Постанова № 16471949, 09.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

09.06.11 Справа № 5015/739/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-суддіКравчук Н.М.

суддівГнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л. розглянувшиапеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»(надалі ТзОВ «Провімі») б/н від 08.04.2011р.

на рішення господарського суду Львівської області від 28.03.2011р.

у справі № 5015/739/11

за позовом:ТзОВ «Провімі», с. Жорниська, комплекс «Ямельня-1», Яворівського району, Львівської області

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю «Агроль»(надалі ТзОВ «Агроль»), с. Жорниська, комплекс «Ямельня-1», Яворівського району, Львівської області

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 (надалі ОСОБА_5), с. Підлуби, Яворівського району, Львівської області

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 (надалі ОСОБА_6), с. Підлуби, Яворівського району, Львівської області

про визнання недійсним договору оренди об”єкта нерухомості

(складського приміщення Е-1) від 01 січня 2010 року,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_7 представник (довіреність від 31.01.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_8 представник (довіреність від 01.02.2011р.);

від третьої особи-1: не зявився;

від третьої особи-2: не зявився.

Права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 28 ГПК України представникам сторін розяснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.03.2011р. у справі №5015/739/11 (суддя Данко Л.С.) в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Провімі” про визнання недійсним договору оренди обєкта нерухомості (складського приміщення Е-1) від 01 січня 2010р. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що оскаржуваний правочин вчинено внаслідок зловмисної, а не злочинної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а тому не є необхідним в якості обов»язкового доказу обвинувального вироку суду, що набрав чинності. Також скаржник покликається на те, що оскаржуваний договір оренди укладено ОСОБА_4 без відповідного рішення Загальних зборів ТзОВ «Провімі», тобто, без належних на це повноважень, що є підставою для визнання недійсним договору.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, просить залишити рішення господарського суду Львівської області від 28.03.2011р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник скаржника в судовому засіданні 09.06.2011р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Львівської області від 28.03.2011р. і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір оренди обєкта нерухомості (складського приміщення Е-1) від 01.01.2010р.

Відповідач в судовому засіданні проти доводів, наведених в апеляційній скарзі заперечив, рішення місцевого господарського суду просив залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»без задоволення.

Від третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача представники у судове засідання не зявилися, відзивів на апеляційну скаргу не подали, причин неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та дату судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю “Агроль” в особі директора ОСОБА_6 та товариством з обмеженою відповідальністю “Провімі” в особі генерального директора ОСОБА_4 укладено договір оренди об'єкта нерухомості (складське приміщення Е-1) від 01 січня 2010 року (далі Договір) (том 1, а.с. 12-15).

Відповідно до пункту 1.1 Договору відповідач передає, а позивач приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення для обслуговування підприємства по виробництву продуктів для годівлі великої рогатої худоби, свиней, птиці, тварин та риб (надалі - Об'єкт оренди) з наступними характеристиками: Об'єкт оренди - складське приміщення Е-1, адреса: комплекс “Ямельня-1”, АДРЕСА_1, загальною площею: 1741,5 (одна тисяча сімсот сорок один і п'ять десятих метрів квадратних). Вартість Об'єкта оренди: 1 592 266,00 (один мільйон п'ятсот дев'яносто дві тисячі двісті шістдесят шість гривень 00 копійок).

Факт передачі вказаних приміщень підтверджується Актом прийому-передачі складських приміщень від 01.01.2010р. (том 1, а.с. 16), що є невідємною частиною Договору.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що за користування Об'єктом оренди позивач сплачує щомісячно відповідачу орендну плату у розмірі 96 000,00 грн. разом із ПДВ.

У заявлених позовних вимогах ТзОВ «Провімі»просить визнати недісним договір оренди обєкта нерухомості (складського приміщення Е-1) від 01 січня 2010р. з тих підстав, що вказаний договір вважає “зловмисною домовленістю” між колишнім генеральним директором ТзОВ “Провімі” ОСОБА_4 та директором ТзОВ “Агроль” ОСОБА_6, обидва директори товариств були подружжям, вважає, що ОСОБА_4 мав більшу зацікавленість у результатах господарської діяльності ТзОВ «Агроль», аніж ТзОВ «Провімі», оскільки його частка в статутному капіталі ТзОВ «Агроль»становила 61,70%. Також зазначає, що Договір укладено з метою поставити скаржника у вкрай невигідні та несправедливі умови, позивач фактично не користується обєктом оренди, незважаючи на своєчасну сплату орендних платежів по Договору.

Згідно зі ст.. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Розясненнями ВАС України від 12.03.1999р. за № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними” (п. 13) визначено, що зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для сторони, від імені якої такий представник уклав договір зі стороною, з якою він перебуває у змові.

Таким чином, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому, не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Позивач не представив будь-яких доказів, які б свідчили про те, що колишній генеральний директор ТзОВ “Провімі” ОСОБА_4, вчиняючи правочин в січні 2010 року, мав зловмисний умисел для настання несприятливих наслідків для ТзОВ «Провімі».

Чинним законодавством не заборонено здійснювати підприємницьку діяльність і одночасно бути учасником іншого товариства, так як відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Скаржник посилається також на той факт, що Договір оренди обєкта нерухомості (складського приміщення Е-1) від 01.01.2010р. між ТзОВ“Агроль” та ТзОВ “Провімі” укладений без відповідного рішення Загальних зборів товариства “Провімі”, оскільки частиною 2 п. 19.6 Статуту визначено, що Генеральний директор має право укладати (підписувати) угоди (договори, контракти і т.д.) щодо купівлі майна (товарів), робіт та/або послуг з тією самою особою протягом 365 днів на суму, що не перевищує 10000 (десять тисяч) доларів США, або еквівалент цієї суми в гривні чи іншій вільноконвертованій валюті за курсом НБУ тільки за умови попереднього ухвалення Зборами Учасників.

Зазначене спростовується протоколом № 02/03 Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Провімі” від 30 листопада 2003р. (том 1, а.с. 139), яким вирішено передати Генеральному директору товариства з обмеженою відповідальністю “Провімі” ОСОБА_4, повноваження на укладення та підписання угод (договорів, контрактів і.т.д.) щодо купівлі майна (товарів), робіт та/або однією із сторін яких є Провімі Польська Холдінг у формі товариства з обмеженою відповідальністю та/або Спільне Українсько Польське товариство з обмеженою відповідальністю “Агроль”, якщо сума таких угод протягом 365 днів перевищує 10000 (десять тисяч) доларів США або еквівалент цієї суми в гривнях чи іншій вільноконвертованій валюті за курсом НБУ, без попередньої згоди зборів учасників Товариства на період перебування на посаді Генерального директора без права передоручення, за що усі учасники проголосували одноголосно.

Тобто, Генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Провімі” ОСОБА_4 мав повноваження у момент укладення спірного Договору без попередньої згоди зборів учасників Товариства.

Таким чином, посилання скаржника на те, що Протокол № 02/03 Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Провімі” від 30 листопада 2003р. не може вважатися належним доказом у справі, так як він відсутній у Журналі реєстрації протоколів загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Провімі” не заслуговує на увагу, оскільки наданий позивачем Журнал реєстрації протоколів загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Провімі” (том 2, а.с. 8-12) вівся, починаючи з 21.02.2006р., а протокол №02/03 складений 30.11.2003р.

Також недоведеним належними та допустимими доказами є посилання позивача на спричинення йому діями відповідача збитків, оскільки не надано доказів розміру завданих реальних, дійсних збитків, в розумінні ст. 225 ГК України, ст. 614 ЦК України та/або ст. 1166 ЦК України, ст. 35 ГПК України.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статей 6 та 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що в діях ОСОБА_4 як керівника товариства з обмеженою відповідальністю “Провімі” був зловмисний умисел під час підписання договору оренди від 10.01.2010р., що товариству позивача спричинено шкоду, відтак у задоволенні позову правильно відмовлено.

Щодо інших доводів скаржника, зокрема, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (керівник відповідача) вчинили зловмисну домовленість, оскільки були подружжям, то суд апеляційної інстанції їх вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на уваги суду.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст.99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2011р. року у справі № 5015/739/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3.Справу передати до Господарського суду Львівської області

Головуючий суддяН.М. Кравчук

судді Г.М. Гнатюк

О.Л. Мирутенко