Постанова № 16474900, 20.06.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2011 р. № 2а-6738/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,

з участю представника позивача Буляка І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, треті особи Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», філія Львівського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»про визнання дій протиправними та вимоги недійсною,

в с т а н о в и в :

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до суду з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, треті особи Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», філія Львівського обласного управління ВАТ «Ощадбанк», в якому просить визнати неправомірними дії державного виконавця та Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, вчинені у виконавчому провадженні ВП № 25452312 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.03.2011 року ВП № 22908774 та визнати платіжну вимогу від 03.06.2011 року № 233 недійсною. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Управлінням було виконано у добровільному порядку рішення Личаківського районного суду м. Львова суду за виконавчим листом № 2а-а82, виданим 13.08.2010 року, щодо зобовязання Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_2 раніше призначену пенсію з врахуванням щомісячної доплати та надбавки за безперервну службу у розмірі 70 % до грошового забезпечення. Вважає незаконною постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.03.2011 року ВП № 22908774 у розмірі 1360,00 грн. та постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2011 року ВП № 22908774 щодо примусового виконання цієї постанови, які Управління оскаржило в судовому порядку. За таких обставин відповідачі не мали підстав для направлення платіжної вимоги від 03.06.2011 року № 233 про списання коштів з рахунків ГУ ПФУ у Львівській області, тому вона повинна бути визнана недійсною.

Представник позивача Буляк І.Я. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання не зявились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до положень ст. 128 КАС України справа вирішена на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку про те, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання в добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження»(в редакції Закону України № 2677-VI від 04.11.2001 року, який набрав чинності з 09.03.2011 року) та покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (далі Закон № 2677-VI).

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби визначені статтею 181 Кодексу адміністративного України.

Частина 2 статті 19 Конституції України закріпила обовязок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Судом встановлено, що на виконанні ППВР ВДСВ Головного управління юстиції у Львівській області знаходився виконавчий лист № 2а-а82 р., виданий 13.08.2010 року Личаківським районним судом м. Львова, згідно з яким Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зобовязано перерахувати ОСОБА_2 раніше призначену пенсію з врахуванням щомісячної доплати та надбавки за безперервну службу у розмірі 70 % до грошового забезпечення.

Виконавче провадження ВП № 22908774 за вищезгаданим виконавчим документом відкрито постановою від 29.11.2010 року та зобовязано боржника добровільно виконати рішення суду в строк до 06.12.2010 року.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області такий перерахунок пенсії ОСОБА_2 проведено 03.03.2011 року, у звязку з чим постановою від 23.03.2011 року закінчено виконавче провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 2677-VI виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Оскільки у наданий для добровільного виконання термін Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не виконало виконавчий документ, постановою від 23.03.2011 року стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 1360,00 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 28 Закону № 2677-VI у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору .

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону № 2677-VI постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Виконавче провадження ВП № 25452312 за постановою про стягнення виконавчого збору відкрито постановою від 28.03.2011 року та боржнику надано строк до 04.04.2011 року добровільно виконати постанову.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 65 Закону № 2677-VI державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобовязані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Судом встановлено, що УПФ України у Львівській області у встановлений державним виконавцем строк не сплатив виконавчий збір, у звязку з чим відповідачем була надіслана платіжна вимога від 03.06.2011 року № 233 на списання з рахунків ГУ ПФУ у Львівській області боржника виконавчого провадження коштів у розмірі 1360,00 грн.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами, встановленими ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не навів доказів на обґрунтування позовних вимог в частині неправомірності дій відповідача та не зміг пояснити в чому такі полягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем дії відповідачів та платіжну вимогу від 03.06.2011 року № 233, суд вважає, що дії вчинені, а вимога виставлена з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження»та передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Враховуючи наведене, суд дійшов переконливого висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, платіжна вимога від 03.06.2011 року № 233 виставлена правомірно, тому позов є безпідставним.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню зі сторін.

Керуючись ст.ст. 7-14,69-71,86,87,94,159,160-163,167,181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволені позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, треті особи Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», філія Львівського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»про визнання дій протиправними та вимоги недійсною відмовити.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 24 червня 2011 року.

Суддя Хома О.П.