Постанова № 16472505, 09.06.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/1749/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні

за участю представників сторін:

позивача : Зінченка Д.В.

відповідача : Данільцева Ю.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс - Агро"

до: Іллінецької міжрайонної державної

про: визнання протиправною та скасування податкової вимоги

ВСТАНОВИВ :

14 квітня 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» з позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 6 квітня 2011 року на адресу ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» надійшла податкова вимога Іллінецької МДПІ від 01 квітня 2011 року №81. У даній податкові вимозі вказано, що станом на 01 квітня 2011 року сума податкового боргу платника податку за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 3875712,46 грн., у тому числі: по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3848123,66 грн.; по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 26806,38 грн. Позивач вважає дану вимогу протиправною та просить її скасувати, оскільки між позивачем та відповідачем жодних грошових зобов`язань на суми, вказані у податковій вимозі, узгоджено не було. Крім того, у податковій вимозі не вказані відомості , які б підтверджували факт виникнення грошового зобов`язання.

У судовому засіданні 09.06.2011 року представником позивача подано додаткові пояснення, в яких він додатково зазначив, що в податковій вимозі вказано про податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 26806,38 грн., однак докази з яких вбачалося б, що податкове зобов`язання з даного виду податку є узгоджене, взагалі відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні. У своїх письмових запереченнях (а.с. 12-13), що надійшли до суду 10.05.2011 року, відповідач вказував, що податковий борг виник внаслідок нарахування податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення від 06 грудня 2010 року № 0000272301/0 в сумі З 898 634 грн.. Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось і постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року було скасоване. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано, а в позові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено. Враховуючи викладене відповідач вважає податкове зобов'язання узгодженим, а податкову вимогу виставленою правомірно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

6 квітня 2011 року на адресу ТОВ «Концерн» Сімекс-Агро» надійшла податкова вимога від 01.04.2011р. № 81 (а.с. 4).

В даній вимозі зазначалось, що станом на 1 квітня 2011 року сума податкового боргу ТОВ «Концерн» Сімекс-Агро» за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 3875712,46 грн. у тому числі: по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3848123,66 грн.; по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 27588,80 грн.

Як свідчать письмові заперечення представника відповідача та пояснення надані ним у судовому засіданні, дана податкова вимоги прийнята на підставі податкового повідомлення-рішення від 06 грудня 2010 року № 0000272301/0, яким визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 3898634,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось і постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року було скасоване. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано, а в позові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п.п 2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1037 , податкова вимога формується, якщо платник податків не сплатив суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні, в установлені законами строки; контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби та надіслав відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру.

З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що обов`язковою передумовою формування податкової вимоги є наявність несплаченої суми узгодженого грошового зобов`язання, яка визначається платником податку самостійно у поданих ним деклараціях або контролюючими органами в податкових повідомленнях-рішеннях.

Однак, відповідач, формуючи оскаржувану податкову вимогу, включив до її складу суму податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 27588,80 грн., який на момент формування та направлення вимоги у позивача був відсутній.

Дана обставина підтверджується пояснення представника Відповідача та обліковою карткою Позивача, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Крім того, жодного доказу в підтвердження наявності у позивача боргу по податку на доходи фізичних осіб, на момент формування оскаржуваної вимоги, представником відповідача під час розгляду справи надано не було.

Надаючи оцінку податковій вимозі від 01.04.2011р. № 81, суд виходив із того, що відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені судом обставини, оскаржувана вимога не відповідає вище переліченим вимогам.

Враховуючи те, що визначену в податковій вимозі суму податку на прибуток фізичних осіб виокремити не є можливим, суд приходить до висновку про визнання її протиправною та скасування в цілому.

Відтак, суд прийшов до висновку, що оскаржувана вимога підлягає скасуванню.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачами не доведено правомірності оскаржуваної вимоги, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у звязку із задоволення позову підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (Липовецьке відділення) від 01 квітня 2011 року № 81.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн" Сімекс-Агро" (22525, Вінницька область, Липовецький район, с. Зозів, вул. Леніна, 41, код 32513287)3,40 грн. (три гривні сорок копійок) судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна