Постанова № 16472242, 15.06.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 року Справа № 18/5007/9/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Сініцина Л.М.

при секретарі Юрчук Ю.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, дов. в справі

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Житомирської області

у справі № 18/5007/9/11 від 31.03.11р. (суддя Соловей Л.А.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінко-Житомир"

до відповідача Комунальне виробниче житлово ремонтно-експлуатаційне підприємство №3 (м.Житомир)

про стягнення 114787,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 18/5007/9/11 від 31.03.11р. . позов задоволено. Стягнуто з Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 (10014, м.Житомир, вул.Мала Бердичівська, 4, код ЄДРПОУ 13552103)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Житомир" (10002, м.Житомир, вул.Льва Толстого, 1-А , код ЄДРПОУ 34520825): 108380,10грн. - основного боргу; 500,00грн. - пені; 671,76грн. - 3% річних; 1686,99грн. - інфляційних; 1442,10грн. витрат по сплаті державного мита; 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідно до статтей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як встановлено частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Комунальне виробниче житлово ремонтно-експлуатаційне підприємство №3 (м.Житомир) звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 31.03.11р. у справі 18/5007/9/11 в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Апелянт відзнчає, що в частині стягнення основного боргу в сум 108380,10 грн. погоджується, так як дійсно в період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року позивачем були надані послуги на вказану суму, що підтверджують підписані сторонами акти надання послуг.Однак не погоджкються з нарпхуванням 3% річних , інфляційних та пені. Свої заперчення в цій частині апелянт обгрунтовуєтим, що згідно п.3.1 договору від 01.01.2009 року за № 19/ж-09 про надання послуг по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів стандартним періодом оплати є період від одного до дванадцяти місяців. Оскільки цей період не конкретизовано, то висновки сулу щодо прострочення виконання зобов"язань є безпідставними. Заявлений в позовних вимогах період несплати послуг по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів становить 6 місяців ( 01.07.2010 рокк - 31.12.2010 року), що не перевищує передбачених п.3.1 договору 12 місяців, а отже порушення строків оплати за договором зі сторони відповідача відсутнє.

Таким чином, не має правових підстав для застосування законодавчих норм, що встановлюють стягнення пені,3% річниз або інфляціцних нарахувань.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 31.03.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.Зокрема, відначив, що умовами договору про надання послуг по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів № 19/ж-09 від 01.01.2009 року укладений між сторонами, пунктом 3.2 договору сторони обумовили, що протягом всього строку дії договору, замовник ( відповілач) зобов"язується здійснювати оплату за стандартний період шляхом 100% передоплати на підставі виставленого виконавцем (позивачем) рахунку протягом 3 календарних днів від дати його складання.

В рахунках, які виставлені позивачем відповідачу ,а саме: № 4576 від 31.04.2010 року, № 4900 від 31.08.2010 року, № 5638 від 30.09.2010 року , № 6438 від 31.10.2010 року, № 7198 від 30.11.2010 року, № 8004 від 31.12.2010 року вказано суму наданих помлуг, ґкі надані за місяць який минув, так само і вактах наданих послуг по зазаначеному договору та які містяться в матеріалах справи і які підписані уповноваженими представниками сторін.

Отже, договором № 19/ж-09 встановлений порядок оплати за надані послуги.

Преставник відповідача в судове засідання не з"явився, направик заяву від 09.06.2011 року за № 517, яка отримана судом - 14.06.2011 року щодо відкладення розгляду справи в зв"язку з перебуванням представника у відпустці.

Дане клопотання судовою колегією не задовільняється, виходячи з наступного.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції здійснює розгляд справи та апеляційної скарги за наявними в матерілах справи доказами.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

01 січня 2009р. між ТОВ "Грінко-Житомир" (виконавець, позивач) та КВЖРЕП №3 (замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів №19/ж-09 (а.с.8-10), за умовами якого замовник доручає та оплачує, а виконавець надає замовнику послуги по вивезенню твердих побутових відходів (ТПВ) і подальшій їх утилізації чи захороненню в порядку та строки, визначені цим договором (п.1.1 договору)( а.с.8-а.с.11).

Умовами даного договору, зокрема пунктом 2.3. передбачено, що тверді побутові відходи вивозяться виконавцем планово-регуляторним способом, виключно на підставі нижченаведеного графіку вивезення. Зміна графіку може відбутися на підставі листа від замовника, направленого не менше ніж за 10 календарних днів до бажаної дати запровадження змін в графіку. Сторони домовились що такий лист (листи), щодо зміни графіку, вважаються додатковими угодами до цього договору і є невід'ємною його частиною, у випадку, якщо виконавець у відповідь не направив своїх заперечень.

Пунктами 2.4., 2.5. договору встановлено, що виконавець складає акт виконаних робіт на підставі та керуючись графіком вивезення, що вказаний в п. 2.3 цього договору. Акт виконаних робіт підписується протягом 3 (трьох) днів по закінченню стандартного періоду оплати за договором. Після підписання акту виконаних робіт уповноваженими представниками сторін, усі суперечки щодо об'єму вивезених та утилізованих ТПВ вважаються необґрунтованими. Жодна із сторін не вправі відмовитися від підписання актів виконаних робіт. У разі наявності розбіжностей, підтверджених письмово, сторони підписують акт із зазначенням фактичних розбіжностей. Розбіжності повинні бути підтверджені виключно актами про невиконання виконавцем своїх зобов'язань згідно договору, складених за участю уповноваженого представника виконавця.

Згідно графіку сторони погодили, що у розрізі днів тижня вивозу підлягають: понеділок - 67 контейнерів, вівторок - 40 контейнерів, середа - 9 контейнерів, четвер - 65 контейнерів, п'ятниця - 40 контейнерів, субота - 59 контейнерів (п. 2.3 договору).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною1, 7 ст.193 ГК України передбачено, що зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

В матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками, з якого вбачається, що станом на 22.02.2011р. заборгованість КВЖРЕП №3 перед ТОВ "Грінко-Житомир". становила 109967,90грн.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із п.п. 3.2., 3.3., 3.4., 3.5. договору, сторони погодили, що протягом всього строку дії договору, замовник зобов'язується здійснювати оплату за стандартний період шляхом 100% передоплати, на підставі виставленого виконавцем рахунку, протягом 3 (трьох) календарних днів від дати його складання. Середня вартість надання послуг за стандартний період оплати, складає 32179,84грн., в т.ч. ПДВ. Сторони розуміють і погоджуються, що сума до оплати може дещо відрізнятися від середньої, враховуючи різну кількість днів в місяцях, різну кількість вивозів в місяць згідно графіку, додаткових замовлень, тощо. Оплата послуг замовником повинна здійснюватися на розрахунковий (поточний) рахунок виконавця, що вказується у рахунку на оплату. Вартість вивезення одного кубічного метру відходів за цим договором складає 26,12грн.

У період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р., позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу послуги на загальну суму 126710,75грн., що підтверджується актами надання послуг №5271 від 31.07.2010р., №6082 від 31.08.2010р., №6920 від 30.09.2010р., №7831 від 31.10.2010р., №8771 від 30.11.2010р., №9691 від 31.12.2010р. та виставленими рахунками на оплату (а.с.12-23).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення основного боргу в сумі 108380,10 грн., який є непогашений і підтверджується матеріалами справи і не заперечується апелянтом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Коментована стаття надає визначення порушення зобов'язання, яке буває двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання. Про невиконання зобов'язання можна говорити, якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання. Тобто не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо, або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися (наприклад, боржник відмовляється сплатити вартість речі кредиторові або використовує річ, передану кредитором в оренду не за її призначенням, тощо).

Другим випадком порушення зобов'язання є його неналежне виконання. Неналежне виконання визначається коментованою статтею як порушення умов, визначених змістом зобов'язання. Поняття належного виконання зобов'язання надається ст. 526 ЦК. В разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання.

Відповідно до п.5.2 договору в разі несвоєчасної оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення оплати.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з обгрунтованого розрахунку позивача (а.с.84-а.с.87) пеня у сумі 3470,86грн. нарахована позивачем правомірно, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Оскільки, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов"язання, а тому згідно п.5.2 договору позивач має право вимагати сплату пені в сумі 3470,86грн. Відповідно до ч.2 статті 233 ГК України, якщо порушення зобов"язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій .Позивачем не надано суду доказів заподіяння йому збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем його зобовязання. Виходячи з того, що невиконання відповідачем своїх зобов"язань позивачу або іншим учасникам господарських відносин не заподіяні збитки, судом першої інстанції обгрунтовано зменшенено розмір штрафних санкцій ( пені) до 500,00 грн.

Згідно з частиною 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Тобто, коментована стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені коментованою статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Позивач за порушення строків оплати нарахував відповідачу відповідно до п.2 ст.625 ЦК України - 1686,99грн. інфляційних та 671,76грн. 3% річних.

Вимога позивача щодо сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми є законною.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень. Проте, доказів на обґрунтування своєї позиції та на підтвердження своїх заперечень відповідач( апелянт) суду не надав.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи, викладені Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 3 в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та нормами цивільного та господарського законодавства.

А тому, рішення господарського суду Рівненської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи змін оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Житомирської області від 31.03.2011 року у справі № 18/5007/9/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 залишити без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3 .Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили..

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.