Постанова № 16475207, 10.06.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 10677/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська рівєра»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2010 року №0003222301/0,

В С Т А Н О В И В:

Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем (далі ДПІ) проведено планову виїзну перевірку ТОВ щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 16.09.2010 року №1995/23/32863511. На підставі цього акту перевірки, за порушення ст.7 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року №2535-ХІІ, та на підставі пп. «б»п.п.4.2.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 24.12.2000 року №2181-ІІІ, ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0003222301/0 від 29.09.2010 року, яким ТОВ була нарахована сума податкового зобовязання за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17888,57 грн. Позивач вважає рішення про нарахування йому суми податкового зобовязання протиправним, оскільки воно не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003222301/0 від 29.09.2010 року про донарахування податкового зобовязання в розмірі 17888,57 грн..

Представники позивача в судовому засіданні підтримали у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (а.с. 4-8).

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно (а.с. 96). Причини не явки суду не повідомив.

Суд, з урахуванням думки представників позивача, згідно ст.128 КАС України ухвалив про розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд встановив наступне.

Відповідно до договорів міни, посвідчених приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_1, на підставі яких були видані державні акти, ТОВ на праві власності належать земельні ділянки, розташовані в смт.Чорноморське Чорноморської селищної ради Одеської області, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва (а.с.99-154).

Відповідно до ст.15 Закону України «Про плату за землю»власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Відповідно до ст.14 Закону України «Про плату за землю»землекористувачі щороку до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями.

Згідно з зазначеною нормою позивачем подавалися до ДПІ податкові декларації плати за зазначені земельні ділянки, якими позивач самостійно визначав свої податкові зобовязання (а.с. 163, 165-166, 167, 169, 170, 172).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно п.4.1.1. ст.4 цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно п. «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 Закону №2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Судом встановлено, що співробітниками ДПІ було проведено виїзну планову перевірку ТОВ щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

В ході перевірки перевіряючими було встановлено порушення ТОВ вимог ст.7 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року №2535-ХІІ, що виразилося у заниженні земельного податку в період з квітня 2009 року по березень 2010 року на суму в розмірі 74368,67 грн., оскільки податок на землю сплачувався в розмірі трьох відсотків від одного відсотку грошової оцінки земельних ділянок.

За результатами цієї перевірки був складений акт від 16.09.2010 року №1995/23/32863511 (а.с.30-74).

За наслідками розгляду заперечень ТОВ проти акту перевірки ДПІ прийшло до висновку про те, що у перевіряємий період позивач занизив земельний податок на загальну суму 11925,71 грн. (а.с. 10-23).

Вказаний висновок ДПІ обґрунтовано тим, що відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Згідно ч.6 ст.7 Закону України «Про плату за землю»податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

Згідно з зазначеною нормою позивач повинен сплачувати ставку земельного податку з земель в розмірі одного відсотку від їх грошової оцінки, а не в розмірі трьох відсотків від одного відсотку цієї оцінки, оскільки земельні ділянки, які згідно з державними актами належать ТОВ, не відповідають критеріям, передбаченим у ч.6 ст.7 зазначеного Закону.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до зазначених норм, та на підставі акту перевірки від 16.09.2010 року №1995/23/32863511, за зазначене порушення ДПІ було прийнято рішення від 29.09.2010 року №0003222301/0, яким нараховано ТОВ податкове зобовязання в сумі 17888,57 грн., в тому числі за основним платежем 11925,71 грн., та за штрафними санкціями 5962,86 грн. (а.с.9).

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів суд приходить до висновку, що приймаючи спірне рішення про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на землю та штрафних санкцій, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у звязку з чим заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому посилання позивача на те, що він повинен сплачувати ставку земельного податку з земель, які належать йому згідно з державними актами, в розмірі трьох відсотків від одного відсотку їх грошової оцінки, а не в розмірі одного відсотку цієї оцінки, суд до уваги не приймає, оскільки спірні земельні ділянки не зайняті будь-якими обєктами, переліченими у ч.6 ст.7 Закону України «Про плату за землю», що не оспорювали в судовому засіданні представники позивача, у звязку з чим зазначена норма не може розповсюджуватися та ТОВ, який є власником цих земельних ділянок.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В ході розгляду справи позивач не надав суду належних доказів та не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про плату за землю”, Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 128, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська рівєра» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2010 року №0003222301/0 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

10 червня 2011 року