 кг, контрактною вартістю 551702,39 грн., що складає 69530,34 доларів США (за курсом за курсом гривні до долару США - 7,9347) на умовах поставки «СІР-Одеса»(Інкотермс-2000).

Як вбачається з графи 44 ВМД, при декларуванні товару для підтвердження заявленої митної вартості були надані документи на підтвердження відомостей щодо вартості товарів: зовнішньоекономічний контракт №О.І.Т.L-1007-03 від 28.07.2010 року; рахунок-фактура (інвойс) №20100ITL013 від 08.09.2010 року; висновок за результатами дослідження експертного центру підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №15-1561 від 01.11.2010 року; CMR (міжнародна товаротранспортна накладна) №38585 від 27.10.2010 року; коносамент (Bill of Lading) SMSHAS07450 від 14.09.2010 року; облікова картка субєкта зовнішньоекономічної діяльності №80700/3/10/00327 від 08.07.2010 року; екологічна декларація №61144 від 22.10.2010 року; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами №31 від 19.01.2011 року; рішення органу сертифікації №33/6781 від 28.10.2010 року; сертифікат походження товару №10С3306А1119/00035 від 14.09.2010 року; відомості про дотримання вимог законодавства щодо здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару; експертні висновки: №305 від 29.10.2010 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВСУ на Південній залізниці та Експертний висновок товарознавчого дослідження №9527 від 29.10.2010 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса.

В судовому засіданні були досліджені вантажна митна декларація №807070005/2011/322547 та вищезазначені первинні документи, що стосуються визначення митної вартості товару.

Судом встановлено, що 02.03.2011 року Харківською обласною митницею винесено Рішення №807000006/2011/300105/2 про визначення митної вартості. Відповідно до зазначеного рішення, позивачу визначено митну вартість товару, що ввозився, саме: ціну визначено по Товару №1 з 15499,83 дол. США до 30702,00 дол. США та по Товару №2 з 69530,34 дол. США до 161741,70 дол. США. На підставі рішення складено картку відмови в прийнятті митної декларації №807070005/1/00123, причиною відмови в якій зазначено «необхідність внесення змін до гр. 12, 45, 46 ВМД відповідно до рішення про визначення митної вартості. Згідно Рішення №807000006/2011/300105/2 про визначення митної вартості підставою його винесення стало те, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально та не надана інформація, необхідна для застосування інших методів визначення митної вартості.

Згідно ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини. У відповідності з ст.ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Відповідно до ст.70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу. Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.81 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 86 МК України встановлено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Згідно із ч.4 ст.260 МК України, методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом. Частиною 1 статті 265 МК України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положенням цього Кодексу.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Статтею 267 МК України визначено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Відповідно до ч.2 ст.26 МК України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Судом встановлено, що під час митного оформлення спірного ВМД з боку митного органу стосовно позивача не було зауважень щодо недодержання ним вимог п.п.7, 8 постанови Кабінету України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" від 20.12.2006 року №1766 (далі Порядок №1766), яким затверджений перелік документів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів. Проте, Харківська обласна митниця заперечує надання декларантом позивача в повному обсязі додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, які він витребував на підставі п.11 Порядку № 1766 шляхом складання додатку до ВМД.

На копіях ВМД, які знаходяться в матеріалах справи, відсутні записи посадових осіб митного органу у графі "Для відміток митниці" про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, як того вимагає ч.2 п.11 Порядку №1766.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку про неправомірність вимог Харківської обласної митниці про надання додаткових документів згідно п.11 Порядку №1766, оскільки ч.3 того самого пункту встановлює правило, за яким посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Крім цього суд зазначає, що відповідно до п.11 Порядку № 1766 на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Із змісту вказаної норми вбачається, що відсутнє зобовязання позивача надавати документи відповідно до п.11 Порядку № 1766. При цьому, саме формулювання вказаної норми - “можуть подаватися”, вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом із тим, витребувавши документи, передбачені п.11 Порядку № 1766, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Виходячи з аналізу наведених норм законодавства, суд прийшов до висновку, що подання відповідачем додаткових документів, в тому числі прайс - листів виробника, відповідно до п.11 Порядку № 1766 для підтвердження митної вартості не є обовязковим.

З пояснень, наданих представником Харківської обласної митниці, вбачається, що підставою відмови визначенням митної вартості товарів за вартістю операції стало те, що при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних товарів), митне оформлення яких вже здійснено, у фахівців Харківської обласної митниці виникли сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Також відповідач зазначає, що під час митного контролю за ВМД автоматично спрацював профіль ризику за кодом 123 «Перевірка правильності визначення митної вартості товарів з прийняттям рішення про визначення митної вартості товару начальником підрозділу контролю митної вартості або особою, яка його заміщує.

У звязку з викладеним, як вбачається з матеріалів справи, Харківською обласною митницею по вказаній ВМД було здійснено процедуру консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України.

Відповідач вказує, що ним було запропоновано декларанту з метою підтвердження заявленої митної вартості надати митниці додаткові документи: прайс - листи виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. Відповідач стверджує, що позивач письмово відмовився надати перераховані вище документи, проте судом встановлено, що відповідачем, під час надання ВМД №807070005/2011/322547 від 01.03.2011 року, були надані експертні висновки: №305 від 29.10.2010 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВСУ на Південній залізниці та Експертний висновок товарознавчого дослідження №9527 від 29.10.2010 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса, що не заперечувалось представниками відповідача.

Суд звертає увагу на те, що під час судового розгляду справи, представниками відповідача не надано обґрунтованої відповіді на питання: які саме висновки про якісні та вартісні характеристики товарів були необхідні та якими саме спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, повинні були провести дослідження товару, при наявності висновків Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВСУ на Південній залізниці та Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса під час митного оформлення товару.

Щодо експертного висновку експерта ОСОБА_6 науко-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління МВС України на Південній залізниці, який провів товарознавче дослідження від 29.10.2010 року №305 суд зазначає наступне. Як вбачається з наданих до суду документів, експерт має кваліфікацію судового експерта з проведення товарознавчої експертизи (свідоцтво №7348, виданого ЕКК МВД України 18.11.2005 року. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 року №988 (із змінами та доповненнями) утворена експертна служба МВС (далі - експертна служба) є системою експертних підрозділів, утворених для участі у запобіганні, виявленні, розкритті і розслідуванні злочинів та інших правопорушень шляхом застосування експертно-криміналістичних засобів під час проведення дізнання, попереднього слідства, оперативно-розшукових заходів, і підпорядкована Міністру внутрішніх справ. Експертна служба включає такі підрозділи: Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС, науково-дослідні експертно-криміналістичні центри при головних управліннях МВС в Криму, м. Києві та Київській області, управліннях МВС в областях, м. Севастополі і на транспорті. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 року №795 (із змінами та доповненнями) затверджено перелік платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами МВС. Відповідно до п.103 Переліку цієї постанови експертна служба має право на проведення досліджень товарознавчих та бухгалтерських. Таким чином, експерт ОСОБА_6 Науко-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління МВС України на Південній залізниці при проведенні дослідження діяв у межах та у спосіб передбаченим законодавством України.

Окрім цього, на запит суду Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВСУ на Південній залізниці було надано вичерпну інформацію, що експертне товарознавче дослідження від 29.10.2010 року №305 було проведене та видане з дотриманням чинного законодавства України.

Таким чином, твердження представника відповідача про неможливість врахування вказаного експертного висновку для визначення митної вартості товару спростовується матеріалами справи, а вимоги до позивача про надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, є необґрунтованими.

Відповідно до вимог Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року №339 здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до ст.41 МК України, шляхом проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю.

Відповідно до ст.259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу».

Також суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.266 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Харківською обласною митницею, в судовому процесі, не доведено неможливість використання перших пяти методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

У зв'язку з цим не можна вважати обґрунтованими рішення відповідача про визначення митної вартості товарів не за ціною договору, оскільки позивач надав ряд доказів, які свідчать про те, що реальна вартість товару була аналогічна договірній, а не заниженою.

Отже, Харківською обласною митницею було порушено положення ч.3 ст.266 МК України, відповідно до якої, у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

Також, з пояснень представників відповідача та наявних матеріалів справи встановлено, що товар було розміщено в режим митного ліцензійного складу на підставі декларації №807070005/2010/328993. У судовому засіданні представник позивача заявив, що товар, митне оформлення якого є предметом судового розгляду, перебуває на зберіганні в режимі митного складу (ІМ-74), у звязку з відсутністю можливості здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту та що на зберігання вантажу на складі позивач несе матеріальні витрати.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування покладається на субєкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач не надав до суду жодного доказу того, що виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митного оформлення товару та не навів обґрунтованих підстав у своєму рішенні №807000006/2011/300105/2 від 02.03.2011 року щодо неможливості застосувати 1 метод визначення митної вартості товару та обґрунтування того, чому неможливо застосувати інші методи визначення митної вартості товарів.

За наведених обставин та правових норм, суд вважає дії Харківської обласної митниці неправомірним через недотримання вимог діючого законодавства щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Харківською обласною митницею необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні товарів та безпідставно не застосовано основний метод визначення митної вартості.

Таким чином, позовні вимоги про скасування рішення Харківської обласної митниці №807000006/2011/300105/2 від 02.03.2011 року про визначення митної вартості ввезених Приватною фірмою "Алекс-3" товарів «Тканина епонж 240Т трикотажного переплетення з 100% поліестеру»та «Тканина епонж 300Т з 100% поліестеру з полівінілхлоридним покриттям», як такого, що прийняте з порушенням чинного законодавства і безпідставним незастосуванням основного методу визначення митної вартості та зобовязання Харківську обласну митницю оформити вантаж у митному відношенні згідно положень ст.267 Митного кодексу України використовуючи метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод №1) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватної фірми "Алекс-3" до Харківської обласної митниці про скасування рішення Харківської обласної митниці №807000006/2011/300105/2 від 02.03.2011 року про визначення митної вартості ввезених Приватною фірмою "Алекс-3" товарів «Тканина епонж 240Т трикотажного переплетення з 100% поліестеру»та «Тканина епонж 300Т з 100% поліестеру з полівінілхлоридним покриттям», як такого, що прийняте з порушенням чинного законодавства і безпідставним незастосуванням основного методу визначення митної вартості та зобовязання Харківську обласну митницю оформити вантаж у митному відношенні згідно положень ст.267 Митного кодексу України використовуючи метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод №1) задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Харківської обласної митниці №807000006/2011/300105/2 від 02.03.2011 року про визначення митної вартості ввезених Приватною фірмою "Алекс-3" товарів «Тканина епонж 240Т трикотажного переплетення з 100% поліестеру»та «Тканина епонж 300Т з 100% поліестеру з полівінілхлоридним покриттям», як такого, що прийняте з порушенням чинного законодавства і безпідставним незастосуванням основного методу визначення митної вартості.

Зобовязати Харківську обласну митницю оформити вантаж Приватної фірми "Алекс-3" товарів «Тканина епонж 240Т трикотажного переплетення з 100% поліестеру»та «Тканина епонж 300Т з 100% поліестеру з полівінілхлоридним покриттям»у митному відношенні згідно положень ст.267 Митного кодексу України використовуючи метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод №1).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної фірми "Алекс-3" понесені позивачем судові витрати в сумі 3,40 грн (три гривні) 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21.06.2011 року.

Суддя Біленський О.О.