Постанова № 16472245, 15.06.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2011 р. Справа № 8/507-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Гудак А.В.

суддів Олексюк Г.Є. суддів Сініцина Л.М. при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.04.11 р. у справі № 8/507-10(Суддя Смаровоз М.В.)

за позовом Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного підприємства „Сапротрейд”, м. Херсон

про стягнення в сумі 23 895 грн. 76 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4 дов. у справі

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.04.11 р. у справі № 8/507-10 за позовом Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного підприємства „Сапротрейд”, м. Херсон про стягнення в сумі 23 895 грн. 76 коп. позов задоволено. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАТ" (м. Київ, проспект Перемоги, 89-А, ідентифікаційний код 21509937) 23895,76 грн. основної заборгованості, 238,96 грн. відшкодування державного мита та 236 грн. відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду Відповідач Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 13.04.11 р. у справі № 8/507-10, припинити провадження у справі.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції при дослідженні доказів представлених позивачем, визнав чинним Договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.09р., який укладено за допомогою факсимільного зв'язку, зазначивши, що факсимільна копія означеного договору-заявки має юридичну силу оригінала. Крім того, у поясненнях представника позивача від 01.06.2010р. вказано, що при укладенні договору-заявки від 09.12.2009р. сторонами було узгоджено всі істотні умови даного договору, зазначено, що договірзаявку від 09.12.2009р. було надіслано відповідачем позивачеві також електронною поштою.

Скаржник стверджує, що про існування зазначених промислово-технічною компанією у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Агромат” в позовній заяві документів нічого не знає, вказаного договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р. відповідач не підписував (можливо, вказаний договір-заявку від 09.12.2009р. фальсифіковано сторонніми особами в корисливих цілях), а до зазначеної в позовній заяві товарно-транспортної накладної жодного відношення фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не має; жодного перевезення, крім 2-х зазначених вище, розрахунки за якими здійснено, з залученням промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Агромат” фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не замовляв. Також вказується, що, оскільки оригіналу договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р. не існує, не може існувати і його факсимільної копії. А тому, відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача 23895,76 грн.

Позивач вважає що апеляційна скарга необґрунтована, вимоги скаржника незаконні і такі, що не підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду є таким, що ґрунтується на загальних засадах і змісті діючого законодавства України, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, про що зазначив у відзиві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного підприємства „Сапротрейд” в судове засідання 15.06.11р. не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судове засідання 15.06.11р. уповноважений представник апелянта не з'явився, однак в той же день через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду подав заяву, в якій просить відкласти розгляд апеляційної скарги, в зв'язку з перебуванням його у відрядженні, проте доказів суду не надав.

Враховуючи те, що відповідачем не надано апеляційному суду доказів, які підтвердили перебування відповідача у відрядженні, заява про відкладення розгляду справи відхиляється.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції здійснює розгляд справи та апеляційної скарги за наявними в матерілах справи доказами.

Враховуючи те, що відповідачем не надано апеляційному суду доказів, які підтвердили перебування відповідача у відрядженні, заява про відкладення розгляду справи відхиляється, судова колегія здійснює перегляд справи за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні - 15.06.2011 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, оцінивши висновки суду, викладені в рішенні на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (перевізником) та відповідачем (замовником) було укладено договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р. (далі договір) (а.с.10).

Згідно з п. 1. договору місце відвантаження: м. Херсон, вул. Некрасова, 234. Місце розвантаження: Poligono Industrial Comarca, 2-c/B n 25, 31191 BARBATAIN (Navarra, Spain) (п. 5 договору).

Відповідно до п. 6 договору-заявки найменування вантажу - дерев'яні колишки, кількість 12, маса 18 т, упаковка - піддони.

Пунктом 9 договору встановлено строк доставки вантажу - 28.12.2009 р. Ставка по фрахту, згідно з п. 11 договору, 2100 євро по курсу НБУ на день розмитнення. Відповідно до п. 12 договору умови оплати- наа момент відвантаження б/г.

На виконання умов договору-заявки позивачем було надано послуги з перевезення вантажів, що підтверджується копією міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) серії А №0000515 з відмітками вантажоотримувача про отримання вантажу (а.с.11).

Крім того, позивачем також надано копію митної декларації серії MRN № 09PL3030701138E9C8, відповідно до якої вантаж було розмитнено 23.12.2009р. (а.с.75).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника Вико-нання його обовязку.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їх другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Відповідно до ч.1 ст.916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.50 Закону України „Про автомобільний транспорт” договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції факти та зміст позовних вимог, апеляційний суд вважає правомірними вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 23895,76 грн. основної заборгованості у звязку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за договором-заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р.

Доводи апелянта про те, що оригіналу договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р. не існує, до уваги судом не беруться, оскільки відповідно до частин 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) .

Отже, при отриманні за допомогою технічного засобу (що допускається законом) примірника договору, позивач був позбавлений можливості (і не повинен був) ознайомлюватись з примірником договору, що залишається у відповідача. При цьому, у самому договорі-заявці від 09.12.2009р. міститься застереження про те, що факсимільна копія заявки має юридичну силу оригіналу. Також, посилання відповідача на те, що він не підписував договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р., спростовується змістом договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р., при цьому жодними доказами не підтверджено припущення відповідача стосовно того, що вказаний договір-заявку від 09.12.2009р. фальсифіковано сторонніми особами в корисливих цілях.

Зважаючи на зміст наведених вище положень частини 1 ст.638 Цивільного кодексу України, ст.50 Закону України „Про автомобільний транспорт” та з огляду на зміст договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2009р., обґрунтованим є твердження представника позивача про те, що при підписанні договору-заявки від 09.12.2009р. сторонами було узгоджено всі істотні умови даного договору, що дає підстави вважати даний договір укладеним, враховуючи при цьому зміст ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень. Проте, доказів на обґрунтування своєї позиції та на підтвердження своїх заперечень відповідач ( апелянт) суду не надав.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи, викладені Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та нормами цивільного та господарського законодавства.

А тому, рішення господарського суду Рівненської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи змін оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Хмельницької області від 13.04.11 р. у справі № 8/507-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття в може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.