Постанова № 16472220, 09.06.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2011 р. Справа № 04/85-38

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г. при секретарі Водоп"ян О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представника за дорученням від 02.06.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 - суб"єкта підприємницької діяльності

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Луцьк

на рішення господарського суду Волинської області

від 15.03.11 р. у справі № 04/85-38 (суддя Філатова С.Т.)

за позовом Приватного підприємства "Болеро-сервіс", м.Львів

до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Луцьк

про стягнення в сумі 28 830 грн. 75 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.03.2011р. у справі №04/85-38 задоволено позов Приватного підприємства "Болеро-сервіс", м.Львів до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 28830,75 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 22644,42 грн. боргу, 2468,95 грн. пені, 2408,72 грн. річних, 1308,66 грн. інфляційних втрат, 288,31 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати (а.с.116-117).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- у проекті договору (п.4.2) позивач пропонував за порушення (прострочення виконання) зобов"язань передбачити відповідальність у формі сплати неустойки, розмір якої мав би бути визначений у відсотках від несплаченої суми (суми заборгованості) за кожен день порушення (прострочення), однак, підписуючи договір від 24.09.2009р. відповідач зазначений пункт залишив незаповненим, тобто не погодився з пропозицією позивача;

- під час розгляду справи не встановлено факт наявності повноважень у менеджера ПП"Болеро-сервіс" ОСОБА_3 на підписання договору від 24.09.2009р.

Позивач у письмовому відзиві №12/95 від 02.06.2011р. на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що у тексті договору від 24.09.2009р. немає жодних застережень щодо наявності заперечень на його окремі пункти.

Заслухавши пояснення представника позивача та підприємця ОСОБА_2, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2009р. між Приватним підприємством "Болеро-сервіс" (продавець) та Суб"єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (покупець) укладено договір №J500 (далі - договір), згідно п.1.1.1 якого продавець зобов"язується передати у власність покупця продукти харчування в асортименті відповідно до переданої продавцем комерційної пропозиції та/або прайс-листа, надалі - товар, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити товар (а.с.7).

Як передбачено п.1.1.3 договору, купівля-продаж товару за цим договором здійснюється партіями відповідно до узгоджених продавцем замовлень покупця.

Згідно п.1.7.1 договору покупець зобов"язаний оплатити продавцю прийнятий від останнього товар протягом 21 календарних днів з моменту прийняття цього товару. У випадку прострочення оплати продавець має право вимагати оплати товару і сплати покупцем 20% річних за користування чужими грошовими коштами від простроченої оплати за кожен день прострочення.

Відповідно до п.1.7.2 договору вартість товару до оплати визначається на підставі накладної (товарно-транспортної накладної чи іншого документу) про приймання-передачу товару. При здійсненні покупцем оплати посилання в платіжному документа на цей договір і накладну (товарно-транспортну накладну чи інший документ) є обов"язковим.

Пунктом 1.7.3 договору сторони погодили, що покупець зобов"язаний оплатити продавцю прийнятий від останнього товар шляхом безготівкового перерахунку повної вартості прийнятого але неоплаченого товару на банківський рахунок продавця, який вказаний у цьому договорі.

Як встановлено п.5.4 договору, відповідно до Інструкції Мінфіну України від 16.05.1996р. "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей" сторони домовились про наступне: покупець повідомляє в додатку №1 до цього договору взірці печатки (штампу) і підписів матеріально-відповідальних (уповноважених) осіб покупця, які мають право на отримання матеріальних цінностей (товару, рекламних дисплеїв тощо) від продавця. Протягом терміну дії цього договору продавець відпускає без довіреності товар та інші матеріальні цінності уповноваженій особі покупця, яка зазначена в додатку №1 до цього договору і підпис якої на накладній завірено печаткою (штампом), зразок відбитку якої (якого) повідомлено в додатку №1 до цього договору.

Сторони підписали додаток №1 до договору №J500 від 24.09.2009р., в якому містяться зразки підпису та печатки покупця (а.с.8).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 28062,42 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними №J03474 від 24.09.2009р. на суму 5657,26 грн., №J03530 від 30.09.2009р. на суму 5577,70 грн., №J03572 від 02.10.2009р. на суму 2239,63 грн., №J03642 від 09.10.2009р. на суму 3620,45 грн., №J03680 від 14.10.2009р. на суму 3023,64 грн., №J03734 від 16.10.2009р. на суму 4985,04 грн., №J03823 від 23.10.2009р. на суму 2958,70 грн. (а.с.9-15).

В накладних зазначено, що підставою передачі товару є договір №J500 від 24.09.2009р.

Відповідач свої зобов"язання щодо оплати отриманого товару виконав частково.

09.11.2009р. сторонами підписано акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що підприємець ОСОБА_2 вказав свій борг в сумі 20304,64 грн., а за даними позивача борг відповідача становить 28062,42 грн. (а.с.84).

23.02.2010р. позивач направив відповідачеві вимогу №14/26 про сплату 25045,42 грн. заборгованості (а.с.20). Вказану вимогу відповідач отримав 26.02.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, однак заборгованість не сплатив (а.с.21).

За вказаних обставин ПП "Болеро-сервіс" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_2 22644,42 грн. основного боргу, 2468,95 грн. пені, 2408,72 грн. 20% річних, 1308,66 грн. інфляційних (а.с.2-3).

В поясненні від 02.09.2010р. підприємець ОСОБА_2 заперечив проти позову, вказавши, що товар по накладним №J03530 від 30.09.2009р. на суму 5577,70 грн., №J03680 від 14.10.2009р. на суму 3023,64 грн., №J03734 від 16.10.2009р. на суму 4985,04 грн. він не отримував (а.с.56). Також, відповідач заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення справжності підпису підприємця на спірних накладних (а.с.57).

Ухвалою суду від 02.09.2010р. у справі призначено судову почеркознавчу експертизу (а.с.60).

Листом №582 від 13.09.2010р. Волинське відділення Львівського НДІСЕ повідомило про відсутність у Волинському відділенні спеціалістів з даного виду досліджень (а.с.62).

Ухвалою суду від 28.09.2010р. призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському НДІСЕ, попередню оплату експертизи покладено на підприємця ОСОБА_2 (а.с.69).

Львівський НДІСЕ листом №3228 від 21.12.2010р. вказало, що станом на 21.12.2010р. експертиза не оплачена (а.с.75).

Ухвалою суду від 21.01.2011р. провадження у справі поновлено (а.с.78).

В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, проте відповідачем не доведено, що за накладними №J03530 від 30.09.2009р., №J03680 від 14.10.2009р., №J03734 від 16.10.2009р. (а.с.10,13,14) він не отримував товар, оскільки на вказаних накладних стоять підписи особи, яка отримала товар, скріплені печаткою відповідача. Доказів, на підтвердження того, що печатка була втрачена, підприємець не надав.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 15.03.2011р. позов задоволено (а.с.96-98).

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2468,95 грн. пені, а в решті оскаржене рішення є законним та обґрунтованим, з огляду на таке.

Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч.1 та ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав у повному обсязі та у встановлений п.1.7.1 договору строк своє зобов"язання щодо оплати отриманого товару, сплативши позивачу лише 5418,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (а.с.28-42).

З урахуванням зазначеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 22644,42 грн. основного боргу правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.1.7.1 договору у випадку прострочення оплати продавець має право вимагати оплати товару і сплати покупцем 20% річних за користування чужими грошовими коштами від простроченої оплати за кожен день прострочення.

Оскільки сторони в договорі визначили інший розмір відсотків річних, ніж встановлений ст.625 ЦК України, про що свідчить зміст п.1.7.1 договору, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з обрахунками позивача щодо нарахування 2408,72 грн. 20% річних за період з 15.10.2009р. по 16.04.2010р. (розрахунок а.с.18).

Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 1808,66 грн. інфляційних за період з жовтня 2009р. по березень 2010р. проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому правильно задоволено судом першої інстанції у повному обсязі (розрахунок а.с.19).

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

З наданого позивачем примірника договору №J500 від 24.09.2009р. (оригінал якого оглянуто в судовому засіданні) вбачається, що згідно п.4.2 договору за порушення (прострочення виконання) зобов"язань за п.1.7.1 цього договору покупець повинен сплатити продавцеві неустойку (пеню) у розмірі 0,5% від несплаченої суми (суми заборгованості) за кожен день порушення (прострочення) (а.с.7).

У примірнику договору №J500 від 24.09.2009р., наданому відповідачем (оригінал якого оглянуто в судовому засіданні), розмір пені за порушення (прострочення виконання) зобов"язань умовами п.4.2 договору не визначено (а.с.119).

Відповідно до пунктів 2 та 2.1 Розяснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" від 29.04.1994р. №02-5/293 (із змінами та доповненнями, внесеними роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України від 6 листопада 2000 року №02-5/618), з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон), тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону). Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що розмір пені за порушення терміну виконання грошового зобов'язання договором №J500 від 24.09.2009р. не визначений, а тому у задоволенні позову в частині стягнення 2468,95 грн. пені слід відмовити.

Щодо доводів відповідача про відсутність у представника позивача, яким укладався договір купівлі-продажу від 24.09.2009р. №J500 відповідних повноважень, слід зазначити, що у самому договорі вказано, що менеджер ОСОБА_3 діяв на підставі доручення. Крім того, що сторони прийняли до виконання зазначений договір.

Згідно ст.204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази на обґрунтування того, що укладений сторонами договір №J500 від 24.09.2009р. в судовому порядку визнаний недійсним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 15.03.2011р. підлягає скасуванню в частині стягнення пені в сумі 2468 грн. 95 коп. з прийняттям в цій частині нового рішення - про відмову в позові, а в решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Луцьк задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 15.03.2011р. у справі №04/85-38 скасувати в частині стягнення пені в сумі 2468 грн. 95 коп.

Прийняти в цій частині нове рішення - в позові відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Приватного підприємства "Болеро-сервіс", м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 212, корп.2, код ЄДРПОУ 31073655 22644 грн. 42 коп. боргу, 2408 грн. 72 коп. річних, 1308 грн. 66 коп. інфляційних, всього - 26361 грн. 80 коп., 263 грн. 70 коп. витрат по сплаті державного мита та 215 грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити".

3. Стягнути з Приватного підприємства "Болеро-сервіс", м.Львів на користь Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Луцьк 12,35 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Волинської області.

5. Визнати таким, що втратив чинність наказ господарського суду Волинської області від 28.03.2011р., виданий на виконання рішення господарського суду Волинської області від 15.03.2011р.

6. Справу №04/85-38 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 4 прим.:

1 до справи,

2,3 сторонам,

4 в наряд.