Постанова № 16472795, 22.06.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2011 р. Справа № 2а-2946/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю. при секретаріОрлові О.В. за участю: представника позивача представника відповідача Ваніна Т.С., Курченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Вітол" до Північна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: 02.03.2010 року ТОВ Фірма «Вітол» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить : визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області №0005292301/3 від 08.02.2010 року про визначення суми податкового зобовязання і суми штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 61503,00 грн.; визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області №0005302301/3 від 08.02.2010 року про визначення суми штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 39551,00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем неправомірно було визначено вартість угоди щодо придбання, ремонту та реалізації верстатів та встановлено відхилення звичайної ціни від ціни договору більше ніж на 20%, у звязку з чим було неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0005292301/3 від 08.02.2010 року про визначення суми податкового зобовязання і суми штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 61503,00 грн. Також позивач вважає неправомірним податкове повідомлення-рішення №0005302301/3 від 08.02.2010 року про визначення суми штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 39551,00 грн. у звязку з не збільшенням у бухгалтерському обліку валових доходів позивача на суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Інтер-Дніпро», яке було визнано банкрутом. Проте позивач вважає, що вказані дії ним вчинятися не могли у звязку з не закінченням строків позовної давності, як це передбачено пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 та пп.12.3.1 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та пояснив, що відповідачем при винесенні оскаржуваних рішень, порушень чинного законодавства допущено не було, у звязку з чим вони є правомірними і не підлягають скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі письмові докази, приходить до наступних висновків.

15.06.2009 року на підставі проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року було складено акт №47/231/21888299 відповідно до якого були встановлені порушення пп.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, пп. 5.2.1, 5.2.5 п.5.2, пп.5.5.1 п.5.5, п.5.6, п.5.7, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», п.4.1, пп. 4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаних порушень були винесені податкові повідомлення-рішення: №0005302301/0 від 25.06.2009 року яким було нараховані штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток підприємств в сумі 39475,00 грн.; №0005292301/0 від 25.06.2009 року яким було донараховано суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 41002,00 грн. та штрафні санкції в сумі 20501,00 грн.

Позивачем було вжито заходів щодо адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, за результатами якого було збільшено штрафні санкції з податку на прибуток на 76,00 грн. та винесено податкові повідомлення-рішення №0005292301/3 від 08.02.2010 року про визначення суми податкового зобовязання і суми штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 61503,00 грн., №0005302301/3 від 08.02.2010 року про визначення суми штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 39551,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0005292301/3 від 08.02.2010 року суд зазначає наступне.

Згідно договору №3 від 01.02.2008 року укладеного між ВАТ «Морський індустріальний комплекс» та позивачем, останнім було придбано 48 станків на загальну суму 2019600,00 грн. для подальшої реалізації.

Згідно дефектного акту станки з інвентаризаційними номерами №1436 (вартістю 63000,00 грн. без ПДВ), №2732 (вартістю 116000,00 грн. без ПДВ), 2716 (вартістю 4000,00 грн. без ПДВ) потребували ремонту.

Позивачем 01.02.2008 року було укладено договір №01/02-08 з ТОВ «Екотрейд-3» на отримання послуг з демонтажу, відвантаження, розвантаження, транспортування та ремонту станків.

Ремонт станків зазначених в дефектному акті було виконано ТОВ «Екотрейд-3» на загальну суму 207504,00 грн. без ПДВ, що підтверджувалось актами виконаних робіт та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи.

За договором купівлі-продажу №230408 від 23.04.2008 року між позивачем та ТОВ «Екотрейд-3» вказані станки були продані на загальну суму 185490,33 грн. без ПДВ.

Суд погоджується з висновками відповідача щодо заниження податкового зобовязання з ПДВ позивачем у звязку з продажем товару за ціною значно нижчою звичайної ціни з наступних підстав.

Згідно до п.4.1 ст.4 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із Законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Підпунктом 1.20.51 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено що, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів пункту 1.20, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Відповідно до положення про порядок формування і застосування вільних (ринкових) цін і тарифів на продукцію, товари і послуг, затвердженого Постановою Головного управління цінової політики Мінекономіки від 27.12.91р. №15, вільні ціни визначаються виходячи з кон'юнктури ринку (попиту і пропозиції, що склались), якості і споживчих властивостей продукції (послуг) і товарів на умовах франко-станція (порт, пристань) відправлення, а при поставках в межах одного міста франко-склад підприємства постачальника. За домовленістю сторін можуть прийматись інші умови поставки товарів.

Згідно з додатком до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.99р. №163 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 1999 р. за №499/3792 ринкова вартість "Машин та устаткування" - це відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання).

Відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону «Про податок на додану вартість» ряд термінів, що вживаються в даному Законі, розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Так визначення фактичних витрат на виготовлення (придбання) товарів (робіт, послуг), які поставляються, для обчислення бази оподаткування податком на додану вартість слід здійснювати виходячи із розміру валових витрат виробництва та обігу у порядку, встановленому статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Закон №334).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»: придбані, отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість запасів, придбаних за плату, це собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання; інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать: інші прямі витрати на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

З огляду на вищезазначене вартість запасів (придбання станків) повинна складатись з вартості їх придбання у ВАТ "Морський індустріальний комплекс", а також вартості їх ремонту, що і буде в даному випадку звичайною ціною для цих товарів. А тому суд вважає, що звичайна ціна станків складає 390504,00 грн.

В той же час вартість продажу вказаних станків позивачем контрагенту складає 185490,33 грн., що значно нижче ніж ціна їх придбання.

Позивачем ні в судовому засіданні ні при оскарженні рішень відповідача в адміністративному порядку не надавались докази зниження конюнктури ринку або здійснення знижок.

Таким чином різниця між звичайною ціною станків придбаних позивачем та ціною їх реалізації контрагенту складає 205013,67 грн.

Враховуючи, що договірна ціна нижча за звичайну ціну на 52%, суд вважає, що відповідачем було вірно застосовано норми абз.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено базу оподаткування за звичайною ціною, та встановлено заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 41002,74 грн.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було допущено порушення податкового законодавства, відповідачем було правомірно донараховано суму податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій, а тому податкове повідомлення-рішення №0005292301/3 від 08.02.2010 року є правомірним і не підлягає скасуванню.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0005302301/3 від 08.02.2010 року про визначення суми штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 39551,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки позивач мав кредиторську заборгованість перед ТОВ «Інтер-Дніпро» у розмірі 126111,60 грн., що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

29.01.2008 року Господарським судом Дніпропетровської області у справі №Б15/314-07 за заявою ТОВ ВКФ «Софія-Д» до ТОВ «Інтер-Дніпро» про визнання банкрутом було постановлено ухвалу якою було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, а також ліквідовано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Дніпро» (ЄДРПОУ 20254628).

Відповідно до ч.2 ст.32 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Згідно ч.7 ст.59 ГК України скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Як встановлено статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній і містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

11.02.2008 року скасовано державну реєстрацію ТОВ «Інтер-Дніпро» що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ст.609 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

За умовою підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валового доходу платників податку на прибуток, крім іншого, включається вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді. При цьому такий платник повинен одночасно зменшиш валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено витрат відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 наведеного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Проте враховуючи, що позивачем до складу валових витрат було віднесено кредиторську заборгованість перед ТОВ «Інтер-Дніпро» яке було ліквідовано суд вважає правомірним винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення №0005302301/3 від 08.02.2010 року.

Крім того суд вважає помилковими посилання позивача на необхідність застосування до даних правовідносин встановленої ст.257 ЦК України трирічної позовної давності, а також відсутності у позивача відповідної інформації про ліквідацію контрагента з наступних підстав.

Так відповідно до ст.609 ЦК України передбачено припинення зобовязань у разі ліквідації юридичної особи, крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Проте суд вважає, що в даному випадку повинні застосовуватись загальні правила передбачені ст.609 ЦК України щодо припинення зобовязань.

Враховуючи викладене суд вважає, що зобовязання позивача щодо погашення кредиторської заборгованості перед ТОВ «Інтер-Дніпро» є припиненим.

Крім того, як на підставу віднесення до валових витрат даної кредиторської заборгованості позивач зазначає, те, що йому стало відомо про припинення (ліквідацію) ТОВ «Інтер-Дніпро» лише зі змісту акту перевірки.

Однак суд не погоджується з даним твердженням у звязку з тим, що відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" передбачено порядок розміщення відомостей про оголошення банкрутом у засобах масової інформації.

Так відповідно до ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" передбачено обовязок ліквідатора опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

А тому, враховуючи, що дана інформація є загальнодоступною, суд вважає, що позивач міг знати про оголошення ТОВ «Інтер-Дніпро» банкрутом.

Таким чином суд приходить до висновку з урахуванням зазначених обставин, що у задоволенні даного адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163, 182, п.6 ч.1 ст.256 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Вітол» до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 31.01.2011 року.

Суддя А. Ю. Рищенко