Постанова № 16473114, 15.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2011 р. справа № 2а/0570/6514/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 00 хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретаріМогілевському А.А

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі судового засідання Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК-Сенс»

до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 за дов.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК-Сенс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання дій незаконним та скасування податкового повідомлення рішення від 07.12.2010 року № 0003102340/0/31248/10/23-313 про нарахування податку на прибуток на суму 142 370,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування валових витрат у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Приватним підприємством «Фірма «Томь» та посилається на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочину із даним контрагентом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши про правомірність прийнятого рішення про нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток у звязку зі здійсненням позивачем нікчемного правочину, який не створює правових наслідків, а отже, платник податків не має право на формування валових витрат за такою господарською операцією.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом 15 червня 2011 року було відмовлено у задоволенні усного клопотання представника відповідача про залучення в якості третьої особи Приватного підприємства «Фірма «Томь», оскільки в межах цієї адміністративної справи оскаржуються нарахування податкових зобовязань позивачу. Частина 2 статті 11 КАС України визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Оскільки предметом позовних вимог є податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька, які стосуються виключно Позивача, підстави для залучення ПП «Фірма «Томь», відносно якого рішення у справі може вплинути на їх права та обовязки, в якості третьої особи відсутні.

Судом 15 червня 2011 року було відмовлено в задоволені усного клопотання представника відповідача про виклик в якості свідків посадових осіб підприємств, які були залучені до перевезення вугілля згідно квитанцій про приймання вантажу, оскільки відповідачем не зазначено, які обставини повинні підтвердити ці особи з урахуванням наявних в матеріалах справи копій документів, які підтверджують перевезення вантажу залізничним транспортом. Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за Законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Факт перевезення вантажу залізничним транспортом не може бути підтверджений або опротестований показаннями свідків.

Судом 15 червня 2011 року відмовлено в задоволенні усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для підготовки письмового клопотання про виклик свідків, оскільки судом було задоволено клопотання представника відповідача 24 травня 2011 року про зупинення провадження по справі для надання додаткових доказів з його боку. У судовому засіданні, призначеному на 9 червня 2011 року представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву та документи, які він вважав за необхідне надати для підтвердження правомірності винесено рішення, яке оспорюється. У судовому засіданні, призначеному на 15 червня 2011 року представником відповідача було заявлено усне клопотання про виклик свідків, в задоволенні якого було відмовлено судом з підстав необґрунтованості, тобто, розглянуто по суті. Тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх наявними доказами в межах позовних вимог, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК-Сенс» є юридичною особою, включене до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за номером 34746983, знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька.

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні правових відносин з ПП «Фірма «Томь» за період 4 квартал 2009 року.

За результатами перевірки було складено акт № 8492/23-3/34746983 від 24.11.2010 року (надалі акт перевірки), яким зафіксовано порушення, яке оспорюються у межах цієї адміністративної справи, а саме:

пп.1.31 статті 1, пп. 5.1.1 п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження податку на прибуток у 4 кварталі 2009 року у розмірі 101693,00 грн. (за жовтень 2009 року 41418,00 грн., за листопад 2009 року 59875,00 грн.)

За висновками вищенаведеного акту перевірки заступником керівника податкового органу (відповідача у справі) 7 грудня 2010 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0003102340/0/31248/10/23-313 про нарахування податку на прибуток на загальну суму 142 370,00 грн., з яких 101 693,00 грн. основний платіж та 40 677,00 грн. штрафні санкції.

Спірне податкове повідомлення рішення прийнято на підставі зазначеного акту перевірки і стосується визначення податкових зобовязань з податку на прибуток.

Пунктом 3.1.2 акту перевірки передбачено, що у ході проведення перевірки встановлено відсутність поставок товарів між позивачем та ПП «Фірма «Томь», що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків.

Усі порушення податкового законодавства встановлені на підставі ч.2 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ТОВ “ТПК-Сенс” з постачальником ПП «Фірма «Томь» не спричиняє реального настання правових наслідків, а отже є нікчемним.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2009 року між приватним підприємством «Фірма «Томь» (далі-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК-Сенс” (далі-Покупець) було укладено договір № 19/10 ПР (далі-Договір). Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобовязався поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, вугільну продукцію, марочний склад, кількість та ціна якої зазначені у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невідємною частиною Договору. Згідно із п.5.1 Договору, розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за партію товару. Згідно специфікацій № 1 від 19.10.09 р., № 2 від 19.10.09 р., які є невідємною частиною Договору вбачається, що сторони дійшли згоди щодо постачання вугілля, в асортименті, кількості, якості, умов постачання, строків постачання та ціни договору.

На виконання умов Договору ПП «Фірма «Томь» за період жовтень-листопад 2009 р. позивачу було поставлено вугілля у кількості 3100 т., що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, актами приймання-передачі, посвідченнями якості вугілля, квитанціями приймання вантажу, податковим накладними, які долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для нарахування податкових зобовязань позивачу податковий орган визначив, у тому числі, відсутність залізничних накладних, які підтверджують факт транспортування товару вугілля.

Таким чином, рішення субєкта владних повноважень ґрунтується на таких підставах:

-відсутності залізничних накладних, які підтверджують факт транспортування товару вугілля від ПП «Фірма «Томь» до Позивача;

-висновки акту перевірки від 9.06.10 № 290/23-1/22041152 «про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Фірма «Томь» щодо вчинення нікчемних правочинів цим підприємством за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року з усіма контрагентами.

Щодо відсутності залізничних накладних, які підтверджують факт транспортування товару вугілля від ПП «Фірма «Томь» до Позивача суд зазначає наступне.

Спірність даної обставини, на думку податкового органу, полягає у непідтверджені реального руху товару (вугілля) за договором від 19.10.09 року № 19/10 ПР.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Міністерством транспорту України від 21.11.2000 року № 644та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року № 863/5084 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 N 460 "Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Відповідно до п. 1.2 Правил, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику.

Матеріали справи містять квитанції про приймання вантажу, які підтверджують приймання вантажу підприємством ТОВ «ВК «Донецьке вугільне паливо», відносини позивача з яким врегульовані договором від 30.01.2009 року № 11/09, відповідно до умов якого ТОВ «ТПК-Сенс» зобовязується поставити на адресу ТОВ «ВК «Донецьке вугільне паливо» вугілля для здійснення збагачення вугілля. В якості платника за вказаний товар в квитанції про приймання вантажу визначено підприємство ТОВ «Глорія - Трейд», господарські відносини позивача з яким врегульовано договором про надання послуг від 15 січня 2007 року № 9/2007-п, за яким ТОВ «Глорія - Трейд» зобовязується організувати за заявою позивача виконання перевезення вантажів та інших транспортних послуг.

Суд погоджує доводи позивача щодо неможливості зазначення позивача у перевізних документах через відсутність таких граф у документах, передбачених при транспортуванні вантажу залізничним транспортом.

Суд зазначає, що вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачені вимоги щодо підтвердження витрат документами, які б підтверджували фактичне здійснення платником податку господарської операції. Матеріали справи містять квитанції про приймання вантажу від 24.10.09, 30.10.09, 14.11.09, 15.11.09, 27.11.09, 28.11.09, 29.11.09, які підтверджують рух товару (вугілля) за договором від 19.10.09 № 19/10 ПР.

Щодо висновків акту перевірки від 09.06.10 № 290/23-1/22041152 «про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Фірма «Томь» щодо вчинення нікчемних правочинів цим підприємством за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року з усіма контрагентами, суд зазначає наступне.

Не приймається судом до уваги як доказ вчинення нікчемної угоди між позивачем а ПП «Фірма «Томь» акт перевірки ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя від 29.06.10 № 290/23-1/22041152 «про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Фірма «Томь», з огляду на те, що висновок про нікчемність правочинів здійснений податковим органом на підставі надання останньої податкової звітності ПП «Фірма «Томь», наявності (відсутності) основних фондів та трудових ресурсів. Суд зазначає, що дані обставини не мають відношення до правомірності формування валових витрат позивача.

З приводу відсутності у ПП «Фірма «Томь» основних засобів та виробничих потужностей слід зазначити, що спірним договором не передбачено, що продаж вугілля мав бути здійснений саме виробничими потужностях цього підприємства. Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагав від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів.

Так само відповідачем не доведено, що виконання господарських операцій по постачанню товару вимагало наявності певної кількості працівників у штаті контрагента позивача з урахуванням того, що в акті перевірки цього підприємства відображено кількість працюючих у 2 та 3 кварталі 2008 року, який не має відношення до спірного періоду, за який позивачу нараховане податкове зобовязання. Таким чином, відповідачем не доведено, що кількість працюючих на ПП «Фірма»Томь» є недостатньою для здійснення господарських операцій з позивачем по постачанню товару.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що валові витрати можуть повинні бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Такої підстави як попередні висновки органів державної податкової служби контрагента ПП «Фірма «Томь», якими зроблено висновок про нікчемність усіх правочинів у відповідному періоді для виключення витрат зі складу валових Закон № 334 не передбачає. Тобто, окрім документів, якими оформлюються господарські операції, а саме, договір, специфікації, акти приймання передачі вугілля, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, Позивачем підтверджено рух вугілля квитанціями про приймання вантажу та посвідченнями про якість вугілля, що спростовує висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат та руху товару, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З аналізу акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька № 8492/23-3/34746983 від 24.11.2010 та заперечень відповідача проти позову вбачається, що обставинами, які на думку відповідача свідчать про нікчемність договору між позивачем та ПП «Фірма «Томь» є їх спрямованість на порушення публічного порядку у звязку з відсутністю залізничних накладних, та, як наслідок, відсутності реального руху товарів та фактичне отримання товарів.

Суд вважає, що ці обставини спростовується зібраними у справі доказами, які досліджені під час розгляду справи. Судом на підставі квитанцій про приймання вантажу, актів приймання передачі вугілля, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, посвідчень про якість вугілля встановлено наявність таких документів. Суд вважає, що надані позивачем документи та зібрані судом документи під час розгляду справи підтверджують реальність господарських операцій.

Помилковість висновків податкового органу полягає у тому, що поклавши в основу донарахування податку на прибуток припущення щодо можливості здійснення певних господарських операцій по факту придбання товарів податковий орган не врахував, що цей же товар був предметом продажу у цих же податкових періодах ТОВ «ВК «Донецьке вугільне паливо» (отримувач товару згідно квитанції про приймання вантажу). За наслідками зазначеного продажу були сформовані валові доходи, тобто, якщо б товару не існувало, то необхідно було б коригувати як валові витрати, так і валові доходи за цей період.

Враховуючи вищевикладене, податковим органом помилково здійснено нарахування податку на прибуток на підставах, викладених в акті перевірки.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування основного платежу з податку на прибуток, то нарахування штрафних санкцій здійснено податковим органом також неправомірно.

Стосовно позовної вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача суд зазначає, що наслідком дій відповідача було конкретне рішення субєкта владних повноважень податкове повідомлення-рішення, яке й має для позивача негативні наслідки. Право на судовий захист у спірних правовідносинах позивачем реалізоване шляхом визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення. Таким чином, в частині позовних вимог позивача про визнання неправомірними дій суд відмовляє.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК-Сенс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання дій незаконним та скасування податкового повідомлення рішення від 07.12.2010 року № 0003102340/0/31248/10/23-313 про нарахування податку на прибуток на суму 142 370,00 грн. задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 07.12.2010 року № 0003102340/0/31248/10/23-313 про нарахування податку на прибуток на суму 142 370,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1 грн.70 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК-Сенс».

Повний текст постанови прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено у повному обсязі 15 червня 2011 року в присутності представників сторін.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Савченко С. В.