Постанова № 16472347, 16.02.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2011 р. Справа №2а-12505/10/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Александрова О.Ю., при секретарі Налбандян Р.В., за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність № б/н від 22.09.09 року;

відповідача ОСОБА_2, довіреність № 130/10-0 від 24.12.10 року,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталія" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання рішення недійсним,

Суть спору: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталія" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання недійсним рішення відповідача від 24.06.10 року № 0010772303 на суму 5475 грн.

Ухвалами суду від 30.09.10 р. було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, зазначених у ньому, пояснив, що посадовими особами відповідача проведена перевірка кафе,що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Наталія" з питання дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Представник позивача зазначив, що за наслідками перевірки виявлені порушення вимог частини 1 пункту 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 року та п. 2.6 Положення "Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті України" від 15.12.2004 року № 637 (неоприбуткування готівкових коштів). Представник позивача пояснив, що на підставі акту перевірки винесене рішення № 0010772303 від 24.06.2010 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 5475,00 гривень відповідно до абз.3 ст.1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обороту готівки» від 12.06.1995 року за порушення п.2.6 постанови правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті України».

Позивач вважає, що штрафні санкції до позивача застосовані необґрунтовано. Зазначив, що оприбуткування готівки, що надійшла до каси позивача за 08.06.2010 року та 09.06.2010 року підтверджується прибутковими касовими ордерами, вказані кошти були внесені до каси позивача. Також пояснив, що вимоги Положення про ведення касових операцій у національній валюті України були виконані позивачем у повному обсязі, а запис у касовій книзі підтверджує оприбуткування готівкових коштів.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що в ході перевірки позивача встановлено не оприбуткування ним готівкової виручки в загальній сумі 1095,00 гривень у КОРО. Сума неоприбутковуваної готівки визначена на підставі фіскальних звітів чеків реєстратора розрахункових операцій № 1903 від 08.06.2010 року та № 1904 від 09.06.10 року. Тому зазначив, що згідно акта перевірки в розділі №2 КОРО, Z - звіти на момент перевірки не внесені у розділ № 2 КОРО та не вклеєні у розділ 1 КОРО. У звязку з чим застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 5475,00 гривень відповідно до абз.3 ст.1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обороту готівки» від 12.06.1995 року за порушення п.2.6 постанови правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті України» є правомірним.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п.2 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим є субєктом владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, суд зобовязаний перевірити, чи здійснювалася перевірка позивача відповідачем на підставі закону, які повноваження мала Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим щодо проведення такої перевірки, чи діяли посадові особи Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у звязку з проведенням перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталія" є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 438283, Довідкою з ЄДРПОУ від 27.09.2006 року.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталія" є субєктом господарювання, юридичною особою, яка зобовязана виконувати обовязки, покладені на неї законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Суд зазначає, що органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок субєктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

У відповідності до п.1, 2 ч.1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. № 509-XII (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків), а також здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити лише документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Судом встановлено, що 10.06.2010 року головним державним податковим інспектором Дмитрієвим В.Ю. та старшим державним податковим інспектором Семикіним О.О. на підставі направлення на перевірку № 1330/13-3 09.06.2010 року і відповідно до плану графіку перевірок об'єктів торгівлі, громадського харчування та послуг на червень 2010 року була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій кафе, розташованого за адресою м. Сімферополь, вул. Севастопольська, б. 1, що належить ТОВ "Наталія".

За результатами проведення перевірки складено акт 004041 від 10.06.2010 року, зареєстрований 11.06.10 року за №1070/01/01/23/22235956.

В акті перевірки зазначено про наявність у позивача РРО, реєстраційного посвідчення № НОМЕР_2 від 17.04.2007 року, виданого ДПІ в м. Сімферополі.

Перевіркою встановлено, проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій при продажу товару, без роздрукування та видачі документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, незабезпечення оприбуткування у повному обсязі виручки отриманої за реалізацію продукції у попередні дні, у книзі обліку розрахункових операцій № НОМЕР_2 від 09.12.2009 року, а саме згідно Z - звітів № 1903 від 08.06.10 року та № 1904 від 09.06.10 року з сумами обігу 555 грн. та 540 грн. загальна сума 1095 грн., ця сума не внесена по дням у розділ 2 КОРО, Z - звіти на момент перевірки не вписані у розділ 2 КОРО та не вклеєні у розділ 1 КОРО. Крім того незабезпечена відповідність суми готівкових коштів за місцем здійснення розрахунків, суми, яка зазначена у деному Х- звіті РРО.

В акті перевірки зазначено, що перевірку проведено у присутності бармена ОСОБА_4, який отримав один примірник акту перевірки, про що свідчить його особистий підпис на акті перевірки.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0010772303 від 24.06.2010 року на суму 5475,00 гривень.

Судом встановлено, що зазначене рішення було отримано позивачем 24.06.10 року.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0010772303 від 24.06.2010 року на суму 5475,00 гривень судом встановлено наступне.

Постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення №637). Зазначена Постанова зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320.

Положення № 637 визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями).

Відповідно до п.п. 2.6 п.2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначених у відповідних касових (розрахункових) документах.

У статті 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлено, що за не оприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки до юридичних осіб застосовуються штрафні санкції у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Суд зазначає, що під час перевірки позивача відповідачем встановлено, що в розділі №2 КОРО, не зазначені дані про надходження готівкових коштів за 08.06.2010 року та 09.06.10 року в сумі 555,00 гривень та 540,00 гривень, а взагалі 1095,00 гривень, зазначені суми визначені на підставі фіскальних звітних чеків РРО № 1903 від 08.06.2010 року та №1904 від 09.06.10 року.

Проте, проаналізувавши матеріали справи, надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що неможна вважати суми у розмірі 555,00 гривень та 540,00 гривень такими, що були не оприбутковані виходячи з наступного.

Суд зауважує, що оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п. 3.1 Положення)

Касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Судом встановлено, що позивачем ведеться касова книга, оформлюються прибуткові касові ордера, а на момент перевірки суми у розмірі 555,00 гривень та 540,00 гривень були оприбутковані позивачем, що підтверджується наступним.

Приймання готівки в касу відповідно до вимог п.3.2 Положення № 637 проводилося за прибутковими касовими ордерами від 08.06.10 року № 320 на суму 64,00 гривни, № 317 на суму 555,00 гривень; від 09.06.2010 року № 318 на суму 540,00 гривень, №321 на суму 88,00 гривень.

Форма прибуткових ордерів відповідає формі затвердженій наказом Міністерства статистики України від 15.02.96 N 51 "Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій".

Відповідно до вимог п.4.2 Положення № 637 всі надходження готівки позивача за 08.06.2009 року та 09.06.2009 року у тому числі і суми 555,00 гривень та 540,00 гривень відображалися у касовій книзі ТОВ "Наталія" за 2009-2010 роки.

Так, суми надходження готівки за 07-09.06.2010 року у розмірі 1702,00 гривень відображені на сторінці 60 касової книги позивача.

Грошові кошти, що були оприбутковані у касовій книзі за 07-09.06.10 року як надходження на суму 1702,00 гривень була частково витрачена на придбання спиртних напоїв та пива, що підтверджується відповідними видатково-касовими ордерами .

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача судом встановлено, що суми у розмірі 555,00 гривень та 540,00 гривень були проведені через РРО відповідно до вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що підтверджується фіскальними звітними чеками № 1903 від 08.06.2010 року, № 1904 від 09.06.2010 року, яки вклеєні до розділу 1 КОРО копії яких знаходяться в матеріалах справи та досліджені судом.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач надходження готівки в національній валюті відображає у касовій книзі з оформленням прибуткових касових ордерів, сума готівки, що оприбутковується і відображується в касовій книзі відповідає сумам, зазначеним у фіскальних чеках.

Таким чином, судом встановлено, що суми у розмірі 555,00 гривень та 540,00 гривень оприбутковані позивачем та були обліковані в його податковому та бухгалтерському обліку.

Більш того, суд зауважує, що проведення сум у розмірі 555,00 гривень та 540,00 гривень через РРО, зазначення її в фіскальній памяті РРО, відображення на роздрукованих фіскальних звітах, робить неможливим ухилення позивача від сплати податків.

За таких умов стає зрозумілим, що припис п.2.6. Положення №637 щодо необхідності запису сум отриманої готівки у книзі обліку розрахункових операцій набуває суто формальне значення, що повязане з дотримання порядку її ведення.

Отже, суд зазначає, що відсутність запису отриманої позивачем готівки у розмірі 555,00 гривень та 540,00 гривень у КОРО, при наявності оприбуткування зазначених сум в касовій книзі позивача, означає виключно порушення позивачем порядку ведення КОРО, а не його ухилення від оподаткування зазначеної суми.

Судом встановлено, що до позивача застосовані фінансові санкції на підставі Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” № 436/95 від 12.06.1995 року.

Однак, суд зауважує, що зазначений Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” №436/95 від 12.06.1995 року встановлює відповідальність за порушення порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, порушення суб'єктами господарської діяльності норм з регулювання обігу готівки, в тому числі встановлює застосування фінансових санкцій за неоприбуткування готівки у каси.

Суд зазначає, як встановлено вище, позивачем було порушено порядок ведення КОРО.

Суд зауважує, що відповідальність за порушення встановленого порядку використання КОРО встановлена Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР.

Отже, за таке правопорушення застосування Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” №436/95 від 12.06.1995 року є необґрунтованим.

З приводу посилань представника позивача на той факт, що у п. 1.2 акту перевірки указано "кафе" без його найменування, тобто не ясно яке кафе було перевірено, суд зазначає, що дане ствердження спростовується матеріалами справи та адресою зазначеного "кафе", вказаною у акті.

Посилання позивача на помилку відповідача при визначені суми штрафу, а саме зазначення суми 555,00 гривень тоді як за денним і фіскальним звітними чеками сума складає 535,00 гривень не знайшли свого підтвердження, оскільки сума 535,00 гривень є деною сумою за 10.06.2010 року у той час як перевіркою було встановлені суми за 08.06.10 року та 09.06.10 року та відповідно до наданого представником позивача Z - звіту денного № 1903 за 08.06.10 року сума склала саме 555,00 гривень.

Отже, зазначені доводи представника позивача не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач просить суд лише визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, та не просить визнати його протиправним та скасувати, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 16 лютого 2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 21 лютого 2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 24.06.2010 року №0010772303 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталія" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5475 гривень 00 копійок.

3. Стягнути на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталія" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.