Постанова № 16477490, 01.06.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1009/2011

01 червня 2011 року 11год. 08хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чуздюк О.І., Костюк Г.В., Приходько Т.В.

відповідача: представник Чорномаз Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Комунальне підприємство "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради Рівненської області

доДубенська об'єднана державна податкова інспекція

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач Комунальне підприємство «Радивилівтеплосервіс»Радивилівської районої ради Рівненської області звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської обєднаної державної податкової інспекції. З врахуванням змінених позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення рішення від 23.02.2011року №0000042350/0 та №0000032350/0. В ході розгляду справи позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог щодо донарахованої суми податку на прибуток в розмірі 120грн-основний платіж та 30грн-штрафної санкція, котра донарахована по авансових звітах згідно податкового повідомлення- рішення №0000032350/0 від 23.02.2011року

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що податковий орган не мав права зменшувати позивачу суму податкового кредиту за перший звітний період (22.12.209року по 31.12.2010року) по операціям з придбання послуг у КП «Радивилівводоканал», ЗАТ «Ей-І-Ес», ДП «Газ України», оскільки позивач з 22.12.2009року був зареєстрований платником податку на додану вартість та відповідно до положень п.п. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»мав право формувати суми податкового кредиту за наявними у нього податковими накладними по операціям з названими контрагентами. Позивач також не погоджувався з донарахованим йому спірним рішенням податковим зобовязанням з податку на прибуток, вказавши, що позивач в ході перевірки мав всі первинні документи, що підтверджували задекларовані ним валові витрати 1-го кварталу 2010року. Представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні тим, що викладені позивачем в позовній заяві, просили позов задоволити.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в письмових запереченнях, а зокрема пояснив, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 22.12.2009року, однак податковий кредит у перший звітний період (22.12.2009року по 31.12.2010року) сформував по операціям з придбання та фактичного споживання газу, електроенергії, води у КП «Радивилівводоканал», ЗАТ «Ей-І-Ес», ДП «Газ України», що відбулися у період з 01.12-21.12.2009року до реєстрації позивача, як платника ПДВ. А відтак вважає, що суму ПДВ, що припадає на вартість газу, води, електроенергії, що фактично були поставлені та спожиті позивачем у період з 01.12-21.12.2009року до реєстрації позивача, як платника ПДВ, не можуть бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту першого звітного періоду (22.12.209року по 31.12.2010року). Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач не підтвердив первинними документами витрати, задекларовані у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток за 1кв. 2010року на суму 27292,18грн.. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 30.07.20009року по 30.09.2010року , результати якої оформлені актом від 09.02.2011 року № 25/23/36549940 (а.с.10-24).

Вказаною перевіркою встановлено, що позивач завищив:

- податковий кредит на суму 45968грн. першого звітного періоду (22.12.2009року по 31.12.2010року) по операціям з придбання та фактичного споживання газу, електроенергії, води (послг) у КП «Радивилівводоканал», ЗАТ «Ей-І-Ес», ДП «Газ України», що відбулися у період з 01.12-21.12.2009року до реєстрації позивача платником ПДВ;

- завищив валові витрати на суму 27773, у тому рахунку за 1 кв. 2010року -27292грн., 2кв.376грн., 3 кв. 2010року -105грн., а зокрема не підтвердив первинними документами витрати задекларовані у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток за 1кв. 2010року на суму 27292,18грн. Завищення валових витрат 2, 3кв. 2010року полягає в тому, що при здаванні працівниками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до бухгалтерії авансових звітів, до них не було додано документів, що підтверджували б здійснені позивачем витрати готівки під час придбання товару (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи) на суму 481,32грн.

На підставі висновків зазначеного вище акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.02.2011року:

№0000032350/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток 8678,75грн., з яких: 6943 грн. основний платіж; 1735,75грн. штрафні (фінансові) санкції.

№0000042350/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість в сумі 57460 грн., з яких: 45968 грн. основний платіж; 11492грн. штрафні (фінансові) санкції.

1. Податкове повідомлення-рішення рішення №0000042350/0 прийнято відповідачем за порушення абз «а»п. 2.1 ст. 2, п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 п. 9.2 ст. 9, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі по тексту постанови іменовано Закон «Про ПДВ») платником податку є будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку (п.9.2. ст.9 цього Закону).

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підсумовуючи викладене, з названих положень Закону «Про ПДВ»слідує, що право на нарахування податкового кредиту мають лише ті особи, що зареєстровані як платники ПДВ і лише по тих операціях, що фактично здійснювалися ними після дати реєстрації їх платниками ПДВ.

Судом встановлено, що позивач отримав свідоцтво про реєстрацію його платником ПДВ №100260313 лише 22.12.209року(а.с. 29).

До складу податкового кредиту першого звітного періоду (22.12.209року по 31.12.2010року) позивач відніс суму ПДВ за податковими накладними:

-№634 від 26.12.2009рроку КП «Радивилівводоканал»в розмірі 153,74грн за послуги по вивезенню нечистот;

-№640 від 24.12.2009року КП «Радивилівводоканал»в розмірі 446,85грн. за послуги водопостачання та водовідведення;

-№4954/R від 31.12.2009року ЗАТ «Ей-І-Ес»розмірі 3831,44грн за спожиту електроенергію;

-№889760/1 від 31.12.2009року ДП «Газ України»в розмірі 60902,19грн. за спожитий газ;

-№889760/1 від 31.12.2009року ДП «Газ України»в розмірі 2522,48грн. за спожитий газ.

Названі обставини в ході розгляду справи підтверджено обумовленим вище актом перевірки, поясненнями представників сторін, названими податковими накладними (а.с. 30-34), реєстром отриманий та виданих податкових накладних (а.с. 35).

З актів приймання передачі природного газу від 31.12.2009року, рахунків №634 від 26.12.2009року, №640 від 24.12.2009року (на послуги водопостачання та водовідведення, вивезення нечистот), №9220987003 від 16.12.2009року (на активну електроенергію), що містяться в матеріалах справи (а.с. 51-55) вбачається, що названі акти, рахунки складені за грудень 2009року.

В судовому процесі представники позивача пояснили, що фактична поставка та споживання позивачем названих послуг, електроенергії та газу (за обумовленими первинними документами) відбувалося впродовж всього грудня 2009року, тобто з 01 по 31.12.2009року.

З наведеного слідує, що у період фактичного здійснення вищезгаданих господарських операцій з поставки та споживання названих послуг та товарів з 01.12. по 21.12.2009року позивач не був платником податку на додану вартість. А відтак, сума ПДВ що припадає на вартість таких товарів, послуг що постачалися позивачу та споживалися ним у названий період з 01.12. по 21.12.2009року не може бути включена до складу податкового кредиту, оскільки така операція фактично здійснена позивачем у періоді, коли він не був платником ПДВ та не мав права на формування податкового кредиту (незалежно від наявності у позивача податкових накладних постачальників).

Оскільки, в ході перевірки позивача та в ході судового розгляду справи судом на підставі названих вище первинних документів та пояснень представників позивача, судом встановлено, що споживання названих послуг, електроенергії та газу відбувалося позивачем впродовж всього грудня 2009року, то відповідач правомірно зменшив податковий кредит обумовленого звітного періоду на суму ПДВ, що пропорційно припадає на відповідну вартість газу, електроенергії, послуг у період з 01-21.12.2009року (у яких позивач не був зареєстрований, як платник ПДВ).

Зважаючи на обумовлене, відповідачем правомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0000042350/0 від 23.02.2011року.

2. Відповідно до наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача та розрахунку донарахувань за податковим повідомленням-рішенням рішення №0000032350/0 (за встановлене в ході перевірки порушення щодо не підтвердження первинними документами валових витрат рядка 04.1 декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2010року) відповідачем визначено основне зобовязання у розмірі 6823грн- та штрафну санкцію у розмірі 1705,75грн. Назване донарахування позивачем оскаржується.

Решта суми в розмірі 120грн.- основного зобовязання та 30грн штрафної санкції визначено внаслідок встановлення в ході перевірки позивача обставин, що при здаванні працівниками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до бухгалтерії авансових звітів, до них не було додано документів, що підтверджували б здійснені позивачем витрати готівки під час придбання товару (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи) на суму 481,32грн. В цій частині донарахування позивач не оскаржує.

З пояснень представників сторін, акту перевірки, декларацій з податку на прибуток підприємств за 2009рік та за 1 кв. 2010року вбачається, що позивач задекларував у складі валових витрат по рядку 04.1 названих декларацій:

- за 2009рік витрати в розмірі 320952грн,

- за 1 кв. 2010року витрати в розмірі 1 102364грн.

Відповідно до розшифровок фактичних валових витрат по рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств за 2009рік (а.с. 103) та 1 кв. 2010року (а.с. 160), первинним документам, що підтверджують відображені показники витрат позивача, що місяться в матеріалах справи вбачається, що фактичний розмір понесених (нарахованих) витрат по первинним документам, складеним в грудні 2009року складає 347219,64грн. В рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств за 2009рік позивач відобразив лише витрати в розмірі 320952грн., решта витрат в розмірі 26267,19грн. позивач до складу валових витрат рядка 04.1 декларації за 2009 рік не відносив. Фактичний розмір понесених (нарахованих) витрат позивачем по первинним документам складеним 1 кв. 2010року складає 1076097,98грн., по рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств за 1 кв. 2010року позивач відобразив витрати в розмірі 1102 364грн., з яких 1076097,98грн. - витрати на підставі первинних документів, що складені в 1 кв. 2010року та 26267 грн. - витрати на підставі первинних документів, що складені в грудні 2009року.

Відповідачем та його представником не заперечуються обставини, що перелік витрат зазначених позивачем у «Розшифровках валових витрат по рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств за 2009рік та 1 кв. 2010року»та первинних документах що містяться в матеріалах справи є повязаними з господарською діяльністю позивача.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, показала, що працює на посаді головного державного податкового ревізора -інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб в Дубенської обєднаній державній податковій інспекції з 1995року. В січні - лютому 2011року, вона здійснювала перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства, а зокрема при справлянні податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Свідок показала, що позивач під час перевірки надав свідку до перевірки розшифровки фактичних валових витрат по рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств за 2009рік та 1 кв. 2010року та надав усі первинні документи до таких розшифровок, що стосуються понесених (нарахованих) позивачем витрат. Операції, зазначені у наданих до перевірки первинних документах, відносилися до господарської діяльності позивача. В ході перевірки задекларованих позивачем валових витрат у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток за 2009рік нею відхилень не встановлено. При перевірці правомірності задекларованих позивачем валових витрат у рядку 04.1 декларації за 1 кв. 2010року свідком було встановлено, що позивач сформував такі витрати на суму 27292грн на підставі первинних документів, що складені в грудні 2009року. Названі витрати та документи свідком не були прийняті до уваги, оскільки свідок вважає, що позивач не мав їх права включати до складу валових витрат рядка 04.1 за 1 кв. 2010року, вказуючи на те, що позивач їх повинен був включити у витрати рядка 04.1 за 2009рік, а якщо не включив з якихось причин, то позивачу слід було подати уточнюючий розрахунок (декларацію) за 2009рік з названого податку або відобразити такі витрати у відповідних рядках декларації з податку на прибуто за 1 кв. 2010року, що стосуються коригування валових витрат та самостійно виявлених помилок минулих періодів. При цьому свідок показала, що включені позивачем витрати на суму 27292грн на підставі первинних документів, що складені в грудні 2009року до складу задекларованих витрат рядка 04.1 декларації за 1 кв. 2010року не включались позивачем раніше до валових витрат 2009року. Навести перелік первинних документів та вказати зміст господарських операцій які нею не були прийняті на підтвердження правомірності декларування валових витрат 1 кв. 2010року на обумовлену вище суму свідок не змогла, оскільки не памятає , а записів вона не робила.

Відповідно до п.3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу ж вимог підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абз. 2).

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені (абз. 3). Названа норма Закону з врахуванням положень статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовується з урахуванням строків давності, обумовлених названою статтею Закону.

З наведеного слідує, що платник податків має право відносити до складу валових витрат суми витрат, не враховані ним у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді шляхом відображення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період (в межах строків давності визначених ст. 15 Закону №2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Підсумовуючи обумовлене, позивач вправі був віднести до складу валових витрат (декларації з податку на прибуток) 1 кв. 2010року суми витрат, не враховані ним у минулому податковому періоді (ІУ кв. 2009року) у зв'язку з допущенням помилок та самостійно виявлених у звітному податковому періоді.

Порядок заповнення декларацій з податку на прибуток підприємств визначався наказом ДПА України №143 від 29.03.2003року. Відповідно до вказаного порядку та затвердженої форми декларації, у рядку 04.1 відображаються витрати на придбання товарів (робіт, послуг) понесені (нараховані) платником податку у такому звітному періоді. Суми витрат, не враховані платником у минулому податковому періоді у звязку з самостійним виявленням помилки повинні відображатися ним у рядку 05.2 декларації.

В супереч обумовленому, позивач суми витрат, не враховані ним у минулому податковому періоді (ІУ кв. 2009року) у звязку з самостійним виявленням помилки замість відображення у рядку 05.2 декларації за 1 кв. 2010року відобразив у рядку 04.1.

Однак, суд вважає, що таке перекручування позивачем порядку заповнення декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2010 року не призводить до донарахування позивачу податкового зобовязання за платежем податок на прибуток внаслідок відсторнування відповідачем з валових витрат рядка 04.1 декларації сум витрат, що мали б відображатись, як витрати в рядку 05.2 згаданої декларації. При цьому, судом враховано, що відповідно до положень п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобовязаний визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях. Таким чином, відповідач, як контролюючий орган в ході перевірки платника зобовязаний встановити правильний обєкт оподаткування і врахувати під час визначення податкового зобовязання, що підлягає сплаті до бюджету, як завищені та і занижені платником податків показники валових витрат, що впливають на визначення таких податкових зобовязань. Отже в ході перевірки, відповідач повинен був врахувати занижені показники валових витрат рядка 05.2 декларації за 1 кв. 2010року, що підтверджувались позивачем у І кв. 2010року первинними документами складеними у грудні 2009року.

Враховуючи викладене вище та приймаючи до уваги поданий представником відповідача розрахунок податкового зобовязання визначеного податковим повідомленням рішенням №0000032350/0 від 23.02.2011року, суд дійшов висновку про неправомірність донарахування відповідачем позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток за 1 кв.2010року в розмірі 6823грн. та штрафну санкцію на вказану суму в розмірі 1705,75грн.

З огляду на зазначене вище, адміністративний позов слід задоволити частково.

Здійснені позивачем судові витрати по сплаті судового збору слід присудити позивачу з Державного бюджету, згідно ст. 94 КАС України, відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000032350/0 від 23.02.2011року в частині визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 6823грн.- основний платіж та 1705,75грн.-штрафна санкція. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Комунальне підприємство "Радивилівтеплосервіс" Радивилівської районної ради Рівненської області із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шевчук С.М.