Постанова № 16478093, 15.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 червня 2011 р. № 2-а- 4484/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінант Індастріал" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, за участю прокуратури Київського району міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення рішення від 20.04.11 р. за №0001712302 та податкове повідомлення рішення від 20.04.11 р. за №0001702302. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ДПІ у Київському районі м. Харкова не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні планової виїзної документальної перевірки та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються обєктивними даними справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час проведення перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», за що у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу були визначені відповідні податкові зобовязання.

Суд, беручи до уваги доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.03.10 по 31.12.10, валютного та іншого законодавства за період з 09.03.10 по 31.12.10.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки за №1174/23-506 від 04.04.11.

В акті перевірки ТОВ «Домінант Індастріал» ДПІ у Київському районі м. Харкова зазначає, що перевіркою встановлено наступні порушення:

1. п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2777 928 грн.

2. п.п 7.4.1, п.п. 7.4.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 2191 742 грн.

В мотивувальній частині акту перевірки ТОВ «Домінант Індастріал» зазначається, що позивач мав взаємовідносини з:

1. ТОВ “Промспец консалтинг”, а саме було укладено договір про надання юридичних послуг від 12.11.10 за 117/11/10.

ДПІ зазначає, що перевіркою не можливо обґрунтувати отримані юридичні послуги в таких розмірах, крім того відповідно до отриманої інформації від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова зазначається, що ТОВ «Проомспец консалтинг» не має трудових ресурсів для виконання таких робіт та вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою та всі укладені правочині між позивачем та ТОВ «Промспец консалтинг» вважаються нікчемними.

2. ТОВ «ФРОМЕКС», а саме було укладено договір про надання юридичних послуг №14/07 від 01.07.10.

ДПІ зазначає, що перевіркою не можливо обґрунтувати отримані юридичні послуги в таких розмірах, відповідно до яких сформовані валові витрати. У звязку з чим ДПІ вважає, що позивачем було завищено склад валових витрат.

3. ТОВ «Тех-агроремпоставка», а саме було укладено договір про надання юридичних послуг за №15/09 від 01.09.10.

ДПІ зазначає, що перевіркою не можливо обґрунтувати отримані юридичні послуги в таких розмірах, відповідно до яких сформовані валові витрати. У звязку з чим ДПІ вважає, що позивачем було завищено склад валових витрат.

4. ФОП ОСОБА_1, а саме було укладено договір про надання юридичних послуг за №369 від 20.09.10 на загальну суму 153000 грн.

ДПІ в акті перевірки зазначає, що перевіркою не можливо обґрунтувати отримані юридичні послуги в таких розмірах, відповідно до яких сформовані валові витрати. У звязку з чим ДПІ у Київському районі м. Харкова вважає, що позивачем було завищено склад валових витрат.

5. ТОВ «ВЕЛ ТРАСТ», а саме було укладено договір про надання юридичних послуг за 73 від 31.05.10.

ДПІ зазначає, що перевіркою не можливо обґрунтувати отримані юридичні послуги в таких розмірах, відповідно до яких сформовані валові витрати. У звязку з чим ДПІ вважає, що позивачем було завищено склад валових витрат.

Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки були винесені ДПІ у Київському районі м. Харкова податкові повідомлення рішення від 20.04.11 за №0001712302 на загальну суму 2739 678 та податкове повідомлення - рішення за №0001702302 від 20.04.11 на загальну суму 3472410 грн.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності складання акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Так, судом встановлено, що 12.11.10 між ТОВ «Домінант Індастріал» та ТОВ “Промспец консалтинг” був укладений договір про надання юридичних послуг за 117/11/10 на загальну суму 910 500 грн.

На виконання умов договору були виписані податкові накладні від 07.12.10 за №2350 та податкова накладна від 23.12.10 за №2799 на загальну суму 910 500 грн.

07.12.10 та 23.12.10 були складені акти виконаних робіт, які підтверджуються звітами про виконані юридичні послуги.

До матеріалів справи позивачем були надані технічні завдання та звіти про виконані роботи. Докази сплати по Договору підтверджуються наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Посилання відповідача на акт перевірки складений ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 10.03.2011 за №349/23-03-05/37091549 про результати документальної планової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Промспец консалтинг» (код за ЄДРПОУ 37091549) з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року не може бути взятий судом до уваги оскільки, нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки субєкта господарювання на акти перевірок інших субєктів господарювання.

Також, 01.07.10 між ТОВ «Домінант Індастріал» та ТОВ «ФРОМЕКС» було укладено договір про надання юридичних послуг за №14/07 на загальну суму 6423000, 00 грн.

На виконання умов Договору були виписані податкові накладні, а саме: податкова накладна від 14.07.10 за №1407002, податкова накладна від 29.07.10 за №2907002, податкова накладна від 09.08.10 за №908003, податкова накладна від 16.08.10 за №1608004 та податкова накладна від 10.09.10 за №310 8010 на загальну суму 6423000, 00 грн.

14.07.10, 29.07.10, 09.08.10, 16.08.10 та 10.09.10 були складені акти виконаних робіт, які підтверджуються звітами про виконані юридичні послуги до актів виконаних робіт.

До матеріалів справи позивачем були надані технічні завдання та звіти про виконані роботи. Докази сплати по Договору підтверджуються наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

01.09.10 р. між ТОВ «Домінант Індастріал» та ТОВ «Тех-агроремпоставка» було укладено договір про надання юридичних послуг за №15/09 на загальну суму 5676000,00 грн.

На виконання умов Договору були виписані податкові накладні, а саме: податкова накладна від 30.09.10 за №5210, податкова накладна від 01.10.10 за №4847, податкова накладна від 07.10.10 за №5480, податкова накладна від 12.10.10 за №5582, податкова накладна від 18.10.10 за №5707, податкова накладна від -01.11.10 за №5823, податкова накладна від 01.11.10 за №5937, податкова накладна від 09.11.10 за №6204 та податкова накладна від 01.12.10 за №6478 на загальну суму 5676000,00 грн.

30.09.10, 07.10.10, 12.10.10, 18.10.10, 22.10.10, 09.11.10 та 26.11.10 були складені акти виконаних робіт, які підтверджуються звітами про виконані юридичні послуги до актів виконаних робіт.

До матеріалів справи позивачем були надані технічні завдання та звіти про виконані роботи. Докази сплати по Договору підтверджуються наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

20.09.10 р. між ТОВ «Домінант Індастріал» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання юридичних послуг за №369 на загальну суму 153000 грн.

Виконання умов договору підтверджується актом виконаних робот від 21.09.10 та звітом про виконану роботу.

31.05.10 р. між ТОВ «Домінант Індастріал» та ТОВ «ВЕЛ ТРАСТ» було укладено договір про надання юридичних послуг за №73 на загальну суму 140952 грн.

На виконання умов Договору були виписані податкові накладні, а саме: податкова накладна від 31.05.10 за №85 та податкова накладна від 30.06.10 за №89 на загальну суму 140952, 00 грн.

31.05.10 та 30.06.10 були складені акти виконаних робіт, які підтверджуються звітами про виконані юридичні послуги до актів виконаних робіт.

До матеріалів справи позивачем були надані технічні завдання та звіти про виконані роботи. Докази сплати по Договору підтверджуються наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Суд зазначає, що посилання ДПІ в акті перевірки про неможливість обґрунтувати позивачем отриманих юридичних послуг в таких розмірах, відповідно до яких сформовані валові витрати не може бути прийнято судом до уваги, оскільки вказані договори про надання послуг з юридичного обслуговування виконані сторонами у повному обсязі без претензій та зауважень, до матеріалів справи надані в повному обсязі документи підтверджуючі виконання умов договору сторонами, звіти про виконані юридичні послуги та подальше їх використання у власній господарській діяльності.

Також до матеріалів справи надані докази в підтвердження використання наданих юридичних послуг у власній господарській діяльності, а саме зазначені послуги були використані шляхом укладання відповідних договорів з контрагентами на поставку газу та нафтопродуктів між ТОВ «Домінант Індастріал» - з однієї сторони та АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика» і ПП «СМС» - з іншої сторони. До матеріалів справи надані докази підтверджуючи виконання вказаних договорів, а саме податкові накладні, акти прийому передачі, рахунки фактури, платіжні доручення.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно електронного реєстру платників ПДВ, який ведеться ДПА України ТОВ «ФРОМЕКС», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», та ТОВ «Промспец-консалтинг», ТОВ «ВЕЛ ТРАСТ» на момент складання податкових накладних під час здійснення господарський операцій були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.

Таким чином, виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім як у власній господарській діяльності та і в подальшому.

При цьому твердження відповідача стосовно того, що наявність у ТОВ «Домінант Індастріал» вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Що стосується завищення валових витрат в силу визнання нікчемними відповідачем укладених правочинів суд зазначає наступне, що у відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначається, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Також, слід зазначити, що податковою не ставиться під сумнів виконання сторонами зобовязань по договорам.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змістового аналізу наведеної норми, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність обєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Зрозуміло, що одержання прибутку є метою діяльності підприємства, однак досягнення цієї мети може зайняти певний час.

Відповідно до п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п.п.5.3.1), а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Згідно з приписами п.5.11 ст.5 зазначеного вище закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 26.05.2006 за № 610/12484, собівартість кваліфікаційного активу це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу. Якщо облікова політика підприємства не передбачає капіталізацію фінансових витрат, повязаних зі створенням кваліфікаційного активу, то фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані.

Суд зазначає, що позивачем дотримано приписів чинного законодавства. В акті перевірки не спростовано фактів виконання умов договорів, а необхідність здійснення тих чи інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю, визначає сам платник податку, оскільки субєкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить діючому законодавству.

На підставі викладеного, суд зазначає, що твердження відповідача стосовно завищення позивачем валових витрат є неправомірними.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті від 04.04.2011р. №1174/23-506 судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Так, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», суд дійшов висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Відповідно до ч.2 ст.19 Консттуції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобовязань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України.

Проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2010 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п. 5.2 Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд дійшов висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9).

Так, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки від 04.04.2011р. №1174/23-506, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Оглянувши витребувані у позивача копії договорів і первинних документів, суд зазначає, що судження субєкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача обєктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість не підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 159, 160 КАСУ, ст. 19 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінант Індастріал" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, за участю прокуратури Київського району міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 20.04.2011 року № 0001712302.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 20.04.2011 року № 0001702302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінант Індастріал" судові витрати в розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 17.06.2011 року.

СуддяМ.Д. Кухар