Постанова № 16477498, 03.06.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1241/2011

03 червня 2011 року 15год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучаліна К.В.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Дочірнього підприємства "Ліфтсервіс" Малого приватного підприємства "Леда"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство «Ліфтсервіс»Малого приватного підприємства «Леда»звернулося до суду з позовом доДержавної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003262342/0 від 30 вересня 2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підприємством правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ПОГ «Інвабуд», ПП «Західлісбуд»та ПП «Агроімпекс-Ресурс». Зазначив, що на виконання умов договорів, укладених між позивачем та ПОГ «Інвабуд», ПП «Західлісбуд»та ПП «Агроімпекс-Ресурс», даними контрагентами для позивача було поставлено товарно-матеріальні цінності, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, як і сума сплаченого в ціні таких товарно-матеріальних цінностей ПДВ підтверджена податковими накладними, виписаними даними суб'єктами господарювання. На момент оформлення податкових накладних дані суб'єкти господарювання були зареєстрованими платниками ПДВ. Однак, Державною податковою інспекцією у м. Рівне за результатами невиїзної документальної перевірки було зроблено висновки про нікчемність правочинів, укладених позивачем з зазначеними контрагентами, про безтоварність та фіктивність відповідних господарських операцій. Вважає, що посилання відповідача в акті перевірки на вирок Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010р. по справі №1-386/10 некоректне, оскільки даним вироком не визнано недійсними правочини, укладені між позивачем та ПОГ «Інвабуд», ПП «Західлісбуд»та ПП «Агроімпекс-Ресурс»і не встановлено фіктивності податкових накладних, виписаних ПОГ «Інвабуд», ПП «Західлісбуд»та ПП «Агроімпекс-Ресурс». У звязку з чим представник позивача вважає висновки акта перевірки про порушення Дочірнім підприємством «Ліфтсервіс»Малого приватного підприємства «Леда»положень п.п. 7.4.1., пп. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, а податкове повідомлення - рішення №0003262342/0 від 30 вересня 2010 року - неправомірним і таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що під час невиїзної документальної перевірки податкових декларацій Дочірнього підприємства «Ліфтсервіс»Малого приватного підприємства «Леда»з податку на додану вартість за червень, липень, вересень, жовтень, грудень 2008 року, податковим органом встановлено, що в червні, вересні та грудні 2008 року позивач мав взаєморозрахунки відповідно з ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд». Представник відповідача зазначив, що 25-26 травня 2010 року Рівненським міським судом по кримінальній справі №1-386/10 було постановлено вирок, яким встановлено, що у ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд»була відсутня реальна можливість систематичного придбання та продажу товарів у звязку з відсутністю необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності найманих працівників, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчать про відсутність у ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд»можливостей на виконання господарських зобовязань. У звязку з чим податковим органом було зроблено висновок, що операції з поставки товарів від ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд»для позивача не здійснювалися. Таким чином, в порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд»по податкових деклараціях з податку на додану вартість. У звязку з наведеним просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судприйшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство «Ліфтсервіс»Малого приватного підприємства «Леда»(далі ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда») зареєстроване юридичною особою та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.8). ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №24940815 від 11.01.2006 р. (а.с.47).

Як вбачається з декларації по податку на додану вартість за червень 2008 року, а саме: розділу ІІ "Податковий кредит" розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»було віднесено до податкового кредиту ПДВ в розмірі 199,13 грн., який був сплачений в ціні за поставлені ПОГ «Інвабуд»товарно-матеріальні цінності (а.с.141-143).

З декларації по податку на додану вартість за липень 2008 року, а саме: з додатку №5 розділу ІІ "Податковий кредит" розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»було віднесено до податкового кредиту ПДВ в розмірі 1394,45 грн., який був сплачений в ціні за поставлені ПОГ «Інвабуд»товарно-матеріальні цінності (а.с.144-146).

З декларації по податку на додану вартість за вересень 2008 року, а саме: з додатку №5 розділу ІІ "Податковий кредит" розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається, що позивачем було віднесено до податкового кредиту ПДВ в розмірі 1994,50 грн., який був сплачений в ціні за поставлені ПП «Агроімпекс-Ресурс»товарно-матеріальні цінності (а.с.147-150).

З декларації по податку на додану вартість за жовтень 2008 року, а саме: з додатку №5 розділу ІІ "Податковий кредит" розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається, що позивачем було віднесено до податкового кредиту ПДВ в розмірі 873,11 грн., який був сплачений в ціні за поставлені ПП «Агроімпекс-Ресурс»товарно-матеріальні цінності (а.с.204-206).

З декларації по податку на додану вартість за грудень 2008 року, а саме: з додатку №5 розділу ІІ "Податковий кредит" розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається, що позивачем було віднесено до податкового кредиту ПДВ в розмірі 1530,67 грн., який був сплачений в ціні за поставлені ПП «Західлісбуд»товарно-матеріальні цінності (а.с.151-153).

16 вересня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне) було проведено невиїзну документальну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»за червень, липень, вересень, жовтень, грудень 2008 року, за результатами якої складено акт №1399/23-100/30397948 від 17.09.2010 р. (а.с. 22-23).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003262342/0 від 30 вересня 2010 року, яким ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 10050,42 грн., з яких 6700,28 грн. - основний платіж і 3350,14 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.7).

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач 04 січня 2011 року позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА України про скасування податкового повідомлення-рішення №0003262342/0 від 30 вересня 2010 року. За результатами розгляду повторної скарги ДПА України рішенням №4372/6/25-0115 від 03.03.2011 року дане податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу директора ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»- без задоволення (а.с.9-11).

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено висновки про порушення ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»вимог п.п.7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд».

Крім того, на обґрунтування підстав правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення, представником відповідача було долучено до матеріалів справи акти позапланових перевірок ПП «Агроімпекс-Ресурс»за №1723/23-400/35899158 від 18.12.2008 року (а.с.24-31) та ПОГ "Інвабуд" №1724/23-100/33723876 від 18.12.2008 року (а.с.32-40).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Державної податкової інспекції в м. Рівне №0003262342/0 від 30 вересня 2010 року, яким ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 10050,42 грн., з яких 6700,28 грн. - основний платіж і 3350,14 грн. - штрафні (фінансові) санкції, суд виходить з наступного.

Що стосується даного податкового повідомлення-рішення, в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 8987,82 грн., з яких 5991,85 грн. - основний платіж і 2995,97 грн. - штрафні (фінансові) санкції, то таке базується на висновках податкового органу про завищення ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»податкового кредиту на суми ПДВ, які нараховані в ціні придбання товарно-матеріальних цінностей в ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд».

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача по отриманню товарно-матеріальних цінностей від ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд»та ґрунтуються на порушеннях ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»вимог п.п.7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Зі змісту акта перевірки вбачаться, що в червні-липні, вересні-жовтні та грудні 2008 року позивач мав взаєморозрахунки відповідно з ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд». 14 липня 2010 року ДПІ в м. Рівне отримала вирок Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року по кримінальній справі №1-386/10. Згідно з даним вироком, судом не встановлено у ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд»в результаті задекларованих операцій наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) виробничої або господарської необхідності систематичного придбання та продажу товарів. Встановлено також неможливість реального виконання зобовязань з урахуванням часу, значного обсягу робіт, що часто виконувались одночасно протягом календарного місяця, тобто відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності найманих працівників основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчать про відсутність у вказаних субєктів господарських можливостей на виконання господарських зобовязань. Отже, суд вважає доведеним те, що така діяльність субєктів підприємницької діяльності носила фіктивний характер. Враховуючи наведене, відповідач зробив висновок, що операції з поставки товарів від ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд»для ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»не здійснювалися, у звязку з чим в порушення вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з даними суб'єктами господарювання.

З такими висновками податкового органу суд погоджується, вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Дані норми закону дозволяють платнику податку формувати податковий кредит при наявності таких двох умов:

- підтвердження належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та посвідчують факт її здійснення;

- спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит позивача за червень, липень, вересень, жовтень та грудень 2008 року сформовано в тому числі і на підставі виписаних ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд»податкових накладних (а.с. 54-59).

Представником позивача на підтвердження факту отримання від ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд»товарно-матеріальних цінностей було надано копії видаткових накладних (а.с.48-53); копію журналу реєстрації довіреностей (а.с.209-213), на підтвердження факту належного обліку операцій копії додатків №5 до декларацій з ПДВ (а.с.143,146,149-150,153,206).

На підтвердження факту подальшого використання вказаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності в межах оподатковуваних ПДВ операцій, позивачем надано копії договорів підряду на виконання робіт та копії кошторисів на виконання робіт (а.с.66-73), копії актів на списання матеріалів по технічному обслуговуванню ліфтів (а.с.74-96), копії актів прийомки виконаних робіт (а.с.97-140).

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року по кримінальній справі №1-386/10 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 визнано винними, у тому числі за ч.2 ст.205 КК України за фіктивне підприємництво, а саме за створення і придбання субєктів підприємницької діяльності - ПП "ТЕК" Транс ОСОБА_11", ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПОГ "Інвабуд", ПП "Юнісеф", ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_12, ПП ОСОБА_8, ПП "Паритет", ПП "Західлісбуд", ПП "Форестер Груп" з метою прикриття незаконної діяльності, або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяло велику шкоду державі. В мотивувальній частині даного вироку встановлено, що діяльність вказаних осіб, як організованої групи, була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки нібито за виконання господарських правочинів, і подальше її використання на власний розсуд для особистих потреб. Вироком встановлено відсутність бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників у таких платників податків, як ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд»та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності та відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобовязань. На час розгляду даної справи судом вирок Рівненського міського суду від 25.05.2010 року по кримінальній справі №1-386/10 набрав законної сили (а.с.160-194).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що сама по собі наявність у позивача первинних документів по оформленню господарських операцій та податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу податкового кредиту, оскільки для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджувати фактичне здійснення операцій.

Оскільки ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд»були створені з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які використовували дані підприємства для конвертації безготівкових коштів в готівку шляхом документального оформлення безтоварних операцій, то слід вважати, що операції з поставки товарів від ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд»для ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»не здійснювалися, а всі первинні документи, виписані ними, в тому числі і для ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»не мають юридичної сили.

Доводи позивача про те, що вироком Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року по кримінальній справі №1-386/10 не визнано недійсними правочини, укладені позивачем з ПОГ «Інвабуд», ПП «Західлісбуд»та ПП «Агроімпекс-Ресурс», та не встановлено фіктивності податкових накладних, виписаних даними суб'єктами господарської діяльності для ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»суд оцінює критично так як, вони спростовуються матеріалами справи і не підтверджуються належними доказами.

Згідно з ч.1,5 ст.203 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст.215 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В даному випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.1 ст.228 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Із врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про нікчемність правочинів, укладених ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»з ПОГ «Інвабуд», ПП «Західлісбуд»та ПП «Агроімпекс-Ресурс».

При цьому, суд враховує належні і допустимі докази, надані податковим органом на підтвердження безпідставного виникнення у платника податків податкової вигоди, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205 КК України осіб, які заснували і використовували ПОГ «Інвабуд», ПП «Західлісбуд»та ПП «Агроімпекс-Ресурс»не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобовязань для інших субєктів господарювання, та відсутність у позивача доказів на обґрунтування протилежного.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Оскільки правочини ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»з ПОГ «Інвабуд», ПП «Західлісбуд»та ПП «Агроімпекс-Ресурс»не створюють юридичних наслідків в силу своєї нікчемності, то оформлені податкові накладні на суми ПДВ по їх виконанню не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Відтак, суд вважає, що позивач не мав підстав і права на віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні за придбані товарно-матеріальні цінності на підставі таких документів, до складу податкового кредиту.

Доводи представника позивача про те, що товарно-матеріальні цінності були в подальшому використані ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»в рамках здійснення своєї господарської діяльності суд вважає такими, що не спростовують доводів ДПІ в м. Рівне про нікчемність господарських операцій, оскільки факт продажу товарів, номенклатура яких відповідає тій номенклатурі, яка визначена у видаткових накладних ПОГ «Інвабуд», ПП «Західлісбуд»та ПП «Агроімпекс-Ресурс», доводить лише ту обставину, що такі товари були оприбутковані ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда», але зовсім не дає змоги встановити джерело їх отримання та, відповідно, не може підтвердити суми ПДВ, сплачені позивачем на їх оплату.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0003262342/0 від 30 вересня 2010 року, яким ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в частині нарахування 8987,82 грн., з яких 5991,85 грн. - основний платіж і 2995,97 грн. - штрафні (фінансові) санкції, у звязку з чим правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0003262342/0 від 30 вересня 2010 року, в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1062,60 грн., з яких 708,43 грн. - основний платіж і 354,17 грн. - штрафні (фінансові) санкції, то таке базується на висновках податкового органу про заниження ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»податкових зобов'язань на суму 708,43 грн. за наслідками господарських операцій з ПОГ «Інвабуд».

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а саме: додатку №5 розділу І "Податкові зобов'язання" розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість ПОГ «Інвабуд»в розрізі контрагентів (а.с.233-234). З розділу І "Податкові зобов'язання" даної розшифровки вбачається, що під порядковим номером 8, де вказано індивідуальний податковий номер позивача, ПОГ «Інвабуд» задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ за липень 2008 року в сумі 2102,87 грн. Поміж тим, з податкової декларації по податку на додану вартість позивача за липень 2008 року (а.с.144-146) та наявних в матеріалах справи видаткових та податкових накладних (а.с.49-50,55-56), розрахункових документів (а.с.61) вбачається, що сума самостійно задекларованого позивачем ПДВ за отримані від ПОГ «Інвабуд»товарно-матеріальні цінності становить 1394,45 грн. При визначенні податкового зобов'язання позивачу з ПДВ в сумі 1062,60 грн., з яких 708,43 грн. - основний платіж і 354,17 грн. - штрафні (фінансові) санкції, податковий орган керувався лише інформацією, що була вказана ПОГ «Інвабуд»у податковій звітності, однак не взяв до уваги дані податкової декларації по податку на додану вартість позивача за липень 2008 року та первинні документи ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»щодо сум ПДВ сплачених в ціні за поставлені ПОГ «Інвабуд»товари.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується, вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Пунктом 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) на податковий орган покладено обовязок за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень. Отже, вказана норма зобов'язує податковий орган зазначити в акті перевірки первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Таким чином, суд вважає, що податковий орган безпідставно при визначенні позивачу податкового зобов'язання в сумі 1062,60 грн. керувався податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2008 р. фіктивного підприємства ПОГ «Інвабуд», згідно з даними розділу І "Податкові зобов'язання" якої задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ по операціям з позивачем в сумі 2102,87 грн., тоді як зобов'язаний був керуватися податковою декларацією позивача, згідно з даними розділу ІІ "Податковий кредит" якої сума податкового кредиту по господарським операціям з ПОГ «Інвабуд»становить 1394,45 грн. Як наслідок податкове повідомлення-рішення №0003262342/0 від 30 вересня 2010 року в частині нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1062,60 грн. є неправомірним, оскільки не грунтується на даних бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд вважає, що відповідач при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення - рішення діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначені чинним законодавством, а тому податкове повідомлення-рішення №0003262342/0 від 30 вересня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в частині нарахування 1062,60 грн., з яких 708,43 грн. - основний платіж і 354,17 грн. - штрафні (фінансові) санкції є протиправним і таким, що підлягає скасуванню в зазначеній частині.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні і беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0003262342/0 від 30 вересня 2010 року - в частині визначення ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 8987,82 грн. Однак, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0003262342/0 від 30 вересня 2010 року - в частині визначення ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1062,60 грн.

За таких обставин позовні вимоги ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»підлягають до задоволення частково.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України судові витрати по справі стягуються на користь позивача з Державного бюджету України в пропорційній задоволеним позовним вимогам частині.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №0003262342/0 від 30 вересня 2010 року в частині визначення Дочірньому підприємству "Ліфтсервіс" Малого приватного підприємства "Леда" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1062,60 грн., з яких 708,43 грн. - основного платежу та 354,17 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Взадоволенні решти позовних вимог Дочірньому підприємству "Ліфтсервіс" Малого приватного підприємства "Леда" відмовити.

Присудити на користь позивача Дочірнього підприємства "Ліфтсервіс" Малого приватного підприємства "Леда" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ткачук Н.С.