Постанова № 16472166, 07.06.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р.Справа № 5024/289/2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Риковій О.М.,

за участю представників:

Споживчого товариства “Рибкооп” не зявився ,

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Херсонської області від 14.04.2011 р. по справі №5024/289/2011 за позовом Споживчого товариства “Рибкооп” до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4 854 грн. 86 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

21.02.2011 р. Споживче товариство “Рибкооп”, м. Генічеськ, Херсонської області (далі - позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом (а.с.2-3) про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) 4284 грн. 00 коп. заборгованості та 232 грн. 86 коп. пені (а.с.2-4).

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним.

01 січня 2009 р. між Споживчим товариством “Рибкооп” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди №1 (а.с.28) (надалі Договір), згідно з яким в користування відповідача на умовах оренди позивачем передано кіоск площею 15,30 кв. м., розташований на території Генічеського колгоспного ринку в АДРЕСА_1 ( ряд 15 місце 1).

Факт передачі в користування відповідача обєкту оренди підтверджується наданим до матеріалів справи актом приймання-передачі від 01.04.2008 р. (а.с.30).

Строк дії оренди відповідно до пункту 6.1 договору сторонами узгоджено з 01.01.2009 року до 30.12.2009 року, з наступним продовженням строку дії договору в разі відсутності заяви однієї із сторін про розірвання або зміну договору на протязі місяця на той же період і на тих же умовах, які передбачені договором, тобто до 30.12.2010 р. (пункт 6.2 договору).

Позивач зазначає у позові, що свої зобовязання за Договором він добросовісно та у повному обсязі виконав, проте відповідач свої обовязки по Договору не виконав у повному обсязі, а відтак, по розрахункам за оренду торгівельного павільйону у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 4 284 грн. за період серпень-жовтень 2010 р.

На даний час зазначена заборгованість непогашена. Згідно ст. 1 ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та п.Y.2 договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендатор сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за весь період прос рочки платежу.

Таким чином, станом на 10.10.2010 р. заборгованість відповідача складає: 4 284 грн. суми заборгованості по орендним платежам; 232,86 грн. пені.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.04.2011 р. ( підписаним суддею Ємленіновою З.І.- 18.04.2011 р. ) позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 4284 грн. заборгованість по орендним платежам; 96,74 грн. витрат на оплату держмита; 223, 83 витрат на ІТЗ судового процесу, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 232,86 грн. пені відмовлено. Рішення суду вмотивоване тим, що факт існування у відповідача перед позивачем заборгованості по орендним платежам, підтверджений наявними у справі доказами, і на момент звернення позивача до суду з позовом сума основного боргу за вказаними договорами в розмірі 4 284 грн. відповідачем не була погашена.

Щодо відмови стягнення з відповідача пені на вказану суму заборгованості рішення суду мотивоване тим, що із змісту спірного Договору сторонами не зазначено протягом якого періоду діяла пеня та від якої суми вона обраховується.

В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, ст. ст. 611 ЦК ст. ст. 193, 229, 231, 343 ГК України (а.с. 58-59).

Не погоджуючись з зазначеним рішення, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати. При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд не звернув увагу на наступне.

По-перше, не була одержана відповідачем ухвала про призначення розгляду справи, а відтак, не отримавши дану ухвалу, на думку скаржника, він був позбавлений можливості надати відзив на позов та обґрунтувати викладені у відзиві обставини справи та т. і. Крім того, як зазначає скаржник, в останній ухвалі суддя не вказала про закінчення строку розгляду справи.

По-друге, суд, задовольняючи вимогу про стягнення заборгованості, не врахував, що кіоск, на який вказує позивач ніколи не належав позивачу. Він був придбаним за кошти відповідача у ОСОБА_3 Згідно рішення Генічеського районного суду від 09.11.2009 р. договір купівлі-продажу було визнано дійсним і визнано за скаржником право власності на дане майно. Згідно рішення Генічеського районного суду від 08.07.2010 р. даний торгівельний кіоск визнано нерухомим майном та зареєстровано в Генічеському ДБТІ. Таким чином, згідно ст. 606 ЦК України, скаржник не повинен сплачувати орендну плату за свій торгівельний обєкт.

По-третє, спочатку у 2008 р., а потім 01.01.2009 р. голова правління споживчого товариства Робкооп зобовязала переукласти договір оренди на спірний кіоск, загальною площею 15,30кв.м., розташований на території Генічеського колгоспного ринку в АДРЕСА_1 ( ряд 15 місце 1), інакше відмовиться від торгівельного ларька, визнає його безхазяйним та передасть структурному підрозділу спілки споживчого товариства „Робкооп”. Таким чином, невиконання цієї вимоги змушувало мене покинути територію ринку, та закінчити підприємницьку діяльність, що призвело б до дуже скрутного фінансового становища. Даний правочин, на думку скаржника, вчинено без наміру створення правових наслідків. Він є фіктивним. Таким чином, зазначений кіоск, ніхто в оренду відповідачу не здавав, а він (кіоск) належить на праві власності останньому. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався на ст. ст. 234, 606 ЦК України, ст.ст. 91, 94, 95, 103, 104 ГПК України.

Скаржник також заявив клопотання про відновлення йому строку на подання цієї скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 р. скаржнику відновлення строк на подання скарги її прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.06.2011 р. о 15.30, про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 р. було витребувано у скаржника рішення Генічеського районного суду від 09.11.2009 р., яким договір купівлі-продажу було визнано недійсним та визнано право власності за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та рішення Генічеського районного суду від 08.07.2010 р., яким торгівельний кіоск, який є предметом спору по даній справі, визнано нерухомим майном.

У звязку з незявлення в судове засідання сторін фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

Скаржник виконав ухвалу суду від 23.05.2011р., направив до суду витребувані документи і колегія суддів залучила їх до справи.

Представники сторін судове засідання не зявились, хоча були повідомлені належним чином про день, час та місце розгляду справи і колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Оцінюючи доводи скаржника щодо допущених місцевим судом процесуальних порушень колегія суддів встановила наступне.

Дійсно, скаржник, як вбачається з матеріалів справи не отримав ухвалу про порушення провадження у справі, оскільки зазначену ухвалу було направлено не на юридичну адресу, яка вказана у витягу з ЄДРЮО та ФОП, а на іншу адресу, яка була повернута з позначкою „за закінченням терміну зберігання”.

Однак, ухвалою суду від 15.03.2011 р. розгляд справи було відкладено на 14.04.2011 р. о 11:30 у звязку з неявкою відповідача у судове засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, що 13.04.2011 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з зайнятістю представника у іншому судовому процесі. Зазначене клопотання місцевим судом було відхилено та справу розглянуто.

Вищенаведене свідчить про те, що відповідач своєчасно та належним чином був повідомлений місцевим судом про день, час і місце розгляду справи на 14.04.2011 р. о 11:30, але його представник в судове засідання не зявився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи судом першої інстанції,

Таким чином, у відповідача було достатньо часу для ознайомлення його з матеріалами справи та надати суду усі необхідні докази, у тому числі відзив на позов та обґрунтування викладених у відзиві обставин, а відтак, місцевий суд підставне, без будь-яких порушень процесуальних прав відповідача розглянув справу за відсутністю його представника за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Скаржник, посилаючись на те, що суд у своїй ухвалі не вказав, що спливає строк розгляду справи, є хибними, оскільки це не є обовязком суду. Крім того, скаржник сам собі суперечить, оскільки фактично визнає, що він був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Оцінюючи висновки місцевого суду щодо задоволення позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

01 січня 2009 р. між позивачем - Споживчим товариством “Рибкооп” та відповідачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди №1 (а.с.28) (надалі Договір), згідно з яким в користування відповідача на умовах оренди позивачем передано кіоск площею 15,30 кв. м., розташований на території Генічеського колгоспного ринку в АДРЕСА_1 ( ряд 15 місце 1).

Згідно умов Договору, строк його дії сторонами узгоджено, а саме з 01.01.2009 р. по 30.12.2009 р., з можливістю наступного продовженням строку його дії у разі відсутності заяви однієї із сторін про розірвання або зміну Договору на протязі місяця, на той же період і на тих же умовах , які визначені у Договорі.

Матеріали справи не містять доказів того, що сторони повідомляли одна одну про розірвання, зміну або припинення Договору в порядку і строки, встановлені п. 6.2 Договору, а відтак Договір є продовженим до 30.12.2010 р.

Відповідно до ст. 761 ЦК України, право передання майна у найом має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Проте, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не зясував чи є спірний кіоск у власності саме позивача, тобто, що саме позивач є власником зазначеного майна, або уповноваженим ним розпоряджатися, виходячи з цього, не зясував чи мав позивач право передавати даний кіоск у оренду відповідачу.

Водночас, з рішення Генічеського районного суду від 09.11.2009 р., наданого скаржником на вимогу суду апеляційної інстанції, вбачається, що між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу кіоску, загальною площею 15,30 кв. м., розташованого на території Генічеського колгоспного ринку в АДРЕСА_1 ( ряд 15 місце 1), який визнано рішенням Генічеського районного суду від 09.11.2009 р. дійсним та визнано за відповідачем право власності на зазначене майно.

З наданого скаржником до апеляційної скарги витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 26805319 від 23.07.2010 р., яке було видано на підставі рішення Генічеського районного суду від 08.07.2010 р., яким даний кіоск визнано нерухомим майном, вбачається, що він (кіоск) зареєстрований за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, тобто за відповідачем.

Аналіз матеріалів справи дає можливість дійти висновку, що наданий позивачем в оренду відповідачу кіоск є тим самим кіоском, на який за відповідачем визнано право власності згідно вищевказаних судових рішень .

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК встановлений особливий порядок виникнення права власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню чи державній реєстрації. Право власності на таке майно виникає, відповідно, з моменту нотаріального посвідчення договору, або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (ст. 209 ЦК), або з моменту державної реєстрації договору (ст. 210 ЦК) , як в даному випадку.

Враховуючи вищевикладене, та враховуючи положення ст.334 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за період серпень жовтень 2010 р., оскільки не зясував кому саме належить дане майно, тобто хто є власником даного майна, а, оскільки, власником даного майна з 23.07.2010 р. є відповідач, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 26805319 від 23.07.2010 р., а відтак, стягувати з нього орендну плату за період серпень-жовтень 2010 р. не має підстав.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що вимога про стягнення заборгованості по орендним платежам за серпень жовтень 2010 р., необґрунтована, а відтак, рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню, в решті частині рішення, а саме щодо відмови стягнення пені залишенню без змін.

Враховуючи, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, то йому підлягають відшкодуванню за рахунок позивача витрати по сплаті державного мита, понесені ним при поданні апеляційної скарги, а саме: 42 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2) Рішення господарського суду Херсонської області від 14.04.2011 р. у справі №5024/289/2011 в частині задоволення позову про стягнення 4 284 грн. (заборгованості по орендній платі за серпень-жовтень 2010р.) та стягнення судових витрат - скасувати, а в задоволенні позову в цієї частині - відмовити.

В решті частині рішення (відмова в стягненні пені) залишити без змін .

3) Припинити стягнення за рішенням господарського суду Херсонської області від 14.04.2011 р. у справі №5024/289/2011.

4) Стягнути з Споживчого товариства “Рибкооп” на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги в розмірі 42 грн. 50 коп.

5) Доручити господарському суду Одеської області видати наказ з урахуванням резолютивної частини цієї постанови.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 07.06.2011 р.