Постанова № 16473776, 17.05.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2011 року о 12-00 годині Справа № 2а-7935/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

при секретарі Васильченко І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

адміністративну справу за позовом ПАТ «Запоріжкокс»

до Запорізької митниці

про скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що між ними й ВАТ «Новоліпецький металургійний комбінат» було укладено контракт №153/804-10-7204 від 07.12.2009 на постачання смоли камяновугільної (далі - смола).

Вказаний товар імпортувався на територію України, оскільки виробником такої смоли є ВАТ «Новоліпецький металургійний комбінат» (Російська Федерація).

07.04.2010, під час митного оформлення партії смоли за вказаним зовнішньоекономічним контрактом, Запорізькою митницею було відмовлено у визначенні митної вартості смоли за методом №1 та прийняте рішення №112000006/2010/000317/1 від 08.04.2010 про визначення митної вартості товару за методом оцінки №6 (резервний метод).

Представник позивача вважає, що митна оцінка товару здійснена відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки Запорізькою митницею було витребувано від ПАТ «Запоріжкокс» документи, які з обєктивних причин вони не мали можливості надати під час митного оформлення смоли (калькуляції фірми-виробника товару ВАТ «Новоліпецький металургійний комбінат»).

Позивач зазначає, що незаконні дії Запорізької митниці призвели до завищення митної вартості товару, у зв'язку з чим ними було надмірно сплачено до бюджету 40765,34 гривень.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати противоправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/000317/1 від 08.04.2010, зобовязати відповідача визначити митну вартість смоли камяновугільної по ВМД №112030000/0/008976 від 09.04.2010 за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зобовязати митницю здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформлені товарів по вказаній ВМД з урахуванням того, що митна вартість смоли камяновугільної визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, за ціною 4879,6 російських рублів за одну тонну смоли камяновугільної.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача позов не визнав, у письмових запереченнях посилається на те, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено подану для митного оформлення ВМД. Після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було зясовано, що митна вартість заявленого товару відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ.

Крім того, згідно вимог п. 11 постанови КМУ № 1766 від 20.12.2006, на зворотному боці декларації митної вартості було зроблено запис щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Позивачем було надано митниці додатковий документ (лист ВАТ «Новолипецький металургійний комбінат» №153/01383 від 19.03.2010), разом з тим 24.03.2010 «Запоріжкоксом» зроблено запис про неможливість надання інших документів.

Враховуючи те, що декларантом не надані додаткові документи в повному обсязі, на підставі положень ст. 265 Митного кодексу України, вимог п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» (далі Порядок №1766), відповідачем була здійснена митна оцінка товару та прийняте рішення №112000006/2010/000317/1 від 08.04.2010 про визначення митної вартості товару за методом оцінки №6 (резервний метод).

При визначенні митної вартості товару відповідач послідовно використовував різні методи й ним було зроблено висновок, що митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями ст.ст. 267-272 Митного кодексу України, оскільки вона повинна визначатися відповідно до положень ст.273 цього кодексу, тобто за резервним методом.

Відповідач вважає, що Запорізька митниця при винесенні оскаржуваного рішення діяла у межах своїх повноважень та у відповідності до нормативно-правових актів, які регулюють дії митних органів при здійсненні контролю за визначенням митної вартості товару.

У зв'язку з цим, представник відповідача у судовому засіданні просить суд відмовити у позові.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріли справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПАТ «Запоріжкокс» та ВАТ «Новоліпецький металургійний комбінат» був укладений контракт №153/804-10-7204 від 07.12.2009 на постачання товару - смоли кам'яновугільної 23-0470 кг безводної ваги ТУ 2453-203-00190437-2005, щільність - 1182 кг/м3; 1180 кг/м3; масова частка води 1,2%; 1,4%; масова частка речовин не розчинних у толуолі - 6%. Масова частка речовин не розчинних у хіноліні - 3%. Зольність - 0,07%; 0,08% Марка А, Виробник - ВАТ «Новолипецький металургійний комбінат». Країна виробництва «RU».

Відповідно до вказаного контракту, смола, виробником якої є ВАТ «Новоліпецький металургійний комбінат» (Російська Федерація), імпортувалася на територію України.

З метою митного оформлення смоли 07.04.2010 позивачем було подано до Запорізької митниці вантажну митну декларацію (далі - ВМД) №112030000/0/008807 та декларацію митної вартості №112030000/0/008807 від 07.04.2010 за формою ДМВ-1, згідно з якою митна вартість товару була визначена за методом №1, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Позивачем визначено митну вартість смоли у розмірі 4879,6 російських рублів за тону, виходячи з ціни, встановленої сторонами у зовнішньоекономічному контракті на умовах поставки DAF станція Соловей Південно-східної залізниці Російської Федерації, кордон Російська Федерація - Україна, прикордонна станція, згідно Інкотермс-2000.

Для підтвердження заявленої митної вартості смоли ПАТ «Запоріжкокс» були надані митниці документи за переліком, передбаченим п.п. 5, 7 Порядку №1766, а саме:

- декларація митної вартості (надалі іменується «ДМВ») №112030000/0/008807 від 07.04.2010;

- облікова картка субєкта зовнішньоекономічної діяльності (ВАТ «ЗАПОРОЖКОКС») №11203/1/97/00047 від 27.07.2009;

- вантажна митна декларація (транзитна) №804050001/2010/129503 від 02.04.2010;

- накладні УМВС №АК470554 від 30.03.2010, №АК470555 від 30.03.2010, №АК470556 від 30.03.2010, №АК470557 від 30.03.2010;

- сертифікати якості №1002245 від 29.03.2010, №1002247 від 29.03.2010, №1002244 від 29.03.2010, №1002246 від 29.03.2010;

- рахунки (інвойси) №326826 від 30.03.2010, №326828 від 30.03.2010, №326829 від 30.03.2010, №326827 від 30.03.2010;

- специфікація №5 від 11.03.2010 до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

- зовнішньоекономічний контракт №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, за №3/08-08/00191224 від 19.01.2010;

- додаток №3 від 06.04.2010 до ПМД №112030000/0/007277 від 22.03.2010;

- реєстр №3 від 06.04.2010 до ПМД №112030000/0/007277 від 22.03.2010;

- платіжне доручення в іноземній валюті №100040 від 25.03.2010;

- експортна вантажна митна декларація №10109020/300310/0004599 від 30.03.2010;

Судом встановлено, що під час здійснення Запорізькою митницею контролю правильності визначення митної вартості смоли було перевірено документи, подані для підтвердження митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком №1766 й проаналізовано рівень митної вартості вказаного товару.

За результатами проведеного аналізу відповідач виказав сумніви щодо заявленої позивачем митної вартості смоли та, на підставі п.11 Порядку №1766, запросив ряд додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме:

-каталоги, прейскуранти ( прас-листи ) фірми виробника товару;

-калькуляцію фірми виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

- інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Судом встановлено, що на вимогу відповідача надати додаткові документи, відповідачем на зворотному боці ВМД вказано, що він не має можливості надати інші документи, додатково витребувані митницею.

Судом встановлено, що позивач дійсно не мав обєктивної можливості надати документи витребувані митницею, зокрема, калькуляції фірми виробника.

Позивачем було направлено лист до ВАТ «Новоліпецький металургійний комбінат» з проханням надати їм: каталоги, специфікації, прейскуранти, калькуляції фірми-виробника.

Листом №153/01924 від 15.04.2010 ВАТ «Новоліпецький металургійний комбінат» повідомив, що розрахунок собівартості смоли дане підприємство не веде і надали лише інформацію щодо фактичних цін на смолу.

Судом встановлено, що, не приймаючи до уваги надані позивачем документи, Запорізькою митницею, на підставі положень ст. 265 Митного кодексу України (надалі МКУ), вимог п. 14 постанови №1766, було здійснено митну оцінку товару та прийняте рішення про визначення митної вартості №112000006/2010/000317/1 від 08.04.2010: відповідачем було застосовано резервний метод визначення митної вартості, відповідно до ст. 273 МКУ, та використовувалась цінова інформація, що була у них в наявності.

Судом встановлено, що відповідачем визначено вартість імпортованого товару у розмірі 4879,6 російських рублів за одну тонну смоли.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Запоріжкокс» було подано до митного оформлення нову ВМД №112030000/0/008976, яку прийнято до митного оформлення.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що рішення Запорізької митниці №112000006/2010/000317/1 від 08.04.2010 про визначення митної вартості смоли за методом №6 є необгрунтованим та безпідставним.

Відповідно до ст.259 МКУ, митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 МКУ).

Згідно з ч.1 ст.262 МКУ, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.266 цього кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.ст.268, 269 МКУ. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.ст.268, 269 МКУ, застосовуються інші методи. При цьому МКУ встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати якщо неможливо застосувати метод 3 у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МКУ). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МКУ.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Проте таких консультацій з позивачем Запорізькою митницею проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість, виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1776, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Суд вважає, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Крім того, надані позивачем документи містили конкретні обєктивні дані, необхідні для визначення митної вартості товару.

Пунктом 11 Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів, відповідно до п.11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку обєктивної неможливості та відсутності цих документів пояснення причин їх ненадання.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11 Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями МКУ, повинна ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

З рішення відповідача про визначення митної вартості товару за шостим методом не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі наявних документів, поданих позивачем.

Рішення митного органу не містять жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Крім того, у спірних рішеннях митницею не вказано, якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості.

Відповідачем не враховано, що обєктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у звязку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.

На підставі вищезазначеного відповідачем на думку суду - порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МКУ, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття свого рішення щодо визначення митної вартості товарів за шостим методом, а тому вимоги в частині визнання протиправним та скасування вказаного рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобовязати Запорізьку митницю визначити митну вартість смоли камяновугільної по ВМД №112030000/0/008976 від 09.04.2010 за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), то вказана вимога є нормативно необгрунтованою, а тому задоволенню не підлягає. Суд вважає, що визначення методу оцінки митної вартості товару відноситься виключно до компетенції митних органів.

Щодо позовної вимоги під номером 3, а саме зобовязати Запорізьку митницю здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформлені товарів по №112030000/0/008976 від 09.04.2010, суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником, головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Представники митниці зазначили, що позивач не звертався до митниці із відповідною заявою про повернення з бюджету грошових коштів, у зв'язку з чим митницею і не приймалось рішення з цього питання. Таким чином, відповідач за цією вимогою ніяким чином не порушив право або охоронюваний законом інтерес позивача, внаслідок чого судовому захисту таке права (інтерес) не підлягає.

Позивачем не надано доказів того, що вони зверталися до митниці у встановленому порядку із заявою про повернення з Державного бюджету України митних платежів й податку на додану вартість, надмірно сплачених до бюджету, та перерахування їх на депозитний рахунок митниці для здійснення ними подальших розрахунків при митному оформленні товарів.

Наказом Державної митної служби №1045 від 25.09.2008 було затверджено Порядок відображення відомостей про доплату (повернення) сум митних платежів і відкоригованих фактичних відомостей про товари, які стали відомі після закінчення митного оформлення.

Вказаний вище Порядок встановлює компетенцію митних органів щодо внесення до вантажної митної декларації відомостей про доплату (повернення) сум митних платежів у випадках отримання митним органом інформації про доплату платником податків коштів до Державного бюджету України або підтвердження Державним казначейством України факту повернення з Державного бюджету України коштів після закінчення митного оформлення унаслідок: направлення митним органом платнику податків податкового повідомлення; судового рішення; висновку митного органу про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи; інших видатків, визначених законами України. Зазначені відомості вносяться до ВМД відповідно до глави 4 зазначеного Порядку шляхом складання посадовою особою митного органу доповнення до цієї ВМД, що містить інформацію стосовно сум митних платежів, які були доплачені (повернуті) після закінчення митного оформлення товарів, та щодо підстав для застосування такої доплати (повернення). У кожному аркуші доповнення, складеному посадовою особою митного органу, проставляється її прізвище, ініціали, особистий підпис, а нижній частині кожного аркуша відбиток номерного штампу «СПЛАЧЕНО».

Як слідує з понять, наведених у Порядку, аркуш коригування це документ, який складається митним органом з метою відображення фактичних відомостей про товари, що стали відомі після закінчення їх митного оформлення.

Отже, відповідно до Порядку, оформлення митним органом аркуша коригування та внесення змін до облікової картки виконується у разі отримання митним органом інформації про доплату платником податку коштів до Держбюджету України або підтвердження Державним казначейством України факту повернення з Державного бюджету України коштів після закінчення митного оформлення.

Ніякої інформації про повернення з Держбюджету України коштів після митного оформлення ПАТ «Запоріжкокс» відповідач не отримував та і не міг отримати, бо такого факту взагалі не існує.

Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Запоріжкокс» судовий збір у розмірі 1 (однієї) гривні 70 копійок, тобто пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.17,158-162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/000317/1 від 08.04.2010.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь ПАТ «Запоріжкокс» судовий збір у розмірі 1 (однієї) гривні 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова у повному обсязі складена 23.05.2011.

Суддя О.В. Матяш